Рішення

від 04.05.2023 по справі 209/1399/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/1399/22

Провадження № 2/209/186/23

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2023 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачки ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради, Виконавчий комітет Старомлинської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, про визнання батьківства,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувсядо судуз позовом,в якомупросить суд: визнатийого, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язати Виконавчий комітет Старомлинівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області внести відповідні зміни до актового запису № 29, що складений 25 грудня 2007 року, про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актового запису № 3, що складений 02 лютого 2010 року, про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актового запису № 30, що складений 26 грудня 2012 року, про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , включивши відомості до кожного як про батька дитини - ОСОБА_1 , громадянина України, а відомості про матір - залиш ити без змін; не змінювати прізвище та по-батькові дітей, залишивши як - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

На обґрунтуванняпозовних вимогзазначив,що вінперебував уфактичних шлюбнихвідносинах,без реєстраціїшлюбу звідповідачкою ОСОБА_3 .Від цихфактичних шлюбнихвідносин уних народилисьспільні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .У свідоцтвахпро народженнядітей матір`юзаписана відповідачка,за прізвищем ОСОБА_7 ,оскільки цедівоче їїпрізвище,а записпро батькадітей зробленийзі слівматері,тобто відповіднодо ч.1ст.135Сімейного кодексуУкраїни щодокожної дитини.Так,у свідоцтвіпро народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком записаний- ОСОБА_8 ;у свідоцтвіпро народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_9 ,а усвідоцтві пронародження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_9 .Однак,всі вищевказанібатьки йогодітей,не єїх біологічними.Відповідачка йомуповідомила,що батькомдітей євін, ОСОБА_1 .

Ухвалою від 19 вересня 2022 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

23 січня 2023 року від відповідачки надійшла заява про визнання позову.

Ухвалою від 23 січня 2023 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду.

Від представника третьої особи Органу опіки та піклування виконавчого комітету Кам`янської міської ради Галини Пелипас надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету міської ради.

Від представника третьої особи Виконавчий комітет Старомлинської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області заяв та клопотань не надходило.

Позивач у судовому засіданні просив задовольнити позов та пояснив, що до того, як оселитися за адресою: АДРЕСА_1 , він з відповідачкою проживали у с. Старомлинівка Великоновосілківського району Донецької області. У 2019-2020 роках, тобто до цього, він проживав у смт. Солоне. З відповідачкою вони познайомились у м. Маріуполі у 2005-2006 роках, де він був на підробітках, і проживали там разом по 2008 рік, а потім він поїхав до м. Дніпра, щоб навчатися та працювати. Вони на той час содзвонювалися з відповідачкою та їздили один до одного 1-2 рази на місяць, а з 2018-2019 року вони знову почали мешкати разом у АДРЕСА_2 , а потім на Лівому березі в Кам`янському. Десь у 2021 році він переїхав до м. Кам`янське. Йому було відомо, що у відповідачки є діти. Вона казала, що це його діти, але тоді він не міг їй допомагати, а зараз може, бо у нього є гроші, житло. Він працював, відкладав кошти. У фактичних шлюбних відносинах вони перебували з 2018 року, а 23 лютого 2023 року уклали офіційний шлюб. Відповідачка казала, що як захотіла, так і записала відомості про батька дітей, оскільки на той час між ними були розбіжності. До цього, у період з 2016 по 2017 рік він знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 .

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Відповідачка у судовому засіданні позов визнала у повному обсязі та пояснила, що знайома з позивачем з 2005 року. Вона з 2004 року проживала у м. Маріуполі та працювала там поваром. У м. Маріуполі вона познайомилась з позивачем, завагітніла і повернулася до батьків у с. Старомлинівку і там проживала до 2018 року. Вона їздила до позивача у с. Солоне і у м. Дніпро. Він також приїжджав до неї. Всі троє дітей від нього, вона казала йому про це. Позивач допомагав їй, але у нього не було можливості проживати з ними разом, бо він постійно був у командировках, а у неї були батьки. Позивач від самого початку визнавав, що діти його. У свідоцтвах про народження у дітей зазначені її дівоче прізвище та по-батькові дітей по іменам її братів. З 11 серпня 2015 року по 2022 рік вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_11 , але фактично вона з ним не проживала, їх шлюб існував лише по документам. Їй було відомо, що позивач перебував у шлюбі.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Судом встановлено, що відповідачка має дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 29-31).

23 лютого 2023 року сторони уклали шлюб, станом на 19 квітня 2023 року відповідачка знаходиться на 11 тижні вагітності, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, актовий запис № 48 (а.с. 88) та копією УЗ обстеження (а.с. 87).

Положеннями ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Оскільки визнання позову відповідачем та задоволення позову може порушити права, свободи чи інтереси інших осіб, воно суперечить вимогам закону, тому суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті визнання відповідачкою позову.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00036123445 від 12 липня 2022 року (а.с. 15-16) батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , громадянка України. Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00036123715 від 12 липня 2022 року (а.с. 17-18) батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , громадянка України. Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00036123715 від 12 липня 2022 року (а.с. 19-20) батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , громадянка України. Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері).

Отже, підставою актового запису про народження зазначених дітей є заява їх матері, а запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Визнання батьківства є констатацією факту біологічного батьківства особи, яка подала заяву до органів реєстрації актів цивільного стану, метою якого є підтвердження вже існуючого біологічного (кровного) споріднення між чоловіком, який визнає себе батьком, та дитиною.

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" відповідно до ст. ст. 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновкам експертів; 3) показанням свідків.

Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини. Принцип змагальності не виключає необхідності всебічного та повного дослідження всіх обставин справи задля встановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи.

Згідно ч.ч.1,5,6ст.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень cт. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

У постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2021 року у справі №361/2653/15-ц зазначено, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Доказами батьківства, також можуть бути фото, електронні повідомлення. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після.

До матеріалів позову на підтвердження позовних вимог позивач додав лише свідоцтва про народження дітей, витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та копію свідоцтва про шлюб з відповідачкою.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 не надав.

Одночасно, суд зазначає, що доказами батьківства може бути наявність обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Доказами батьківства також можутьфото, електронні повідомлення. Якщо потенційний батько надавав матеріальну допомогу, відвідував з дітьми лікаря або будь-яким іншим способом піклувався про дітей до чи після народження.Проте основним доказом в таких спорах залишається експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами для підтвердження чи спростування факту оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, N 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Окрім цього, у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Суд критично відноситься до пояснень позивача, наданим в судовому засіданні, та не приймає їх як доказ, оскільки позивач в судовому засіданні надавав нечіткі та непослідовні пояснення, які притирічили між собою та иншим доказам у справі.

Судом неодноразово роз`яснювалося позивачу його право на звернення з клопотанням про призначення судом генетичної експертизи для встановлення факту його батьківства відносно дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , однак останній відмовився скористатися своїм процесуальним правом для встановлення обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Також судом роз`яснювалось сторонам право на виклик свідків в судове засідання, на що останні відмовились скористуватись своїм правом.

Інших доказів суду не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не надав суду достатніх, належних та допустимих доказів, та не довів факт спільного проживання з відповідачкою, ведення ними спільного господарства до народження дітей та біологічне походження дітей саме від нього, тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 51 Конституції України, ст.ст. 122, 125, 135 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 206, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса проживання: АДРЕСА_3 )до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ,зареєстрована,як внутрішньопереміщена особата проживаєза адресою: АДРЕСА_5 ),треті особи,які незаявліють самостійнихвимог щодопредмету спору:Орган опікита піклуваннявиконавчого комітетуКам`янськоїміської ради(проспектСвободи,буд.2/1,м.Кам`янське,51931),Виконавчий комітетСтаромлинської сільськоїради Великоновосілківськогорайону Донецькоїобласті (ЄДРПОУ44273459,вул.Центральна,буд.97,с.Старомлинівка,Великоновосілківський район,Донецька область,85552)про визнаннябатьківства - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяК.Л. Шендрик