Рішення від 06.06.2023 по справі 916/317/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"06" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/317/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О.

розглянувши заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛМ про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-714/23 від 23.05.2023 року/ у справі № 916/317/23

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛМ /ЄДРПОУ 32579924, адреса 27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Приозерна, 7, e-mail: stilm@ukr.net/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецбуд ЛТД /ЄДРПОУ 40401300, адреса 65026, м. Одеса, пл. Грецька, 1, e-mail: ukrspecbudltd@gmail.com/

про стягнення 1764 209,87 грн

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився, повідомлений належним чином, надано заяву про розгляд заяви за відсутності представника /вх. № 17221/23 від 25.05.2023 року/;

від відповідача: не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2023 року у справі № 916/317/23 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецбуд ЛТД на користь товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛМ заборгованість за договором постачання № 26 від 02.08.2022 року у розмірі 1 764 209,87 грн, з яких: 1 480 164,74 грн основний борг; 223 038,52 грн пеня; 47 624,30 грн інфляційні втрати; 13 382,31 грн 3 % річних та судовий збір.

23.05.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛМ про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-714/23/ у справі № 916/317/23, в якій позивач просить стягнути на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2023 року прийнято до розгляду позивача товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛМ про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-714/23 від 23.05.2023 року/ у справі № 916/317/23; розгляд заяви призначено на 06.06.2023 року о 09:40 год.

25.05.2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за відсутності представника позивача /вх. № 17221/23/, заяву про ухвалення додаткового рішення підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

До судового засідання сторони не з`явилися, повідомлені належним чином, причини неявки невідомі.

Дослідивши матеріали справи в частині розподілу судових витрат, господарський суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Разом з цим, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. У ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.

У постанові від 05.10.2021 в справі № 907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що з метою захисту порушених прав, 04.01.2023 року між адвокатом Каблучко Д.О. та ТОВ «СТІЛМ» укладено договір № 1/23 про надання правничої (правової) допомоги за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу (правову) допомогу клієнту щодо стягнення заборгованості за договором постачання № 26 від 02.08.2022 року, укладеного з ТОВ «УКРСПЕЦБУД ЛТД», включаючи підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості, усіх інших необхідних процесуальних документів в процесі розгляду позовної заяви та участі в судових засіданнях /п. 1.1 договору/.

Сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката за підготовку позовної заяви та її розгляд в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн, який сплачується протягом 5 календарних днів з наступного за днем ухвалення рішення судом першої інстанції /п. 5.1 договору/.

19.05.2023 року на виконання договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2023 року між адвокатом та ТОВ «СТІЛМ» складено акт № 1 приймання-передачі наданої правничої (правової) допомоги, згідно якого адвокат надав:

- консультації та роз`яснення з правових питань щодо спору;

- пошук та аналіз релевантної судової практики;

- складання позовної заяви;

- складання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції;

- участь у судових засіданнях;

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Судом досліджено детальний опис наданої правничої (правової) допомоги та розрахунок її витрат.

Адвокатом на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2023 року виставлено рахунок № 1/19 про сплату грошових коштів у розмірі 25 000,00 грн.

19.05.2023 року адвокатом складено довідку № 1/19 про сплату гонорару адвоката, якою підтверджено, що 19.05.2023 року ТОВ «СТІЛМ» було сплачено у повному обсязі згідно п. 5.1 договору про надання правничої (правової) допомоги від 04.01.2023 року гонорар у розмірі 25 000,00 грн. Про сплату позивачем гонорару адвокату свідчить квитанція до прибуткового касового ордеру № 1/19 від 19.05.2023 року.

Судом встановлено, що представництво ТОВ «СТІЛМ» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Каблучком Д.О. на підставі ордеру ВІ №1125057 від 30.01.2023 року.

Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту надання йому правничої допомоги та факту оплати послуг.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат, проаналізувавши зміст акту приймання-передачі наданих послуг від 19.05.2023 року, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, господарський суд з урахуванням критерію реальності, дійсності, необхідності, розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн., є обґрунтованими.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що заява позивача товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛМ про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-714/23 від 23.05.2023 року/ у справі № 916/317/23 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.

При цьому, суд господарський суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 року в справі № 911/2737/17 та від 21.10.2021 року в справі № 420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 254-255 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛМ про ухвалення додаткового рішення /вх. № 2-714/23 від 23.05.2023 року/ у справі № 916/317/23 задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецбуд ЛТД /ЄДРПОУ 40401300, адреса 65026, м. Одеса, пл. Грецька, 1, e-mail: ukrspecbudltd@gmail.com/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю СТІЛМ /ЄДРПОУ 32579924, адреса 27552, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Приозерна, 7, e-mail: stilm@ukr.net/ витрати на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн /двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок/.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено 14.06.2023 року.

Суддя Н.Д. Петренко