Постанова

від 04.04.2024 по справі 910/3858/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/3858/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Агрикової О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 04.04.2024:

від позивача: Баранов Д.К.

від відповідача: не з?явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.06.2023

у справі № 910/3858/23 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія"

про стягнення 287 619,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" про стягнення 287 619,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 21/0177 від 08.07.2021 у частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 287 619,12 грн, з яких: 171 872,38 грн - основний борг, 38 030,59 грн - пеня, 66 116,84 грн - інфляційні втрати, 11 599,31 грн - 3% річних.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що правові підстави для стягнення з нього сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні, з огляду на те, що Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК ВЕКТОР-ВС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" основний борг у розмірі 171 872 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн 38 коп., пеню у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 4 314 (чотири тисячі триста чотирнадцять) грн 29 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної сплати на користь позивача суми заборгованості за Договором, що складає вартість поставленого відповідачу за видатковими накладними товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 171 872,38 грн. - є обгрунтованими та документально підтвердженими. Крім того, за порушення відповідачем умов Договору щодо сплати заборгованості, судом присуджено до стягнення пеню у розмірі 38 030 грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 66 116 грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 грн 31 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" (08.08.2023 згідно штемпеля поштової установи на описі вкладеного в цінний лист, яким направлено апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення пені у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн 59 коп., інфляційних втрат у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 31 коп., та у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині щодо стягнення пені у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн 59 коп., інфляційних втрат у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 31 коп. порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача в частині пені, інфляційних втрат та 3% річних не взяв до уваги дію форс-мажорних обставин, а саме: збройної агресії рф проти України, під впливом яких опинився відповідач, необхідність врахування таких обставин зумовлені і у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Крім того, на переконання скаржника, суд першої інстанції ухвалив рішення передчасно, не дослідивши всі фактичні обставини справи, позбавивши сторону подати додаткові докази, пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відповіді на відзив, зокрема щодо впливу саме на діяльність відповідача військової агресії (неможливість виконання посадових обов?язків працівниками відповідача, припинення виконання ними посадових обов?язків). Також, відповідач вказував на наявність в матеріалах справи гарантійного листа відповідача, згідно якого відповідач підтвердив взятий на себе обов?язок по оплаті решти суми договору - 171 872, 38 грн. згідно графіку.

Також, скаржник вказував, що судом першої інстанції позбавив відповідача можливість надати заперечення на відповідь на відзив, що передбачено приписами ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

13.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов (засобами поштового зв??язку) відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з тих підстав, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, позивач вказує, що:

- від відповідача не надходило жодних листів чи повідомлень з посиланням на форс - мажорні обставини, які унеможливлюють виконання ним своїх зобов?язань за договором щодо оплати за посталений товар;

- позивачу неодноразово направлялись вимоги та претензії щодо оплати поставленого товару;

- зобов?язання відповідача з оплати товару було порушено задовго до настання обставин непереборної сили, а саме введення на території України воєнного стану 24.02.2022;

- відповідачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах з позивачем по Договору, як не надано і обгрунтованих причинно - наслідкових зв?язків між введенням на території України воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов?язань по договору;

- позивач у листі - відповіді № 115-23 від 22.02.2023 не надавав згоди на розстрочення сплати боргу, а гарантійний лист направлено відповідачем у лютому 2023 року, тобто із спливом значного часу після введення воєнного стану.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/3858/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23.

21.08.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/3858/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме:

- подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23.

09.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху до якої долучено платіжну інструкцію № 1058 від 20.09.2023 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23 у розмірі 4 026,00 грн.

В свою чергу головуючий суддя Станік С.Р. з 25.09.2023 по 28.09.2023 включно перебував у відрядженні, з 29.09.2023 по 06.10.2023 включно, з 09.10.2023 по 13.10.2023 включно, з 16.10.2023 по 20.10.2023 включно, з 23.10.2023 по 27.10.2023 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, з 14.10.2023 по 24.10.2023 включно перебувала у відряджені, з 25.10.2023 по 31.10.2023 включно, 01.11.2023 перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно призначення апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3858/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023, розгляд справи призначено на 14.12.2023.

У зв`язку з оголошенням сигналу "повітряної тривоги" в місті Києві, судове засідання по справі № 910/3858/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023, не відбулось, з метою збереження життя, здоров`я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів, працівників апарату суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні 22.02.2024 справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23.

22.02.2024 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці та у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/3858/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023, розгляд справи призначено на 04.04.2024.

У зв`язку з перебуванням з 03.04.2024 по 04.04.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.04.2024, справу № 910/3858/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 справу № 910/3858/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Агрикова О.В., вирішено здійснити її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 04.04.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 04.04.2024 скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення усіх процесуальних документів в електронний кабінет в системі «Електронний суд», про що складені відповідні довідки, а також засобами поштового зв?язку.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв?язку з неявкою представника відповідача - відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні 04.04.2024 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено в оскаржуваній частині з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 08.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 21/0177 (далі - Договір), відповідно до розділу 1 якого постачальник бере на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця товари виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в строки і на умовах даного договору. Товар поставляється згідно Специфікації № 1, що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару узгоджується сторонами та вказується у Специфікації № 1 на товар, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що на підставі отриманого постачальником від покупця замовлення, сторони складають та підписують специфікацію. Специфікація вважається узгодженою обома сторонами, якщо вони дійшли згоди щодо ціни, асортименту та кількості товару. На підставі підписаної специфікації постачальник виставляє рахунок.

Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата за товар, визначений в п. 1 Специфікації № 1, здійснюється покупцем у наступному порядку: 6.6.1. передплата у розмірі 50% від суми замовленого товару, на підставі рахунку, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з дати виставлення рахунку; 6.6.2. остаточний розрахунок в розмірі 50% від суми замовленого товару покупець сплачує перед поставкою протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання від постачальника повідомлення про готовність товару до відвантаження. Повідомлення може бути надане за допомогою телефону або за допомого мережі Інтернет (електронною поштою).

Як вбачається зі змісту п. 6.7 Договору, сторони домовились, що на дату здійснення оплати за товар, на умовах цього договору, згідно п.6.6.2., ціна на товар підлягає коригуванню відповідно до збільшення курсу євро по відношенню до української гривні встановленого на валютному ринку в сторону збільшення більш ніж на 3% порівняно з курсом, що вказаний сторонами у п. 6.4 цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до " 31" грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, що виникли під час дії даного договору (п. 10.2 Договору).

08.07.2021 на виконання умов Договору позивачем було виставлено рахунок № 8957 від 08.07.2021 на загальну суму 1 281 872,38 грн.

28.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" прийняло товар загальною вартістю 1 281 872,38 грн, що підтверджується видатковою накладною № 9656 від 28.09.2021, за умовами якої позивач в особі уповноваженого представника (підпис якого посвідчено печаткою позивача) передав, а відповідач (в особі представника за довіреністю № 143 від 28.09.2021 Двейріна Д.І.) прийняв товар (трансформатор силовий сухий потужністю 1000кВА, силова плетена шина 1000х450, силова плетена шина 120х250) на вказану суму.

Відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 1 110 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1316 від 09.07.2021 на суму 300 000,00 грн, № 1913 від 12.11.2021 на суму 400 000,00 грн, № 2004 від 25.11.2021 на суму 300 000,00 грн, № 2264 від 19.01.2022 на суму 100 000,00 грн, № 447 від 24.01.2023 на суму 10 000,00 грн.

Також, з метою спонукання відповідача до виконання умов Договору щодо оплати отриманого товару, позивач звертався до відповідача з претензіями% від 21.02.2022 № 86-22, від 02.08.2022 № 348-22, від 29.08.2022 № 434-22,від 07.10.2022 № 460-22, від 23.01.2023 № 32-23, від 07.02.2023 № 49-23, від 22.02.2023 № 115-23.

Також, відповідач у листі від 05.10.2022 № 57-22 не заперечував проти наявної заборгованості за договором, та просив надати реструктуризацію боргу, а у гарантійному листі № 23-23 від 21.02.2023 гарантував оплату боргу за Договором, згідно визначеного графіку з березня по травень 2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 21/0177 від 08.07.2021 у частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача 287 619,12 грн, з яких: 171 872,38 грн - основний борг, 38 030,59 грн - пеня, 66 116,84 грн - інфляційні втрати, 11 599,31 грн - 3% річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що правові підстави для стягнення з нього сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутні, з огляду на те, що Торгово-промисловою палатою України визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги в межах доводів та вимог (зокрема, скаржник оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення пені у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн 59 коп., інфляційних втрат у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 31 коп.), перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 28.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" прийняло товар по Договору загальною вартістю 1 281 872,38 грн, що підтверджується видатковою накладною № 9656 від 28.09.2021, і відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару в сумі 1 110 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1316 від 09.07.2021 на суму 300 000,00 грн, № 1913 від 12.11.2021 на суму 400 000,00 грн, № 2004 від 25.11.2021 на суму 300 000,00 грн, № 2264 від 19.01.2022 на суму 100 000,00 грн, № 447 від 24.01.2023 на суму 10 000,00 грн., у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 171 872,38 грн, а відтак, про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі. У вказаній частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо стягнення пені у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн 59 коп., інфляційних втрат у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 31 коп.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи скаржника, дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом п. 7.3.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання покупцем вимог щодо оплати вартості товару, постачальник має право вимагати сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 29.09.2021 по 11.11.2021 щодо суми боргу 981 872,38 грн, за період з 12.11.2021 по 24.11.2021 щодо суми боргу 581 872,38 грн, за період з 25.11.2021 по 18.01.2022 щодо суми боргу 281 872,38 грн, за період з 19.01.2022 по 28.03.2022 щодо суми боргу 181 872,38 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визначені позивачем періоди нарахування та суми щодо яких здійснюється таке нарахування - є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильний, з огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача 38 030,59 грн пені є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги про стягнення 66 116,84 грн інфляційних втрат та 11 599,31 грн 3% річних підлягають задоволенню у визначеному розмірі.

Доводи скаржника на наявність форс-мажорних обставин, судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування рішення у оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За містом ч.1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим листом засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Однак, скаржником не надано доказів, які б підтверджувати, що порушення відповідачем зобов`язань за Договором зумовлені наявністю обставин непереборної сили. Більше того, суд звертає увагу на те, що обов`язок щодо здійснення оплати вартості поставленого товару виник до введення на території України воєнного стану.

Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором

Доводи скаржника про наявність в матеріалах справи гарантійного листа відповідача, згідно якого відповідач підтвердив взятий на себе обов?язок по оплаті решти суми договору - 171 872, 38 грн. згідно графіку - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за Договором, оскільки позивач у листі - відповіді № 115-23 від 22.02.2023 не надавав згоди на розстрочення сплати боргу, а гарантійний лист направлено відповідачем у лютому 2023 року, тобто із спливом значного часу після введення воєнного стану.

Також, відповідачем разом з апеляційною скаргою було подано додаткові докази, які не були надані під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме: копії документів стосовно призупинення трудових відносин відповідачем з працівниками.

Відповідно до приписів частин першої та третьої ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.

Також, знідно з ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Ч. 3 наведеної статті визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем до суду першої інстанції було подано відзив на позов 30.05.2023, в якому відповідач заперечував зокрема щодо задоволення вимог позивача в частині нарахування пені у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн 59 коп., інфляційних втрат у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 31 коп., посилаючись на дію форс-мажорних обставин, а саме: збройної агресії рф проти України, під впливом яких опинився відповідач, необхідність врахування таких обставин зумовлені і у листі Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Отже, відповідач посилався в суді першої інстанції на дію форс-мажорних обставин, і відповідно, не був позбавлений можливості подати докази, зокрема і копії документів стосовно призупинення трудових відносин відповідачем з працівниками, суду першої інстанції у визначений ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України строк. При цьому, відповідачем не наведено ні винятковість випадку, ні наявність причин що об?єктивно не залежали від нього стосовно неможливості подання таких доказів суду першої інстанції у визначений строк, з урахуванням доводів відзиву на позов. За наведених обставин судом апеляційної інстанції також відхиляються і доводи скаржника про порушення ст. 167 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність, у зв?язку з чим подані скаржником разом з апеляційною скаргою додаткові докази а саме: копії документів стосовно призупинення трудових відносин відповідачем з працівниками - судом апеляційної інстанції не приймаються до розгляду і не оцінюються, як і не оцінюються і доводи учасників справи стосовно даних доказів.

Також, судом апеляційної інстанції не приймаються і не оцінюються надані позивачем разом з відзивом на апеляційну скаргу докази відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду першої інстанції, оскільки такі докази не існували в момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким стягнуто з відповідача на користь позивача оспорювані у даному апеляційному провадженні: пеню у розмірі 38 030 (тридцять вісім тисяч тридцять) грн 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 66 116 (шістдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн 84 коп., 3% річних у розмірі 11 599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 31 коп. В частині 171 872,38 грн основного боргу рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення (в частині оспорюваних скаржником сум), за наведених скаржником доводів апеляційної скарги та з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Також, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а тому дія оскаржуваного рішення підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Інженерно монтажна компанія" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 14.06.2023 у справі № 910/3858/23.

5. Матеріали справи № 910/3858/23 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.04.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Агрикова