Постанова

від 10.05.2023 по справі 710/1309/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/570/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 710/1309/22 Категорія: 301030300 Сивокінь С.С. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Бородійчука В.Г., Гончар Н.І.

За участі секретаря Ярошенка Б.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідачі Лип`янська сільська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади Черкаської області;

третя особа Приватно виробничо-комерційне підприємство «Торговий дім Київська Русь»;

особа, яка подає апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сивоконя С.С. у приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області 20.02.2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Лип`янської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне виробничо-комерційне підприємство «Торговий дім Київська Русь» про визнання права власності на транспортний засіб, -

в с т а н о в и в :

26.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Лип`янської сільської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватне виробничо-комерційне підприємство «Торговий дім Київська Русь» про визнання права власності на транспортний засіб.

В обґрунтування позову позивач вказує, що в 2015 році придбав у спілки власників майнових паїв колишнього КСП «Дніпро», село Лебедин, Шполянського району у власність автомобіль марки ЗИЛ ММЗ 554 М, 1992 року випуску, шассі № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Смілянським МРЕВ ДАЇ відповідно до технічного паспорту НОМЕР_3 , виданого 13.03.1993 року ринковою вартістю 24580,00 грн.

Набуття права власності на придбаний транспортний засіб (надалі за текстом ТЗ) відбулося за довідкою рахунком серії ААЕ № 0409272, виданої ПВКП «Торговий дім Київська Русь» 24.10.2015 року, що здійснює комісійну торгівлю ТЗ. Правомірність переходу права власності підтверджується актом приймання передачі майна пайового фонду спілки власників майнових паїв колишнього КСП «Дніпро» с. Лебедин Шполянського району від 02.02.2010 року та довідкою рахунком, виданою торговою організацією.

ОСОБА_1 вказує, що придбаний ТЗ перебував в розібраному стані, то позивач не мав змоги доставити його до сервісного центру МВС та перереєструвати транспортний засіб на своє ім`я і тим самим порушив строки державної реєстрації ТЗ.

Після відновлення транспортного засобу в 2021 році позивач звернувся до Черкаського ТСЦ МВС України для реєстрації транспортного засобу на своє ім`я і отримав усну відмову. Про своє порушене право позивач ОСОБА_1 дізнався із листа РСЦ МВС від 11.08.2021 року.

ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на транспортний засіб марки ЗИЛ ММЗ554М, 1992 року випуску, шассі № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Смілянським МРЕВ ДАЇ відповідно до технічного паспорту НОМЕР_3 , виданого 13.03.1993 року ринковою вартістю 24580,00 грн.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в позовній заяві було зазначено про те, що, виходячи зі змісту рішень Шполянського районного суду Черкаської області, зокрема, у справі № 2-62/11 від 21.01.2011 року, опублікованих в Єдиному державному реєстрі судових рішень, правонаступником КСП «Дніпро» стало СТОВ «Дніпро» (код ЄДРПОУ 03793931), яке відповідно до інформації, опублікованої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оголошено банкрутом та ліквідовано. Така обставина є преюдиційною та обов`язковою для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

Скаржник ОСОБА_1 вважає, що довідка № 1537 від 04.08.2021 року, видана старостою села Лебедин Шполянської міської ради ОТГ, підтверджує, що на території села Лебедин, колишнього Шполянського району, діяла спілка співвласників майнових паїв КСП «Дніпро», яка в подальшому, була ліквідована після розподілу всього майна.

Відповідачами позовні вимоги визнані, про що ними було повідомлено суд першої інстанції.

В апеляційній скарзі звертається увага на те, що, враховуючи, що спілка співвласників майнових паїв не мала статусу юридичної особи, вона не мала можливості перереєструвати транспортний засіб на себе, оскільки їхня діяльність безпосередньо спрямовувалась не на ведення господарської діяльності, а виключно для розпаювання майна між членами КСП, та нормами закону на той час державна реєстрація права власності на майно за спілкою співвласників майнових паїв, а також попереднім правонаступником, не була обов`язковою.

Суд першої інстанції не надав правової оцінки, що позивач прийняв у власність транспортний засіб за довідкою-рахунком, виданою торговою організацією, яка правомірно здійснювала комісійну торгівлю відповідно до дозволу ДДАІ МВС України.

Скаржник ОСОБА_1 окремо звертає увагу на те, що суд першої інстанції, визнаючи договір комісії нікчемним, вийшов за межі позовного провадження та проявив надмірний формалізм, зазначивши в оскаржуваному рішенні, що не приймає до уваги копію листа Департаменту державної автомобільної інспекції від 12.01.2011 року № 4/8-190, надану третьою особою, оскільки не було надано доказів надсилання її іншим сторонам.

Вважає, що на даний час не існує інших шляхів захисту порушеного права, крім судового, для реєстрації права власності на придбаний транспортний засіб.

Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2023 року та постановити нове рішення, яким визнати за ним право власності на транспортний засіб марки ЗИЛ ММЗ554М, 1992 року випуску, шассі № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Смілянським МРЕВ ДАЇ відповідно до технічного паспорту НОМЕР_3 виданого 13.03.1993 року, ринковою вартістю 24580,00 грн.

04 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від третьої особи Приватного виробничо-комерційного підприємства «Торговий дім Київська Русь» надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу.

В обґрунтування пояснень вказується, що суд першої інстанції, не постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачами позову, продовжив судовий розгляд, дослідив обставини справи, у задоволенні позову відмовив, проте належним чином не мотивував своє рішення, оскільки не навів будь-яких норм права невідповідності доказів, які суд поклав в основу оскаржуваного рішення, обмежившись загальними формулюваннями про критичність доказів.

Вважає, що факт придбання ОСОБА_1 спірного транспортного засобу підтверджено довідкою-рахунком і було здійснено відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.

Враховуючи наведене у письмових поясненнях, ПВКП «Торговий дім Київська Русь» підтримує апеляційній вимоги позивача в повному обсязі.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Сторони повідомленіпро дату,час,місце розглядусправи апеляційнимсудом,що підтверджуєтьсяданими судовихповісток провручення,які повернулисьна адресусуду.

02 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від скаржника ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без його участі.

04 травня 2023 року на адресу Черкаського апеляційного суду від третьої особи ПВКП «Торговий дім Київська Русь» надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без їх участі.

Сторони у судове засідання не з?явились, що не перешкоджає розгляду справи, згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячизнаступнихпідстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частин 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права на транспортний засіб, суд першої інстанції, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією зосновних засадсудочинства,визначених п.8ч.3ст.129Конституції України,є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно з довідкою, виданою Лип`янською сільською радою Звенигородського району Черкаської області від 17.11.2021 року № 1144 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 . В своєму господарстві він має автомобіль ЗІЛ, право власності на який не зареєстровано (а. с. 4).

Відповідно до акту приймання передачі ТЗ від 02.02.2010 року, складеного в селі Лебедин Шполянського району, ОСОБА_2 заступник голови спілки співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» село Лебедин Шполянського району з однієї сторони, ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4 , виданий Шполянським РВ УМВС України, м. Шпола, вул. Нахімова, 58) з другої сторони, на виконання рішення спілки співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» село Лебедин Шполянського району від січня 2010 року № 14 склали цей акт приймання передачі ТЗ марки ЗИЛ ММЗ 554 М, 1992 року випуску, шассі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Смілянським МРЕВ ДАЇ відповідно до технічного паспорту НОМЕР_3 , виданого 13.03.1993 року (а.с. 5).

Згідно з довідкою № 1537 від 04.08.2021 року, виданою старостою с. Лебедин, ОСОБА_3 , на території с. Лебедин діяла спілка співвласників «Дніпро», головою комісії по розпаюванню якої був ОСОБА_4 , заступником ОСОБА_2 . (а. с. 6).

Відповідно даних довідки рахунку серія ААЕ № 409272 від 24.10.2015 року, виданої ПВКП «Торговий дім Київська Русь», ОСОБА_1 продано ТЗ ЗИЛ ММЗ 554 М, шасі НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 , за 3410 грн. (а. с. 10, 36).

Згідно витягу із звіту № 18 про оцінку транспортного засобу, складеного 01.06.2022 року суб`єктом оціночної діяльності ПВКП «Торговий Дім Київська Русь», ринкова вартість автомобіля ЗИЛ ММЗ 554 М, 1992 року випуску, шассі № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Смілянським МРЕВ ДАЇ відповідно до технічного паспорту НОМЕР_3 , виданого 13.03.1993 року на дату оцінки складає 24580 грн. (а. с. 11).

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області) від 11.08.2021 року № 31.23/1381, крім іншого зазначено, що станом на 10.08.2021 року згідно ЄДРТЗ МВС РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області відсутня інформація про зареєстрований автомобіль ЗИЛ ММЗ 554М, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) НОМЕР_3 . (а. с. 8-9).

Згідно копії технічного паспорту серія НОМЕР_3 , виданого Смілянським МРЕО ДАЇ МВС в Черкаській області від 13.03.1993 року, транспортний засіб марки ЗІЛ ММЗ 554 М, тип кузова самоскид, рік випуску 1992, шассі НОМЕР_1 , кузов № б/н, двигун № НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_2 . Належить на праві власності КСП «Дніпро», с. Лебедин, Шполянського району. (а. с. 12).

Відповідно до копії договору доручення комісійного продажу транспортного засобу від 22.10.2015 року Комісіонер (Приватне виробничо комерційне підприємство «Торговий Дім Київська Русь»), діючи від імені та за рахунок Комітента ( ОСОБА_2 заступник голови спілки співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» село Лебедин, Шполянського району), зобов`язується реалізувати на засадах комісійної торгівлі транспортний засіб автомобіль ЗИЛ ММЗ 554 М, 1992 року випуску, шассі № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Смілянським МРЕВ ДАЇ відповідно до технічного паспорту НОМЕР_3 , виданого 13.03.1993 року, технічно розкомплектований (відсутній кузов, автошини непридатні), потребує повної комплектації та капітального ремонту і його вартість на дату оцінки складає 3410 грн) з метою придбання його довірителем. Передання транспортного засобу здійснюється за актом здавання приймання на умовах визначених договором. Місцем передання є м. Шпола вул. Лебединська, б.4. За виконання доручення, комісіонер має право на винагороду в розмірі 5% від вартості ТЗ, яка сплачується комітентом. (а. с. 39).

Згідно копії акту № 22/10 приймання передачі транспортного засобу від 22.10.2015 року Приватне виробничо комерційне підприємство «Торговий Дім Київська Русь» в особі директора Меркотана В.В. (комісіонер) та покупець ОСОБА_2 заступник голови спілки співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро» село Лебедин Шполянського району (комітент), склали акт про те, що здійснено приймання передачу на комісію транспортного засобу: автомобіль ЗИЛ ММЗ 554 М, 1992 року випуску, шассі № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Смілянським МРЕВ ДАЇ відповідно до технічного паспорту НОМЕР_3 , виданого 13.03.1993 року, технічно розкомплектований (відсутній кузов, автошина непридатна) потребує повної комплектації та капітального ремонту і його вартість на дату оцінки складає 3410 грн. (а. с. 40).

Відповідно до витягу із звіту № 18 про оцінку транспортного засобу, складеного 24.10.2015 року суб`єктом оціночної діяльності ПВКП «Торговий Дім Київська Русь», ринкова вартість автомобіля ЗИЛ ММЗ 554 М, 1992 року випуску, шассі № НОМЕР_1 , реєстраційний державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Смілянським МРЕВ ДАЇ відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , виданого 13.03.1993 року, власник КСП «Дніпро», автомобіль технічно розкомплектований (відсутній кузов, автошина непридатна) потребує комплектації та капітального ремонту і його вартість на дату оцінки складає 3410 грн. (а. с. 41).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 03.11.2022 року, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро», код ЄДРПОУ 03793931, припинено. Державна реєстрація припинення юридичної особи відбулася у зв`язку з визнанням її банкрутом 05.02.2009 року. (а. с. 44-46).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» в редакції від 31.03.2005 року, яка була чинною станом на 02.02.2010 року (дата підписання акта приймання передачі транспортного засобу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 цього Закону пай є власністю члена підприємства.

Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємстванабуває після припинення членства в підприємстві.Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Згідно до п. п. 8, 9 «Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств», затвердженого наказомом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року № 62, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2001 р за № 305/5496, який був чинний станом на 02.02.2010 року (дата підписання акта приймання передачі транспортного засобу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) в редакції від 23.08.2004 року, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі, до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку. Виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Відповідно до п. 15 цього Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Згідно п. п. 13, 14 «Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 в редакції станом на 16.06.2003 року, яка була чинною станом на 02.02.2010 року (дата підписання акта приймання передачі транспортного засобу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ), майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2015 року № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів»довідку-рахунок було виключено із переліку документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України в редакції станом на 30.09.2015 року, яка була чинною на 24.10.2015 року (дата видачі довідки рахунку), за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов`язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові.

Відповідно до ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За змістом статті 1011 ЦК України комісіонер діє в чужих інтересах, але від власного імені, тобто є самостійною стороною у правочині. Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.

Отже, договір комісії є правочином щодо надання послуг, а не договором відчуження майна. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справа № 759/5556/16 від 01.06.2022 року.

Згідно ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, справа № 758/10554/16-ц від 24.02.2021 року вказано, що правонаступництво допускається лише у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), проте у разі повної ліквідації юридичної особи правонаступництво не допускається.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не надав належних доказів (копію Статуту, протоколів загальних зборів, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань), які стосується існування спілки співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро».

Суд першої інстанції дав належну оцінку, наданій старостою села ОСОБА_3 довідці № 1537 від 04.08.2021 року, оскільки із її змісту дійсно не можливо встановити, що спілка співвласників «Дніпро», це саме колишнє СТОВ «Дніпро», у довідці не вказаний період часу діяльності спілки та є не зрозуміло, якими документами користувався староста села для надання такої довідки.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, щопозивач не надав до суду жодних доказів переходу права власності на вказаний транспортний засіб від КСП «Дніпро» до СТОВ «Дніпро», та в подальшому до спілки співвласників майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Дніпро».

При вирішенні справи судом першої інстанції правильно враховано, що позивач не надав жодних доказів про те, що ОСОБА_2 , станом на 02.02.2010 року був уповноважений підписувати акт приймання передачі транспортного засобу, а у 2015 році укладати договір доручення комісійного продажу транспортного засобу, тобто діяв від імені та в інтересах власника транспортного засобу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з врахуванням встановлених обставин справи, укладений договір доручення комісійного продажу транспортного засобу від 22.10.2015 року не породжує жодних правових наслідків, щодо переходу права власності на транспортний засіб марки ЗІЛ ММЗ 554 М, самоскид, 1992 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_2 , на підставі технічного паспорту серія НОМЕР_6 , виданого Смілянським МРЕВ ДАЇ УМВ в Черкаській області від 13.03.1993 року, та є нікчемним.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно положення ч. 9 ст. 83 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції правильно та обґрунтовано не прийняв до уваги копію листа Департаменту державної автомобільної інспекції від 12.01.2011 року № 4/8-190, надану третьою особою, та довідку № 1373 від 15.12.2022 року за підписом старости с. Лебедин ОСОБА_3 ,надану позивачем, оскільки не було надано доказів надсилання їх іншим сторонам.

Проаналізувавши надані суду письмові докази, оцінюючи їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені під час розгляду справи, колегія суддів апеляційного погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного вище, недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення прав скаржника, які підлягають судовому захисту, а тому заявлені вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення колегією суддів апеляційного суду.

Приймаючи до уваги зазначене вище, доводи апеляційної скарги колегією суддів апеляційного суду оцінюються критично,оскільки є формальними, безпідставними та необґрунтованими, і не містять жодних доказів та посилань щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час розгляду позовної заяви, неправильного застосування норм матеріального права, оскільки такі скаржником не наведені у скарзі, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд дійшов висновку, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, а тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати слід залишити за особою, яка подавала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України,апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 13.06.2023 року.

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді В.Г. Бородійчук

Н.І. Гончар