Рішення

від 13.06.2023 по справі 757/7659/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7659/23-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бусик О. Л.

при секретарі судових засідань- Рябошапко М. О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Короленка В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила, до Печерського районного у місті Києві центру соціальних служб Печерської районної в м. Києві адміністрації про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що згідно з наказом від 16 листопада 2022 року № 217-к її було прийнято на посаду фахівця із соціальної роботи в громаді Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб та встановлено випробувальний термін 2 місяці.

У період з 03 січня по 13 січня 2023 вона перебувала на лікарняному.

Наказом від 26 січня 2023 року № 10-к її було звільнено з роботи, у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді під час строку випробування, згідно з пунктом 11 статті 40 КЗпП України, з яким її ознайомили у день звільнення.

Вважала своє звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП України незаконним з огляду на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою, тому відповідач повинен був прийняти її на роботу без випробувального терміну у відповідності із статтею 26 КЗпП України.

Крім того, з 03 січня по 13 січня 2023 року вона перебувала на лікарняному та фактично не працювала, а тому строк її випробувального терміну повинен подовжитися до 06 лютого 2023 року у відповідності до статті 27 КЗпП України.

Позивачка вважала своє звільнення незаконним, оскільки її було звільнено з причини встановлення її невідповідності займаній посаді протягом випробувального строку, згідно з пунктом 11 статті 40 КЗпП України, без наявності достатніх об`єктивних даних щодо її невідповідності займаній посаді та з порушенням вимог чинного законодавства, що завдано їй моральної шкоди.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також відшкодувати завдану їй моральну шкоду.

Ухвалою судді від 20 березня 2023 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.

У квітні 2023 року Печерський районний у м. Києві центр соціальних послуг подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому вказував на те, що заперечує проти позову в повному обсязі. Позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що звільняючи позивачку на підставі пункту 11 статті 40 КЗпП України, відповідач дотримався всіх вимог чинного законодавства про працю. Отже відсутні будь-які законні підстави для визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 26 січня 2023 року № 10-к.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили задовольнити з викладених в позові підстав.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд установив, що сторони перебували у трудових відносинах з 17 листопада 2022 року до 26 січня 2023 року.

Так, згідно наказу від 16 листопада 2022 року № 217-к ОСОБА_1 було прийнято з 17 листопада 2022 року на посаду фахівця із соціальної роботи у службу соціальної роботи в громаді та встановлено випробувальний термін 2 місяці.

Наказом від 26 січня 2023 року № 10-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи, у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді під час строку випробування, згідно з пунктом 11 статті 40 КЗпП України.

З наказом про звільнення позивачку ознайомлено 26 січня 2023 року.

Положеннями статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).

Установлено, що позивачку прийнято на роботу згідно наказу відповідача від 16 листопада 2022 року з 17 листопада 2022 року на посаду фахівця із соціальної роботи у службу соціальної роботи в громаді та встановлено випробувальний термін 2 місяці.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 3007-5001636028 від 24 травня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Так, відповідно до статті 26 КЗпП України випробування при укладенні трудового договору для внутрішньо переміщених осіб не встановлюється.

Проте, наразі, в умовах воєнного стану, норми законодавства про працю діють з урахуванням вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року.

Норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовуються.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Тобто, у період дії воєнного стану можна встановлювати випробувальний термін для всіх працівників, у тому числі, внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося.

Тому доводи позивачки про те, що її у порушення статті 26 КЗпП України прийняли на роботу з випробувальним терміном є безпідставними з огляду на вищенаведене.

Відповідно до частини першої статті 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації - шести місяців.

До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник не працював, незалежно від причини (частина третя статті 27 КЗпП України).

У листі Міністерства соціальної політики України від 04 квітня 2012 року № 54/06/187-12 роз`яснено, що умова про випробування буде вважатися законною у таких випадках: умова про випробування внесена в письмово оформлений трудовий договір і повторена в наказі про прийняття на роботу; умова про випробування застережена в заяві про прийняття на роботу і повторена в наказі про прийняття на роботу; умова про випробування не міститься в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений під розписку до початку роботи; умова про випробування не застережена в заяві про прийняття на роботу, але внесена в наказ про прийняття на роботу, з яким працівник ознайомлений після початку роботи і при цьому він не заперечував проти внесення в наказ такої умови.

Частиною другою статті 28 КЗпП України передбачено, що у разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

Розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.

Термін «невідповідність» означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП України, а не за результатами випробування.

Отже, підставою для звільнення за результати випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

При цьому, вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.

Пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено звільнення працівника через встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення на підставі пункту 11 статті 40 КЗпП України з урахуванням частини другої статті 28 КЗпП України має відбуватися за наступних умов: 1) встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження працівника про звільнення за три дні; звільнення проводиться протягом строку випробування.

Як вбачається з матеріалів справи в період часу з 03 січня по 13 січня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному.

20 січня 2023 року директором Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб Оленою Янчук позивачці було вручено повідомлення № 01-40/40 про звільнення за результатами випробування на підставі пункту 11 статті 40 КЗпП України.

Зі змісту повідомлення вбачається, що на думку відповідача рівень професійної підготовки ОСОБА_1 є недостатнім для виконання завдань та обов`язків фахівця із соціальної роботи.

Відповідно до частини третьої статті 27 КЗпП України до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.

Таким чином, з огляду на тимчасову непрацездатність ОСОБА_4 , позивачку було звільнено з 26 січня 2023 року у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді під час строку випробування.

Оскільки відповідно до вимог статті 28 КЗпП України відповідачем було встановлено невідповідність працівника займаній посаді та виконуваній роботі, позивачку належним чином у встановлені строки письмово повідомлено про звільнення на підставі пункту 11 статті 40 КЗпП України, звільнення відбулося в межах строку випробування.

Отже, звільнення позивачки за пунктом 11 статті 40 КЗпП України здійснено Печерським районним у м. Києві центром соціальних служб Печерської районної в м. Києві адміністрації у відповідності до вимог закону, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивачки та поновлення її на роботі є безпідставними.

Також суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги з огляду на законність оспорюваного наказу про звільнення є безпідставними.

Керуючись статтями 26, 40 Кодексу законів про працю України, статтею 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 14 червня 2023 року.

Суддя О. Л. Бусик