Рішення

від 14.06.2023 по справі 243/518/22

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/437/2023

Номер справи 243/518/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

14 червня 2023 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Агеєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кобець О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов`янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» до Фермерського господарства «Донецьке», ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Удовиченко Валентини Валеріївни про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» звернулося до суду з позовною заявою до Фермерського господарства «Донецьке», ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Удовиченко В.В. про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 січня 2011 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «СК-ЛТД» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умови якого орендодавець передав, а ТОВ «СК-ЛТД» прийняло в оренду земельну ділянку площею 3,51 га кадастровий номер 1424256200:14:000:0356, для ведення сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Райгородоцької селищної ради, колишнього КСП «Червоний Молочар».

Земельна ділянка, яка є предметом оренди за Договором від 01 січня 2011 року, належить орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 720909 від 26 травня 2008 року.

Договір оренди землі від 01 січня 2011 року зареєстрований у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області 18 липня 2012 року за № 14242000400124.

Відповідно до п. 8 Договору він укладений строком на 10 років, при цьому строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанова Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 484/272/16, постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року по справі № 322/1178/17).

Згідно п. 43 договору оренди землі договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відтак, строк оренди за договором від 01 січня 2011 року розпочав перебіг 18 липня 2012 року та спливає 18 липня 2022 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер Інформаційної довідки № 2898270277, сформованої 29.11.2021, вбачається що власником земельної ділянки на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер 3899, виданого 18 жовтня 2021 року, ОСОБА_3 приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області , є Бородіна Людмила Андріївна, яка в період договору оренди землі уклала договір оренди землі від 10 листопада 2021 року з ФГ «Донецьке» щодо цієїж самої земельної ділянки.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, №61478591 від 10 листопада 2021 року , прийнятим державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського районну Донецької області Удовиченко В.В., зареєстровано речове право оренди земельної ділянки за № 17 віл 10.11.2021, укладеним ОСОБА_1 та ФГ «Донецьке».

Враховуючи, що ОСОБА_1 набуто право власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зазначає, що згідно із ч. 4ст. 32 Закону України "Про оренду землі"перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено Договором оренди землі.

У зв`язку із вищевикладеним перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом ніяким чином не змінює умови Договору оренди землі від 01 січня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «СК-ЛТД».

З огляду на вказане, укладений між позивачем та ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , Договір оренди земельної ділянки є чинним.

Таким чином, внаслідок укладення іншого договору на земельну ділянку ФГ «Донецьке» отримало право оренди земельної ділянки, що стало перешкодою для позивача у реалізації аналогічного права щодо тієї ж самої земельної ділянки.

Отже, станом на дату звернення до суду з цим позовом, позивачу належить суб`єктивне майнове право оренди земельної ділянки, вказане речове право не припинене, Договір оренди землі від 01 січня 2011 року є чинним, в установленому порядку недійсним не визнаний та не розірваний, державну реєстрацію Договору оренди не скасовано.

Вважає, що порушене право підлягає захисту в обраний спосіб шляхом визнання недійсним оспорюваного договору №17 від 10.11.2021, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Донецьке».

Просить суд:

- визнати недійсним з моменту укладення Договір оренди землі №17, виданий 10 листопада 2021 року щодо оренди земельної ділянки площею 3,51 га, кадастровий номер 1424256200:14:000:0356, розташованої на території Райгородоцької селищної ради, колишньої КСП «Червоний Молочар», укладений між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «Донецьке», код ЄДРПОУ 37155282;

- скасувати рішення про державну реєстрацію іншого речового права, номер 61478591, від 10 листопада 2021 року державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради Донецької області Удовиченко Валентини Валеріївни та припинити право оренди Фермерського Господарства «Донецьке» на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:14:000:0356, яке виникло на підставі Договору оренди землі №17 від 10 листопада 2021 року;

- стягнути з Фермерського Господарства «Донецьке» та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-ЛТД" сплачений судовий збір та витрати понесені на правову допомогу.

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД», адвокат Музикант В.С., який діє на підставі Ордеру серії АН № 1056241 від 20 грудня 2021 року до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом із позовною заявою керівником ТОВ «СК-ЛТД» надано Клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники відповідачів, Фермерського господарства «Донецьке», адвокат Федорова В.П., яка діє на підставі Ордеру серії АН № 1069070 від 23 лютого 2022 року відповідача ОСОБА_1 адвокат Почерняк І.С., яка діє на підставі Ордеру серії АН № 1230344 від 22 серпня 2022 року, до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, жо суду надали заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Також від на адресу суду надано відзив від представників відповідачів на позовну заяву, в якому зазначила, що підставою звернення до суду позивача є те, що 01 січня 2011 року між ним в якості орендаря та ОСОБА_2 (даліспадкодавець ОСОБА_1 ) в якості орендодавця укладено Договір оренди, предметом якого є земельна ділянка із кадастровим номером 1424256200:14:000:0356 (ділянка, що є предметом спору), та вказує, що строк дії договору становить 10 років, починаючи з дати державної реєстрації договору. Оскільки Договір було зареєстровано лише 18 липня 2012 року, то останній спливає лише 18 липня 2022 року.

З огляду на викладене, позивач вважає, що укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Донецьке» Договір оренди, предметом якого є та ж земельна ділянка, порушує його права.

Відповідачі заперечують проти таких тверджень позивача з огляду на наступне.

Подані до суду матеріали не підтверджують зазначеної обставини, з чого відповідачі роблять висновок про те, що договір є неукладеним.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстраціїз моменту державної реєстрації (ч.3ст.640 ЦК України, в редакції чинній на момент укладення договору оренди).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1ст.210 ЦК України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (згідно з ч.1ст.125 ЗК України(в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин).

Відповідно до ч.5ст.126 ЗК України, в редакції, чинній на момент підписання договору оренди, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Редакція цієїстатті ЗК України, яка діяла на момент підписання договору передбачала, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України від 01 липня 2004 року №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»в редакції, затвердженій Законом України від 11 лютого 2010 року №1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та чинній на момент виникнення відповідних правовідносин (даліНовий Закон про реєстрацію).

Відповідно дост.20 Закону України «Про оренду землі»в редакції, що діяла до 01 січня 2013 року, укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації згідно з умовамист.18 Закону України «Про оренду землі»в цій же редакції.

Частина 2статті 20 Закону України «Про оренду землі»в редакції, що діяла до 01 січня 2013 року, передбачає, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Так, Верховний Суд напрацював послідовну правову позицію, яка полягає в наступному: «набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані його умови, стає правовідносинами, на виникнення яких спрямоване волевиявлення сторін.

Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати не вчиненим (неукладеним)».

Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі №917/108/18, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17, а також у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі №0426/14068/2012, від 13 червня 2016 року у справі №570/3056/15-ц.

Тобто, у даній справі підлягає доказуванню факт укладення договору оренди земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_3 , зокрема, факт здійснення реєстрації договору оренди.

Представник відповідачів звертає увагу, що у період до 2013 року (у строк, протягом якого, як вказує позивач, договір укладений між ним та ОСОБА_2 начебто було зареєстровано) питання реєстрації договорів оренди регулювали:

- Постанова КМУ від 9 вересня 2009 року №1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі»,

- Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель»,Постанови КМУ від 25 грудня 1998 року №2073, якою було затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, та ін.

Відповідно до згаданих нормативно-правових актів право оренди (договір оренди) земельної ділянки реєструвалось в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, поземельній книзі в паперовому вигляді з одночасним перенесенням в автоматизовану систему державного земельного кадастру.

Отже, на час підписання Договору оренди від 01 січня 2011 року, його державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

Виконання згаданих вище Порядків на час підписання договорів забезпечувалось функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно й адміністраторами якої були підрозділи Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №669/930/16-ц).

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженогопостановою КМУ від 03 березня 2004 року №220. У тексті, зокрема, зазначалась інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (даліреєстраційний напис).

З огляду на що, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №669/930/16-ц зазначила, що реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів.

Тобто, належним і допустимим доказом здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки є виключно запис про його реєстрацію у Книзі записів.

Так, із зазначеного вище мотивування відповідні написи, що вчиняються на договорі здійснюють на підставі Книги записів, та написи на договорі повинні відповідати змісту такої Книги.

На підтвердження своїх вимог позивач додав до позовної заяви, серед іншого, копію Договору оренди землі від 01 січня 2011 року, підписаного від імені ОСОБА_2 .

Копія книги реєстрації договору чи витяг із неї позивачем у справу не доданий, та в матеріалах справи відсутній.

Водночас, наявні обставини, що викликають сумніви у достовірності, допустимості та належності такого договору як доказу, з огляду на наступне.

Реєстраційний номер договору, який вказаний у розділі «Підписи сторін» не відповідає вимогам законодавства.

Так, на договорі зазначено, що він зареєстрований у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 липня 2012 року за №14242000400124.

Відповідно до п.8 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженогоНаказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174реєстраційний номер присвоюється договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації. Реєстраційний номер складається: з двохрозрядного числа, яке відповідає номеру розділу книги реєстрації; двохрозрядного числа, що відповідає двом останнім цифрам року; трирозрядного числа, яке є кодом оператора (реєстратора), що здійснює державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі; п`ятирозрядного числа, що починається з одиниці з початку нового року та збільшується на одиницю при внесенні відомостей про новий державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі.

Тобто, загалом реєстраційний номер має складатися із 12 цифр, в той час, як на договорі міститься напис із 14 цифр. Крім того, такий реєстраційний номер договору свідчить про те, що він не міг бути зареєстрований та не реєструвався у 2011 чи 2012 роках.

Факт реєстрації викликає сумнів також і з огляду на те, що відповідно до ст.20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 7-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

До позовної заяви позивач додав копію Акту приймання-передачі земельної ділянки від 01 січня 2011 року, що ставить під сумнів реєстрацію договору після цієї дати, адже умовою підписання акту була реєстрація договору.

Також, наявні сумніви щодо працевлаштованості ОСОБА_4 станом на дату реєстрації договору в управлінні Держземагентства.

Представниками відповідачів було подано адвокатський запит до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області щодо надання інформації та копій документів про роботу у період можливої реєстрації договору таких осіб, як ОСОБА_4 , втім від надання відповіді по суті ГУ Держгеокадастру у Донецькій області ухилилося та вказало, що зазначена інформація в управлінні відсутня, оскільки останнє переміщено з м. Костянтинівки Донецької області до м. Маріуполь, переміщення не було доведено до кінця.

Зважаючи на те, що відповідно до п.43 Договору договір укладено у трьох примірниках, один з яких знаходиться в орендодавця, другийв орендаря, третійв органі, який провів його державну реєстрацію, однак у відповідача-1 відсутній такий оригінальний примірник договору, тому представники відповідачів з метою перевірки обставин реєстрації такого договору направили адвокатський запит на адресу ГУ Держгеокадастру із проханням надати інформацію щодо державної реєстрації (до 01 січня 2013 року) договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:14:000:0356 площею 3,51 га, який було підписано 01 січня 2011 року між ОСОБА_2 в якості орендодавця та ТОВ «СК-ЛТД» (код за ЄДРПОУ 23124940) в якості орендаря.

Однак, ГУ Держгеокадастру відповіді на вказаний запит не надало.

Також, представник відповідачів звертає увагу, що реквізити і підписи сторін договору викладені на окремому аркуші паперу, що не пов`язаний контекстним змістом (початком чи продовженням пунктів договору, тощо) із іншою його частиною, що також не дозволяє робити висновки про достовірність такого доказу, адже встановити відношення розділу «Реквізити сторін» до решти змісту договору (пункти якого становлять його суть, та на яких підписи сторін не містяться взагалі) неможливо. Подана позивачем копія не може слугувати належним і достовірним доказом його укладеності, зважаючи на всі наведені вище недоліки.

Відповідачі не погоджуються із заявленим позивачем розміром судових витрат.

Пункт 9 частини 3статті 175 ЦПК Українивимагає від позивача зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, безпосередньо у змісті позовної заяви, що є її обов`язковим реквізитом.

Втім, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем такий орієнтовний розмір судових витрат не визначався, а тому відповідно до ч.2ст.134 ЦПК Українизаява про стягнення витрат не може бути задоволена.

Позивачем у справі є ТОВ «СК-ЛТД», що має статус юридичної особи.

Відповідно до ст.ст.175та177 ЦПК Українидо позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. Позовна заява підписана керівником ТОВ «СК-ЛТД», з чого вбачається, що має місце здійснення самопредставництва.

З системного тлумачення норм законодавства випливає, що для встановлення наявності підстав для стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід встановити, чи мало місце здійснення представництва інтересів позивача адвокатом на підставі Договору про надання правової допомоги, чи мало місце здійснення само представництва.

Такі факти можуть бути встановлені шляхом перевірки документів, що посвідчують повноваження представників сторін, які містяться у справі.

До позовної заяви в якості доказу на понесення судових витрат додана копія Ордеру та копія Свідоцтва адвоката, і зазначено, що такі документи додаються виключно суду.

Втім, докази понесення судових витрат та докази надання правової допомоги в силу вимог ст.ст.81,83 ЦПК Українимали бути надіслані/надані і відповідачам, та оскільки такий обов`язок позивачем не виконано, такі докази не можуть братися судом до уваги.

Окрім викладеного, представник відповідачів зазначила, що відповідач ОСОБА_1 планує понесення витрат у зв`язку із розглядом справи у сумі 15000 грн., та відповідач ФГ «Донецьке» планує понесення витрат у зв`язку із розглядом справи у сумі 25000 грн.

В зв`язку з викладеним, у відзиві представник відповідачів просить поновити строк на подання відзиву, відмовити ТОВ «СК-ЛТД» у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом справи, покласти на позивача».

Відповідь на відзив від позивача не надходила.

29 травня 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідачів Федорової В.П., у яких представник відповідачів повторно наголосив на неукладеності Договору оренди від 01 січня 2011 року та надав суду копії доповідної записки в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 05 жовтня 2021 року за №335/86-21-0.134, зі змісту якої вбачається, що на момент, коли в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області приступив з 02 серпня 2021 року до виконання своїх обов`язків начальника відділу №4 Управління у Краматорському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, книга записів реєстрації договорів оренди за період 2012 року в управлінні була відсутня. Яким чином посадовими особами відділу Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, відповідальними за здійснення реєстрації земельних ділянок та договорів оренди землі, здійснювалася відповідна державна реєстрація земельних ділянок та договорів оренди землі, як і де зберігались відповідні документи не відомо.

Третя особа, державний реєстратор виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Удовиченко В.В., до судового засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином до суду надала пояснення в яких заперечувала проти задоволення вимог позивача та просила суд розглянути справу у її відсутності.

Враховуючи вказане, у відповідності до частини 2статті 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» до Фермерського господарства «Донецьке», ОСОБА_1 , за участю третьої особи: державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Удовиченко Валентини Валеріївни, про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 3,59 га, кадастровий номер 1424256200140000356, яка має цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництварозташована на території Райгородоцької селищної ради колишнього КСП «Червоний Молочар» належала на праві власності ОСОБА_2 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 720909, виданим на підставі Розпорядження Слов`янської райдержадміністрації від 06 листопада 2007 року № 609.

01 січня 2011 року ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» підписано договір оренди землі, об`єктом оренди за яким зазначено земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1424256200140000356, площею 3,51 га, яка розташована на території Райгородоцької селищної ради колишнього КСП «Червоний Молочар».

Відповідно до Інформаційної довідки, долученої позивачем до матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи 23124940 зареєстроване як юридична особа та знаходиться за адресою: Україна, 84118, Донецька область, вул. Аграрна, 11. Керівником даного товариства є ОСОБА_5 .. Види діяльності товариства: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); допоміжна діяльність у рослинництві; складське господарство; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду вантажних автомобілів; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.

Згідно з Договором оренди між власником земельної ділянки, ОСОБА_2 та ТОВСК-ЛТД, підписаним01січня 2011 року, земельна ділянка загальною площею 3,51 га кадастровий номер: 1424256200:14:000:03568 передається ТОВ "СК-ЛТД" в оренду строком на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з моменту реєстрації договору оренди землі.

Згідно з Актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за Договором оренди від 01 січня 2011 року слідує, що власник земельної ділянки ОСОБА_2 з одного боку та ТОВ «СК-ЛТД» з другого боку склали цей Акт прийому-передачі про те, що орендодавець ОСОБА_2 передає земельну ділянку кадастровий номер 1424256200140000356, площею 3,51 га, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області, а орендар ТОВ «СК-ЛТД» приймає вищевказану земельну ділянку в оренду. Вказаний Акт погоджено та підписано сторонами.

Як слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №287280277 від 29 листопада 2021, долученої позивачем до матеріалів справи, власником земельної ділянки кадастровий номер 1424256200:14:000:0356, площею 3,5119 га з 18 жовтня 2021 року є ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації є Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер 3899 від 18 жовтня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського районного нотаріального округу Донецької області Соловйовою С.С.

Також, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №287280277 від 29 листопада 2021, долученої позивачем до матеріалів справи, слідує, що 10 листопада 2021 року за Фермерським господарством «Донецьке» код ЄДРПОУ юридичної особи 37155282 зареєстроване речове право у вигляді права оренди земельної ділянки загальною площею 3,5119 га, кадастровий номер 1424256200:14:000:0356, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області. Реєстрація здійснена державним реєстратором виконавчого комітету Миколаївської міської ради Донецької області Удовиченко В.В. на підставі Договору оренди землі №17, виданого 10 листопада 2021 року строком на 7 років, дата закінчення дії Договору 10 листопада 2028 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Фермерським господарством «ДОНЕЦЬКЕ» директор Дашивець О.Г., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61478591 від 10 листопада 2021 року.

Так, позивач просить визнати недійсним Договір оренди землі №17, виданий 10.11.2021 щодо оренди земельної ділянки площею 3,51193 га, кадастровий номер 1424256200:14:000:0356, розташованої на території Райгородоцької селищної ради, колишньої КСП «Червоний Молочар», укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Донецьке», оскільки вказаний Договір оренди був укладений в період дії іншого Договору оренди тієї ж земельної ділянки, укладеного, на думку позивача, 01 січня 2011 року, між спадкодавцем ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ю)в якості орендодавця із ТОВ «СК-ЛТД», що порушило його право користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або ос порене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити ( реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оскарження суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушення права і припинення дій, які порушують це право.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положеньст. 4 Цивільного процесуального кодексу України(справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечитиКонституціїі законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д)означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантованестаттею 55 Конституції Україний конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У постанові ВП ВС від 02 лютого 2021 року № 925/642/19 зроблені такі висновки: порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16(пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Так, позивач просить визнати недійсним договір оренди землі №17 виданий 10 листопада 2021 року щодо оренди земельної ділянки площею 3,5119 га, кадастровий номер 1424256200:14:000:0356, розташованої на території Райгородоцької селищної ради, колишньої КСП «Червоний Молочар», укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Донецьке», оскільки вказаний договір оренди був укладений в період дії іншого договору оренди тієї ж земельної ділянки, укладеного, на думку позивача, 01.01.2011 р., між спадкодавцем ОСОБА_2 в якості орендодавця із ТОВ «СК-ЛТД», що порушило його право користування вказаною земельною ділянкою.

За приписамист. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1ст. 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є обов`язковим для чинності правочину, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно дост. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1ст. 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідност. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписамист. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також частиною 3ст.640 ЦК України(в редакції, чинній на час спірних правовідносин щодо підписання договору оренди від 01 січня 2011 року) визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що підписаний 01.01.2011 року між ОСОБА_2 , та позивачем договір є за своєю правовою природою договором оренди землі.

Уст.792 ЦКпередбачено, що за договором найму (оренди) ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) ділянки регулюються спеціальним законом.

На час підписання договору оренди, 01.01.2011 року, ч.2ст.124 ЗК Українипередбачала, що передача в оренду ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником ділянки і орендарем.

У ч.2ст.125 ЗК Українивказано, що право на оренду ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Також вимога про те, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону, передбачена у ч.2ст.126 ЗК.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, єзакон України «Про оренду землі» від 6.10.98 №161-XIV(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Уст.13 закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати ділянку відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі й за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 цього закону).

Згідно зіст.18 цього Законудоговір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Також уст.20 закону України «Про оренду землі»передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Держреєстрація договорів оренди землі проводиться в порядку, установленому законом.

Пунктом 43 договору оренди землі від 01 січня 2011 року, виходячи з доводів про укладеність якого Позивач заявляє позовні вимоги, також передбачено, що вказаний договір оренди земельної ділянки набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Відповідно до правових висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 29 січня 2019 року у справі № 917/108/18, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17, а також у постановах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі №0426/14068/2012, від 13 червня 2016 року у справі № 570/3056/15-ц набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані його умови, стає правовідносинами, на виникнення яких спрямоване волевиявлення сторін. Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Як наслідок, за відсутності державної реєстрації правочин (договір) слід вважати невчиненим (неукладеним).

Згідно зі ст.202 ЗК України(в редакції, чинній на час спірних правовідносин щодо укладення Договору оренди від 01 січня 2011 року) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 01 січня 2011 року регулювавсяпостановою КабінетуМіністрів України від 09 вересня 2009року №1021«Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та направо постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі»(далі - Порядок).

Записи до розділів Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі ( даліКнига записів) вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Отже, на час підписання позивачем Договору оренди від 01 січня 2011 року, його державна реєстрація була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

Виконання Порядку на час підписання договору оренди від 01 січня 2011 року, який, як стверджує позивач було зареєстровано 18 липня 2012 року, забезпечувалося функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла у період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно й адміністраторами якої були підрозділи Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №669/930/16-ц.

Як вбачається з копії Договору оренди землі від 01 січня 2011 року, долученої позивачем до позовної заяви, на цій копії є відмітка посадової особи із зображенням відтиску гербової печатки про те, що цей Договір зареєстрований у відділі Держкомзему в Слов`янському районі Донецької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18 липня 2012 року № 142420004001261.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не було надано суду доказів належного укладення Договору оренди землі від 01 січня 2011 року, зокрема, відповідного запису у Книзі записів за певним номером.

Водночас, представником відповідачів на підтвердження своїх тверджень щодо неукладеності договору оренди 01 січня 2011 року було надано копію Доповідної записки в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 05 жовтня 2021 року за № 335/86-21-0.134, згідно з якою на момент, коли останній приступив з 02 серпня 2021 року до виконання обов`язків начальника Відділу №4 Управління у Краматорському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Книга записів реєстрації договорів оренди за період з 2012 року була відсутня.

Позивачем не надано суду копії Книги реєстрації договору чи витягу з неї, клопотання про їх витребування позивачем не заявлялося. Суд своєю ухвалою про витребування доказів сприяв відповідачам в реалізації ними права на подання до суду доказів щодо факту державної реєстрації Договору від 01 січня 2011 року, проте витребувана інформація суду не надана. Інших клопотань про витребування та приєднання до справи доказів сторонами не заявлялося.

Крім того, суд також погоджується із доводами представника відповідача про невідповідність вимогам законодавства, яким визначено питання державної реєстрації договорів оренди землі, реєстраційного номера, що вказаний на договорі оренди землі, підписаному 01 січня 2011 року ОСОБА_3 в якості орендодавця та ТОВ «СК-ЛТД» в якості орендаря, а саме14242000400124.

Крім того, з позивач зазначає реєстраційний номер в Договорі оренди землі №14242000400124, натомість як з цього договору неможливо розібрати реєстраційний номер, що вказаний на договорі оренди землі, підписаному 01 січня 2011 року ОСОБА_6 в якості орендодавця та ТОВ «СК-ЛТД» в якості орендаря, а в ньому зазначені інші цифри (142420004001261).

Відповідно до п.8 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженогоНаказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174реєстраційний номер присвоюється договору оренди землі в момент здійснення його державної реєстрації. Реєстраційний номер складається: з двохрозрядного числа, яке відповідає номеру розділу книги реєстрації; двохрозрядного числа, що відповідає двом останнім цифрам року; трирозрядного числа, яке є кодом оператора (реєстратора), що здійснює державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі; п`ятирозрядного числа, що починається з одиниці з початку нового року та збільшується на одиницю при внесенні відомостей про новий державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі.

Тобто, загалом реєстраційний номер повинен складатися із 12 цифр, в той час, як номер запису на Договорі оренди землі, підписаному 01 січня 2011 року, має 15 цифр, що свідчить про те, що вказаний Договір не відповідає нормативним вимогам, та не міг бути зареєстрований у 2012 році18 липня 2012 року, як зазначило ТОВ «СК-ЛТД» у змісті позову.

Окрім того, суд звертає увагу на п.20 Договору оренди землі від 01 січня 2011 року, в якому зазначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 7-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

У Договорі оренди землі від 01 січня 2011 року зазначено, що державна реєстрація здійснена 18 липня 2012 року, а долучений позивачем до позовної заяви Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) датований 01 січня 2011 року, що суперечить п.20 Договору оренди землі від 01 січня 2011 року.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно дост. 81 ЦПКкожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як визначено вст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2ст.78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Фактично, як убачається зі змісту позовної заяви, позивач вбачає порушення свого права користування земельною ділянкою, що є предметом спору, на умовах оренди, виходячи з доводів про укладеність (підписання та державної реєстрації) Договору оренди землі від 01 січня 2011 року. Таким чином, для забезпечення поновлення права позивача має значення строк дії та сам факт укладення договору оренди від 01 січня 2011 року.

Однак, виходячи із обставин, встановлених судом, норм права та змісту самого договору оренди землі від 01 січня 2011 року, суд приходить до висновку, що державна реєстрація такого договору не здійснювалася, як це передбачено умовами договору, договір між ТОВ «СК-ЛТД» і ОСОБА_2 чинності не набрав, тому наявні підстави вважати цей договір неукладеним, а отже таким, що не породжує правових наслідків, а відтак право оренди за таким договором у позивача не виникло. Тому вимога позивача про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Донецьке» є безпідставною.

Враховуючи вищенаведене, суд, проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідачі ОСОБА_1 та ФГ «Донецьке» своїми діями порушили права ТОВ «СК-ЛТД», оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_2 у цивільно-правові зобов`язання з ТОВ «СК-ЛТД» не вступала, Договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2011 року не укладений, оскільки не пройшов процедуру державної реєстрації, тому ОСОБА_1 розпорядилася належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, уклавши договір оренди з Фермерським господарством «Донецьке», право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Даний договір є чинним, а тому позовні вимоги щодо визнання недійсним з моменту укладення між Фермерським господарством «Донецьке» та ОСОБА_1 . Договору оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер 1424256200:14:000:0356 від 10 листопада 2021 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, позовні вимоги стосовно скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, номер 61478591, від 10 лютого 2021 року державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Удовиченко В.В. та припинення права оренди Фермерського Господарства «Донецьке» на земельну ділянку з кадастровим номером 1424256200:14:000:0356, яке виникло на підставі Договору оренди землі №17 від 10 листопада 2021 року, є похідними вимогами від заявленої основної вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено, а тому також задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у рішеннях в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 (заява № 18390/91), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02), «Проніна проти України» вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Таким чином Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Аналогічні висновки визначені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц.

Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Так, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, а тому відповідно до п.2 ч.2ст.141 ЦПК Українивитрати по оплаті судового збору та на професійну правничу допомогу у разі відмови в позові покладаються на позивача, а тому вимоги ТОВ «СК-ЛТД» щодо стягнення з відповідачів витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.12,13,77,141,259,263-268,273,353,355,356 ЦПК України, ст. ст.11,208,627,638 ЦК України, ст.ст. 14-15 Закону України «Про оренду землі», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-ЛТД» до Фермерського господарства «Донецьке», ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Державного реєстратора виконавчого комітету Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області Удовиченко Валентини Валеріївни про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 14 червня 2023 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного судуДонецької області О.В. Агеєва