Постанова

від 14.06.2023 по справі 910/17877/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р. Справа№ 910/17877/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Мельничук О.С.

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача-1 - не з`явився,

від відповідача-2 - не з`явився,

від відповідача-3 - не з`явився,

від відповідача-4 - не з`явився,

від відповідача-5 - Руденко В.В.,

від відповідача-6 - не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 (повний текст ухвали складено 30.01.2023)

про відмову в поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа

у справі №910/17877/14 (суддя Босий В.П.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мана Трейд"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Респект Інвестмент"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Евротрейд"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойлсервіс"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Солінг Т"

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер нафта"

про солідарне стягнення 86 960 591,55 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Златобанк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мана Трейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Евротрейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансойлсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Солінг Т» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер нафта» заборгованість за кредитним договором № 211/12-KL від 17.09.2012 у розмірі 86 960 591,55 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 6 620 000,00 доларів США, що еквівалентно 83 456 724,72 грн., заборгованості за процентами в сумі 273 040,56 доларів США, що еквівалентно 3 442 155,72 грн., пені в розмірі 56 711,12 грн., штрафу в розмірі 5 000,00 грн.;

- звернення стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Мана Трейд» по основному боргу (тілу кредиту) в розмірі 3 723 492,00 грн. на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 18.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстрованим в реєстрі за № 466, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Респект Інвестмен», а саме на нерухоме майно: склад ПММ, що знаходиться за адресою - Київська обл., Макарівський р-н, с. Забуяння, вул. Жовтнева, буд. 171;

- способом реалізації предмета іпотеки, на яке звернено стягнення визначити застосування процедури продажу, передбаченого ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу Публічним акціонерним товариством «Златобанк» предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві на підставі договору іпотеки, посвідченого 18.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстрованим в реєстрі за № 466, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця за початковою ціною в розмірі 3 723 492,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/17877/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мана Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Евротрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансойлсервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Cолінг Т", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Нафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" заборгованість за кредитним договором №211/12-KL від 17.09.2012 у розмірі 86 960 591,55 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом (кредитом) в сумі 6 620 000,00 доларів США, що еквівалентно 83 456 724,72 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ, заборгованості за процентами в сумі 273 040,56 доларів США, що еквівалентно 3 442 155,72 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ, пені в розмірі 56 711,12 грн. та штрафу в розмірі 5 000,00 грн.

В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Мана Трейд" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" по основному боргу (тілу кредиту) за кредитним договором №211/12-KL від 17.09.2012, а саме в розмірі 3 723 492,00 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, посвідченим 18.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстрованим в реєстрі за №466, який належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Респект Інвестмен", а саме на нерухоме майно, склад ПММ, що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Забуяння, вулиця Жовтнева, буд. 171, який складається з наступних будівель та споруд, а саме з адмінбудівлі, загальною площею 74,3 кв.м., Літера А, продуктової насосної, загальною площею 31,7 кв.м., Літера Б, естакади палива, загальною площею 80,6 кв.м., Літера В, складу, загальною площею 6,2 кв.м., Літера Г, вольєру, Літера К, вольєру, Літера Л, вольєру, Літера М, вольєру, Літера Н, огорожі, 1 -8 за планом земельної ділянки, цистерни, 9-24 за планом земельної ділянки, естакади, 25 за планом земельної ділянки, тротуару, 1 за планом земельної ділянки. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 61769432227.

Способом реалізації предмета іпотеки, на яке звернено стягнення, визначено застосування процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", а саме шляхом продажу Публічним акціонерним товариством "Златобанк" предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору іпотеки, посвідченого 18.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., зареєстрованого в реєстрі за № 466, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця за початковою ціною в розмірі 3 723 492,00 грн.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 09.06.2015 року видано відповідні накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/17877/15 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року виправлено помилку, допущену в наказі від 09.06.2015 року, шляхом видачі окремих наказів по кожному із боржників.

03.01.2023 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу його дубліката.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що стягувач не надав жодних доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва у даній справі про стягнення з ТОВ "Мана Трейд" заборгованості до виконання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа. Одночасно, з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали та клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №910/17877/14.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Також скаржник зазначає, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу. Додатково скаржником зазначено, що за рахунок виконання зобов`язань боржників банку, в тому числі за рахунок стягнення заборгованості з відповідача мають задовольнятися кредиторські вимоги кредиторів та вкладників АТ «Златобанк», який визнаний неплатоспроможним та наразі перебуває в стані ліквідації, яка здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, скаржник вважає, що банк навів обставини, які він вважає поважними причинами, що ускладнювали пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зокрема скаржник зазначає, що ці обставини полягають у тому, що уповноважений законом суб`єкт на управління неплатоспроможним банком - уповноважена особа ФГВФО - внаслідок низки судових процесів щодо оскарження підстав його призначення та реєстраційних дій по виключенню з Реєстру юридичних осіб був обмежений у можливості здійснювати управління банком. Скаржник також зазначає, що з 25.10.2017 року виникла правова невизначеність щодо статусу неплатоспроможного банку ПАТ «Златобанк», рішення про неплатоспроможність та початок ліквідації якого визнані протиправними та скасовані в судовому порядку. Крім цього, скаржник звертає увагу, що з 19.06.2020 року по 14.01.2021 року тривала процедура банкрутства юридичної особи зі зміненою назвою ПАТ «Злато», що було перешкодою для управління банком уповноваженою особою ФГВФО. Скаржник також зазначає, що з 17.07.2019 року по 02.02.2021 року в Реєстрі містилась назва банку, ПАТ «Злато», що перешкоджало виконанню судового рішення, а 24.11.2017 року з Реєстру юридичних осіб виключені відомості про керівника банку уповноважену особу ФГВФО. Отже, хоча уповноважена особа і намагалась діяти в інтересах неплатоспроможного банку, в період 2017 року по 2021 року, такі можливості були обмеженими, що на думку скаржника є поважною причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп.

27.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Публічного акціонерного товариства "Златобанк" надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17877/14.

10.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/17877/14.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №910/17877/14 та призначено розгляд справи на 17.05.2023 року.

05.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Солінг Т", відповідача-5 у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

16.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Публічного акціонерного товариства "Златобанк", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 року розгляд справи відкладено на 14.06.2023 року.

14.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Публічного акціонерного товариства "Златобанк", позивача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 14.06.2023 року з`явився представник відповідача-5, надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-3, відповідача-4 та відповідача-6 не з`явилися, про дату та час були повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів звертає увагу, що позивач вже вдруге подає таке клопотання. При цьому, подане 16.05.2023 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи було враховано колегією суддів та зокрема ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 року розгляд справи було відкладено на 14.06.2023 року.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем, як в клопотанні поданому 16.05.2023 року, так і в клопотанні поданому 14.06.2023 року в обґрунтування підстав для відкладення розгляду справи зазначено зайнятість адвоката в іншому судовому засіданні.

Водночас, колегія суддів вважає, що такі обґрунтування, як зайнятість адвоката в іншому судовому засіданні вдруге, не можуть бути визнані колегією суддів, як обґрунтовані та поважні, а свідчать про зловживання представником позивача своїми процесуальними правами, направленими на затягування судового процесу.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також повторну неявку позивачу в судове засідання, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вже було вище зазначено, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/17877/14 позовні вимоги задоволено повністю. (т.2, а.с. 82-92).

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 09.06.2015 року видано відповідні накази. (т.5, а.с. 118).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/17877/15 залишено без змін. (т.3, а.с. 169-186).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року виправлено помилку, допущену в наказі від 09.06.2015 року, шляхом видачі окремих наказів по кожному із боржників. (т.4, а.с. 129-133).

Зі змісту наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи (щодо стягнення з ТОВ «Мана Трейд» строк пред`явлення якого заявник просить поновити), вбачається, що він був дійсний для пред`явлення до виконання до 09.06.2016 року. (т.4, а.с. 130).

03.01.2023 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу його дубліката. (т.6, а.с. 96-109).

В обґрунтування своєї заяви, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" зазначає, що тривалий час Публічне акціонерне товариство "Златобанк" було непідконтрольне Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та його уповноваженій особі, у зв`язку з чим був відсутній доступ до документів банку, в тому числі і до наказу від 22.12.2015 року, а тому заявник пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Щодо необхідності поновлення строків на пред`явлення виконавчого документа заявником вказано наступне.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 року № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк", яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк".

12.05.2015 року Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк". Відповідно до зазначеної постанови № 310 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 року № 99 "Про початок здійснення процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Згідно вказаного рішення, розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Златобанк" з 18-00 год. 13 травня 2015 року.

В подальшому, відповідними рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 391 від 24.03.2016 року, № 1135 від 19.04.2018 року, № 1174 від 22.06.2020 року та № 1483 від 10.08.2020 року строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" були продовжені.

Однак, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 року у справі № 826/2184/17: визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13.02.2015 року № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних"; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк"; визнано протиправною та скасовано постанову Правління НБУ від 12.05.2015 року № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк"; ?визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 року № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 року № 100 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13.05.2015 року № 99; визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року № 391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Златобанк" на два роки до 13.05.2018 року включно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 року змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 року, а в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 року залишено без змін.

24.11.2017 року, на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 року у справі № 826/2184/17, в Єдиному державному реєстрі юридичних ociб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну керівника АТ "Златобанк" з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" Славкіної М.А. на попереднього керівника Штелика В.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 року відкрито провадження у справі № 910/4475/19 про банкрутство ПАТ "Златобанк".

04.11.2019 року до Єдиного реєстру юридичних осіб внесено запис про порушення у справі про банкрутство, зазначено керівником юридичної особи ліквідатора у справі про банкрутство Капустіна В.В.

17.07.2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну найменування юридичної особи з ПАТ "Златобанк" на ПАТ "Злато" та змінено місцезнаходження юридичної особи з 01030, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Б. Хмельницького, будинок 17/52 на 03186, м. Київ, Солом`янський район бульвар Чоколівський, будинок 19.

23.05.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності".

Відповідно до п.п. 1-3 п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень даного закону на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок: здійснити (продовжити) процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, ліквідацію банків відповідно до Закону України "Про систему гарантуванням вкладів фізичних осіб", підстави (індивідуальні акти) для початку тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом; здійснювати ліквідацію банку, процедура ліквідації якого була розпочата або продовжена до дня набрання чинності цим Законом, з дотриманням вимог цього Закону щодо здійснення ліквідаційної процедури системно важливого банку; забезпечувати з урахуванням вимог цього Закону організацію роботи щодо вжиття заходів для забезпечення задоволення вимог кредиторів до банку/відшкодування заподіяної шкоди (збитків) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для подальшого спрямування кредиторам банку, процедура ліквідації якого була розпочата до дня набрання чинності цим Законом.

Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зміненій редакції, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення їх законності. Оскарження рішень, визначених частиною першою цієї статті, не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії.

У відповідності до частин 4, 5, 6 ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів Національного банку України та/або Фонду, що були підставою для її початку.

Визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень (індивідуальних актів), визначених частиною третьою цієї статті, не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку та відновлення прав акціонерів на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення банку з ринку та ліквідації; не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду 10.12.2019 року у справі № 925/698/16 зроблено висновок стосовно належного суб`єкта, уповноваженого представляти банк у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначає, що після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34, 37, 44, 48 Закону про гарантування вкладів. Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07. 2018 року у справі №826/15453/17 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними рішень державного реєстратора від 24.11.2017 року позов задоволено, визнано дії реєстратора Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичука І.А. щодо вчинення реєстраційних дій та внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань протиправними, скасовано вчинені реєстратором Київської філії Комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу" Дідичуком І.А. реєстраційні дії від 24.11.2017 щодо скасування за судовим рішенням записів про керівника банку Славкіну М.А. 21.04.2021 року - рішення залишено без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2020 року у справі №640/15294/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 року задоволено позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та визнано протиправними дії Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Мороза Дмитра Олександровича щодо вчинення реєстраційної дії та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: державна реєстрація змін до установчих документів 17.07.2019 року №10741050052029890; Мороз Дмитро Олександрович; Комунальне підприємство "Реєстраційне бюро"; зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників.

У справі про банкрутство ПАТ "Златобанк" № 910/4475/19 постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 року апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 року задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 19.06.2019 року у справі № 910/4475/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у порушенні провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (ПАТ "Злато", державна реєстрація змін 17.07.2019 року). Також у вказаній справі Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийнято правовий висновок про неможливість банкрутства юридичної особи АТ "Златобанк", зареєстрованої як банківської установи, банківська ліцензія якої відкликана, однак рішення відповідного органу про це скасовано в судовому порядку.

29.01.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведено державну реєстрацію скасування реєстраційної дії: підстава - судове рішення від 14.01.2021 року справа № 910/4475/19 (судове рішення про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство), скасовано запис про перебування у стані банкрутства.

02.02.2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи: скасування реєстраційної дії на підставі судового рішення справа № №640/15294/19, окружний адміністративний суд м. Києва (справа про незаконність зміни найменування на ПАТ "ЗЛАТО") та "зміна відомостей про керівника" - зазначено єдиним керівником юридичної установи уповноважену особу ФГВФО Караченцева А.Ю.

03.02.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну місцезнаходження АТ "Златобанк". Також внесено запис про перебування АТ "Златобанк" в стані припинення.

Як вбачається з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, враховуючи наведене, заявник зазначає, що протягом тривалого часу Акціонерне товариство "Златобанк" було непідконтрольне Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а у уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Златобанк" був відсутній доступ до документації банку.

В свою чергу, тільки з 03.02.2021 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб отримала контроль над банком внаслідок внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, на виконання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та рішень Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, після відновлення контролю над АТ "Златобанк" було здійснено інвентаризацію активів та документації (в тому числі оригіналів виконавчих документів), за результатами проведення якої оригіналу виконавчого документа - наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року у справі №910/17877/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мана Трейд" заборгованості за кредитним договором виявлено не було.

Згідно з ч. 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", банкам/юридичним особам, у яких Національним банком України відкликано банківські ліцензії, але відомості про які наявні в Державному реєстрі банків, підстави (індивідуальні акти) для запровадження тимчасової адміністрації, ліквідації яких було визнано протиправними (незаконними) та скасовано до дня набрання чинності цим Законом, забезпечити передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей, бухгалтерської та іншої документації банку протягом строку, встановленого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в оголошенні, опублікованому на офіційному веб-сайті Фонду в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".

З метою повернення печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей, бухгалтерської та іншої документації АТ "Златобанк" в паперовому та електронному вигляді, на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.07.2020 року опубліковано оголошення з вимогою до посадових осіб АТ "Златобанк" щодо повернення печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей, бухгалтерської та іншої документації АТ "Златобанк" в паперовому та електронному вигляді протягом 30 днів 3 дня розміщення оголошення https://www.fg.gov.ua/articles/48294-vimoga-fondu-garantuvannya-vkladiv-fizichnih-osib-do-posadovih-osib-pat-zlatobank.html).

Однак, оригіналу виконавчого листа виданого по справі № 910/17877/14 станом на дату подання даної заяви не повернуто.

Заявник також зазначає, що з 11.03.2020 року на території України діють фактичні та юридичні обмеження, пов`язані з карантинними заходами, розпочаті на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19". Дію карантину в подальшому продовжувалося та до теперішнього часу не скасовано.

Крім цього, з 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-1X режим воєнного стану. Дію воєнного стану продовжено Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року N° 2263-IX, Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX.

З початком дії в Україні воєнного стану робота автоматизованої системи виконавчого провадження була зупинена, обмежений доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень.

У зв`язку з введенням воєнного стану 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" згідно з положеннями якого, Розділ III Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, в якому, з урахуванням змін, введених Законом України від 15.03.2022 року № 2129-IX зазначено наступне, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та викладені вище обставини дійшла висновку, що такі обставини не можуть свідчити про поважність причини пропуску строку пред`явлення наказу з огляду на наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідні положення ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Підпунктом 19.4 пункту 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду стягувача або державного виконавця, приватного виконавця з заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 918/1147/11 зазначено, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (подібний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №24/234, від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі №5/229-04, від 01.04.2020 у справі №916/924/16, від 18.06.2020 у справі №24/262, від 03.08.2020 у справі №904/9718/13, від 17.09.2020 у справі №19/093-12).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення (пункт 3.15 постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 18/1147/11).

У постанові Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 916/924/16 викладено правовий висновок, що під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Згідно зі статтею 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Наведена норма пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Крім того, ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

З правової конструкції вказаної частини статті 329 ГПК України слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В той же час, поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

За таких обставин, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому ж, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 86 ГПК України.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 2 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

За приписами частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

Згідно з частиною 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи (щодо стягнення з ТОВ «Мана Трейд» строк пред`явлення якого заявник просить поновити), він був дійсний для пред`явлення до виконання до 09.06.2016 року. (т.4, а.с. 130).

Відповідно до ч. 1, ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент видачі виконавчого документа, далі - старий Закон) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Заявником долучено до заяви роздруківку результатів пошуку виконавчих проваджень з якої вбачається, що виконавче провадження №51608688 де боржник ТОВ «Мана Трейд», а стягувач ПАТ «Златобанк» було відкрито 07.07.2016 року та вказано, що стан виконавчого провадження «завершено». (т.6, а.с. 120).

Як стверджує заявник виконавче провадження №51608688 саме з виконання наказу по даній справі, тому колегія суддів зазначає, що банк звернувся до виконавчої служби з наказом по даній справі, по якому було відкрито виконавче провадження та в подальшому завершено.

Однак, матеріали справи не місять доказів з яких можливо встановити на якій підставі було завершено виконавче провадження, а заявником в свою чергу не надано доказів звернення до виконавця із запитами щодо надання такої інформації.

Разом з тим, Закон України від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження» втратив чинність з 05.10.2016 року, крім статті 4. Стаття 4 втратила чинність з 05.01.2017 року згідно із Законом України від 02.06.2016 року №1404-VIII.

Згідно Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом (п.1). Виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом (п.5). Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (п.7).

За приписами статті 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Колегія суддів звертає увагу, що пред`явити наказ до виконання можна лише в ситуації, якщо встановлений ст. ст. 22, 23 старого Закону строк не минув до набрання чинності новим Законом, оскільки його норми зворотної сили не мають.

Водночас, оскільки виконавче провадження №51608688 було відкрито 07.07.2016 року, колегія суддів зазначає, що строк пред`явлення наказу у даній справі не минув до набрання чинності новим Законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 року виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2015 року, яке набрало законної сили з 09.06.2015 року становить до 09.06.2018 року.

Отже, колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника, що підставою для поновлення строку є обставини, які полягають у тому, що уповноважений законом суб`єкт на управління неплатоспроможним банком - уповноважена особа ФГВФО - внаслідок низки судових процесів щодо оскарження підстав його призначення та реєстраційних дій по виключенню з Реєстру юридичних осіб був обмежений у можливості здійснювати управління банком.

Колегія суддів зазначає, що зазначені обставини, як стверджує сам заявник виникли для нього з 25.10.2017 року, тобто майже через два роки після видачі йому виконавчого документа.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (ухвала), заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Водночас, заявником не надано будь яких доказів того, що він намагався виконати рішення у даній справі до 25.10.2017 року, й були об`єктивні обставини, що перешкоджали йому в цьому.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.10.2021 року у справі №918/333/13-г.

Тобто, суд першої інстанції вірно встановив, що навіть протягом періоду, коли ПАТ "Златобанк" був безспірно підконтрольний Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стягувач не вчиняв жодних активних дій щодо повторного пред`явлення до виконання наказу про стягнення з ТОВ "Мана Трейд" заборгованості.

Колегією суддів враховуються висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України», за змістом якого вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У даному випадку стягувачем, в порушення норм господарського процесуального кодексу України, не доведено відповідними письмовими доказами обставини, які б перешкоджали йому (стягувачу) дізнатись про стан виконавчого провадження, а відтак і вжити відповідних заходів у встановлений законом строк.

Місцевий господарський суд також вірно звернув увагу, що весь період часу, який був наданий стягувачу на пред`явлення наказу до виконання, ПАТ "Златобанк" існувало, як юридична особа, яка від свого імені набувала майнових і особистих немайнових прав і несла обов`язки та самостійно могла брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді, мала належне керівництво (в тому числі уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк").

Відтак, заявником не було надано суду доказів чого саме бракувало йому для виконання рішення суду протягом періоду з 09.06.2016 року по 25.10.2017 року.

Тобто, заявник заявляючи клопотання про поновлення йому строку для пред`явлення наказу не надає будь-яких відповідних доказів, які б свідчили про наявні обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право щодо пред`явлення наказу.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що поширення пандемії короновірусу із березня 2020 року та введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 року не можуть слугувати об`єктивними та поважними підставами пропуску строку пред`явлення виконавчого документа в даній справі оскільки вказані обставини виникли після закінчення строку для пред`явлення наказу до виконання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заявник звернувся з даною заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а підстави для поновлення строку для пред`явлення наказу наведені заявником не можуть визнатись судом поважними, оскільки, як вище встановлено пропуск визначеного строку було допущено саме у зв`язку із бездіяльністю самого заявника.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського міста Києва від 16.01.2023 року у справі № 910/17877/14 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування чи змін не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №910/17877/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 16.01.2023 року у справі №910/17877/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17877/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко