Постанова

від 07.06.2023 по справі 0811/3170/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.06.2023 Справа № 0811/3170/2012

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 0811/3170/2012 Головуючий у 1 інстанції: Васильченко В.В.

Провадження № 22-ц/807/66/23 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

за участі секретаря: Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому у засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Темненко Валентини Олександрівни на рішення Кам`янсько - Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області як правонаступника Дніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Дніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказував, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мічуріно, Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, та його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 році його батько ОСОБА_3 помер. До дня смерті батько мав на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на будинок було зареєстровано в порядку, передбаченому радянським законодавством, а саме в господарській книзі Дніпровської сільради. На день смерті він мешкав разом з батьком в його будинку, а після смерті продовжив мешкати в вищезазначеному будинку, при цьому став володіти та користуватись цим будинком та земельною ділянкою. Спадкова справа після смерті батька не заводилась, оскільки ніхто до нотаріуса з метою оформлення спадкових справ не звертався. Впродовж останніх 14 років він безперервно та відкрито володів та користувався жилим будинком, який належав батьку. Коли вирішив оформити на себе цей житловий будинок, від нотаріуса та БТІ дізнався, що, оскільки в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно цей будинок за батьком не був зареєстрований за життя, то зареєструвати на даний час його неможливо, а тому рекомендовано звернутись до суду.

Рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 було задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок зі всіма господарськими і побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 у особі пред-ставника - адвоката Темненко В.О. як особа, яка не брала участь у справі, на підста-ві статті 352 ЦПК України, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що права ОСОБА_1 оскаржуваним рішення порушені, оскільки вона прийняла спадщину після померлого ОСОБА_2 , претендує на спірний будинок в порядку спадкування, але не була залучена до участі у цій справі щодо спору про право власності на цей будинок. Натомість, як відповідач у справі була визначена Дніпровська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, яка не є належним відповідачем. У 2021 році вона звернулась до адвоката Темненко В.О. з приводу оформлення своїх спадкових прав, але з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно стало відомо, що спірний будинок згідно з судовим рішення належить на праві власності ОСОБА_2 .

Зазначає, що судом при вирішення справи порушено норми матеріального права. Так, норми ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але була прийнята спадкоємцями після 1 січня 2004 року, а якщо спадщина була прийнята до 1 січня 2004 року - застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року. Але суд першої інстанції керувався ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004р., а тому судом не було враховано положення ЦК УРСР 1963 року щодо фактичного прийняття спадщини шляхом вступу в управління спадковим майном, які суттєво відрізняються від норм щодо спадкування у чинному ЦК України, який на спірні правовідносини не поширюється.

Вказується, що заповіту померлий ОСОБА_3 , який є її чоловіком, не залишив, а тому має місце спадкування за законом. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 є вона як його дружина та його діти, зокрема, ОСОБА_2 . Проте жоден зі спадкоємців заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подав, але вона фактично прийняла її, оскільки мешкала разом з чоловіком у спірному будинку, а також в неї знаходяться оригінали правовстановлюючих документів на землю, технічний паспорт на будинок. В той час, як позивач ОСОБА_2 не мешкав у спірному будинку на день смерті батька, а користуватись будинком почав лише у 2006 році, тобто спадщину не прийняв, а тому суд безпідставно вважав, що він успадкував спірний будинок після смерті батька.

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 17 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Темненко В.О. та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 30 березня 2022 року на 11 год. 00 хв.

25 січня 2022 року відповідач Дніпровська сільська рада Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області отримала апеляційну скаргу та судову повістку про виклик у вказане судове засідання (а.с. 117).

Позивач ОСОБА_2 отримав апеляційну скаргу та судову повістку про виклик у вказане судове засідання згідно з поштовим повідомлення, яке повернулось до апеляцій-

ного суду 04.02.2022р. (а. с. 128).

18 лютого 2022 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (а.с.148-156), в якому ОСОБА_2 заперечив проти доводів апелянта, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останніх. Вказує, що апелянт спадщину не прийняла, оскільки мешкала у м. Енергодарі, а не у с. Мічуріно. У ініційованій нею у 2008-2009рр. судовій справі у спорі між ними щодо спадкування після померлого ОСОБА_3 апелянт ОСОБА_1 подала заяву про залишення позову без розгляду. Тому він після спливу трьох років (позовна давність) після цих подій звернувся до суду із позовом про визнання права власності на будинок в порядку набувальної давності, оскільки до часу подання позову вже 14 років володів відкрито, безперервно та добросовісно спірним будинком. Просить закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, а у випадку розгляду апеляційної скарги просить залишити рішення суду без змін.

25 березня 2022 року від виконавчого комітету Водянської сільської ради Василівського району Запорізької області надійшов лист, в якому останнє зазначило, що не заперечує проти розгляду апеляційної скарги, заперечень проти заявлених вимог немає, клопотань по справі немає (а.с.157-158).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента N 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався наступними Указами Президента та на теперішній час триває.

Судове засідання 30 березня 2022 року не проводилось через введений воєнний стан та з метою забезпечення безпеки суддів, працівників суду та учасників справи та розгляд справи відкладено на невизначений час (а.с. 159).

В подальшому, у справі приймались заходи для встановлення місцезнаходження її учасників, які є зареєстрованими на окупованій території.

Було з`ясовано, що 19.02.2018р. було припинено Дніпровську сільську раду Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області ( а.с. 160).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2023 року до розгляду справи залучено Водянську сільську раду Василівського району Запорізької області як правонаступника Дніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області ( а.с. 161).

Ухвалами Запорізького апеляційного суду від 24 квітня 2023 року спрямовано запити до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону, починаючи з 24.02.2022р. громадянами: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та до Міністерства соціальної політики України інформації на підтвердження (спростування) в ЄІБД ВПО про взяття на облік громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як внутрішньо переміщених осіб (а. с. 166-167).

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 р. та станом на 01.05.2023 в базі даних не виявлено (а. с. 170-171).

Згідно інформації Міністерства соціальної політики України, громадяни

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не перебувають на обліку внутрішньо переміщених осіб (а. с.

174-175).

Отже, встановлено, що позивач ОСОБА_2 та апелянт ОСОБА_1 до теперішнього часу знаходяться на тимчасово окупованій території України.

Представника апелянта - адвоката Темненко В.О. було повідомлено телефонограмою щодо можливості продовження слухання справи (а.с. 163). яка повідомила, що наразі знаходиться за кордоном, інтереси своєї довірительки ОСОБА_1 представляє та буде приймати участь у судових засідання в режимі відеоконференції.

Встановивши вказані обставини та зважаючи на тривалість перебування справи через ці обставини у провадженні апеляційного суду, з урахуванням того, що позивач отримав апеляційну скаргу та надав суду відзив, в якому виклав власну позицію щодо аргументів апелянта та просив розглядати справу за його відсутності, відповідач просив розглядати справу за відсутності його представника, апелянта представляє адвокат, колегія вважала за можливе поновити розгляд справи, повідомивши її учасників про судове засідання, призначене на 07 червня 2023р., через оголошення на вебсайті Запорізького апеляційного суду (а. с. 176, 178, 183-185).

Також ухвалено проводити вищевказане судове засідання в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника апелянта - адвоката Темненко В.О. (а.с. 177).

До судового засідання апеляційного суду 07 червня 2023 року учасники справи не з`явились.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають адресу місця мешкання, визначену в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, у с. Мічуріна, Запорізької області, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території України. Тому їх повідомлення здійснено через оголошення на офіційному вебсайті Запорізького апеляційного суду. Таким же чином повідомлено Водянську сільську раду Василівського району Запорізької області.

Представник апелянта - адвокат Темненко В.О. 07 червня 2023р. в час призначення судового засідання та в подальшому протягом двох наступних години не вийшла на відео-конференцзв`язок, хоча відповідну ухвалу їй було доставлено в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тож про дату та час судового засідання вона була повідомлена через електронний кабінет завчасно, оскільки згідно з довідкою судову повістку та ухвалу про призначення відеоконференції у справі їй доставлено 17.05.2023р. та 12.05.2023р., відповідно (а. с. 178, 186).

У відповідності з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням вказаних обставин та положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.05.1976 р. (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 8).

Отже, факт родинних відносин між ОСОБА_2 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 підтверджено документально.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності з довідкою Дніпровської сільської ради № 940 від 25.09.2012р., згідно записів погосподарської книги Дніпровської сільської ради за 1965-1996рр. головою домогосподарства по АДРЕСА_1 являвся ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

Листом Кам`янсько-Дніпровською державною нотаріальною конторою Денисенка С.Г. повідомлено про неможливість оформлення спадщини після померлого ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок (а.с. 16).

Позивачем після смерті батька було оформлено технічний паспорт на спірний житловий будинок.

Так, 28.09.2007р. ОП ЗМБТІ видано технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 , власником якого зазначено ОСОБА_3 (а.с. 9-10).

Звертаючись в суд з позовом до Дніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району, правонаступником якого наразі є Водянська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання права власності за набувальною давністю, ОСОБА_2 посилався на те, що він з 1998 року, тобто більше 10 років, безперервно та відкрито володів та користувався вказаним жилим будинком, який належав його батькові. Фактично в ньому жив зі своєю сім`єю, робив капітальні ремонти, сплачував всі необхідні комунальні платежі, у зв`язку з чим просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок зі всіма господарськими і побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи вказаний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 , який прийняв спадщину на загальних підставах, передбачених законодавством. Тобто визнав за ОСОБА_2 право власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування за законом.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2012 року у цій справі, ОСОБА_1 посилалася на те, що вказаним рішенням вирішено питання про її права та інтереси.

Так, посилаючись на фактичне прийняття спадщини в порядку ст. 549 ЦК УРСР, апелянт стверджує, що є спадкоємцем після смерті чоловіка ОСОБА_3 та має право на спадкування спірного житлового будинку, право власності на який оскаржуваним рішення суду було визнано за ОСОБА_2 .

На підтвердження вказаних доводів апелянтом до апеляційної скарги додано: копію свідоцтва про одруження з ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 (а.с. 49); копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ( а.с. 54); копію свого паспорту ( а.с. 63); копію технічного паспорта на спірний житловий будинок (а.с. 50-51); копію державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 52); копію сертифікату на право на земельну часту (пай) (а.с. 53); копію довідки виконавчого комітету Дніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 13.06.2008 року про те, що ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 22.01.1997р. по 15.11.2005р. (а.с. 57); копію довідки виконавчого комітету Дніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 18.06.2008р. про те, що ОСОБА_2 виписався з АДРЕСА_1 з 12.09.1994р. (а.с. 57, зворот); копії свідоцтва про страхування спірного будинку від 2000 та 2008 років (а.с. 65, зворот); копію довідки ВАТ «Запоріжжяобленерго» від 13.06.2008р. про підтвердження оплати за використану електроенергію до 1998 року ОСОБА_3 , а з 1998 року по 2005 рік оплата здійснювалась ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю чоловіка згідно з заявою про переукладання договору на її ім`я 19.12.2005 (а.с. 66); копію постанови про відмову про порушення кримінального провадження ( а.с. 64). Також долучено копії судових рішень у спорі між нею та ОСОБА_2 щодо спадкування після смерті ОСОБА_3 ( а.с. 55-56, 58-62).

Апеляційним судом на підставі вказаних документів встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 03 листопада 1998 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила Книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснень, наданих в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008р., відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004р. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004р., спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

З огляду на дату смерті спадкодавця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та шестимісячний строк прийняття спадщини, який закінчувався 31.04.1999р., відносини щодо спадкування після його смерті регулюються нормами ЦК УРСР 1963р.

Встановлено, що заповіту ОСОБА_3 не залишив, спадкова справа після його смерті не заводилась. А тому спадкування відбувається спадкоємцями за законом.

Апелянт ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 , що підтвер-джується свідоцтвом про шлюбз ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 (а.с. 49). Та шлюб на час смерті ОСОБА_3 розірвано не було, а тому ОСОБА_1 входить до кола спадкоємців першої черги за законом.

Спадкоємцями за законом після померлого ОСОБА_3 є його діти: дочка ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) та син ОСОБА_2 .

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для прийняття спадщини необхідно,щоб

спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з мо-

менту відкриття спадщини.

Жоден із спадкоємців заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори або

виконавчого комітету сільської ради не подав.

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння майном.

Згідно із пунктом 113 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 14.06.1994р. № 18/5, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994р. за № 152/361, та була чинною до 03.03.2004р., свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу або квитанції про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Згідно даних паспорта громадянина України та відповідно до довідки виконавчого комітету Дніпровської сільської ради Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області від 13.06.2008р., ОСОБА_1 проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 22.01.1997р. по 15.11.2005р. (а.с. 57), а також з 14.07.2009р. Також у неї на руках маються правовстановлюючі документи на землю, земельний пай, які належали її померлому чоловіку ОСОБА_3 . Остання переоформила на себе договір з ВАТ «Запоріжжіобленерго» щодо сплати за електроенергію.

Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого чоловіка ОСОБА_3 за вимогами чинного на той час законодавства.

Встановлено, що серед спадкового майна ОСОБА_1 вказує також будинок АДРЕСА_1 , право власності на який згідно з оскаржуваним рішення визнано за ОСОБА_2 .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку що, ухваливши рішення від 22 жовтня 2012 року, Кам`янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області вирішив питання про права та інтереси апелянта ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі.

Перевіряючи підстави задоволення позову ОСОБА_2 , апеляційний суд виявив, що судом було допущено й інші порушення норм процесуального права.

Судом апеляційної інстанції перевірялось дотримання судом першої інстанції ЦПК України у редакції, яка була чинна на час розгляду справи та ухвалення оскаржуваного рішення, тобто у редакції від 21.09.2012р.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності з положеннями статті 11 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Отже, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі N 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі N 2-3632/11, від 16 листопада 2022 року у справі N 333/3529/19.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову, яку становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову, як елементи його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону, позивач просить про захист свого права.

У даній справі ОСОБА_2 заявив вимогу про визнання права власності на житловий будинок в порядку набувальної давності, а тому суд першої інстанції повинен був здійснювати розгляд цієї справи лише в межах правового інституту набувальної давності. Разом з тим, як слідує з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд взагалі не посилався на положення статті 344 ЦК України та не досліджував ці правові підстави, а необґрунтовано визнав за позивачем право власності на спірне майно в порядку спадкування, про що позивач взагалі не заявляв.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Зважаючи на все вище викладене, колегія через вказані процесуальні порушення, а саме, незалучення у справу ОСОБА_1 , яка претендує на спірний житловий будинок в порядку спадкування, відповідно до вимог п. 4 ч. 3 статті 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення та відмовляє в задоволенні позову, заявленого до неналежного відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника - адвоката Темненко Валентини Олександрівни задовольнити.

Рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 22 жовтня 2012 року у цій справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 червня 2023 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: М.С. Гончар

Г.С. Подліянова