Постанова

від 02.11.2023 по справі 757/10634/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.

Єдиний унікальний номер справи № 757/101634/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11549/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Кролівець О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. і Ярушевської І. І., і зобов`язання вчинити дії у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1,

В с т а н о в и в :

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася із скаргою в якій, враховуючи уточнення до скарги від 24 березня 2023 року, просила визнати бездіяльність державного виконавця та начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. і Ярушевської І.І. незаконною.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим ,що заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т.1 а.с.137-140).

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Інститут економічних реформ» на її користь заробітну плату у розмірі 105000,00 грн та компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн /т.1 а.с.232-236/.

На підставі вказаного рішення 14 вересня 2016 року був виданий виконавчий лист № 757/10634/15-ц (т.2 а.с.108-109).

За заявою стягувача ОСОБА_1 і на підставі виконавчого листа Печерським РВ ДВС у м. Києві (змінено найменування на Печерське РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) 19 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (т.2 а.с.4, 106-107,110).

В обґрунтування скарги зазначено, що виконавче провадження НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа № 757/10634/15-ц від 14 вересня 2016 року про стягнення з ТОВ «Інституту економічних реформ» на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної плати у розмірі 115 000, 00 грн, перебуває на виконанні у державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісовенка В. А. У строки, передбачені ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець Лісовенко В. А. не повідомив стягувача про жодну виконавчу дію. Перебуваючи у канцелярії Печерського РВ ДВС , 26 травня 2022 року стягувачка звернулася до державного виконавця Лісовенка В. А. по телефону з проханням надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження та повідомити, які виконавчі дії вчинено ним для виконання рішення суду. Однак держвиконавець Лісовенко В. А. від зустрічі відмовився, матеріали виконавчого провадження не надав, продемонстрував повну необізнаність щодо обставин виконавчого проводження, жодну виконавчу дію з примусового виконання рішення суду документально не підтвердив. Протиправну бездіяльність держвиконавця Лісовенка В. А. стягувачка оскаржила до начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Ярушевської І. І. Відповіді за результатом розгляду скарги у передбачений чинним законодавством термін не було надано.

З цього питання ОСОБА_1 оскаржила дії та бездіяльність державних виконавців .

У скарзі ОСОБА_1 зазначає ,що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року її скаргу було задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1.

Зобов`язано державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О.О. в порядку частини четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа у справі №757/10634/15-ц про стягнення з ТОВ на «Інститут економічних реформ» на користь ОСОБА_1 115000,00 грн звернути стягнення на кошти боржника, які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням №61561/08 Європейського суду з прав людини в сумі 123472,19 грн у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року залишено без змін .

Скаржниця ОСОБА_1 переконана, що, оскільки жодних постанов про вчинення виконавчих дій та інших документів виконавчого провадження на її адресу не надходило, то ні державним виконавцем, ні начальником Печерського ВДВС Ярушевською І. І. не було вчинено жодних розпорядчих дій по виконанню ухвали Печерського районного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 757/10634/15-ц про звернення стягнення на кошти боржника ТОВ «Інститут економічних реформ», які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням № 621561/08 Європейського суду з прав людини у сумі 123 472, 19 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_1. При цьому персональну відповідальність за протизаконне невиконання рішення суду несе начальник Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярушевська І.І. , так як вона схвалювала протиправні дії (бездіяльність) своїх підлеглих - державних виконавців Валевського О. О. і Лісовенка В. А., які не здійснювали примусового виконання рішення суду.

У прохальній частині скарги просила:

Визнати бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лісовенка В. А. та начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. незаконними,

- зобов`язати начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярушевську І.І. вжити передбачених законодавством заходів для виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року у справі № 757/1-634/15-ц про звернення стягнення на кошти боржника ТОВ « Інститут економічних реформ» , які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням « 621561/08 Європейського суду з прав людини в сумі 123 472,19 грн , у виконавчому провадженні ВП 530775554,

- зарахувати присуджені їй кошти на карту «Райффазен Банк Аваль» згідно із заявою про відкриття та ведення карткового рахунку,

- стягнути начальника Печерського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярушевської І.І. 100000 грн моральної шкоди ./т. VII а. с. 1, 68-73/.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року у задоволенні скарги відмовлено

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, посилаючись на порушення норм процесуального права,постановити нову ухвалу, якою задовольнити її скаргу.

Крім того, 14 серпня 2023 року (штемпель на конверті 10 серпня 2023 року ) від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги ( т. 7, а.с. 119-131) поза межами строку, встановленого ст. 364 ЦПК України. Доказів поважності причин пропуску строку подання доповнень до апеляційної скарги ОСОБА_1 на надано, а відтак відсутні підстави для урахування вказаних доповнень під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони та були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 19 жовтня 2023 року, 02 листопада 2023 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, будь-яких заяв від сторін не надходило. Апелянт приймала участь у розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Підстави вважати причини неявки сторін до суду поважними відсутні .

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав .

Суд першої інстанції встановив ,що заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т.1 а.с.137-140).

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 серпня 2016 року заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ТОВ «Інститут економічних реформ» на її користь заробітну плату у розмірі 105000,00 грн та компенсацію моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн /т.1 а.с.232-236/.

На підставі вказаного рішення 14 вересня 2016 року був виданий виконавчий лист № 757/10634/15-ц (т.2 а.с.108-109).

За заявою стягувача ОСОБА_1 і на підставі виконавчого листа Печерським РВ ДВС у м. Києві (змінено найменування на Печерське РВ ДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) 19 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 (т.2 а.с.4, 106-107,110).

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року було задоволено частково скаргу ОСОБА_1 щодо визнання неправомірною бездіяльності державних виконавців.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1.

Зобов`язано державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О.О. в порядку частини четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа у справі №757/10634/15-ц про стягнення з ТОВ на «Інститут економічних реформ» на користь ОСОБА_1 115000,00 грн звернути стягнення на кошти боржника, які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням №61561/08 Європейського суду з прав людини в сумі 123472,19 грн у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року залишено без змін .

Матеріали справи містять копію рішення Європейського суду з прав людини від 02 червня 2016 року, яке має статус остаточного, у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» (заява № 61561/08), яким встановлено порушення ст. 10 Конвенції та зобов`язано державу-відповідача сплатити підприємству-заявнику 4500 Євро відшкодування моральної шкоди /т. ІІ а. с. 193-216, т. ІІІ а. с. 63-83, 128-149/.

Також матеріали справи містять дані щодо виконання цього рішення ЄСПЛ , з яких вбачається здійснення перерахування Державною казначейською службою України на рахунок Міністерства юстиції України грошових коштів в сумі 123 472, 19 грн для ТОВ «Інституту економічних реформ» в порядку виконання рішення ЄСПЛ у справі № 61561/08. Розпорядженням державного виконавця № НОМЕР_2/23-194/ від 23 липня 2018 року вказані грошові кошти ( в сумі 123 472, 19 грн) були перераховані до загального фонду Державного бюджету на р/р 31115112700007 в ГУ ДКСУ у м. Києві. Обставини перерахування коштів до загального фонду держбюджету також підтверджуються платіжним дорученням № 5739 від 23 липня 2018 року, де в призначенні платежу вказано «перерахування коштів до загального фонду держбюджету України на підставі частини сьомої ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (рішення Європейського суду у справі № 61561/08 від 13 лютого 2014 року; ТОВ «Ін-т екон. реформ» ВПНОМЕР_1/23», сума переказу - 123 472, 19 грн, у зв`язку з чим, виконавче провадження було закрито /т. ІІ а. с. 217-220, т. ІІІ а. с. 59-62, 84-112, 124-127, 150-180/.

В подальшому , 26 травня 2022 року, ОСОБА_1 подала начальнику Печерського РВ ДВС у м. Києві Ярушевській І.І. скаргу, зареєстровану за вх. № 8160 . У скарзі повідомляла, що 26 травня 2022 року вона звернулася до державного виконавця Лісовенка В. А. з проханням надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 і повідомити про здійснені виконавчі дії, але він від зустрічі відмовився, матеріали виконавчого провадження не надав, продемонстрував повну необізнаність щодо обставин виконавчого провадження, про жодну вчинену виконавчу дію не повідомив. Тому стягувачка просила вжити невідкладно заходи на виконання вказаного виконавчого провадження.

Як зазначає ОСОБА_1 ,відповіді на свою скаргу від 26 травня 2022 року не отримала ані від керівника виконавчої служби Ярушевської І.І. , ані від державного виконавця Лісовенка В. А., у провадженні якого знаходиться виконання ВП № НОМЕР_1 .

У подальшому бездіяльність у виконавчому провадженні НОМЕР_1 стягувачка ОСОБА_1 оскаржила до Міністерства юстиції. Відповідно до відповіді на її скаргу, за результатами перевірки 26 грудня 2022 року складено постанову про визнання дій державних виконавців Лісовенка В. А. та Валевського О. О. такими, що вчинені з порушенням вимог частини першої статті 18, частини четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, щодо нездійснення у повному обсязі заходів примусового виконання рішення та не вжиття заходів стосовно звернення на належні боржнику від інших осіб кошти. Однак Управлінням повідомлено, що притягти до відповідальності за виявлені порушення державних виконавців Лісовенка В. А. та Валевського О. О. не виявляється можливим, у зв`язку із звільненням їх із займаних посад /т. VII а. с. 65/.

Згідно з частиною першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною четвертою статті 53 вказаного Закону передбачено, що на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини за № 61561/08 від 02 червня 2016 року про сплату Державою-відповідачем підприємству-заявнику 4500, 00 євро відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-яких податків, що можуть нараховуватися, що перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з 08 грудня 2016 року, стягувачем є ТОВ «Інститут економічних реформ», і згідно із частиною четвертою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем мало бути здійснено передачу коштів, для погашення боргу ТОВ «Інститут економічних реформ» перед ОСОБА_1 .

Однак такі дії, передбачені частиною четвертою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», здійснено не було.

Суд також встановив , що за результатом звернення стягувачки ОСОБА_1 від 05 грудня 2022 року до Міністерства юстиції із скаргою з аналогічними вимогами на бездіяльність державних виконавців Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лісовенка В. А. та Валевського О. О. прийнято рішення про визнання їхніх дій такими, що вчинені з порушенням вимог частини першої статті 18, частини четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, щодо нездійснення у повному обсязі заходів примусового виконання рішення та не вжиття заходів стосовно звернення на належні боржнику від інших осіб кошти.

Окрім цього, встановлено, що кошти стягувачем у ВП №53077555 ТОВ «Інститут економічних реформ» не були витребувані протягом року, тому державний виконавець перерахував їх 23 липня 2018 року до Державного бюджету України.

Як видно із матеріалів справи ,06 квітня 2023 року у провадження судді Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т. В. надійшло подання державного виконавця Печерського ВДВС м. Київ ЦМУМЮ у м. Києві Петрухно С. О. про звернення стягнення на кошти, які були стягнуті Департаментом ДВС МЮУ за рішенням № 61561/08 Європейського суду з прав людини в сумі 123 472, 19 грн у виконавчому провадженні ВП№ НОМЕР_2 та перераховані до державного бюджету у 2018 році в якості погашення боргу, на спрямування фактичного виконання виконавчого листа № 757/10634/15-ц від 14 вересня 2016 року, про стягнення з ТОВ «Інститут економічних реформ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати - 105 000, 00 грн та моральної шкоди - 10 000, 00 грн на депозитний рахунок Печерського відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального Управління юстиції у м. Києві /т. VIІ а. с. 20-31/.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2023 року суду подання державного виконавця Печерського ВДВС м. Київ ЦМУМЮ у м. Києві Петрухно С. О. задоволено . Звернуто стягнення на кошти, які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням № 61561/08 Європейського суду з прав людини у сумі 123 472, 19 грн у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2 та перераховані до державного бюджету у 2018 році в якості погашення боргу, на спрямування фактичного виконання виконавчого листа №757/10634/15-ц від 14 вересня 2016 року, про стягнення з ТОВ «Інститут економічних реформ» на користь ОСОБА_1 заробітної плати - 105 000, 00 грн та моральної шкоди - 100 00, 00 грн на депозитний рахунок Печерського відділу державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального Управління юстиції у м. Києві /т. VІ а. с. 90-92/.

Копію вказаної ухвали суду від 21 квітня 2023 року стягувачка ОСОБА_1 отримала 12 травня 2023 року /т. VІ а. с. 93/

Як встановив суд , за дорученням Департаменту державної виконавчої служби та відповідно до вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, зареєстрованої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/55 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), заступником начальника міжрегіонального управління - начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сувало М. С. проведено перевірку 26 грудня 2022 року щодо дотримання законності у виконавчому провадженні НОМЕР_1. За результатами перевірки складено постанову про визнання такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» у частині нездійснення у повному заходів примусового виконання рішення та невжиття заходів стосовно звернення на належні боржнику від інших осіб кошти. Подальший хід виконання рішення суду залишено на контролі та організовано згідно з вимогами чинного законодавства.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави визнавати ті самі дії державних виконавців та керівництва відділу виконання незаконними повторно.

При цьому слід зауважити, що вимоги скарги у даній справі, зводяться фактично до вимоги про виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року, яким ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника та старшого державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невжиття заходів по зверненню стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1.

Зобов`язано державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валевського О.О. в порядку частини четвертої статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_1 щодо виконання виконавчого листа у справі №757/10634/15-ц про стягнення з ТОВ на «Інститут економічних реформ» на користь ОСОБА_1 115000,00 грн звернути стягнення на кошти боржника, які були стягнуті Департаментом ДВС Міністерства юстиції України за рішенням №61561/08 Європейського суду з прав людини в сумі 123472,19 грн у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2. У задоволенні інших вимог скарги відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року залишено без змін .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ( ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».)

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ефективним способом захисту права є такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Верховного Суду у справі № 916/3156/17 від 4 червня 2019 року ).

З огляду на сталу судову практику , можна дійти висновку ,що оскарження дій державних виконавців у зв`язку із невиконанням судового рішення , яким їх дії вже визнані неправомірними, не відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам і не призведе до відновлення порушеного права скаржника. .

Висновки суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення завданої скаржнику шкоди, є вірними , оскільки зазначені вимоги підлягають розгляду у межах позовного провадження з визначенням відповідного кола осіб, які повинні відповідати за заявленими вимогами. Такий висновок відповідає судовій практиці Верховного Суду (постанова КАС ВС від 24 березня 2020 року № 818/607/17).

Таким чином, суд, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги які співпадають із доводами вимог скарги, були предметом детального дослідження суду першої інстанції, додаткової перевірки і оцінки не потребують, зводяться лише до незгоди з судовим рішенням суду першої інстанції, є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні

Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, суд,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 08 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: