Рішення

від 02.06.2023 по справі 916/2674/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2674/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

при розгляді справи за позовом: Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти (вул. Богомольця, буд. 7/14, пр. 182, м. Київ, 01024)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Каховський завод електрозварювального устаткування (вул. Пушкіна, буд. 109, м. Каховка, Херсонська обл., 74800)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю КЗЕСО ЛІЗИНГ (вул. Пушкіна, буд. 109, м. Каховка, Херсонська обл., 74800, код ЄДРПОУ 42059931)

про звернення стягнення на предмет застави, за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

УСТАНОВИВ

Акціонерне товариство Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Каховський завод електрозварювального устаткування, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 188-209, т.1), просить суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав №03/06-2022 від 03.06.2022, а саме на: частку у розмірі 100 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КЗЕСО ЛІЗИНГ, що в грошовому вираженні становить 5150000,00 грн, шляхом передачі у власність Акціонерному товариству Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти.

Позиції учасників справи

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем договірних зобов`язань, які виникли на підставі договору застави майнових прав від 03.06.2022 № 03/06-2022, договору відступлення права вимоги від 11.04.2017 № В-11042017/1; кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 14.03.2008 № 02-1212/1263; кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 01.10.2010 № 02-24/176; кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 01.09.2008 № 02-1252/1501.

22.11.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 103-117, т.1), в якому відповідач позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі.

01.12.2022 від третьої особи до суду надійшло клопотання (а.с. 122-125, т.1), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю КЗЕСО ЛІЗИНГ просить суд розглянути справу за відсутності його представника.

19.12.2022 позивачем було подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, при цьому позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с. 147-148, т.1).

20.01.2023 позивачем було подано до суду заяву про зміну предмету позову (а.с. 188-209, т.1), в якій останній, зокрема пояснив, що він не може реалізувати своє право у спірних правовідносинах у позасудовому порядку, враховуючи наявність в Єдиному реєстрі боржників інформації щодо відповідача.

06.02.2023 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення на заяву позивача про зміну предмету позову (а.с. 216-218, т.1), в яких останній зазначив, що вимоги позивача у новій редакції відповідають чинному законодавству та висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Крім того, відповідач не заперечує обставини, що в Єдиному реєстрі боржників наявні записи відносно ТОВ «Ксезо Лізинг», який є єдиним учасником відповідача, що унеможливлює звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку.

28.02.2023 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 3-4, т.2). Аналогічне клопотання надійшло до суду від відповідача 17.03.2023 (а.с. 22-23, т.2).

20.03.2023 позивач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 24-25, т.2), яке мотивовано необхідністю ознайомлення з матеріалами справи новим представником. За результатом розгляду цього клопотання судом у судовому засіданні 20.03.2023 було постановлено протокольну ухвалу про відмову у його задоволенні з проголошенням мотивів суду відповідно до ч. 10 ст. 240 ГПК України.

Під час розгляду справи по суті представники учасників справи у судове засідання не з`явились.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2022 позовну заяву Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 07.11.2022 позовну заяву Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання у справі на 01.12.2022 о 15:00. Крім цього, вищевказаною ухвалою судом було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю КЗЕСО ЛІЗИНГ (вул. Пушкіна, буд. 109, м. Каховка, Херсонська обл., 74800, код ЄДРПОУ 42059931) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Судове засідання, призначене судом на 01.12.2022 о 15:00 не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду. Ухвалою суду від 01.12.2022 було призначено підготовче засідання у цій справі на 20.12.2022 о 12:00.

У судовому засіданні 20.12.2022 судом протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання у цій справі на 23.01.2023 о 12:55.

У судовому засіданні 23.01.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у цій справі на 06 лютого 2023 року о 12:50.

06.02.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 28 лютого 2023 року о 12:00.

28.02.2023 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 20.03.2023 о 15:30. Крім цього, ухвалою суду від 28.02.2023 судом було: 1) витребувано від відповідача письмові пояснення та докази щодо обставин наявності обтяжень відносно спірного предмету застави на користь інших осіб; у разі наявності - докази (ухвали суду, постанови виконавця тощо) і перелік цих кредиторів; 2) запропоновано позивачу і третій особі надати суду пояснення щодо цих обставин; 3) запропоновано учасникам справи надати суду статут третьої особи в редакції станом на 03.06.2022 та в новій редакції у разі внесення змін до нього.

20.03.2023 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 13.04.2023 о 15:00.

Судове засідання 13 квітня 2023 року о 15:00 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 24.04.2023 судом було призначено судове засідання у справі на 15 травня 2023 року о 16:00, в яке викликано учасників справи.

Судове засідання 15 травня 2023 року о 16:00 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. у відпустці за особистими обставинами. Ухвалою суду від 16.05.2023 судом було призначено судове засідання у справі на 02 червня 2023 року о 14:00, в яке викликано учасників справи.

Під час розгляду справи ухвалами суду від 14.12.2022 та від 19.01.2023 судом були задоволенні клопотання сторін про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EаsyCon.

У судовому засіданні 02.06.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

03.06.2022 між Акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти (заставодержатель) та Приватним акціонерним товариством Каховський завод електрозварювального устаткування (заставодавець) був укладений договір застави майнових прав № 03/06-2022 (а.с. 9-19, т.1; далі - договір). У цьому договорі терміни розуміються, зокрема, у такому значенні:

- договір - договір відступлення права вимоги від 11.04.2017 № В-11042017/1, кредитний договір про відкриття кредитної лінії від 14.03.2008 № 02-1212/1263, кредитний договір про відкриття кредитної лінії від 01.10.2010 № 02-24/176, кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 01.09.2008 № 02-1252/1501 (як договори разом, так і кожен з договорів), укладені між заставодержателем (як кредитором) та заставодавцем (як боржником), а також усі майбутні додатки, додаткові договори, правочини та угоди до них;

- зобов`язання - зобов`язання заставодавця як боржника за договорами, в тому числі, але не виключно: зобов`язання повернути кошти за договором відступлення права вимоги від 11.04.2017 № В-11042017/1, кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 14.03.2008 №02-1212/1263, кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 01.10.2010 №02-24/176, кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 01.09.2008 № 02-1252/1501; відшкодування витрат, спричинених пред`явленням вимоги; сплата штрафних санкцій, нарахованих за порушення умов договорів; відшкодування збитків, спричинених порушенням умов договорами позики; виконання інших зобов`язань позичальника, що випливають з договорів позики та / або інших договорів, укладених з метою забезпечення виконання зобов`язань за договорами позики. Розмір зобов`язання, на 03.06.2022, на користь Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти становить 141162808,59 грн відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, станом за період: 01.01.2017 03.06.2022 між Акціонерним товариством Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти, від імені та в інтересах якого, на підставі договору про управління активами від 26.05.2021 № 2021/1 діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Травертин» і Публічним акціонерним товариством Каховський завод електрозварювального устаткування за договором відступлення права вимоги від 11.04.2017 № В-11042017/1, кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 14.03.2008 №02-1212/1263, кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 01.10.2010 №02-24/176, кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 01.09.2008 № 02-1252/1501;

- предмет застави - частка у розмірі 100 (сто) % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «КЗЕСО ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 42059931, місцезнаходження: Україна, 74800, Херсонська обл., місто Каховка, вулиця Пушкіна, будинок 109), що в грошовому вираженні становить: 5150000 (п`ять мільйонів сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок;

- застава - спосіб забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким заставодержатель має право в разі невиконання забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця;

- боржник - Приватне акціонерне товариство «Каховський завод електрозварювального устаткування», ідентифікаційний код юридичної особи - 00213993, місцезнаходження: Україна, 74800, Херсонська обл., місто Каховка, вулиця Пушкіна, будинок 109.

Згідно з п.1.1. договору заставодавець, з метою забезпечення виконання своїх зобов`язань, як боржника, що випливають з договорів, цим передає у заставу, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави.

Відповідно до п. 1.3. договору узгоджена сторонами вартість предмета застави становить 5150000 (п`ять мільйонів сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.

У п. 2.5. договору сторони погодили, що на момент підписання даного договору строк виконання зобов`язання настав. Заставодавець гарантує, що частини грошового зобов`язання за договорами в розмірі 5150000 (п`ять мільйонів сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок будуть сплачені на користь застоводержателя в строк, не пізніше ніж до 31 липня 2022 року.

Згідно з підп. 4.1.6., 4.1.7. п. 4.1. договору заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі повного та / або часткового невиконання боржником зобов`язань за договором, в інших випадках передбачених цим договором та/або діючим законодавством, й задовольнити за рахунок вартості предмета застави свої вимоги в повному обсязі / або частково, включаючи основну суму боргу (позики) та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов договорів, інші платежі і санкції, що передбаченні та / або випливають з договорів, а також витрати, пов`язані із зверненням стягнення на предмет застави, інші витрати передбачені умовами даного договору. У разі порушення заставодавцем зобов`язань за цим договором та / або інших обов`язків заставодавця, встановлених чинним законодавством України, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за зобов`язанням за рахунок предмету застави в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.1. договору заставодержатель має право отримати задоволення вимог за зобов`язанням за рахунок предмету застави у випадку, зокрема, невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині.

За умовами п. 6.5. договору звернення стягнення на предмет застави за цим договором здійснюється: на підставі цього договору (що містить застереження про задоволення вимог заставодержателя); за рішенням суду.

Згідно з п. 6.6. договору у разі порушення зобов`язання та / або умов цього договору заставодержатель, який має намір звернути стягнення на предмет застави, надсилає заставодавцю (боржнику), а також третім особам, на користь яких зареєстроване обтяження предмета застави (якщо такі відомі заставодержателю) письмове повідомлення про порушення забезпеченого заставою зобов`язання. Одночасно, заставодержатель зобов`язаний зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави. Письмове повідомлення про порушення забезпеченого заставою зобов`язання, яке заставодержатель, який має намір звернути стягнення на предмет застави, надсилає заставодавцю (боржнику) та третім особам (обтяжувачам), має містити наступну інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої заставою вимоги; 3) опис предмета застави; посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета застави або до переходу права власності на нього до заставодержателя; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет застави, який має намір застосувати заставодержатель; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет застави заставодержателю протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави. Якщо протягом встановленого строку вимога заставодержателя залишається без задоволення, заставодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет застави шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору (п. 6.9., п. 6.10. цього договору).

Відповідно до п. 6.7. договору положення пункту 6.6. не є перешкодою для реалізації права заставодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Пунктом 6.11. договору передбачено, що заставодержатель може задовольнити забезпечену заставою вимогу шляхом звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави. У випадку звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, за згодою сторін початковою ціною продажу / вартістю за якою набувається у власність предмет застави є узгоджена сторонами вартість предмета застави, вказана в п. 1.3. цього договору.

Згідно з п. 8.3., 8.4. договору він набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов`язання за договорами. Водночас, з підписанням цього договору на предмет застави накладається заборона відчуження. Крім того, відомості про обтяження предмету застави зобов`язанням вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна шляхом направлення заставодержателем повідомлення реєстратору, з покладенням витрат за проведення обтяження на заставодавця.

Відповідно до розділу 11 договору місцезнаходження заставодавця вказано: Україна, 74800, Херсонська обл., місто Каховка, вулиця Пушкіна, будинок 109.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Приватне акціонерне товариство Каховський завод електрозварювального устаткування зареєстровано за адресою: вул. Пушкіна, буд. 109, м. Каховка, Херсонська обл., 74800. За цією ж адресою зареєстрована третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кзесо Лізинг», засновником якої є відповідач.

На підтвердження обставини щодо наявності у відповідача зобов`язань перед позивачем, які забезпечені заставою згідно з договором від 03.06.2022 № 03/06-2022, позивач долучив до матеріалів справи: договір про управління активами від 26.05.2021 № 2021/1, договір про відступлення прав вимоги від 11.04.2017 № В-11042017/1; кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 01.09.2008 № 02-1252/1501; договір відступлення прав вимоги від 07.10.2016 № 39/398 з актами; акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 03.06.2022 між сторонами; кредитний договір про відкриття кредитної лінії від 14.03.2008 № 02-1212/1263; кредитний договір про відкриття кредитної лінії від 01.10.2010 № 02-24/176 (а.с. 23-27, 56-79, 86-93, т.1).

05.08.2022 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про порушення забезпеченого заставою зобов`язання (а.с. 20-21, т.1), в якому позивач вимагав виконати порушене зобов`язання або передати предмет застави заставодержателю протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави. Позивач повідомив, що у разі, якщо протягом встановленого строку вимога заставодержателя залишиться без задоволення, він вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет застави, на власний розсуд, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору застави (п. 6.9., п. 6.10. договору застави) або він може задовольнити забезпечену заставою вимогу шляхом звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави (п.6.11. договору застави). Вказане повідомлення містить відмітку про його отримання під підпис головою правління ПрАТ «КЗЕСО» 05.08.2022, при цьому під час розгляду справи відповідачем ця обставина не заперечена.

Відповідно до даних Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, сформованого станом на 05.08.2022 (а.с. 22, т.1), на підставі договору 05.08.2022 в реєстрі було зареєстровано за № 29963959 відомості про обтяження майнових прав відповідача на частку у розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ «Кзесо Лізинг». Водночас, відомості про звернення стягнення на вищевказаний предмет застави, станом на 05.08.2022, не було зареєстровано, а запис про реєстрацію звернення стягнення на спірний предмет застави був внесений до Реєстру лише 26.12.2022, тобто після подання даного позову, про що свідчать дані витягу, сформованого станом на 26.12.2022 (а.с. 198, т.1).

Приймаючи до уваги, що відповідач не задовольнив вимог позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав на підставі п. 6.11. договору, заявивши вимогу про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі 100 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КЗЕСО ЛІЗИНГ, що в грошовому вираженні становить 5150000,00 грн, у власність Акціонерному товариству Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти. При цьому, як пояснив позивач, ним не було реалізовано право на звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку, оскільки дані про відповідача, як боржника, містяться в Єдиному державному реєстрі боржників, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено відповідну роздруківку (а.с. 199-206, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч.1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави рухомого майна є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 593 ЦК України визначено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Особливості звернення стягнення на об`єкт права довірчої власності встановлюються законом.

Статтею 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом. Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв`язку з пред`явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (тут і далі в редакції, станом на 03.06.2022) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України; 4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і 3 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 45.2. ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (в редакції, станом на 03.06.2022) затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30 травня 2022 року, до якого включено, зокрема, Каховську міську територіальну громаду (Розділ VIII підп. 6 п. 3).

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, територія Каховської міської територіальної громади з 24.02.2022 та станом на даний час перебуває під тимчасовою окупацією Російської Федерації.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1-2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

У відповідності до ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позиція суду

Предметом позову у цій справі є вимога позивача до відповідача про звернення стягнення на предмет застави - частку відповідача у розмірі 100 % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю КЗЕСО ЛІЗИНГ, що в грошовому вираженні становить 5150000,00 грн шляхом передачі у власність Акціонерному товариству Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти.

Вищевказані вимоги позивач обґрунтовує договором застави майнових прав № 03/06-2022, який укладений між позивачем та відповідачем 03.06.2022.

Як встановлено судом, місцезнаходженням відповідача, згідно з вказаним договором застави та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є: вул. Пушкіна, буд. 109, м. Каховка, Херсонська обл., 74800, а отже саме ця адреса є податковою адресою відповідача відповідно до положень Податкового кодексу України.

В цей же час, починаючи з 24.02.2022 територія Каховської міської територіальної громади, де зареєстрований відповідач, перебуває під тимчасовою окупацією РФ, що визначено відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. При цьому, вказана обставина на території України є загальновідомою.

Отже, оскільки відповідач не змінив своєї податкової адреси після окупації м. Каховки, Херсонської області, укладений між сторонами 03.06.2022 договір застави майнових прав № 03/06-2022 в силу вимог ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є нікчемним.

За цих обставин, враховуючи, що договір застави майнових прав від 03.06.2022 № 03/06-2022 є таким, що не створив юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, які обґрунтовані положеннями цього нікчемного правочину, не можуть бути задоволенні судом.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Акціонерного товариства Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд Інфраструктурні проекти слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно з ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, понесені останнім судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12 червня 2023 р.

Суддя Д.О. Бездоля