Рішення

від 14.06.2023 по справі 915/665/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 року Справа № 915/665/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Арматура Запоріжжя", вул. Дніпровські пороги, буд. 25, кв. 9, м. Запоріжжя, 69096 (код ЄДРПОУ 35064529)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург", вул. Набережна, буд. 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 32654880)

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення грошових коштів в розмірі 196 697, 88 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Арматура Запоріжжя» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» заборгованість за поставлений по договору поставки № 8310Р4412 від 13.01.2022 товар на загальну суму 196 697, 88 грн., з якої: 142 718, 88 грн. - основної заборгованості; 23 976, 77 грн. - втрат від інфляції; 3 178, 91 грн. - 3% річних; 26 823, 32 грн. - пені.

Судові витрати по справі покласти на відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2023 задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання умов договору поставки № 8310Р4412 від 13.01.2022, укладеного між ТОВ «Торгівельний Дім «Арматура Запоріжжя» (постачальник) та ТОВ «Сервісний центр «Металург» (покупець), а саме зобов`язань з оплати за поставлений на підставі видаткової накладної № 77 від 10.02.2022 товар на загальну суму 142 718, 88 грн. з ПДВ у порядку та строки, передбачені умовами договору з урахуванням специфікації № 3.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на наявність обставин форс-мажору є безпідставними та порушує права позивача, що і стало підставою для звернення до суду із позовом.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних та інфляційні втрати, а також відповідно до вимог законодавства та умов п. 6.3 договору - пеню, які заявлено до стягнення у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 525, 526, 625, 626, 628, 662, 712ЦК України, ст. 93, 193 ГК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 1010/23 від 27.01.2023), керуючись ч. 3 ст. 165 ГПК України, зазначає про визнання позовних вимог позивача у частині наявності заборгованості за поставлений за договором товар у сумі 142 718, 88 грн. та просить суд у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:

- у зв`язку з веденням активних бойових дій у Миколаївській області та існуванням небезпеки для життя та здоров`я працівників підприємства відповідача, відповідач не мав змоги відправити на адресу позивача підписану зі свого боку видаткову накладну № 77 від 10.02.2022;

- відповідач зазначає, що датою поставки товару вважається 14.02.2022, що підтверджується підписом представника відповідача на видатковій накладній № 77 від 10.02.2022 та відповідач не має претензій щодо якості товару. Строк оплати до 16.03.2022;

- відповідач зазначає, що мав і має намір виконати свої зобов`язання щодо оплати вартості товару, передбаченої умовами договору, у повному обсязі. Обставини заборгованості були б врегульовані сторонами договору при подальшому виконанні договору, якби не введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 і який триває досі, та через який відповідач наразі немає можливості виконувати свої договірні грошові зобов`язання. Територія промислового майданчика за місцем знаходження ТОВ «МГЗ» і ТОВ «СЦ «Металург» з початку війни опинилася під багаторазовими обстрілами та зазнала значних ушкоджень, ТОВ «МГЗ» припинило свою діяльність та наразі перебуває в стані зупиненого виробничого циклу, у зв`язку з чим, ТОВ «СЦ «Металург» зупинило свою господарську діяльність на невизначений термін та не може отримувати дохід;

- відповідач зазначає, що у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин відповідач неодноразово звертався до позивача, керуючись п. 7.4 договору, з проханням узгодити відстрочення оплати за поставлений товар по договору, на термін 60 банківських днів після припинення дії обставин непереборної сили чи скасування воєнного стану в Україні. Відповідач просить суд не брати до уваги те, що повідомлення про форс-мажорні обставини були направлені не в межах строку, встановленого умовами договору, та врахувати те, що введення воєнного стану є загальновідомим та нормативно врегульованим, та ці обставини є форс-мажорними згідно з листом ТПП України від 28.02.2022;

- на виконання п. 15 Постанови № 18 зупинено здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ «СЦ «Металург». Станом на сьогоднішній день усі банківські рахунки ТОВ «СЦ «Металург» і досі заблоковано, у зв`язку з чим проведення розрахунків є неможливим. Підтвердженням цього є повідомлення обслуговуючого банку (лист АТ «Райффайзен Банк» № 97-5-4/1541 від 17.10.2022.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Арматура Запоріжжя» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «Металург» (покупець) було укладено договір поставки № 8310Р4412.

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 9.2 договору термін дії цього договору закінчується 31.12.2023.

До договору сторонами складено Специфікацію від 09.02.2022.

Договір та Специфікацію підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Умовами договору з урахуванням специфікації сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором та специфікаціями до нього, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити деталі трубопроводів та запірну арматуру, іменовані в подальшому товар.

Відповідно до п.1.2 договору номенклатура товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості товару, вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна договору складається з суми всіх специфікацій до нього.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата товару з ПДВ в розмірі 100 % його вартості здійснюється покупцем протягом 10 (десяти) календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.

Відповідно до п. 2.4 договору інший порядок, терміни і умови оплати можуть бути обумовлені сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 2.9 договору постачальник зобов`язаний забезпечити складання ПН в електронному вигляді в день виникнення податкових зобов`язань постачальника згідно п. 201.1 ПКУ та реєстрацію податкової накладної в ЄДРН в законодавчо встановлений строк.

Відповідно до п. 2.11 договору у разі призупинення реєстрації податкової накладної постачальник зобов`язаний вжити необхідних заходів, передбачених законодавством, для відновлення реєстрації податкової накладної протягом 10 днів з дня блокування ПН. Якщо постачальник не зробить необхідних заходів для відновлення реєстрації податкової накладної та накладна не буде зареєстрована протягом 365 к. д., постачальник втрачає право на отримання суми ПДВ.

Відповідно до п. 2.12 договору у разі оплати вартості товару з ПДВ по заблокованій податковій накладній або відсутності реєстрації податкової накладної в ЄДРН в законодавчо встановлений строк, покупець має право отримати оплачений ПДВ при оплаті наступних поставок товару, до моменту реєстрації такої ПН. Затримка оплата в такому разі не буде з вини покупця і до нього не будуть засновані штрафні санкції згідно п. 6.3 договору. Повернення утриманого ПДВ по заблокованій/незареєстрованій ПН здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту її реєстрації.

Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ - склад перевізника, м. Миколаїв (у відповідність з Інкотермс 2020). Сторони можуть передбачити інші умови поставки товару, про що вказується в специфікаціях.

Відповідно до п. 3.2 договору виконання постачальником зобов`язання з постачання вважається дата поставки товару на склад перевізника в м. Миколаїв.

Відповідно до п. 3.3 договору постачальник зобов`язується поставити товар в строк, зазначений в специфікаціях.

Відповідно до п. 3.4 договору разом з товаром постачальник зобов`язаний передати оригінали наступних товаросупровідних документів (українською мовою):

- рахунок;

- видаткову накладну;

- документи, що підтверджують якість товару;

- товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п. 3.5 договору право власності на товар переходить до покупця з дати підписання представником покупця видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.6 договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної.

Відповідно до п. 1 Специфікації сторони погодили перелік і ціну товару, що буде поставлятись за договором. Вартість товару за цією специфікацією визначена в сумі 142 718, 88 грн. (сто сорок дві тисячі сімсот вісімнадцять грн. 88 коп. включаючи ПДВ 20 %) з ПДВ.

Відповідно до п. 2 Специфікації термін поставки товару становить 10 (десять) календарних днів з дати підписання цієї специфікації. Допускається дострокова поставка товару.

Відповідно до п. 3 Специфікації оплата в розмірі 100 % вартості товару, зазначеної в специфікації, здійснюється протягом 30-и календарних днів з дати поставки товару на підставі виставленого рахунку постачальника, якщо на дату оплати податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, вартість товару виплачується без ПДВ.

Відповідно до п. 4 Специфікації у всьому , що не передбачено цією специфікацією, керуватися вимогами договору № 8310О4412 від 13.01.2022.

Відповідно до п. 5 Специфікації у разі виникнення суперечності між положеннями цієї специфікації і договору, підлягає застосування дана специфікація.

Судом встановлено, що 09.02.2022 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату по замовленню покупця № 227 від 09.02.2022 на суму 142 718, 88 грн. з ПДВ, на який міститься посилання в видатковій накладній.

На виконання умов договору поставки № 8310Р4412 від 13.01.2022 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 142 718, 88 грн., що підтверджується видатковою накладною № 77 від 10.02.2022, товарно-транспортною накладною № 994664622 від 10.02.2022 та документами, що підтверджують якість товару (Паспорт, технічний опис та керівництво з експлуатації).

Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір поставки № 8310Р4412 від 13.01.2022.

Видаткова накладна підписана зі сторони відповідача 14.02.2022.

Як вбачається з поданої позивачем інформації за результатами відстеження вантажу за товарно-транспортною накладною № 994664622 від 10.02.2022, товар отримано відповідачем 14.02.2022. Відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначив, що товар отримано 14.02.2022.

На виконання вимог п. 2.9 договору та податкового законодавства позивачем виписано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 28 від 10.02.2022 на суму 142 718, 88 грн., яку 08.06.2022 зареєстровано в ЄРПН, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної.

Враховуючи вищевикладене, керуючись умовами п. 3.2 договору, суд дійшов висновку, що датою фактичної поставки товару є 14.02.2022. Отже, відповідно до умов п. 3 Специфікації, ст. 253 ЦК України з наступного дня після поставки товару, тобто з 15.02.2022, почався перебіг тридцятиденного строку на оплату.

Виходячи з системного аналізу п. 2.4, 2.12 договору та п. 3 Специфікації, суд дійшов висновку, що після спливу тридцятиденного строку з дня поставки товару у відповідача виник обов`язок з оплати вартості товару без ПДВ, оскільки на дату настання строку оплати за товар податкова накладна ще не була зареєстрована в ЄРПН. Оскільки податкова накладна була зареєстрована до закінчення 365 календарних днів з моменту поставки товару, то відповідно до п. 2.11 договору постачальник не втратив право на отримання оплати за товар в розмірі, що становить суму ПДВ. а у покупця відповідно виник обов`язок з оплати вказаної частини вартості товару. Отже, товар по видатковій накладній № 77 від 10.02.2022 на суму 142 718, 88 грн. повинен був бути оплачений покупцем в наступних розмірах та у наступні строки:

- 118 932, 40 грн. (вартість товару без ПДВ) повинна була бути сплачена покупцем відповідно до п. 3 Специфікації та ст. 253 ЦК України, ч. 5 ст. 254 ЦК України з урахуванням вихідних днів в період з 15.02.2022 по 16.03.2022 (включно). З 17.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- 23 786, 48 грн. (вартість товару, що дорівнює 20 % ПДВ) повинна була бути сплачена покупцем відповідно до п. 3 Специфікації та ст. 253 ЦК України, ч. 5 ст. 254 ЦК України 09.06.2022 (наступний день після реєстрації податкової накладної в ЄРПН). З 10.06.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 25.03.2022 відповідачем ТОВ «Сервісний центр «Металург» направлено всім контрагентам лист № СЦМ-01-01-160-22, де відповідач зазначив, що через військову агресію Російської Федерації проти України та у зв`язку з веденням бойових дій у Миколаївській області, ці обставини є форс-мажорними, що об`єктивно унеможливлює наразі виконання ТОВ «СЦ «Металург» договірні зобов`язання, дія підписаних контрактів та договорів на постачання товарів/матеріалів/обладнання, виконання робіт, надання послуг, постачання ливарної продукції, припиняється до завершення бойових дій, які є обставинами непереборної сили.

11.07.2022 позивач направив на адресу відповідача лист № 1107/1 від 11.07.2022, в якому позивач повторно звертався до відповідача сприяти та повідомити дату погашення заборгованості, а також надалі дотримуватись термінів оплати згідно з додатковими угодами.

У відповідь на лист № 1107/1 від 11.07.2022 відповідач направив на адресу позивача лист № СЦМ-01-01-210-22 18.07.2022, в якому повідомив, що ТОВ «СЦ «Металург» не має можливості виконати свої зобов`язання щодо розрахунку за товар в сумі 142 718, 88 грн., згідно договору № 8310Р4412 від 13.01.2022, у зв`язку з настанням обставин непереборної сили відповідно до листа ТПП від 28.02.2022 (військова агресія РФ, призупинення діяльності підприємства), але після припинення чи скасування воєнного стану зобов`язання буде виконане протягом шістдесяти днів.

12.12.2022 відповідач направив на адресу позивача лист № СЦМ-01-01-299-22, в якому, посилаючись на лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин Торгово-промисловою палатою України від 28.02.2022 пропонував на підставі п. 7.4 договору узгодити відстрочення оплати за поставлений товар в сумі 179 576, 16 грн. за договором № 8310Р4412 від 13.01.2022 на термін 60 (шістдесят) банківських днів після припинення дії обставин непереборної сили чи скасування воєнного стану в Україні. Крім того, посилаючись на постанову НБУ № 18 повідомив про зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ТОВ «СЦ «Металург».

Судом також встановлено, що листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, адресованим "Всім кого це стосується", Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом з вимогою про стягнення суми основного боргу, 3 % річних, інфляційних втрат та пені, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар на підставі договору.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

4.1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вказано судом вище, на підставі договору позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 77 від 10.02.2022 на суму 142 718, 88 грн. Строк оплати за поставлений товар настав відповідно до умов п. 2.4, 2.12 договору та п. 3 Специфікації до договору. Факт отримання товару відповідачем не заперечується. Суду не подано доказів оплати відповідачем за поставлений товар, строк оплати якого настав, як і не спростовано позовних вимог в цій частині. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення суми основного боргу за поставлений товар в розмірі 142 718, 88 грн.

4.2. Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Щодо вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в загальній сумі 3 178, 91 грн. з 17.03.2022 по 12.12.2022, а також 23 976, 77 грн. - інфляційних втрат за період з квітня 2022 по листопад 2022 (детальний розрахунок міститься в матеріалах справи).

Як встановлено судом вище, товар по видатковій накладній № 77 від 10.02.2022 на суму 142 718, 88 грн. повинен був бути оплачений покупцем в наступних розмірах та у наступні строки:

- 118 932, 40 грн. (вартість товару без ПДВ) повинна була бути сплачена покупцем в період з 15.02.2022 по 16.03.2022 (включно). З 17.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- 23 786, 48 грн. (вартість товару, що дорівнює 20 % ПДВ) повинна була бути сплачена покупцем 09.06.2022 (наступний день після реєстрації податкової накладної в ЄРПН). З 10.06.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою Бази "Ліга.Закон", починаючи з дат прострочення та в межах, визначених позивачем строків.

Отже, 3 % річних за період прострочення становлять:

- 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості 118 932, 40 грн. за період прострочення з 17.03.2022 по 12.12.2022, становлять 2 649, 10 грн.;

- 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості 23 786, 48 грн. за період прострочення з 10.06.2022 по 12.12.2022, становлять 363, 64 грн.

Загальна сума 3 % річних становить 3 012, 74 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 166, 17 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Інфляційні втрати, нараховані за порушення виконання грошового зобов`язання становлять:

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 118 932, 40 грн. за період прострочення з квітня 2022 по листопад 2022, становлять 20 093, 62 грн.;

- інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості 23 786, 48 грн. за період прострочення з червня 2022 по листопад 2022, становлять 2 473, 66 грн.

Загальна сума інфляційних втрат становить 22 567, 28 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в сумі 1 409, 49 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

4.3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушення умов, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі порушення строку оплати товару з вини покупця, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше неоплаченої суми.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 26 823, 32 грн. з 17.03.2022 по 17.09.2022.

Як встановлено судом вище, товар по видатковій накладній № 77 від 10.02.2022 на суму 142 718, 88 грн. повинен був бути оплачений покупцем в наступних розмірах та у наступні строки:

- 118 932, 40 грн. (вартість товару без ПДВ) повинна була бути сплачена покупцем в період з 15.02.2022 по 16.03.2022 (включно). З 17.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

- 23 786, 48 грн. (вартість товару, що дорівнює 20 % ПДВ) повинна була бути сплачена покупцем 09.06.2022 (наступний день після реєстрації податкової накладної в ЄРПН). З 10.06.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою Бази "Ліга.Закон", починаючи з дат прострочення та в межах, визначених позивачем строків.

Отже, пеня за період прострочення становить:

- пеня, нарахована на суму заборгованості 118 932, 40 грн. за період прострочення з 17.03.2022 по 17.09.2022, становить 22 515, 70 грн.;

- пеня, нарахована на суму заборгованості 23 786, 48 грн. за період прострочення з 10.06.2022 по 17.09.2022, становить 3 258, 42 грн.

Загальна сума пеня становить 25 774, 12 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 1 049, 20 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

4.4. Щодо обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності передбаченої цим договором за повне чи часткове порушення договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до п. 7.2 договору сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини, які звільняють її від відповідальності за договором.

Відповідно до п. 7.3 договору виконання сторонами зобов`язань за договором, що підпадають під дію обставин непереборної сили, буде призупинено на період дії зазначених обставин, за умови, що стороною були вжиті всі розумні заходи щодо належного виконання договору.

Відповідно до п. 7.4 договору якщо обставини непереборної сили тривають 30 днів поспіль, сторони зобов`язані в 10-ти денний термін обговорити і узгодити заходи, які необхідно прийняти щодо виконання ними своїх зобов`язань або припинити дію договору.

Відповідно до п. 7.5 договору в цьому випадку сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, в підтвердження їх настання і терміну зобов`язана надати відповідний документ Торгово-промислової палати України, а також документи, що підтверджують свій намір своєчасно здійснити виконання договірних зобов`язань та інші документи, які можуть мати доказове значення.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, то суд зазначає, що в силу приписів ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до п. 7.2 договору сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Відповідачем не подано суду доказів на підтвердження обставин непереборної сили, зокрема, відповідного сертифікату про засвідчення відповідних обставин саме за його зверненням до ТПП відповідно до умов п. 7.1, п. 7.5 договору; не подано суду доказів повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин протягом 5 днів з дня настання відповідних обставин відповідно до умов п. 7.2 договору. В силу умов п. 7.2 договору в разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини, які звільняють її від відповідальності за договором.

4.5. Щодо відстрочення виконання рішення суду.

11.04.2023 на адресу Господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло заява про відстрочення виконання рішення суду (вх. № 4461/23 від 11.04.2023), в якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по справі № 915/665/22 щодо погашення заборгованості ТОВ "Сервісний центр "Металург" за договором поставки № 8310Р4412 від 13.01.2022 строком на один рік.

В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану ТОВ "СЦ "Металург" зупинило свою господарську діяльність на невизначений термін та наразі не має можливості виконувати належним чином свої договірні грошові зобов`язання.

Посилаючись на постанову Правління Національного Банк України від 24.02.2022 № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", відповідач зазначає, що за рахунками ТОВ "СЦ "Металург" зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій, про що обслуговуючий банк (АТ "Райффайзен Банк") зазначив у листі № 97-5-4/1541 від 17.10.2022.

Відповідач зазначає, що наразі постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану", є забороняючим або обмежуючим нормативним актом, що перешкоджає виконанню рішення суду, що виникли без нашої вини і які ТОВ «СЦ «Металург» не могло ні передбачити, ні запобігти.

На підставі неможливості виконання ТОВ «СЦ «Металург» видаткових операцій, у підприємства виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 43 688 034, 52 грн., та відповідно до ст. 59 Податкового Кодексу України (ПКУ) підприємству сформовано податкову вимогу від 27.03.2023 року № 0000001-1300-3400, на підставі чого відповідно до ст. 89 р. II ПКУ, державною податковою службою України винесене рішення № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023 про опис майна ТОВ «СЦ «Металург» у податкову заставу.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії , заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відстрочення / розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до п. 15 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій (дій), які зазначені в переліку вказаного пункту.

Відповідач в обґрунтування підстав для відстрочення виконання судового рішення посилається на:

- листи АТ «Райффайзен Банк» № 97-5-4/1541 від 17.10.2022 та № В6/19-2255 від 15.02.2023, в яких Банк, керуючись п. 15 постанови Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022, повідомив ТОВ "Сервісний центр "Металург" про зупинення здійснення видаткових операцій Товариства;

- податкову вимогу № 0000001-1300-3400 від 27.03.2023, відповідно до якої ТОВ "Сервісний центр "Металург" повідомлено про наявність податкової вимоги та розповсюдження права податкової застави на майно боржника в межах суми податкового боргу;

- рішення про опис майна ТОВ "Сервісний центр "Металург" у податкову заставу № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду, оскільки подані відповідачем суду докази не дозволяють суду встановити та оцінити ані фінансовий стан відповідача, ані наявність та вартість майна, на яке можна звернути стягнення в порядку ЗУ "Про виконавче провадження". Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у справі обставин, з якими закон пов`язує наявність підстав для відстрочки судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 911, 10 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в сумі 39, 37 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург", вул. Набережна, буд. 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 32654880) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Арматура Запоріжжя", вул. Дніпровські пороги, буд. 25, кв. 9, м. Запоріжжя, 69096 (код ЄДРПОУ 35064529):

- 142 718, 88 грн. (сто сорок дві тисячі сімсот вісімнадцять грн. 88 коп.) - основної заборгованості;

- 22 567, 28 грн. (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят сім грн. 28 коп.) - інфляційних втрат;

- 3 012, 74 грн. (три тисячі дванадцять грн. 74 коп.) - 3 % річних;

- 25 774, 12 грн. (двадцять п`ять тисяч сімсот сімдесят чотири грн. 12 коп.) - пені;

- 2 911, 10 грн. (дві тисячі дев`ятсот одинадцять грн. 10 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.06.2023

Суддя Е.М. Олейняш