Ухвала

від 08.06.2023 по справі 757/10634/15-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10634/15-ц

пр. 4-с-190/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Орел А. О.,

за участі скаржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду у цивільній справі за скаргою стягувача ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. і ОСОБА_6, і зобов`язання вчинити дії у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2022 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою, у якій, враховуючи уточнення до скарги від 24 червня 2022 року, у яких просила визнати бездіяльність державного виконавця та начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. і ОСОБА_6 незаконною, зобов`язати начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярушевську І. І. вжити передбачених законодавством заходів для виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року у справі № 757/10634/15-ц про звернення стягнення на кошти боржника ТОВ «Інститут економічних реформ», які були стягнути Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням Європейського суду з прав людини № 621561/08 у сумі 123 472, 19 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, зарахувати присуджені грошові кошти стягувачу - ОСОБА_1 - на її картковий рахунок, відкритий у АТ «Райффайзен Банк Аваль», стягнути з начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві ОСОБА_6 100 000, 00 грн в якості компенсації завданої стягувачу моральної шкоди /т. VII а. с. 1, 68-73/.

В обґрунтування скарги зазначено, що виконавче провадження № НОМЕР_2 із примусового виконання виконавчого листа № 757/10634/15-ц від 14 вересня 2016 року про стягнення з ТОВ «Інституту економічних реформ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 115 000, 00 грн, перебуває на виконанні у державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісовенка В. А. У строки, передбачені ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Лісовенко В. А. не повідомив стягувача про жодну виконавчу дію. 26 травня 2022 року, перебуваючи у канцелярії Печерського РВ ДВС стягувач звернулася до державного виконавця Лісовенка В. А. по телефону з проханням надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження та повідомити, які виконавчі дії вчинено ним для виконання рішення суду. Однак держвиконавець Лісовенко В. А. від зустрічні відмовився, матеріали виконавчого провадження не надав, продемонстрував повну необізнаність щодо обставин виконавчого проводження, жодну виконавчу дію з примусового виконання рішення суду документально не підтвердив. Протиправну бездіяльність держвиконавця Лісовенка В. А. стягувач оскаржила начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Ярушевській І. І. Відповіді за результатом розгляду скарги у передбачений чинним законодавством термін не було надано.

Стягувач ОСОБА_1 переконана, що, оскільки жодних постанов про вчинення виконавчих дій та інших документів виконавчого провадження на її адресу не надходило, то ні державиконавцем, ні начальником Печерського ВДВС Ярушевською І. І. не було вчинено жодних розпорядчих дій по виконанню ухвали Печерського районного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 757/10634/15-ц про звернення стягнення на кошти боржника ТОВ «Інститут економічних реформ», які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням № 621561/08 Європейського суду з прав людини у сумі 123 472, 19 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. При цьому персональну відповідальність за протизаконне невиконання рішення суду несе начальник Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_6, так як вона схвалювала протиправні дії (бездіяльність) своїх підлеглих - державних виконавців Валевського О. О. і Лісовенка В. А., які не здійснювали примусового виконання рішення суду.

24 березня 2023 року стягувач подала клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копії скарги Міністру юстиції від 05 грудня 2022 року № Д-28855, листа-відповіді на її скаргу від 17 січня 2023 року № 5894/20.4.2 /т. VII а. с. 62-67/.

05 квітня 2023 року ухвалою судді Остапчук Т. В. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Лісовенка В. А. та начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_6 незаконною та зобов`язання вчинити дії, і одночасно заявила самовідвід від розгляду цієї скарги /т. VІI а. с. 89, 90-92/.

14 квітня 2023 року на підставі розпорядження керівника апарату суду № 111 від 14 квітня 2023 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, та 20 квітня 2023 року передано судді Литвиновій І. В., згідно з протоколом.

У судовому засіданні стягувач ОСОБА_1 подану скаргу підтримала і просила задовольнити з підстав, наведених у ній.

Державний виконавець або інший представник Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явився.

Представник боржника у судове засідання, про час, дату і місце призначення якого повідомлявся належним чином, також не з`явився.

Згідно з частиною другою статті 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши обґрунтування заявника, вивчивши скаргу у межах ініційованого питання, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і дійшов до наступного висновку.

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Редакційна рада», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Інститут економічних реформ» про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням судового рішення /т. І а. с.2-4/.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено /т. І а. с.137-140/.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 ; стягнуто з ТОВ «Інститут економічних реформ» на її користь заробітну плату у розмірі 105 000, 00 грн та компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн /т. І а. с. 232-236/.

На підставі вказаного рішення 14 вересня 2016 року видано виконавчий лист № 757/10634/15-ц /т. ІІ а. с. 108-109/.

За заявою стягувача ОСОБА_1 і на підставі виконавчого листа Печерським РВ ДВС у м. Києві (змінено найменування на Печерське РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) 19 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 /т. ІІ а. с. ІV, 106-107, 110/.

Матеріали справи містять копію рішення Європейського суду з прав людини від 02 червня 2016 року, яке має статус остаточного, у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» (заява № 61561/08), яким встановлено порушення ст. 10 Конвенції та зобов`язано державу-відповідача сплатити підприємству-заявнику 4500 Євро відшкодування моральної шкоди /т. ІІ а. с. 193-216, т. ІІІ а. с. 63-83, 128-149/.

Також матеріали справи містять дані щодо виконання цього рішення ЄСПЛ (ВПНОМЕР_1), з яких вбачається здійснення перерахування Державною казначейською службою України на рахунок Міністерства юстиції України грошових коштів в сумі 123 472, 19 грн для ТОВ «Інституту економічних реформ» в порядку виконання рішення ЄСПЛ у справі № 61561/08. Розпорядженням державного виконавця № НОМЕР_1/23-194 від 23 липня 2018 року вказані грошові кошти (123 472, 19 грн) були перераховані до загального фонду Державного бюджету на р/р 31115112700007 в ГУ ДКСУ у м. Києві. Обставини перерахування коштів до загального фонду держбюджету також підтверджуються платіжним дорученням № 5739 від 23 липня 2018 року, де в призначенні платежу вказано «перерахування коштів до загального фонду держбюджету України на підставі частини сьомої ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (рішення Європейського суду у справі № 61561/08 від 13 лютого 2014 року; ТОВ «Ін-т екон. реформ» ВПНОМЕР_1/23», сума переказу - 123 472, 19 грн, у зв`язку з чим, виконавче провадження було закрито /т. ІІ а. с. 217-220, т. ІІІ а. с. 59-62, 84-112, 124-127, 150-180/.

26 травня 2022 року стягувач подала до Печерського РВ ДВС у м. Києві, начальникові ОСОБА_6 , скаргу, зареєстровану за вх. № 8160, у якій повідомляла, що 26 травня 2022 року вона звернулася до державного виконавця Лісовенка В. А. з проханням надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 і повідомити про здійснені виконавчі дії, але він від зустрічі відмовився, матеріали виконавчого провадження не надав, продемонстрував повну необізнаність щодо обставин виконавчого провадження, про жодну вчинену виконавчу дію не повідомив. Тому стягувач просила вжити невідкладно заходи на виконання вказаного виконавчого провадження.

Стягувач посилається на те, що відповіді на свою скаргу від 26 травня 2022 року не отримала ані від керівника виконавчої служби ОСОБА_6 , ані державного виконавця Лісовенка В. А., у провадженні якого знаходиться виконання ВП НОМЕР_2.

У подальшому бездіяльність у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 стягувач ОСОБА_1 оскаржила до Міністерства юстиції, і, як встановлено з відповіді на її скаргу, за результатами перевірки 26 грудня 2022 року складено постанову про визнання дій державних виконавців Лісовенка В. А. та Валевскього О. О. такими, що вчинені з порушенням вимог частини першої статті 18, частини четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, щодо нездійснення у повному обсязі заходів примусового виконання рішення та не вжиття заходів стосовно звернення на належні боржнику від інших осіб кошти. Однак Управлінням повідомлено, що притягти до відповідальності за виявлені порушення державних виконавців Лісовенка В. А. та Валевського О. О. не виявляється можливим, у зв`язку із звільненням їх із займаних посад /т. VII а. с. 65/.

Згідно з частиною першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною четвертою статті 53 вказаного Закону передбачено, що на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, оскільки у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини за № 61561/08 від 02 червня 2016 року, зокрема про сплату Державою-відповідачем підприємству-заявнику 4 500, 00 євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися, що перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з 08 грудня 2016 року, стягувачем є ТОВ «Інститут економічних реформ», згідно з частиною четвертою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем мало бути здійснено передачу коштів, для погашення боргу ТОВ «Інститут економічних реформ» перед ОСОБА_1 .

Однак такі дії, передбачені частиною четвертою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», здійснено не було.

Судом встановлено, що за результатом звернення стягувача ОСОБА_1 від 05 грудня 2022 року до Міністерства юстиції із скаргою з аналогічними вимогами на бездіяльність державних виконавців Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. та Валевського О. О. прийнято рішення про визнання їхніх дій такими, що вчинені з порушенням вимог частини першої статті 18, частини четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, щодо нездійснення у повному обсязі заходів примусового виконання рішення та не вжиття заходів стосовно звернення на належні боржнику від інших осіб кошти.

Окрім цього, встановлено, що кошти стягувачем у ВП № НОМЕР_1 ТОВ «Інститут економічних реформ» не були витребувані протягом року, тому державний виконавець перерахував їх 23 липня 2018 року до Державного бюджету України.

06 квітня 2023 року у провадження судді Печерського районного суду м. Києва Остпачук Т. В. надійшло подання державного виконавця Печерського ВДВС м. Київ ЦМУМЮ у м. Києві Петрухно С. О. про звернення стягнення на кошти, які були стягнуті Департаментом ДВС МЮУ за рішенням № 61561/08 Європейського суду з прав людини в сумі 123 472, 19 грн у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 та перераховані до державного бюджету у 2018 році в якості погашення боргу, на спрямування фактичного виконання виконавчого листа № 757/10634/15-ц від 14 вересня 2016 року, про стягнення з ТОВ «Інститут економічних реформ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати - 105 000, 00 грн та моральної шкоди - 10 000, 00 грн на депозитний рахунок Печерського відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального Управління юстиції у м. Києві /т. VIІ а. с. 20-31/.

21 квітня 2023 року ухвалою суду подання державного виконавця Печерського ВДВС м. Київ ЦМУМЮ у м. Києві Петрухно С. О. задоволено і звернено стягнення на кошти, які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням № 61561/08 Європейського суду з прав людини у сумі 123 472, 19 грн у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 та перераховані до державного бюджету у 2018 році в якості погашення боргу, на спрямування фактичного виконання виконавчого листа №757/10634/15-ц від 14 вересня 2016 року, про стягнення з ТОВ «Інститут економічних реформ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати - 105 000, 00 грн та моральної шкоди - 100 00, 00 грн на депозитний рахунок Печерського відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального Управління юстиції у м. Києві /т. VІ а. с. 90-92/.

Копію вказаної ухвали суду від 21 квітня 2023 року стягувач ОСОБА_1 отримала 12 травня 2023 року /т. VІ а. с. 93/

Таким чином суд приходить до висновку, що повторно визнавати дії державних виконавців та керівництва відділу виконання незаконними у суду відсутні підстави, оскільки за дорученням Департаменту державної виконавчої служби та відповідно до вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, зареєстрованої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/55 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало М. С. проведено перевірку 26 грудня 2022 року щодо дотримання законності у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 і складено постанову за її результатами про визнання такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» у частині нездійснення у повному заходів примусового виконання рішення та невжиття заходів стосовно звернення на належні боржнику від інших осіб кошти. Подальший хід виконання рішення суду залишено на контролі та організовано згідно з вимогами чинного законодавства.

Щодо вимоги про стягнення відшкодування з начальника ОСОБА_6 компенсації моральної шкоди, завданої, як вказує стягувач, тривалим невиконанням рішення суду щодо повернення належної заробітної плати, і яка виражається у сильних душевних хвилюваннях, що спричиняє фізичні страждання, погіршення її соціальних здібностей, суттєвий розлад здоров`я, суд зазначає, що дійсно тривале невиконання рішення суду завдають моральної шкоди через негативні емоції, а тому особа має право на її відшкодування (відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17), однак така вимога може бути предметом позовної заяви, а не скарги у порядку Розділу VII ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги стягувача ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 12, 18, 53 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складено 13 червня 2023 року.

Суддя І. В. Литвинова