Постанова

від 17.10.2023 по справі 442/3157/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/3157/23 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/1912/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2023 року в складі судді Хомика А.П. в справі за позовом ОСОБА_1 до Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області про зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

У травні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області, в якому просила зобов`язати директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти з нею безстроковий трудовий договір з датою початку договору 02.09.2022, шляхом внесення відповідних змін до наказу «134-к від 02.09.2022 року «Про призначення ОСОБА_1 » та стягнути судові витрати на правову допомогу.

Вимоги обґрунтовувала тим, що згідно із укладеним між нею та відповідачем трудовим договором від 01.09.2021, її прийнято на посаду учителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням на термін 1 рік з 02.09.2021 по 02.09.2022.

02.09.2022 між нею та відповідачем укладено трудовий договір на аналогічних умовах до попереднього трудового договору, однак, на інший термін з 05.09.2022 по 08.06.2023. У зв`язку з тим, що умови трудового договору від 02.09.2022 в частині терміну його укладення не відповідали вимогам закону, вона була змушена звернутися до суду з позовом про зобов`язання відповідача внести зміни до такого.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.10.2022 у справі №442/6317/22, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03.04.2023, визнано недійсним п. 1.5 Трудового договору від 02.09.2022, який укладено між Гімназією №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в особі директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича та ОСОБА_1 , зобов`язано директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти Трудовий договір з ОСОБА_1 , що відповідає вимогам п.3 ч.2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», строком від 1 до 3 років, з датою початку договору 02.09.2022.

Наказом директора гімназії ОСОБА_4 від 24.04.2023 № 01-02/39-к «Про внесення змін до наказу «Про призначення ОСОБА_1 » від 02.09.2022 № 134-к» внесено зміни до наказу №134-к «Про призначення ОСОБА_1 » в частині терміну строкового трудового договору з 02.09.2022 по 05.09.2023, п.1.5 Трудового договору від 02.09.2022 викладено у такій редакції «Цей договір укладається на термін з 02 вересня 2022 року і діє до 05 вересня 2023 року включно».

07.02.2023 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту", справа №1-5/2020 (118/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років", унаслідок чого унеможливлено укладення безстрокових трудових договорів із цією категорією педагогічних працівників.

24.03.2023 вона звернулась із заявою до відповідача, якою надала згоду на продовження трудових відносин на посаді вчителя трудового навчання на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023.

Наданою відповіддю Гімназії № 17 від 21.04.2023 року за № 01-24/68 відповідач відмовив їй у переведенні з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з тим, що такий був укладений до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023, а тому продовжує діяти до закінчення його строку. Окрім того, її повідомлено, що трудові відносини з нею будуть припинені у зв`язку із закінченням строку трудового договору, а тому змушена звернутись до суду з даним позовом.

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2023 року позов задоволено частково.

Зобов`язано директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича від імені Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 з датою початку договору 24.03.2023, шляхом винесення відповідного наказу.

Стягнуто з Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в дохід держави 1073,60 грн. судового збору та в користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 червня 2023 року стягнуто з Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в користь ОСОБА_1 4250 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду оскаржила Гімназія №17 Дрогобицької міської ради Львівської області, в особі адвоката Кравчука П.І., вважає рішення незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з 07 лютого 2023 року чинне законодавство не містить вимоги, яка б забороняла або обмежувала власника (уповноважену ним особу) закладу освіти на укладення безстрокового трудового договору з педагогічним працівником пенсіонером. Одночасно з тим, вже укладені строкові трудові договори зберігають свою чинність. При цьому, роботодавець та працівник за угодою сторін або в односторонньому порядку у випадках, передбачених законом чи договором, можуть внести зміни до строкового трудового договору в частині зміни характеру такого договору з строкового на безстроковий. Якщо сторони трудового договору не досягли згоди щодо зміни його умов, то такий договір зберігає свою чинність до закінчення терміну його дії. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк (ч.1 ст. 39-1 КЗпП України).

Отже, зміна строкового трудового договору педагогічних працівників пенсіонерів на безстроковий можлива в наступних формах: внесення змін в чинний строковий трудовий договір в частині скасування терміну його дії за угодою сторін або в односторонньому порядку роботодавцем, якщо це прямо передбачено умовами договору; дострокове розірвання/припинення строкового трудового договору з одночасним укладенням безстрокового трудового договору; закінчення терміну дії строкового трудового договору за умови, по-перше, продовження трудових відносин між працівником та роботодавцем та, по-друге, відсутності вимоги жодної із сторін про їх припинення.

В іншому випадку, ухвалення рішення Конституційного Суду України, за загальним правилом, не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Зауважує, що трудовий договір між позивачем і відповідачем був укладений у відповідності до чинного на той час законодавства (02.09.2022). Строк дії договору визначено на виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.10.2022 у справі №442/6317/22.

Прийняття Конституційним Судом України рішення від 07.02.2023 не спричинило імперативного обов`язку для роботодавця переукласти діючі трудові договори із строкових на безстрокові, а питання продовження трудових відносин із позивачкою після закінчення строку трудового договору чітко врегульовано нормою ст. 39-1 КЗпП України.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 висловила заперечення з приводу доводів апеляційної скарги. Зазначила, що законом передбачено, що навіть за наявності угоди сторін, до трудового договору не можуть включатися умови, які погіршують становище працівника, а відтак стаття 9 КЗпП України імперативно кваліфікує такі умови недійсними.

Починаючи з 07.02.2023 у відповідача виник обов`язок перевести її з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №1-р/2023, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, абзац 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року №463-ІХ.

Враховуючи викладене, вважає, що вимоги, які були заявлені в суді першої інстанції є обґрунтованими, судом повно та всебічно досліджено обставини справи, надано їм належну правову оцінку, рішення про задоволення позову ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково враховуючи таке.

Згідно із ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовом про зобов`язання відповідача укласти безстроковий трудовий договір, ОСОБА_1 стверджувала, що 24.03.2023 звернулась із заявою до відповідача, якою надала згоду на продовження трудових відносин на посаді вчителя трудового навчання на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023, проте у листі Гімназії № 17 від 21.04.2023 року за № 01-24/68 відповідач відмовив їй у переведенні з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з тим, що такий був укладений до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023, а тому продовжує діяти до закінчення його строку. Окрім того, її повідомлено, що трудові відносини з нею будуть припинені у зв`язку із закінченням строку трудового договору, відтак змушена звернутись до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 07.02.2023 у відповідача виник обов`язок перевести ОСОБА_1 з строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023. При цьому, суд першої інстанції врахував положення статті 9 КЗпП України, якою встановлено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, є недійсними.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами.

Судом встановлено, що згідно із трудовим договором від 01.09.2021, який укладено між ОСОБА_1 та Гімназією №17 Дрогобицької міської ради Львівської області, в особі директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича, між сторонами укладено строковий трудовий договір на підставі якого ОСОБА_1 прийнято на посаду учителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням на термін 1 рік з 02.09.2021 по 02.09.2022.

02.09.2022 між ОСОБА_1 та Гімназією №17 Дрогобицької міської ради Львівської області в особі директора гімназії Гевка Ярослава Йосифовича, укладено строковий трудовий договір на підставі якого ОСОБА_1 прийнято на посаду учителя трудового навчання з неповним тижневим навантаженням на термін з 05.09.2022 по 08.06.2023, про що видано наказ №134-к від 02.09.2022 «Про призначення ОСОБА_1 ».

24.04.2023 директором гімназії Я. Гевко, на виконання рішення Дрогобицького районного суду Львівської області від 28 жовтня 2022 року у справі 442/6317/22, винесено наказ №01-02/39-к «Про внесення змін до наказу «Про призначення ОСОБА_1 » від 02.09.2022 №134-к в частині терміну строкового трудового договору з 02.09.2022 по 05.09.2023. Пункт 1.5 Трудового договору від 02.09.2022 викладено у такій редакції «Цей договір укладається на термін з 02 вересня 2022 року і діє до 5 вересня 2023 року включно».

Укладаючи строковий трудовий договір, сторонами визнавалась та обставина, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про повну загальну середню освіту» (далі - «Закон»), абзацом третім частини другої статті 22 якого встановлено, що «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього частини другої статті 22 Закон України «Про повну загальну середню освіту» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац третій частини другої статті 22 Закон України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років», згаданий абзац Закону утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, між позивачкою та відповідачем був укладений строковий трудовий договір в силу вимог Закону, зокрема абзацу третього частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою було визначено, що педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення (пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України). При цьому припинення трудового договору за закінченням строку не вимагає додаткової заяви або волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору працівник вже висловив при написанні заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішення Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

Згідно із частиною 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні Конституційного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 1-5/2020(118/20) встановлено, що абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463IX не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

Як встановлено, судом та підтверджується матеріалами справи, на час укладання строкового трудового договору абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» був чинним.

Разом з тим, після ухвалення рішення Конституційного Суду України, у позивачки виникла можливість привести строковий трудовий договір у відповідність із чинним трудовим законодавством, зокрема перевести у безстроковий.

Користаючись такою можливістю, ОСОБА_1 24.03.2023 звернулась із заявою до відповідача, якою надала згоду на продовження трудових відносин на посаді вчителя трудового навчання на умовах безстрокового трудового договору згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023.

Не визнаючи права позивачки на можливість укладення безстрокового трудового договору, відповідач свою відмову аргументував тим, що строковий трудовий договір був укладений до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023, а тому продовжує діяти до закінчення строку, в той же час не врахував положень п.2.4.4, 5.2, 5.4, Договору від 02.09.2022, якими передбачено, що педагогічний працівник має права захищати свої інтереси, а також вносити пропозиції щодо змін та доповнень до строкового трудового договору.

Крім цього, в порушення вимог п. 2.1.2 Договору від 02.09.2022 роботодавець не забезпечив виконання гарантій, передбачених чинним законодавством для працівників під час виконання ними своїх трудових обов`язків, зокрема гарантії захисту від необґрунтованого звільнення, за наявності права та бажання працювати на умовах безстрокового трудового договору, враховуючи подання ОСОБА_1 відповідної заяви.

Водночас це міг зробити роботодавець, з врахуванням висновків рішення Конституційного Суду України.

Колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, в Кодекс законів про працю України внесено зміни і, зокрема, передбачено, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення (частина третя статті 23 КЗпП)

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він інформував ОСОБА_1 про вакансії, що відповідає її кваліфікації, а також можливість укладення з нею безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що вона працює на умовах строкового трудового договору.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду, неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричине ним цими діяннями наслідкам. Ця позиція повторюється в низці судових постанов, які стосуються способу захисту порушеного права. Також у постановах ВП ВС містяться висновки проте, що застосування судом того чи іншого способу захисту порушеного права у підсумку має приводити до повного відновлення або захисту порушеного права чи інтересу позивача, не потребувати повторного звернення до суду; таке судове рішення має бути виконуваним і відповідати принципу процесуальної економії.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Отже, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Визначення позивачем предмета спору «про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції» є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду.

Однак, колегія суддів приходить висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту у вигляді вимоги про зобов`язання директора гімназії укласти безстроковий трудовий договір з позивачкою, не є належним способом захисту.

Зокрема, статтями 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної(немайнової)шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

На переконанняколегії суддів,виходячи іззагальних засадцивільного законодавствата судочинства,права особина захисту судіпорушених абоневизнаних прав,меж здійсненняособою цивільнихправ івиконання цивільнихобов`язківможна дійтивисновку,що уразі відмовиособи працедавцяукласти безстроковийтрудовий договірз працівником,який відповідаєвимогам діючогозаконодавства пропрацю,таке правопідлягає захистусудом напідставі пункту1частини другоїстатті 16ЦК Українишляхом визнання строкового трудового договору від 02 вересня 2022 року таким, що укладений на невизначений строк, починаючи з 24 березня 2023 року дня звернення позивачки до відповідача із відповідною заявою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні із викладенням його мотивувальної частини рішення та абзацу другого резолютивної частині в новій редакції.

В іншій частині рішення суду необхідно залишено без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Зміна судового рішення згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 червня 2023 року змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції:

Визнати строковий трудовий договір з педагогічним працівником гімназії №17 Дрогобицької міської ради Львівської області ОСОБА_1 від 02 вересня 2022 року таким, що укладений на невизначений строк, починаючи з 24 березня 2023 року.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 18 жовтня 2023 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк