Рішення

від 14.06.2023 по справі 910/3858/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023Справа № 910/3858/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія"

про стягнення 287 619,12 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" про стягнення 287 619,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 21/0177 від 08.07.2021 у частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 287 619,12 грн, з яких: 171 872,38 грн - основний борг, 38 030,59 грн - пеня, 66 116,84 грн - інфляційні втрати, 11 599,31 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: надати до суду документ (документи), що підтверджують обставину того, що Баранов Д.К. є особою, уповноваженою діяти від імені позивача відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

29.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

30.05.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

07.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових матеріалів до справи, а саме відповіді на відзив із належним чином завіреними копіями.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та клопотанні про залучення додаткових матеріалів та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 21/0177 (далі - Договір), відповідно до розділу 1 якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця товари виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в строки і на умовах даного договору. Товар поставляється згідно Специфікації № 1, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару узгоджується сторонами та вказується у Специфікації № 1 на товар, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що на підставі отриманого постачальником від покупця замовлення, сторони складають та підписують специфікацію. Специфікація вважається узгодженою обома сторонами, якщо вони дійшли згоди щодо ціни, асортименту та кількості товару. На підставі підписаної специфікації постачальник виставляє рахунок.

Відповідно до п. 6.6 Договору оплата за товар, визначений в п. 1 Специфікації № 1, здійснюється покупцем у наступному порядку: 6.6.1. передплата у розмірі 50% від суми замовленого товару, на підставі рахунку, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставлення рахунку; 6.6.2. остаточний розрахунок в розмірі 50% від суми замовленого товару покупець сплачує перед поставкою протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження. Повідомлення може бути надане за допомогою телефону або за допомого мережі Інтернет (електронною поштою).

Як вбачається зі змісту п. 6.7 Договору, сторони домовились, що на дату здійснення оплати за товар, на умовах цього договору, згідно п.6.6.2., ціна на товар підлягає коригуванню відповідно до збільшення курсу євро по відношенню до української гривні встановленого на валютному ринку в сторону збільшення більш ніж на 3% порівняно з курсом, що вказаний сторонами у п. 6.4 цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, що виникли під час дії даного договору (п. 10.2 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 08.07.2021 на виконання умов Договору позивачем було виставлено рахунок № 8957 від 08.07.2021 на загальну суму 1 281 872,38 грн.

28.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" прийняло товар загальною вартістю 1 281 872,38 грн, що підтверджується видатковою накладною № 9656 від 28.09.2021.

Судом встановлено, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 1 110 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1316 від 09.07.2021 на суму 300 000,00 грн, № 1913 від 12.11.2021 на суму 400 000,00 грн, № 2004 від 25.11.2021 на суму 300 000,00 грн, № 2264 від 19.01.2022 на суму 100 000,00 грн, № 447 від 24.01.2023 на суму 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 21/0177 від 08.07.2021 у частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 287 619,12 грн, з яких: 171 872,38 грн - основний борг, 38 030,59 грн - пеня, 66 116,84 грн - інфляційні втрати, 11 599,31 грн - 3% річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що правові підстави для стягнення з нього сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні, з огляду на те, що Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Крім того, надані позивачем копії документів на підтвердження позовних вимог, а також, на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву засвідчені неналежним чином, а відтак, такі документи є недопустимими доказами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 08.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" укладено Договір поставки № 21/0177, відповідно до розділу 1 якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця товари виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в строки і на умовах даного договору. Товар поставляється згідно Специфікації № 1, що є невід`ємною частиною даного договору.

Судом було встановлено, що 28.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" прийняло товар загальною вартістю 1 281 872,38 грн, що підтверджується видатковою накладною № 9656 від 28.09.2021.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.6 Договору оплата за товар, визначений в п. 1 Специфікації № 1, здійснюється покупцем у наступному порядку: 6.6.1. передплата у розмірі 50% від суми замовленого товару, на підставі рахунку, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставлення рахунку; 6.6.2. остаточний розрахунок в розмірі 50% від суми замовленого товару покупець сплачує перед поставкою протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження. Повідомлення може бути надане за допомогою телефону або за допомого мережі Інтернет (електронною поштою).

Судом було встановлено, що оплата поставленого товару здійснена відповідачем частково, а саме в розмірі 1 110 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1316 від 09.07.2021 на суму 300 000,00 грн, № 1913 від 12.11.2021 на суму 400 000,00 грн, № 2004 від 25.11.2021 на суму 300 000,00 грн, № 2264 від 19.01.2022 на суму 100 000,00 грн, № 447 від 24.01.2023 на суму 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що станом на дату розгляду справи, відповідачем не надано доказів сплати вартості поставленого за видатковою накладною № 9656 від 28.09.2021 товару на суму 171 872,38 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 171 872,38 грн, а відтак, про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що надані позивачем копії документів на підтвердження позовних вимог, а також, на підтвердження повноважень особи, що підписала позовну заяву засвідчені неналежним чином, оскільки, станом на момент ухвалення рішення у матеріалах даної справи містяться докази засвідчені у встановленому законом порядку.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 38 030,59 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п. 7.3.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання покупцем вимог щодо оплати вартості товару, постачальник має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 29.09.2021 по 11.11.2021 щодо суми боргу 981 872,38 грн, за період з 12.11.2021 по 24.11.2021 щодо суми боргу 581 872,38 грн, за період з 25.11.2021 по 18.01.2022 щодо суми боргу 281 872,38 грн, за період з 19.01.2022 по 28.03.2022 щодо суми боргу 181 872,38 грн, суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування та суми щодо яких здійснюється таке нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильний, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 38 030,59 грн пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66 116,84 грн інфляційних втрат та 11 599,31 грн 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що міститься у позові, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення 66 116,84 грн інфляційних втрат та 11 599,31 грн 3% річних підлягають задоволенню у визначеному розмірі.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За містом ч.1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим листом засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Однак, всупереч викладеному вище, відповідачем не надано доказів, які б підтверджувати, що порушення відповідачем зобов`язань за Договором зумовлені наявністю обставин непереборної сили. Більше того, суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо здійснення оплати вартості поставленого товару виник до введення на території України воєнного стану.

З огляду на зазначене суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 16-А, офіс 99; ідентифікаційний код: 41996387) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9, корпус 91, офіс 512; ідентифікаційний код: 37625571) основний борг у розмірі 171 872 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн 38 коп., пеню у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 4 314 (чотири тисячі триста чотирнадцять) грн 29 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева