Рішення
від 24.05.2023 по справі 921/24/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/24/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Керівника Бучацької окружної прокуратури, вул. Міцкевича, 10А, м. Бучач, Тернопільська область в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль

до відповідача Заліщицького житлово-комунального підприємства, вул. Ст. Бандери, 2, м. Заліщики, Тернопільська область

про стягнення шкоди у розмірі 466 447,28 грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

За участю учасників судового процесу:

від прокуратури: Куліковська Л.Б. прокурор.

від позивача: Мартинюк З.І. - представник.

від відповідача: Оленяк В.С. адвокат.

Судові процедури

Судом роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах справи згідно до вимог ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмного забезпечення "EasyCon".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Керівник Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Заліщицького житлово-комунального підприємства про стягнення шкоди у розмірі 466 447,28 грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023, для розгляду справи №921/24/23 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2023 відкрито провадження у справі №921/24/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.02.2023.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 16.02.2023.

Частиною 6 статтею 216 ГПК України визначено, якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Протокольними ухвалами від 16.02.2023 та від 07.03.2023 підготовче засідання відкладалося відповідно на 07.03.2023 та на 23.03.2023.

У підготовчому засіданні 23.03.2023 оголошувалася перерва до 03.04.2023, про що відображено у протоколі судового засідання.

Протокольною ухвалою від 03.04.2023 підготовче засідання відкладалося на 13.04.2023.

У підготовчих засіданнях 13.04.2023, 11.05.2023 та 17.05.2023 оголошувались перерви відповідно до 11.05.2023, до 17.05.2023 та до 24.05.2023, про що відображено у протоколах судового засідання.

Відповідно до частини 3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У підготовчому засіданні 24.05.2023 суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі №921/24/23 на 30 днів.

Ухвалою суду від 11.05.2023 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, до розгляду.

Ухвалою суду від 11.05.2023 поновлено процесуальний строк на подання доказів та долучено подані докази до матеріалів справи №921/24/23.

13.02.2023 відповідач подав клопотання (вх. № 1216) про витребування доказів, зокрема в Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області оригінал або належним чином завірену копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.03.2021 за № 97-19-0.25-397/165-21.

Також, 06.03.2023 відповідач подав клопотання (вх. №1928) про витребування доказів, зокрема: в Державної екологічної інспекції у Тернопільській області оригінал або належним чином завірену копію заяви, з якою Інспекція зверталась до територіального органу Держгеокадастру або Центру надання адміністративних послуг з метою отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.03.2021 за № 97-19-0.25-397/165-21; в Державної екологічної інспекції у Тернопільській області оригінал або належним чином завірену копію листа (листів), яким Інспекція зверталась до Заліщицької міської ради з метою отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.03.2021 за № 97-19-0.25-397/165-21 або оригінал або належним чином завірену копію листа - відповіді , в якому зазначено, що Заліщицька міська рада надає ДЕІ у Тернопільській області зазначений витяг.

У підготовчому засіданні судом встановлено обставини щодо клопотань про витребування доказів, про що зазначено у відповідному протоколі судового засідання.

Крім того, позивач заперечив щодо клопотань про витребування доказів з підстав, викладених у письмових запереченнях ( вх. № 2420 від 21.03.2023).

Слід зазначити, що прокурором до матеріалів справи долучено Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ -0001526172022 від 29.12.2022, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6122082800:02:001:0852, площею 3,5000 га становить 3 052 665,00 грн.

Також подано до суду витяг із технічної документації з нормативної грошової земельних ділянок №НВ-6100623772022 від 22.12.2022.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання про витребування доказів заявлені безпідставно, а тому клопотання про витребування доказів слід залишити без задоволення.

Аргументи сторін

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Бучацькою окружною прокуратурою під час опрацювання матеріалів Державної екологічної інспекції у Тернопільській області встановлено порушення Заліщицьким житлово-комунальним підприємством вимог природоохоронного законодавства (забруднення і засмічення ґрунтів), так зокрема, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Заліщицького житлово-комунального підприємства, за результатами якої встановлено забруднення та засмічення земельних ресурсів. В результаті порушення вимог природоохоронного законодавства Заліщицьким житлово-комунальним підприємством завдано збитків на суму 466 447,28 грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), заподіяні навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення (псування) та засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами, які залишаються невідшкодовані.

В якості правових підстав позову вказує приписи статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про відходи", Закону України " Про охорону земель".

У судовому засіданні прокурором підтримано позовні вимоги в повному обсязі, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та додаткових поясненнях (вх. № 4083 від 11.05.2023), просить суд позов задоволити.

Правова позиція позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та додаткових поясненнях (вх. № 4088 від 11.05.2023), просить суд позов задоволити.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача в підготовче засідання 24.05.2023 з"явився, подав клопотання (вх. № 4527 від 24.05.2023), в якому позов визнав в повному обсязі, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Поряд із цим, просив розстрочити виконання судового рішення строком на 12 календарних місяців у рівних частинах з дня ухвалення. Обґрунтовуючи підстави для надання розстрочки виконання судового рішення, просив врахувати, що Заліщицьке житлово-комунальне підприємство має бюджетне фінансування. Кошти виділяються відповідно до фактично виконаних робіт, у зв"язку з чим виділення бюджетних коштів є обмеженим. Підприємство не має власних оборотних коштів. Окрім того, звертає увагу на введений у країні воєнний стан, скрутне фінансове становище підприємства, яке позбавляє можливості відшкодувати збитки єдиним платежем.

На виконання вимог статті 165 ГПК України, відповідачем надіслано відзив на позов (вх. №1215 від 13.02.2023).

Відповідь на відзив.

20.02.2023 Тернопільською обласною прокуратурою подано відповідь на відзив (вх. №1483) відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якої доводи відповідача вважає безпідставними.

23.02.2023 позивачем подано відповідь на відзив (вх. №1612) відповідно до статті 166 ГПК України, згідно якої доводи відповідача вважає безпідставними.

Заперечення на відповідь на відзив.

26.04.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив (вх. №3572).

Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді.

Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України так і Законом України "Про прокуратуру".

За правилами частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч.4).

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 17.08.2020 у справі №924/1240/18 та від 31.08.2020 у справі №913/685/19.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Отже, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки наведено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У спірних правовідносинах Держекоінспекція, уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу. Отже, остання є позивачем у даній справі.

Проте, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області з моменту пред`явлення претензій Заліщицькому житлово-комунальному підприємству і до цього часу не вжито заходів щодо стягнення заподіяної відповідачем шкоди, що спричиняє порушення інтересів держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів.

Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області в суді, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Бучацька окружна прокуратура зверталася до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області із листами №81вих-22 від 12.01.2022 та №3312ВИХ-22 від 06.12.2022, якими просила надати інформацію про те, чи вживались Державною екологічною інспекцією в Тернопільській області заходи щодо стягнення з Заліщицького житлово-комунального підприємства спричинених державі збитків.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області повідомила окружну прокуратуру, що до суду не зверталася з відповідним позовом через відсутність фінансування для сплати судового збору, про що свідчать листи №1-1-05-238 від 19.01.2022 та № 1-1-05-2719 від 15.12.2022.

Однак, в ході судового розгляду контролюючий орган не надав суду доказів, які б засвідчували відсутність цих коштів протягом всього спірного періоду.

Як наслідок, вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією, а отже всі посилання останньої з даного приводу, судом оцінюються критично.

З наведеного в сукупності слід зробити висновок, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначає, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а отже ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації №515-од від 25.10.2013 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Заліщицькому житлово-комунальному підприємству на території Добрівлянської сільської ради Заліщицького району" надано дозвіл Заліщицькому житлово-комунальному підприємству на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 3,5000 га для облаштування полігону твердих побутових відходів за рахунок земель, що перебувають у користуванні Заліщицького комбінату комунальних підприємств за межами населених пунктів на території Добрівлянської сільської ради Заліщицького району. Заліщицькому житлово-комунальному підприємству виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до норм і вимог чинного законодавства.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації №256-од від 27.06.2014 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення Заліщицькому житлово-комунальному підприємству земельної ділянки державної власності на території Добрівлянської сільської ради Заліщицького району" затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Заліщицькому житлово-комунальному підприємству для інших потреб промисловості (облаштування полігону твердих побутових відходів ) на території Добрівлянської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області; надано Заліщицькому житлово-комунальному підприємству в постійне користування земельну ділянку, площею 3,5000 га з кадастровим номером 6122082800:02:001:0852 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості за рахунок земель, що перебувають у користуванні Заліщицького комбінату комунальних підприємств, за межами населеного пункту та території Добрівлянської сільської ради Заліщицького району; зобов"язано Заліщицьке житлово-комунальне підприємство провести державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою в установленому законом порядку та виконувати обов"язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 26.12.2022 за №318852338 державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою, площею 3,5 га за кадастровим номером 6122082800:02:001:0852 за Заліщицьким житлово-комунальним підприємством проведена 25.02.2016.

На даний час вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні Заліщицького житлово-комунального підприємства .

Заліщицьким житлово-комунальним підприємством на сміттєзвалище твердих побутових відходів поблизу с. Добрівляни Чортківського району (Заліщицького району ) Тернопільської області виготовлено паспорт місця видалення відходів за № 5-15 від 25.11.2020.

Відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №73 від 12.03.2021 "Про проведення планових перевірок" щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства повідомлено Заліщицьке житлово-комунальне підприємство, що з 17-22 березня 2021 року заплановано провести перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в діяльності Заліщицького житлово-комунального підприємства .

12.03.2021 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області видано направлення №96 на проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Заліщицького житлово-комунального підприємства.

Підстава: виконання плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік, затверджений наказом від 27.11.2020 №454.

Мета/предмету: дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області у період з 17-22 березня 2021 року, відповідно до Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища", проведено перевірку щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів - Заліщицького житлово-комунального підприємства.

22.03.2021 за результатами проведення перевірки Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області складено Акт проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб"єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів за №2/002.

В Акті зафіксовано проведення Заліщицьким житлово-комунальним підприємством викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованих стаціонарних джерел місць видалення та захоронення відходів здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; відсутній дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; допускається захоронення неперероблення (необроблених) побутових відходів. Відсутні об"єкти поводження з побутовими відходами; допускається змішування відходів; відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок державної екологічної експертизи на діяльність з видалення та захоронення твердих побутових відходів.

Перевіркою встановлено, що основним видом діяльності Заліщицького житлово-комунального підприємства є збирання безпечних відходів.

22.03.2021 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області складено ряд протоколів про адміністративне правопорушення відносно директора Заліщицького житлово-комунального підприємства ОСОБА_1 , а саме:

№004887 за порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу,

№004889 за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх видалення (захоронення) (ст.ст. 33, 35-1 Закону України "Про відходи"),

№005076 за порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами щодо утворення використання та видалення відходів (ст. 17 Закону України "Про відходи),

№005078 за допущене змішування відходів під час видалення твердих побутових відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 6122082800:02:001:0852, а саме п. "ж" ч.1 ст. 17, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про відходи",

№005077 за допущене захоронення неперероблених (необроблених) побутових відходів на земельній ділянці з кадастровим номером 6122082800:02:001:0852, а саме п. "і" ч.1 ст. 32 Закону України "Про відходи".

05.04.2021 Державна екологічна інспекція у Тернопільської області постановою про накладення адміністративного стягнення за №12 визнано гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 200,00 грн.

Штраф у розмірі 1 200,00 грн гр. ОСОБА_1 оплачено, про що свідчить платіжний документ від 08.04.2021.

Також, 22.03.2021 Відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Тернопільській області відібрано проби ґрунтів для встановлення факту забруднення, про що складено акт відбору проб ґрунтів №06-03-21.

За результатами вимірювання встановлено перевищення показників складу та властивостей проб ґрунтів, що підтверджується протоколом Державної екологічної інспекції вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів за №06-04-21 від 07.04.2021.

03.06.2021 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення №005457 відносно директора Заліщицького житлово-комунального підприємства ОСОБА_1 за порушення вимог п.10 ст. 35 Закону України "Про охорону земель", а саме допущення псування і забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 6122082800:02:001:0852, на площі 5040 кв.м.

29.06.2021 постановою Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області закрито справу №36 про адміністративне правопорушення , яке вчинив гр. ОСОБА_1 , оскільки в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, відповідальність, за яку передбачена ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України.

30.06.2021 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області надіслано відповідачу претензії щодо відшкодування шкоди в добровільному порядку з розрахунками розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу.

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення заходу державного нагляду (контролю), відповідачу видано припис №1/1-2-11-1177 від 29.03.2021.

В період 20.07.2021-21.07.2021 Державною екологічної інспекцією у Тернопільській області, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №239 від 13.07.2021 "Про проведення позапланових перевірок" та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №263 від 16.07.2021, проведено позапланову перевірку Заліщицького житлово-комунального підприємства щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ( виконання припису №1/1-2-11-1177 від 29.03.2021).

За результатами проведеної перевірки встановлено, що припис не виконаний, про що складено відповідний Акт №16/002 від 21.07.2021.

21.07.2021 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення №005797 відносно директора Заліщицького житлово-комунального підприємства ОСОБА_1 за невиконання законних розпоряджень (припису) №1/2-2-11-1177 від 29.03.2021, що є порушенням абз. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" .

27.07.2021 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області видано припис №1/1-2-11-3012 з метою усунення виявлених недоліків та порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час позапланової перевірки 21.07.2021.

30.07.2021 Державна екологічна інспекція у Тернопільської області постановою про накладення адміністративного стягнення за №42 визнано гр. ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500,00 грн за ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

03.09.2021 СВ Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області за вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування кримінального провадження №42021212020000009 за ознаками кримінального правопорушення , передбаченого ч.1 ст. 239 КК України, за фактом забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров`я людей або довкілля.

23.06.2022 постановою слідчого СВ Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Чорним В.Б. у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.09.2021 за №42021212020000009 призначено судову інженерно-екологічну експертизу.

За результатами проведеної судової інженерно - екологічної експертизи встановлено, що розмір екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю), заподіяного внаслідок забруднення земельної ділянки, кадастровий номер 6122082800:02:001:0852, відповідно до акта ДЕІ у Тернопільській області від 22.03.2021, становить 749 290,50 грн; розмір екологічного збитку (шкоди, завданої довкіллю), заподіяного внаслідок засмічення побутовими відходами земельної ділянки, кадастровий номер 6122082800:02:001:0852, відповідно до акта ДЕІ у Тернопільській області від 22.03.2021, становить 11 988 648,00 грн, про що складено відповідний висновок експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС за №СЕ-19/120/21/6280-ЕЛ - 10.11.2022.

Крім того, відповідно до інформації Заліщицької міської ради викладеної у листі № 03-23/2492 від 22.12.2021, Заліщицькою міською радою вирішується питання щодо виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво полігону твердих побутових відходів поза межами с. Добрівляни на земельній ділянці, кадастровий номер 6122082800:02:001:0852.

Рішенням Заліщицької міської ради восьмого скликання дев"ятої сесії за № 1371 від 14.07.2021 вирішено розробити проектно-кошторисну документацію на будівництво полігону твердих побутових відходів поза межами с. Добрівляни Чортківського району Тернопільської області на земельній ділянці, кадастровий номер 6122082800:02:001:0852.

Однак, у зв"язку із агресією та повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України , введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022, реалізація заходів - розробка проектно-кошторисної документації на будівництво полігону твердих побутових відходів поза межами с. Добрівляни Чортківського району Тернопільської області на земельній ділянці, кадастровий номер 6122082800:02:001:0852, відтерміновується до закінчення воєнного стану, що підтверджується листом - відповіддю Заліщицької міської ради за № 03-23/2359 від 14.12.2022.

Як стверджує прокурор та позивач, господарюючий суб"єкт завдані державі збитки в добровільному порядку не відшкодував, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Закону України "Про відходи" та Закону України "Про охорону земель".

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення (псування) засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами.

Згідно статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до Закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок (стаття 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, між іншим, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтями 16, 202, 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органам на місцях.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про відходи" контроль у сфері поводження з відходами здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, громадські інспектори з благоустрою населених пунктів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України, відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Положенням про Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області визначено, що Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах відповідної території, зокрема Тернопільської області.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Частиною 1 статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що Розпорядженням голови обласної державної адміністрації №515-од від 25.10.2013 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Заліщицькому житлово-комунальному підприємству на території Добрівлянської сільської ради Заліщицького району" надано дозвіл Заліщицькому житлово-комунальному підприємству на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки орієнтовною площею 3,5000 га для облаштування полігону твердих побутових відходів за рахунок земель, що перебувають у користуванні Заліщицького комбінату комунальних підприємств за межами населених пунктів на території Добрівлянської сільської ради Заліщицького району. Заліщицькому житлово-комунальному підприємству виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до норм і вимог чинного законодавства.

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Відповідно до частини 1 статті 167 Земельного кодексу України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Приписами статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель, у тому числі від засмічення.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про охорону земель", при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються зокрема запобігання негативному впливу об`єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Закон України "Про відходи" визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов`язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини на території України.

Статтею 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов`язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Оброблення (перероблення) відходів - здійснення будь-яких технологічних операцій, пов`язаних із зміною фізичних, хімічних чи біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення.

Згідно статті 17 Закону України "Про відходи" встановлено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки.

Як визначено статтею 33 Закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об`єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об`єктів. Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов`язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Мета/предмету: дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області у період з 17 по 22 березня 2021 року, відповідно до Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища", проведено перевірку щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів - Заліщицького житлово-комунального підприємства.

В Акті зафіксовано проведення Заліщицьким житлово-комунальним підприємством викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованих стаціонарних джерел місць видалення та захоронення відходів здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; відсутній дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами; допускається захоронення не перероблення (необроблених) побутових відходів. Відсутні об"єкти поводження з побутовими відходами; допускається змішування відходів; відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок державної екологічної експертизи на діяльність з видалення та захоронення твердих побутових відходів.

№004887 за порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу,

Штраф у розмірі 1 200,00 грн гр. ОСОБА_1 оплачено, про що свідчить платіжний документ від 08.04.2021.

29.06.2021 постановою Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області закрито справу №36 про адміністративне правопорушення, яке вчинив гр. ОСОБА_1 , оскільки в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, відповідальність, за яку передбачена ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України.

Протягом 20.07.2021-21.07.2021 Державною екологічної інспекцією у Тернопільській області, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №239 від 13.07.2021 "Про проведення позапланових перевірок" та направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №263 від 16.07.2021, проведено позапланову перевірку Заліщицького житлово-комунального підприємства щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ( виконання припису №1/1-2-11-1177 від 29.03.2021).

За результатами проведеної перевірки встановлено, що припис не виконаний, про складено відповідний Акт №16/002 від 21.07.2021.

Водночас після складання висновку експерта Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС за №СЕ-19/120/21/6280-ЕЛ від 10.11.2022, під час досудового розслідування кримінального провадження №42021212020000009 від 03.09.2021 встановлено, що земельна ділянка площею 3,5000 га з кадастровим номером 6122082800:02:001:0852, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості знаходиться за межами населеного пункту на території Заліщицької територіальної громади Чортківського району (колишньої Добрівлянської сільської ради Заліщицького району), технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 3,5000 га з кадастровим номером 6122082800:02:001:0852 не розроблялася та не затверджувалася, що підтверджується інформацією Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-19-0.7-693/2-23 від 28.02.2023.

Під час досудового розслідування встановлено, нормативна грошова оцінка відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ( лист №97-19-0.25-397/165-21 від 17.03.2021), отриманого старшою державною інспекторкою з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області Вовчук Т.М. при проведенні заходу державного контролю, розрахована у відповідності до нормативної грошової оцінки земель с. Добрівляни ( в межах населеного пункту).

Таким чином, на виконання постанови прокурора Заліщицького відділу Бучацької окружної прокуратури Сергія Никитенка про залучення спеціаліста у кримінальному провадженні, у порядку ст. 71 КПК України від 12.04.2023 залучено до кримінального провадження як спеціаліста відповідного працівника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області для проведення розрахунку, з врахуванням додаткових матеріалів кримінального провадження щодо місця розташування земельної ділянки та відсутністю затвердженої нормативної грошової оцінки.

Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області в межах кримінального провадження надано розрахунки заподіяної шкоди, що підтверджується листом від 25.04.2023 за №1/1-2-05-1135.

25.04.2023 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області проведено новий розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу Заліщицьким житлово-комунальним підприємством внаслідок засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами на землях, що відноситься до земель промисловості, зв"язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних, будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості (земельна ділянка з кадастровим номером 6122082800:02:001:0852), який становить 439 009,20 грн.

Також, 25.04.2023 Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області проведено новий розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу Заліщицьким житлово-комунальним підприємством внаслідок забруднення земельної ділянки твердими побутовими відходами на землях, що відноситься до земель промисловості, зв"язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних, і допоміжних, будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості (земельна ділянка з кадастровим номером 6122082800:02:001:0852), який становить 27 438,08 грн.

Дані обставини стали підставою для подання заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Слід зазначити, згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ -0001526172022 від 29.12.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6122082800:02:001:0852, площею 3,5000 га становить 3 052 665,00 грн.

Дані відомості підтверджуються витягом із технічної документації з нормативної грошової земельних ділянок №НВ-6100623772022 від 22.12.2022.

Частина 1 статті 149 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Статтею 153 Господарського кодексу України встановлений обов`язок суб`єктів господарювання при здійсненні господарської діяльності здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно з положеннями статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, крім іншого, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Статтею 56 Закону України "Про охорону земель" визначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Статтею 42 Закону України "Про відходи" встановлено, що особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини та економічних збитків; невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами та за місцями їх видалення; порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами; невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (стаття 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Верховний Суд у аналогічних справах неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За загальними правилами відшкодування шкоди, визначеними у статті 1192 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди майну, може відшкодувати її способом відшкодування в натурі або відшкодуванням завданих збитків.

За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи прокурора та позивача про те, що вина відповідача полягає у забрудненні земельної ділянки, що, в свою чергу, може призвести до настання негативних наслідків у виді погіршення якісного стану земель.

Отож, суд дійшов висновку про наявність з боку суб`єкта господарювання протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням природоохоронного законодавства.

Здійснюючи правову оцінку спірних правовідносин, суд вказує, що предметом доведення у даній справі є, перш за все, встановлення наявності чи відсутності з боку відповідача факту порушення вимог природоохоронного законодавства, які спричинили заявлені позивачем збитки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Глава 82 Цивільного кодексу України присвячена деліктним зобов`язанням, тобто зобов`язанням з відшкодування шкоди.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що стаття 1166 ЦК України, встановлює загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, товариство повинно довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Отже, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 914/2436/18.

Статтею 17 Закону України "Про відходи" передбачено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров`ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України.

Згідно статті 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Стосовно розміру шкоди, яка розрахована позивачем до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області є органом державної виконавчої влади, уповноваженим державою здійснювати функції щодо відшкодування у судовому порядку втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Розрахунок розміру шкоди, позивачем проведено на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 за № 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 року за № 285/272.

Таким чином, Інспекція уповноважена здійснювати розрахунки розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок забруднення і засмічення земельних ресурсів на підставі документальної перевірки суб`єкта господарювання розрахунковим методом.

Також слід зазначити, що шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення. Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Правова позиція такого змісту викладена в постанові Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 911/2005/13.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Отже, стягнення збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства, внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, майнової шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та шкодою і вини особи, яка завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У даному випадку відповідач здійснив забруднення та засмічення земельної ділянки і тим самим порушив Закон України "Про охорону земель" та Закон України "Про відходи", тобто діяв протиправно і шкідливо.

Факт забруднення та засмічення земельної ділянки встановлений проведеною Інспекцією перевіркою, підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди вчиненої забрудненням та засміченням земельної ділянки.

У підготовчому засіданні - 24.05.2023 відповідач визнав винну.

Отже неправомірність поведінки відповідача, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою та вина відповідача у заподіянні шкоди є доведеними.

Судом враховується, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (статті 66 Конституції України).

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Приписами частин 3, 4 статті 185 Господарського кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 191 цього Кодексу.

Так, відповідачем подано заяву про визнання позову, відповідно до вимог статті 191 ГПК України ( вх. № 3818 від 18.06.2020).

Згідно статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідач у підготовчому провадженні визнав позов у повному обсязі, подавши відповідну письмову заяву, підписану представником відповідача адвокатом Оленяк В.С., повноваження якого на вчинення таких дій ґрунтуються відповідно до договору про надання правничої допомоги від 06.03.2023 та ордером на надання правничої (правової допомоги) серії ВО №1049317 від 06.03.2023.

Визнання позову відповідачем у даній справі не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб, тому приймається судом, за таких обставин визнання позову є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Судом дотримано приписи ч. 2 ст. 191 ГПК України щодо перевірки повноважень на визнання позову відповідача, суд наголошує на наслідках відповідної процесуальної дії, як визнання позову.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення, як правомірно заявлені, документально підтверджені та визнані відповідачем.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду рівними частинами, щомісячно, протягом одного року з дня його ухвалення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

При цьому, частинами 3-5 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2)стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Конституційний Суд України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими судом.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Питання про задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Аналіз наведених вище приписів чинного процесуального законодавства свідчить про те, що вирішення питання щодо розстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який прийняв це рішення і розглядає заяву відповідача/боржника про його розстрочення.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватись господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення обґрунтоване, зокрема, важким фінансовим станом підприємства, а також введеним у країні та триваючим воєнним станом, що негативно відображається на господарській діяльності підприємства.

В судовому засіданні 24.05.2023 прокурор та повноважний представник позивача щодо надання розстрочки виконання рішення суду у даній справі згідно з запропонованим відповідачем графіку не заперечили.

Оцінюючи наведені вище обставини, зважаючи на те, що:

- відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є збирання безпечних відходів;

- визначений відповідачем строк розстрочки не виходить за межі встановленого процесуальним законом можливого строку (ч. 5 ст. 331 ГПК України);

- відповідач не ухиляється від виконання своїх обов`язків з відшкодування завданих державі збитків;

- розстрочка виконання рішення є тією мірою, яка дозволяє не допустити банкрутства юридичних осіб, надає можливість працювати суб`єкту господарювання та здійснювати поступове погашення заборгованості в повному обсязі, збільшуючи, при цьому, приріст доходів підприємства та покращуючи його фінансове становище.

Отже, враховуючи також згоду прокурора та позивача, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду згідно з наведеним відповідачем графіком.

Суд зазначає, що розстрочка виконання рішення не порушить баланс інтересів сторін, а досягне мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, сприятиме можливості продовження господарської діяльності боржника і зробить реальною можливість отримання позивачем стягнутих за рішенням суду коштів.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі № 521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem, що означає: У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати.

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 191 069,08 грн.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Як вбачається із матеріалів справи, заявником при зверненні до суду із вищевказаним позовом сплачено судовий збір у розмірі 191 069,08 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2245 від 27.12.2022 та №2246 від 27.12.2022.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого Тернопільською обласною прокуратурою при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 191 069,08 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області ( міститься в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 11.05.2023 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, відповідно до вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Ціна позову, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог 466 447,28 грн.

Сума судового збору за позовними вимогами, у зв`язку з їх зменшенням, становить 6996,71 грн (1,5 відсотка ціни позову - 466 447,28 грн).

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку задовольнити заяву заявника та у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, частина судового збору в розмірі 184 072,37 грн підлягає поверненню Тернопільській обласній прокуратурі з Державного бюджету України, на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Як встановлено частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідачем до початку розгляду справи по суті визнано позов в повному обсязі.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сума судового збору, яку належить повернути з Державного бюджету України становить 3 498,35 грн. (50% від 6996,71 грн).

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3498,35 грн покладається на відповідача.

24.05.2023 при проголошенні скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частини рішення) судом зазначено статті Господарського процесуального кодексу України, якими суд керується при винесенні рішення, в тому числі статтю 192 ГПК України замість статті 191 ГПК України.

Частиною 7 статті 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 130, 181, 182, 183, 185, 191, 210, 232, 233, 236-241, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 3498,35 грн покласти на відповідача.

3. Стягнути з Заліщицького житлово-комунального підприємства, вул. Ст. Бандери, 2, м. Заліщики, Чортківський район , Тернопільська область, код ЄДРПОУ 32079459 на користь держави збитки, заподіяні внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 466 447,28 грн, які перерахувати на р/р UA388999980333139331000019759, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 37977599 в Казначейство України (ЕАП) з яких 30 % в доход спеціального фонду Державного бюджету України, 50% в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Заліщицької міської ТГ, 20 % в дохід спеціального фонду обласного бюджету Тернопільської обласної ради, розстрочивши виконання судового рішення строком на 12 місяців шляхом сплати рівними частками щомісяця, а саме: 11 місяців по 38 870,60 грн та 12-й місяць - 38 870,68 грн , починаючи з 24.05.2023.

Стягувач: Державна екологічна інспекція у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37977693.

Боржник: Заліщицьке житлово-комунальне підприємство, вул. Ст. Бандери, 2, м. Заліщики, Чортківський район , Тернопільська область, код ЄДРПОУ 32079459 .

4. Стягнути з Заліщицького житлово-комунального підприємства, вул. Ст. Бандери, 2, м. Заліщики, Чортківський район , Тернопільська область, код ЄДРПОУ 32079459 на користь Тернопільської обласної прокуратури, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль , ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ , МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 - 3498,35 грн судового збору.

5. Видати накази стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути Тернопільській обласній прокуратурі , вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ , МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800, з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 187 570,72 грн, сплачений згідно платіжних доручень №2245 від 27.12.2022 та №2246 від 27.12.2022.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Керівнику Бучацької окружної прокуратури, вул. Міцкевича, 10А, м. Бучач, Тернопільська область,

Державній екологічній інспекції у Тернопільській області, вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль,

Заліщицькому житлово-комунальному підприємству, вул. Ст. Бандери, 2, м. Заліщики, Тернопільська область,

Тернопільській обласній прокуратурі, вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "14" червня 2023 року.

Суддя Я.Я. Боровець


Суд	Господарський суд Тернопільської області
Дата ухвалення рішення	24.05.2023
Оприлюднено	15.06.2023
Номер документу	111519488
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань про відшкодування шкоди

Боровець Я.Я.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 24.05.2023 по справі 921/24/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —921/24/23

Рішення від 24.05.2023

Рішення
від 24.05.2023 по справі 921/24/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ