Ухвала

від 12.06.2023 по справі 210/4382/16-к

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/4382/16-к

1-кп/212/185/23

У Х В А Л А

12 червня 2023 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою суду від 21 листопада 2022 року у справі призначене підготовче судове засідання.

Під час підготовчого судового засідання сторони заявили про можливість призначення справи до розгляду по суті.

При цьому, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт з доданим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у зв`язку з тим, що він не відповідає вимогам статті 291 КПК України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Разом з тим згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов`язковому доказуванню підлягають: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження тощо.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Так, обвинувальний акт всупереч вимог ст. 291 КПК України не містить відомостей про час і місце вчинення частини діяння, яке складає об`єктивну сторону інкримінованого злочину, а лише вказано, що його вчинено у період часу з червня 2012 року по січень 2013 року директором ТОВ «Укргеологія» ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці.

Таке посилання про час і місце вчинення злочину є вкрай невизначеним і надмірно узагальнюючим в контексті обставин обвинувального акту.

Вказівка в обвинувальному акті про те, що злочинні дії ОСОБА_4 вчинено протягом майже двох років на вимогах КПК не ґрунтуються і є неконкретним обвинуваченням, оскільки інкриміновані особі дії у здійснені фінансово-господарської діяльності мали б бути вчинені у конкретно визначений той чи інший час та у певному конкретному у місці.

Отже, формулюючи обвинувачення в згаданій частині, орган досудового слідства вдався до припущень та фактичні обставини кримінального правопорушення в обвинувальному акті в частині визначення об`єктивної сторони інкримінованого злочину належно не виклав.

На переконання суду неконкретне формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_4 унеможливлює реконструювання події злочину, з`ясування об`єктивної сторони як необхідного елементу його складу, фактично позбавляє можливості встановити межі судового розгляду.

Аналізуючи обвинувальний акт, суд доходить висновку, що наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, як про це зазначено Верховним Судом України в постанові від 24.11.2016 року в справі № 5-328кс16.

Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), мають бути викладені чітко і конкретно.

Відсутність конкретного обвинувачення особи є передумовою порушення її гарантованого Законом права на захист та права на справедливий судовий розгляд, що є неприпустимим і є безумовною перешкодою для призначення справи до судового розгляду та підставою для повернення обвинувального акту згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України для усунення недоліків.

Окрім того, відповідно до формулювання обвинувачення, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 КК України, за ознаками умисного ухилення від сплати податків, які входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах, а також за ч. 1 ст. 366 КК України, за ознаками службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Таким чином, відповідно до формулювання фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, викладених у обвинувальному акті, вбачається, що умисні дії ОСОБА_4 суперечили законним інтересам держави та спричинили матеріальні збитки державі, шляхом фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Вказаний злочин є злочином з матеріальним складом, однак прокурором зазначено, що потерпілих від вказаних кримінальних правопорушень не встановлено.

Частиною 1 ст. 56 КПК України визначені права потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Частина 1 ст. 61 КПК України вказує про те, що цивільним позивачем у кримінальному провадженні є юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди.

Зазначені обставини додатково вказують на невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та унеможливлюють призначити судовий розгляд по даному кримінальному провадженню, тому обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 110, 291, 314 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи діб з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1