Постанова

від 13.06.2023 по справі 902/585/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 902/585/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тиховський М.О. за ордером;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Страшок О.В. самопредставництво;

від відповідача 3: Романюк В.В. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2022 (повний текст складено 16.01.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2022 (повний текст складено 16.01.2023)

у справі №902/585/22 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр"

до 1) Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області;

2) Вінницької обласної державної адміністрації;

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро"

про визнання протиправним та скасування розпорядження та рішення, розірвання договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (далі - позивач, ТОВ "Сігнет-Центр") звернулось у господарський суд з позовом до Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області (далі - відповідач 1, Козятинська міськрада), Вінницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2, Вінницька ОДА) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (далі - відповідач 3, ТОВ "ЕК "Кусто Агро"), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Вінницької ОДА №127 від 24.02.2021 р.;

- визнати протиправним та скасувати рішення 16 сесії 8 скликання Козятинської міськради №646-VIII від 29.10.2021 р.;

- припинити договір оренди землі б/н від 01.11.2021 р., укладений між Козятинською міськрадою та ТОВ "ЕК "Кусто Агро" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521482800:05:002:0291 шляхом його розірвання;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 62023991 від 03.12.2021, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521482800:05:002:0291.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у 2019-2021 роках позивач неодноразово звертався до відповідача 2 з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Козятинської сільської ради за межами населеного пункту, однак йому було у цьому відмовлено, після чого він дізнався, що оскаржуваним розпорядженням Вінницька ОДА надала ТОВ "ЕК "Кусто Агро"дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної позивачем земельної ділянки в оренду, оскаржуваним рішенням Козятинської міськради проект землеустрою було затверджено і укладено договір оренди. При наданні вказаного дозволу було порушено вимоги законодавства, оскільки ТОВ "ЕК "Кусто Агро" не надало відповідних документів, які б звільняли його від отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), тому розпорядження і рішення підлягають скасуванню, а похідним від цього, з урахуванням порушення процедури отримання в оренду земельної ділянки, є те, що договір оренди підлягає припиненню шляхом його розірвання і має бути скасоване рішення про державну реєстрацію права оренди.

Відповідач 1 у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що оскаржуване рішення міськради №646-VIII прийняте в межах її компетенції та владних управлінських функцій, у відповідності до норм законодавства, а вимоги про його скасування не підлягають розгляду господарським судом; позивач не є стороною договору оренди, а тому не має права заявляти вимоги про його розірвання.

Відповідач 2 у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не оскаржував рішення Вінницької ОДА про відмову йому у наданні дозволу на розробку землеустрою, отже погодився із ним; оскаржуване розпорядження №127 жодним чином не порушує права та інтереси позивача; земельна ділянка надана відповідачу 3 для влаштування 7-ми під`їзних залізничних колій (для транспортування зернопродуктів на підприємство і з нього та для відстою вантажних вагонів), тому надання дозволу відбувалось на підставі абз. 13 ч.2 ст. 134 ЗК України (без проведення земельних торгів).

Відповідач 3 у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що у 2019 році він отримав дозвіл на розроблення містобудівної документації для розширення існуючого елеватора на належних позивачу земельних ділянках з кадастровими номерами 0521482800:05:002:0230, 0521482800:05:002:0231, 0521482800:05:002:0232 і з метою будування під`їзних колій від станції Козятин-1 звернувся за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення суміжної земельної ділянки (кадастровим номером 0521482800:05:002:0291); земельні ділянки, з цільовим призначенням для будівництва транспортної інфраструктури, не підлягають продажу (передачу в користування) на земельних торгах, тому відсутні порушення законодавства при прийнятті оскаржуваних розпорядження, рішення та укладанні спірного договору; скасування розпорядження та рішення є неналежним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним; позивач мав можливість оскаржити в суді відмови у наданні йому дозволу, проте не зробив цього, погодившись із ними.

Крім того, вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складатиме 40 000,00 грн (витрати на правову допомогу).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2022 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення у справі, оскільки відповідачем 2 при прийнятті оскаржуваного розпорядження не взято до уваги, що детальний план території будівництва елеваторного комплексу, на який посилається відповідач 3 у своєму клопотанні, не є тим документом та тією самостійною підставою, передбаченою положеннями ч.2 ст.1 34 ЗК України, для звільнення від проведення земельних торгів; суд не дослідив питання, яким чином передавалась в оренду земельна ділянка для будівництва залізничних колій аграрному підприємству, а не відповідному спеціалізованому транспортному підприємству; вказані порушення є підставою для скасування розпорядження і рішення, а договір оренди підлягає припиненню шляхом його розірвання зі скасуванням рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію права оренди.

Після прийняття рішення ТОВ "ЕК "Кусто Агро" подало до Господарського суду міста Києва заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з позивача витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 20000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2022 року задоволено заяву ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро" про ухвалення додаткового рішення.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро".

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції фактично позбавив апелянта на подання своїх заперечень щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу, а також не дослідив реальність понесених витрат у співвідношенні із фактично наданими послугами, оскільки представники відповідача 3 фактично склали лише один належний процесуальний документ по справі та декілька клопотань про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, також не надано доказів про фактичну сплату коштів за надані послуги, тому розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим та неспівмірним.

Розгляд апеляційних скарг позивача було об`єднано у одне провадження, оскільки додаткове рішення є похідним від основного рішення суду.

Відповідач 2 у відзиві на апеляційні скарги заперечив проти їх задоволення та просить залишити оскаржувані рішення і додаткове рішення без змін, посилаючись на те, що оскаржуване розпорядження Вінницької ОДА стосується виключно прав та інтересів відповідача 3, а позивачем не наведено обґрунтувань того, яким чином воно порушує його права, при тому, що позивач не оскаржував відповідні відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, отже погодився із ними; земельна ділянка надана відповідачу 3 під розміщення під`їзних залізничних колій, що не потребує проведення земельних торгів; апелянт був обізнаний про час судового засідання для ухвалення додаткового рішення та мав можливість надати свої заперечення.

Учасники справи неодноразово належним чином повідомлялись про розгляд апеляційних скарг в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних документів, а відповідач 1 додатково повідомлений засобами поштового зв`язку, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Неявка у судове засідання представника відповідача 1 не перешкоджає розгляду апеляційних скарг.

За клопотанням представників відповідачів 2 і 3 судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційних скаргах, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача 3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Листами за вих. №941 від 25.09.2019, №1083 від 12.11.2019, №340 від 08.07.2020 ТОВ "Сігнет-Центр" зверталось до Вінницької ОДА з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області, за межами населеного пункту для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного та дорожнього господарства.

У відповідь вказані листи Вінницька ОДА листами за вих. №01.01-56/6496 від 04.11.2019, №01.01-56/7800 від 28.12.2019, №01.01-56/2927 від 19.04.2021 відмовила ТОВ "Сігнет-Центр" у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та повідомляв, що передача земельної ділянки або прав на неї може бути здійснена за результатами проведення земельних торгів.

Вказані відмови у наданні дозволу позивачем у встановленому чинним законодавством не були оскаржені.

Розпорядженням Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області №201 від 28.12.2020 "Про затвердження детального плану території будівництва елеваторного комплексу для приймання, очищення, сушіння та зберігання зернових місткістю 75 000 тон з прив`язкою до існуючого елеватора на території Козятинської сільської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області" затверджено детальний план території будівництва елеваторного комплексу для приймання, очищення, сушіння та зберігання зернових місткістю 75 000 тонн з прив?язкою до існуючого елеватора на території Козятинської сільської ради (за межами населеного пункту) Козягинського району Вінницької області.

ТОВ "ЕК "Кусто Агро" звернулось Вінницької ОДА з клопотанням №4 від 27.01.2021 до про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Розпорядженням Вінницької ОДА №127 від 24.02.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" відповідно до статей 17, 120, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, враховуючи розпорядження Козятинської районної державної адміністрації від 28 грудня 2020 року "Про затвердження детального плану території будівництва елеваторного комплексу для приймання, очищення, сушіння та зберігання зернових місткістю 75000 тон з прив`язкою до існуючого елеватора на території Козятиської міської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області" та клопотання ТОВ "ЕК "Кусто Агро", надано ТОВ "ЕК "Кусто Агро" дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовного площею 2,0 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, на території Козятинської міської ради Хмільницького району, за межами населеного пункту, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (будівництва під`їзних залізничних колій).

Рішенням Козятинської міськради №646-VIII від 29.10.2021 затверджено ТОВ "ЕК "Кусто Агро" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,6642 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (будівництва під`їзних залізничних колій), кадастровий номер 0521482800:05:002:0291 на території Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області. Надано в оренду ТОВ "ЕК "Кусто Агро" земельну ділянку комунальної власності із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 2,6642 га, кадастровий номер 0521482800:05:002:0291, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (будівництва під`їзних залізничних колій) на території Козятинської міської ради Хмільницького району Вінницької області, терміном на 15 років. Встановлено розмір орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки землі.

01.11.2021 між ТОВ "ЕК "Кусто Агро", як Орендарем, та Козятинською міськрадою, як Орендодавцем, було укладено договір оренди землі, за яким Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (будівництва під`їзних залізничних колій), з кадастровим номером 0521482800:05:002:0291, яка розташована на території Козятинської міської територіальної громади.

Право оренди земельної ділянки за договором зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 62023991 від 03.12.2021, що підтверджується витягом з цього Державного реєстру.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом, просив визнати протиправними і скасувати розпорядження ОДА та рішення міськради, а також припинити договір оренди шляхом розірвання та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди, посилаючись на те, що при прийнятті розпорядження Вінницькою ОДА не в повній мірі було досліджено подане ТОВ "ЕК "Кусто Агро" клопотання, не взято до уваги, що виготовлений, погоджений та затверджений детальний план території будівництва елеваторного комплексу для приймання, очищення, сушіння та зберігання зернових культур, на який посилається ТОВ "ЕК "Кусто Агро" у своєму клопотанні, не є тим документом та тією самостійною підставою, передбаченою положеннями ч.2 ст.134 ЗК України, для звільнення від проведення земельних торгів. Крім того, жодних об`єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці у ТОВ "ЕК "Кусто Агро" немає.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції відповідач 1, зокрема, посилався на те, що межі компетенції міськради виключають повноваження щодо перевірки первинних документів, які ТОВ "ЕК Кусто Агро" надіслав Вінницькій ОДА для отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Крім того вказував, що позивач не є стороною договору оренди, а тому підстави для розірвання договору відсутні.

Заперечуючи проти позову, відповідач 2 вказував про те, що право позивача жодним чином не порушено. Крім того, надання дозволу відбувалося на підставі абзацу 13 ч.2 ст.134 ЗК України та відповідно до категорій, визначених в класифікації видів цільового призначення земель.

Заперечуючи проти позову, відповідач 3 зазначив, що розпорядження відповідача 2 було видано на підставі абз.13 ч.2 ст. 134 ЗК України, яка є окремою підставою для передачі в оренду та не залежить від наявності на земельній ділянці об`єктів нерухомості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки оскаржувані розпорядження і рішення прийняті у відповідності норм чинного законодавства, також відсутні підстави для розірвання договору, а позивачем не доведено факту порушення його прав та інтересів.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що позивачу неодноразово відмовляли у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Козятинської сільської ради за межами населеного пункту, а відповідачу 3 ця земельна ділянка була передана в оренду і позивач вважає, що передача в оренду відбулась із порушенням вимог чинного законодавства, що регулює земельні відносини.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18.

Таким чином, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №914/73/18, від 14.01.2020 у справі №910/21404/17.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що місцева державна адміністрація, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону; погоджує документацію із землеустрою у випадках та порядку, визначених Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій", щодо відповідності зазначеної документації законодавству у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, у тому числі, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Розпорядженням Вінницької ОДА №127 від 24.02.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" відповідно до статей 17, 120, 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, враховуючи розпорядження Козятинської районної державної адміністрації від 28.12.2020 "Про затвердження детального плану території будівництва елеваторного комплексу для приймання, очищення, сушіння та зберігання зернових місткістю 75000 тон з прив`язкою до існуючого елеватора на території Козятиської міської ради (за межами населеного пункту) Козятинського району Вінницької області" та клопотання ТОВ "ЕК "Кусто Агро", надано вказаному товариству дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовного площею 2,0 га за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, на території Козятинської міської ради Хмільницького району, за межами населеного пункту, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (будівництва під`їзних залізничних колій).

Вказана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, отже на час прийняття розпорядження №127 від 24.02.2021 Вінницька ОДА мала повноваження на розпорядження цією земельною ділянкою, а з 27.05.2021 набрав чинності пункт 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, яким визначено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, визначених підпунктами "а" - "е" даного пункту.

Зазначена земельна ділянка не відноситься до земель, визначених підпунктами "а" - "е" пункту 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України, тому з 27.05.2021 вона перейшла у комунальну власність Козятинської міськради.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статті 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Частиною 2 статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Так, відповідно статті 123 ЗК України (в редакції чинній на дату спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.01.2021 ТОВ "ЕК "Кусто Агро" звернулось до Вінницької ОДА з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, до якого додало копії установчих документів, том 1 передпроектних робіт "Нове будівництво елеваторного комплексу для приймання, очищення, сушіння та зберігання зернових з прив`язкою до існуючого елеватору силосного типу", генеральний план на вказане будівництво, детальний план території будівництва елеваторного комплексу, копію розпорядження Козятинської РДА від 28.12.2020 №2021 щодо затвердження детального плану, викопіювання із чергової кадастрової карти.

За приписами частини 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Такими випадками, згідно з абзацом 13 частини 2 статті 134 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття розпорядження) було: будівництво, обслуговування та ремонт об`єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об`єктів зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу). У такому разі земельні ділянки державної чи комунальної власності (або права на них) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці відповідачем 3 заплановано влаштування 7-ми під`їзних залізничних колій (для транспортування зернопродуктів на підприємство і з нього та для відстою вантажних вагонів).

Розпорядження Вінницької ОДА №127 від 24.02.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду" було видано на підставі ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України саме для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (будівництва під`їзних залізничних колій).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 "Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель" затверджено класифікацію видів цільового призначення земель. Відповідно до вищевказаного наказу, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення мають підкатегорії, зокрема, пунктом 11.02 Класифікації визначено категорію земель - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

За таких підстав суд першої інстанції вірно зазначив, що у даному випадку надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та передача в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0521482800:05:002:0291 відбулось на позаконкурентних засадах, у зв`язку з наявністю підстави, передбаченої ч. 2 ст. 134 ЗК України, а тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.

Доводи позивача про те, що земельна ділянка для будівництва залізничних колій передавалась аграрному підприємству, а не відповідному спеціалізованому транспортному підприємству, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки положення частини 2 статті 134 ЗК України не ставлять в залежність можливість передачі землі в користування від виду господарської діяльності підприємства.

Судом першої інстанції також правильно відхилені доводи позивача щодо відсутності у відповідача 3 будь-яких об`єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці, що належать на праві власності, для можливості передачі земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах, оскільки в даному випадку така передача відбулася на підставі абзацу 13 ч.2 ст. 134 ЗК України, згідно якого земельна ділянка може бути передана саме під будівництво об`єктів транспортної інфраструктури, а не лише вже під існуючими об`єктами.

За вказаних обставин є юридично вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування розпорядження Вінницької ОДА №127 від 24.02.2021не було доведено невідповідність цього розпорядження нормам чинного законодавства України або визначеній законом компетенції органу.

Також не підлягають задоволенню й позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення 16 сесії 8 скликання Козятинської міськрадою №646-VIII від 29.10.2021, припинення договору оренди землі б/н від 01.11.2021р., укладеного між Козятинською міськрадою та ТОВ "ЕК "Кусто Агро" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521482800:05:002:0291 шляхом його розірвання та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 62023991 від 03.12.2021, щодо реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521482800:05:002:0291, як похідні вимоги від основної вимоги, в задоволенні якої судом було обґрунтовано відмовлено.

Крім цього, як вірно зазначив місцевий господарський суд, припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, відповідно до ст.32 Закону України "Про оренду землі", можливо на вимогу однієї із сторін, за якою договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України, у той час як ТОВ "Сігнет-Центр" не є стороною вказаного договору оренди, а тому не наділено правом на розірвання вказаного договору.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

За змістом статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

В пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виключно проводить оцінку підстав видання оскаржуваних розпорядження та рішення щодо надання спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 3, а також поданих останнім документів на отримання цієї земельної ділянки в оренду, проте жодним чином не обґрунтовує, як саме оскаржувані розпорядження та рішення порушують його права та інтереси.

У позовній заяві також зазначено, що позивач неодноразово звертався до Вінницької ОДА з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, однак листами Вінницької ОДА йому було відмовлено в наданні такого дозволу.

Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Разом з тим, позивач не оскаржував вищевказані рішення Вінницької ОДА про відмову в наданні дозволу, отже погодився з ними.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц вказала, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2018 року у справі №9901/415/18 дійшла до висновку, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем належними засобами доказування не доведено як порушення його прав та охоронюваних законом інтересів оскаржуваними розпорядженням Вінницької ОДА та рішенням Козятинської міськради, так і створення перешкод вказаними актами індивідуальної дії можливості отримання іншої земельної ділянки державної або комунальної власності в оренду.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено в судовому процесі, з посиланням на належні та достатні докази у справі, як факту порушення його прав прийняттям оскаржуваних ним розпорядження, рішення і укладеного на їх підставі договору, так і не доведено незаконності вказаних актів індивідуальної дії і договору, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги на рішення суду в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив всі наявні у справі докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення суду, то апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач 3 вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат складатиме 40000,00 грн (витрати на правову допомогу).

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з оскаржуваного додаткового рішення, у судовому засіданні 17.11.2022 представником відповідача 3 усно було заявлено, що докази витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.

21.11.2022, тобто в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення, через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "ЕК "Кусто Агро" про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з позивача витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 20000,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі, пов`язані з розглядом справи судові витрати покладаються на позивача.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 2 статті 221 ГПК України встановлено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Копія заяви з додатками була направлена позивачу 21.01.2022, що підтверджується доданим до заяви описом вкладення до поштового відправлення. Також позивачу 28.11.2022 була направлена копія ухвали суду від 25.11.2022 про призначення розгляду заяви на 08.12.2022 і ухвала була отримана позивачем 07.12.2022, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення.

Отже, заява була розглянута в межах встановленого нормами ГПК України строку, позивачу було відомо про її зміст і час її розгляду, він мав можливість подати свої заперечення проти неї, однак не скористався цим правом, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично позбавив апелянта на подання своїх заперечень щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: 01.07.2022 між адвокатським об`єднанням "Дмитренка Павла" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (замовник) було укладено Договір про надання правничої допомоги №01/07-22, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець за завданням Замовника зобов`язується надавати Замовникові правничу допомогу під час підготовки до судового розгляду та судового розгляду справи за позовом ТОВ "Сiгнет-Центр" до Замовника про визнання протиправними та скасування розпорядження та рішення, розірвання договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора про проведену державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, а Замовник зобов`язується приймати таку правничу допомогу та оплачувати її.

Згідно з п.1.2 договору правнича допомога включає наступні види: 1.2.1.Вивчення, ознайомлення, правовий аналіз наданих матеріалів (листів, договорів, рішень, позовних заяв, відзивів i т.інш), надання правової інформації, консультацій i роз`яснень з правових питань, що стосуються предмету (наданих матеріалів) позову, визначення правової позиції по справі; представництво та захист інтересів Замовника у господарському суді, перед фізичними та юридичними особами з питань, що стосується предмета позову; звернення з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових i службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб), складання, процесуальних документів згiдно ГПКУ: претензій, вимог; позовних заяв, відзивів, заперечень, мирових угод, заяв, клопотань.

Вартість правничої допомоги за цим договором складає 20000,00 гривень без ПДВ за весь період дії договору. Ціна правничої допомоги включає усі види правничої допомоги визначені в п.1.2 Договору, витрати Виконавця, безпосередньо пов`язані з наданням 3амовнику правничої допомоги, підлягають компенсації на користь Виконавця на підставі рахунку Виконавця. До таких витрат відносяться витрати на відправлення кореспонденції, вартість нотаріальних дій на користь Замовника, компенсація витрат на дорогу, сплата інших витрат, погоджених з Замовником.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем 3 було подано акт про надання-прийняття правової допомоги від 21.11.2022 на суму 20000 грн., за яким Виконавець надав а 3амовник прийняв наступну правову допомогу: ознайомлення з позовну заявою, та доданими матеріалами ТОВ "Сiгнет-Центр"; надання консультацій та роз`яснень щодо вимог позовні заяви, пiдготовка правової позиції по справі; підготовка відзиву по справі; правовий аналіз відзивів співвiдповідачів, надання консультацій та роз`яснень; підготовка клопотань, участь у судових засіданнях.

Представництво інтересів відповідача 3 у даній справі здійснювали Романюк В.В., Дмитренко П. В., які є адвокатами в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвами про зайняття адвокатською діяльністю №586 від 25.04.2008 року, ВН №000923 від 20.07.2022.

Матеріали справи не містять докази сплати відповідачем 3 вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши поданий відповідачем 3 акт надання-прийняття правової допомоги, апеляційний господарський суд частково погоджується із доводами позивача про те, що заявлений розмір витрат є необґрунтованим та неспівмірним реальним витратам і відповідачем 3 не доведено неминучості цих витрат, тому, враховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат відповідача 3 в сумі 10000,00 грн.

В іншій же частині заявлені відповідачем 3 витрати на професійну правничу допомогу у цій справі не відповідають критеріям їх реальності та розумності, а тому не підлягають розподілу судом, у зв`язку із чим апеляційна скарга позивача на додаткове рішення задовольняється частково, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва підлягає зміні в частині розміру стягнутої суми витрат на правову допомогу, оскільки прийняте при неповному з`ясуванні зазначених обставин справи.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює основне рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційних скарг, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на рішення суду залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17 листопада 2022 року без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на додаткове рішення суду задовольнити частково та змінити додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2022 року, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" про ухвалення додаткового рішення по справі №902/585/22 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІГНЕТ-ЦЕНТР" (вул. Заводська, 5, с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область,13543, Ідентифікаційний код юридичної особи 38180739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (вул. Барляєва, 28-а, м. Жмеринка, Жмеринський район, Вінницька область, 23100, Ідентифікаційний код юридичної особи 37084484) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили."

3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.06.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко