Ухвала

від 12.06.2023 по справі 304/904/23

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/904/23 Провадження № 2/304/228/2023

У Х В А Л А

12 червня 2023 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Гевці В.М.,

за участі секретаря судового засідання Ковач М.Ф.,

розглянувши заяву представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 304/904/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, Виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області,про виселення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення останньої з будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18 травня 2023 року справу розподілено судді Гевці В.М.

Ухвалою суду від 22 травня 2023 року було відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.

09 червня 2023 року через канцелярію до суду представник ОСОБА_3 адвокат Мицянка Анатолій Михайлович подав відзив на позовну заяву ОСОБА_2 ; зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Виконавчий комітет Тур`є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, а також заяву про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ. Вказаний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 10 жовтня 1999 року перебували у шлюбі, в якому 27 жовтня 2003 року вони придбали в ОСОБА_4 житловий будинок та земельну ділянку, відведену для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, розміром 0,229 га, відведеної для будівництва та обслуговування житлового будинку. Вказує, що з 2003 року в зазначеному будинку сім`я була зареєстрована та проживала, вела спільне господарство, проводила ремонт цього будинку та обслуговувала земельну ділянку, що стверджується Витягом про зареєстрованих осіб у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . З огляду на те, що житловий будинок та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя, позивачка ОСОБА_3 безперервно з 2003 року і на теперішній час володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном. Однак, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості житловий будинок та земельна ділянка, відведена для будівництва та обслуговування житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності лише ОСОБА_2 , а тому він може мати намір відчужити це майно або заселити чи зареєструвати у спірному житловому будинку інших осіб без відома ОСОБА_5 , що призведе до подальшого утруднення виконання рішення суду та створення перешкод у користуванні часткою нерухомості. Також вказує, що забезпечення позову є однією з гарантій виконання рішення суду та є підстави вважати, що спірний будинок, який є спільною сумісною власністю сторін, без згоди ОСОБА_3 може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності від конкретного випадку. На підставі викладеного просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи відповідно до статті 153 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, необхідні для вирішення поданої заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що така підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно дороз`ясненьВерховного судуУкраїни,викладених уп.1 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст.149ЦПК України суд за заявоюучасника справимає право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Виходячи з аналізу цієї норми закону, під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити, і такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.

Відповідно дочастин 5-7 статті153Цивільного процесуальногокодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановити ухвалу, в якій зазначити вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішити питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Таким чином, з метою виключення потенційної можливості невиконання рішення суду за результатами судового розгляду справи, у контексті з положеннями ст. 2 ЦПК України, заяву про накладення арешту на майно, яке є предметом спору по цій справі, слід задовольнити.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц.

Встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка, які набуті під час спільного проживання подружжя.

Суд констатує, що ОСОБА_2 , за яким зареєстроване право власності на спірний будинок та земельну ділянку, відведену для будівництва та обслуговування житлового будинку, має можливість розпорядитися ними в будь-який час на власний розсуд. Відтак існують ризики відчуження ОСОБА_6 спірного будинку те земельною ділянкою, або розпорядження в будь який інший спосіб, до вирішення спору по суті, що значно може ускладнити виконання рішення суду, ухваленого в майбутньому, тому необхідність забезпечення позову у спосіб, обраний ОСОБА_3 , слід визнати обґрунтованим.

При цьому, забезпечення цього позову саме у такий спосіб не позбавлятиме ОСОБА_2 права користування спірним будинком і земельною ділянкою та не порушуватиме його прав та законних інтересів.

При цьому суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду зазначеної заяви про забезпечення позову не є вирішенням спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у цьому випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду через відчуження майна ОСОБА_2 .

Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову.

Отже, враховуючи наведені ОСОБА_3 докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом її інтересів, за захистом яких вона звернулася до суду, суд вважає за можливе заяву про забезпечення позову задовольнити частково, застосувавши такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно.

Разом із цим, у частині заборони іншим особам вчиняти будь які реєстраційні дії щодо спірного будинку та земельної ділянки належить відмовити, оскільки п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України дозволяє суду забороняти вчиняти певні дії, а не будь які, чітко не визначені. Суд вважає, що накладення арешту на будинок та земельну ділянку є достатнім заходом забезпечення позову в цій конкретній ситуації.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст.157ЦПК України ухвала суду про забезпечення позовує виконавчим документом тамає відповідати вимогам довиконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриттявиконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

На підставівищевикладеного такеруючись ст.ст. 151-153, 260 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі № 304/904/23 задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами (загальна площа 91,4 кв. м., житлова площа 49,6 кв. м., три кімнати, за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 2123283001:01:001:0001, площею 0,2293 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .

У іншій частині заяви відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи, а також до Великоберезнянського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для негайного виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Відомості про сторони:

Заявник: ОСОБА_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Боржник: ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Інші відомості суду не відомі.

Головуюча: Гевці В. М.