Рішення

від 14.06.2023 по справі 910/4725/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2023Справа № 910/4725/23

За позовом Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електромотор" м. Києва

про визнання договору частково недійсним, стягнення безпідставно одержаних коштів, ціна позову 34453,33 грн.

Суддя Паламар П.І.

Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

СУТЬ СПОРУ :

у березні 2023 року Мобільний рятувальний центр швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 8 квітня 2020 р. між ним та відповідачем укладено договір про закупівлю (закупівлі) товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України № 7, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався у 2020 році поставити йому товар код 42920000-1 згідно ДК 021:2015 (машини для миття пляшок, пакування, зважування та розпилювання (обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичним, біологічним та комбінованим методом "Обприскувач"), а він - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно умов п. 3.1. договору та специфікації (додаток до договору) сума договору становить 206720 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 34453,33 грн.

На виконання умов договору відповідач передав йому товар (оприскувачі 12 шт. ємністю 10 л Profi 510TK маслост., тиск -6 бар, прокладки Viton, компр. підключ та 20 шт. ємністю 5 л 505 TK-Profiline маслостійкий, 6бар, з підключенням до компресора) загальною вартістю 206720 грн., який він платіжним дорученням № 300 від 9 квітня 2020 р. оплатив.

Протягом 28 жовтня-20 листопада 2020 р. відповідно до наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 567 від 27 жовтня 2020 р. працівниками останнього було проведено внутрішній аудит Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій на тему "Оцінка ефективності здійснення медичного забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту медичним підрозділам ДСНС" за період січня 2018-вересня 2020 років.

За результатами перевірки було складено звіт, згідно якого встановлено, що установа при закупівлі оприскувачів не скористалася пільгою з оподаткування ПДВ, яка встановлена п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, що призвело до неефективного витрачання державних коштів в частині зайво сплаченого ПДВ на закупівлю товарів.

Вказував, що згідно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20 березня 2020 р. "Про затвердження переліку товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість" переліку, обладнання за договором № 7 від 8 квітня 2020 р. підпадає під дію указаної постанови, тобто операція з продажу такого мала бути звільнена від оподаткування податку на додану вартість.

За таких обставин позивач на підставі ст.ст. 203, 215, 1212 ЦК України просив задовольнити позов, визнати умови договору в частині п. 3.1. договору та специфікації (додаток до договору) щодо нарахування податку на додану вартість у розмірі 34453,33 грн. недійсними, стягнути з відповідача на свою користь 34453,33 грн. безпідставно сплачених коштів одержаних на виконання цього договору.

Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд судом справи щодо нього повідомлений в установленому порядку.

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 8 квітня 2020 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю (закупівлі) товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України № 7, згідно з умовами якого відповідач зобов`язався у 2020 році поставити позивачу товар код 42920000-1 згідно ДК 021:2015 (машини для миття пляшок, пакування, зважування та розпилювання (обладнання для проведення дезінфекції хімічним, механічним, фізичним, біологічним та комбінованим методом "Обприскувач"), а позивач - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно умов п. 3.1. договору та специфікації (додаток до договору) сума договору становить 206720 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 34453,33 грн.

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2020 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією вищевказаного договору.

На виконання умов договору про закупівлю (закупівлі) товарів, робіт і послуг відповідач передав позивачу товар (оприскувачі 12 шт. ємністю 10 л Profi 510TK маслост., тиск -6 бар, прокладки Viton, компр. підключ та 20 шт. ємністю 5 л 505 TK-Profiline маслостійкий, 6бар, з підключенням до компресора) загальною вартістю 206720 грн., який позивач у свою чергу оплатив у повному обсязі, що підтверджується накладною № 382 від 8 квітня 2020 р., рахунком № 551 від 8 квітня 2020 р., платіжним дорученням № 300 від 9 квітня 2020 р.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на укладення ним спірного договору в частині п. 3.1. договору та специфікації (додаток до договору) щодо нарахування податку на додану вартість з порушенням вимог п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Положеннями п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (в редакції чинній на момент укладення договору та здійснення операції з купівлі-продажу товарів за ним) встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

З метою реалізації п. 71 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20 березня 2020 р. було затверджено перелік товарів (у т.ч. лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20 березня 2020 р. до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

- подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);

- або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20 березня 2020 р. визначено, що лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України суду не надано декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем за вказаною вище накладною.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Доказів невідповідності п. 3.1. договору та специфікації (додаток до договору) щодо нарахування податку на додану вартість вимогам чинного законодавства суду не надано.

Тому доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

За приписами ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що сторони самостійно на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 632 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як вже встановлено судом, на момент звернення позивача до суду укладений між позивачем та відповідачем договір був виконаний у повному обсязі (як в частині поставки обумовленого договором товару, так і в частині оплати поставленого товару).

За таких обставин у задоволенні позову про визнання договору частково недійсним відповідно до вимог ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України слід відмовити.

Виходячи з наведеного, у позивача відсутнє право вимагати повернення коштів (податку на додану вартість) у розмірі 34453,33 грн. за договором № 7 про закупівлю (закупівлі) товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України від 8 квітня 2020 р.

Тому у задоволенні позову в цій часині, заявленого з підстав ст. 1212 ЦК України, відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України слід також відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар