Постанова

від 21.09.2023 по справі 757/7659/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 757/7659/23-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12202/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Котляр К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, уточнивши який просила суд визнати незаконним та скасувати наказ № 10-к Печерського районного у місті Києві центру соціальних служб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 січня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити її на посаді фахівця із соціальної роботи в громаді Печерського районного у місті Києві центру соціальних служб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з 27 січня 2023 року; стягнути з Печерського районного у місті Києві центру соціальних служб Печерської районної в місті Києві державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 8 699,46 грн., починаючи з 27 січня 2023 року по день подання позовної заяви до суду 24 лютого 2023 року, з урахуванням дати ухвалення рішення по справі та стягнути з відповідача 40 000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначала, що згідно з наказом від 16 листопада 2022 року № 217-к її було прийнято на посаду фахівця із соціальної роботи в громаді Печерського районного у місті Києві центру соціальних служб та встановлено випробувальний термін 2 місяці. У період з 03 січня по 13 січня 2023 вона перебувала на лікарняному. Наказом від 26 січня 2023 року № 10-к її було звільнено з роботи, у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді під час строку випробування, згідно з пунктом 11 статті 40 КЗпП України, з яким її ознайомили у день звільнення.

Вважає своє звільнення за пунктом 11 статті 40 КЗпП України незаконним з огляду на те, що вона є внутрішньо переміщеною особою, тому відповідач повинен був прийняти її на роботу без випробувального терміну у відповідності до статті 26 КЗпП України.

Крім того, з 03 січня по 13 січня 2023 року вона перебувала на лікарняному та фактично не працювала, а тому строк її випробувального терміну повинен подовжитися до 06 лютого 2023 року у відповідності до статті 27 КЗпП України. Вказувала, що звільнення згідно з пунктом 11 статті 40 КЗпП України відбулося без наявності достатніх об`єктивних даних щодо її невідповідності займаній посаді та з порушенням вимог чинного законодавства, що завдало їй моральної шкоди (а.с. 1-9, 42-51).

У квітні 2023 року представник Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказував на те, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказував, що у заяві про прийняття на роботу позивач не зазначала, що має статус внутрішньо переміщеної особи. У позові позивач посилалась на оригінал довідки № 3002-5002548901 від 01 лютого 2023 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, тому при прийомі на роботу позивач не могла підтвердити цей статус. Зазначав, що звільняючи позивача на підставі пункту 11 статті 40 КЗпП України, відповідач дотримався всіх вимог чинного законодавства про працю. Отже, відсутні будь-які законні підстави для визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 26 січня 2023 року № 10-к (а.с. 62-67).

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив, в якій підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити (а.с. 137-139).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено (а.с. 148-152).

Не погодившись з рішенням районного суду, 30 червня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 156-171).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального законодавства. Вказувала, що 16 листопада 2022 року вона написала заяву про прийняття на роботу зі строком випробування два місяці до Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб. При подачі всіх документів було зазначено, що вона є внутрішньо переміщеною особою. Даний факт підтверджується зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 та довідкою № 3007-5001636028 від 24 травня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Звільнення позивача відбулося з підстав невідповідності займаній посаді, проте, відповідач не врахував, що їй було видано посвідчення соціального працівника, до моменту визначення результатів випробування жодних зауважень з боку керівництва на адресу позивача не надходило, також не надходило скарг від соціально незахищених верств населення, яких відвідувала позивач, та відповідачем не зазначено яких саме навичок не вистачає позивачу в ході виконання нею роботи. Вважає, що невідповідність займаній посаді відповідачем не доведена належним чином в суді першої інстанції. Крім того, відповідачем не враховано тяжкий матеріальний стан позивача та те, що вона є внутрішньо переміщеною особою, яка втратила у м. Маріуполі нерухоме майно, тому відповідач міг запропонувати їй іншу роботу.

У серпні 2023 року представник Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб Янчук О.А. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін (а.с. 199-202).

У судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник - адвокат Куліш Б.М. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити. Представник Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб - Короленко В.М.заперечував проти скарги і просив скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно наказуПечерського районного у м. Києві центру соціальних служб від 16 листопада 2022 року № 217-к ОСОБА_1 було прийнято з 17 листопада 2022 року на посаду фахівця із соціальної роботи у службу соціальної роботи в громаді та встановлено випробувальний термін два місяці (а.с. 81).

У період з 03 січня по 13 січня 2023 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (а.с. 21-22).

Згідно наказуПечерського районного у м. Києві центру соціальних служб від 16 січня 2023 року № 8-к було продовжено фахівцю із соціальної роботи служби соціальної роботи в громаді ОСОБА_1 строк випробування на 10 календарних днів до 26 січня 2023 року (а.с. 92).

Наказом Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб від 18 січня 2023 року № 8/1-к створено комісію з визначення результатів випробування при прийнятті на роботу ОСОБА_1 (а.с. 110).

20 січня 2023 року на засіданні комісії з визначення результатів випробування при прийнятті на роботу ОСОБА_1 вирішено, що рівень професійної підготовки ОСОБА_1 є недостатнім для виконання завдань та обов`язків фахівця із соціальної роботи служби соціальної роботи в громаді, рекомендовано директору звільнити ОСОБА_1 з посади у зв`язку з встановлення невідповідності займаній посаді під час строку випробування на підставі пункту 11 статті 40 та з урахуванням статті 28 КЗпП України (а.с. 111-113).

20 січня 2023 року директором Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб Оленою Янчук позивачці було вручено повідомлення № 01-40/40 про звільнення 26 січня 2023 року за результатами випробування на підставі пункту 11 статті 40 КЗпП України (а.с. 114).

Наказом Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб від 26 січня 2023 року № 10-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді, на яку її прийнято, та виконуваній роботі протягом строку випробування, згідно з пунктом 11 статті 40 КЗпП України (а.с. 26).

Положеннями ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

У період випробування на працівників поширюється законодавство про працю (ч. 2 ст. 26 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації - шести місяців.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу, зокрема, внутрішньо переміщених осіб (ч. 3 ст. 26 КЗпП України).

Встановлено, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 3007-5001636028 від 24 травня 2022 року та довідкою № 3002-5002548901 від 01 лютого 2023 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 13-14).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який тримає і на час розгляду справи апеляційним судом.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (п. 2 Прикінцеві положення КЗпП України).

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частиною 2 ст. 1 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Таким чином, правильним є висновок суду, що у період дії воєнного стану можна встановлювати випробувальний термін для всіх працівників, у тому числі, внутрішньо переміщених та інших осіб, яких раніше це не стосувалося, а тому такі доводи апеляційної скарги суд відхилив.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 КЗпП України в разі встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі, він має право протягом строку випробування звільнити такого працівника, письмово попередивши його про це за три дні. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

У період випробування працівник користується усіма трудовими правами і має обов`язки відповідно до законодавства про працю, колективного та трудового договорів. Лише одна особливість у його правовому становищі - в період випробування він може бути звільнений з роботи як такий, що не витримав випробування.

Підставою для звільнення за результатами випробування може бути лише невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

Термін «невідповідність» означає, що підставою для звільнення не може бути порушення трудової дисципліни. За такі порушення працівник може бути звільнений на підставі відповідних статей КЗпП України, а не за результатами випробування.

Отже, підставою для звільнення за результатами випробування може бути тільки невідповідність працівника посаді, на яку він прийнятий.

При цьому вирішення питання відповідності працівника займаній посаді є правом роботодавця, який приймає таке рішення за наслідками роботи працівника в період строку випробування.

На суд покладений обов`язок охороняти конституційні права кожного на працю, яке включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується; при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язував звільнення.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Звільнення на підставі п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України з урахуванням ч. 2 ст. 28 КЗпП України має відбуватися за наступних умов: 1) встановлення власником або уповноваженим ним органом невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі; 2) письмове попередження працівника про звільнення за три дні; 3) звільнення проводиться протягом строку випробування.

Судом встановлено, що наказом Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб від 16 листопада 2022 року № 217-к ОСОБА_1 було встановлено випробувальний термін два місяці. Протягом строку випробування роботодавцем встановлено невідповідність позивача займаній посаді та виконуваній роботі. Повідомлення позивача про наступне звільнення за п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України здійснено відповідачем 20 січня 2023 року, тобто за три дні до звільнення 26 січня 2023 року.

У свою чергу, позивач не надала до суду будь-яких доказів, які б спростовували висновки відповідача за результатами випробування при прийнятті на роботу ОСОБА_1 , які були визначені відповідачем підставою для звільнення позивачки за п. 11 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що знайшло підтвердження матеріалами перевірки, доповідними записками працівників відповідача (а.с. 93-99).

Установивши, що позивач дала згоду на встановлення випробувального терміну та його умови, тобто фактично дала згоду на можливість розірвання з нею трудового договору в порядку ст. 28 КЗпП України, а також установивши, що належними та допустимими доказами підтверджується факт непроходження позивачем випробувального терміну, оскільки вона неналежним чином виконувала посадові обов`язки, що зафіксовано у вищенаведених документах, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що звільнення здійснене з передбачених законом підстав у встановленому порядку, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 червня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 22 вересня 2023 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова