Рішення

від 13.06.2023 по справі 140/1698/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року ЛуцькСправа № 140/1698/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Європєум Консалтінг до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Європєум Консалтінг (далі ТзОВ Європєум Консалтінг, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2023 № UA 205050/2023/000009/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205050/2023/000040.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ Європєум Консалтінг відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту №8228 від 17.10.2022 придбало у компанії «Milton Trade SP.Z.O.O» будівельні матеріали на загальну суму 16617,48 польських злотих.

З метою митного оформлення товару позивач через декларанта подав до Волинської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA205050005088U0 від 11.01.2023, в якій було зазначено митну вартість товару в сумі 16617,48 польських злотих та до якої було включено витрати на транспортування в сумі 10000,00 грн.

Однак митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205050/2023/000040 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 13.01.2023 № UA 205050/2023/000009/2.

При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що документи, які було подано для підтвердження митної вартості містять розбіжності.

Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки декларантом на підтвердження заявленої митної вартості та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують митну вартість - вартість самого товару, так і витрати по транспортуванню останнього.

Щодо розбіжностей, які зазначені в оскаржуваному рішенні то зазначає, що митна декларація країни відправлення не є в переліку документів, передбачених частиною 2 статті 53 МК України, як документ, який необхідно подавати для визначення митної вартості товару.

Стосовно посилань відповідача на те, що по платіжному дорученню №1 від 25.10.2022 здійснено проплату 20000 PLN, вказаний інвойс №384/MAG/10/2022, то звертає увагу на те, що стороною позивача було надано відповідачу рахунок-проформа №384/MAG/10/2022 від 24.10.2022, з якого вбачається, що продавцем було виставлено попередній рахунок на: NIDA Plyta G-K розміром 9.5*1.20*2.60 в кількості 660 шт та вартістю 15166.80 PLN, NIDA Plyta G-K розміром 12.5*1.20*2.60 в кількості 1122 шт вартістю 24651,66 PLN, всього товару на загальну суму 39828, 36PLN. Звертає увагу на кількість товару, оскільки рахунком-фактурою (інвойсом) 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023 відбувалась доставка товару, а саме: NIDA Plyta G-K розміром 9.5*1.20*2.60 в кількості 660 шт, вартістю 15166,80 PLN, NIDA Plyta G-K розміром 12.5*1.20*2.60 в кількості 66 шт, вартістю 1450,68 PLN, а всього товару на загальну суму 16617,48 PLN.

Зазначає, що рахунок-фактура (інвойс) є документом, який засвідчує поставку товару і його вартість, а попередній рахунок (рахунок-проформа) є рахунком, який виписується при часткових поставках товару або в тих випадках, коли приймання товару проводиться після прибуття до покупця.

За комерційним інвойсом 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023 відбувалась доставка товару, а саме: NIDA Plyta G-K розміром 9.5*1.20*2.60 в кількості 660 шт, вартістю 15166,80 PLN, NIDA Plyta G-K розміром 12.5*1.20*2.60 в кількості 66 шт, вартістю 1450,68 PLN, всього товару на загальну суму 16617,48 PLN. Зазначена інформація є і в специфікації №1 від 10.01.2023.

Оскільки умовами контракту визначено, що оплата проводиться банківським переказом на рахунок продавця покупцем на підставі проформи- рахунку продавця частинами або у повному обсязі, то є логічним, що наданий платіжний документ №1 від 25.10.2022 містить посилання саме на рахунок проформу №384/MAG/10/2022 від 24.10.2022.

В спростування твердження відповідача про те, що в платіжному дорученні №1 від 25.10.2022 відсутні підпис та печатка платника, зазначає, що надане платіжне доручення містить підпис та печатку банку, який здійснив переказ, що доводить належним чином проведення оплати за товар, а по-друге, платіжна інструкція засвідчується підписом власноручним/електронним/кодом автентифікації відповідальної особи платника, яка має право розпоряджатися рахунком; електронний підпис створюється відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису та згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ 29.07.2022 року №163, а тому використання печатки платником не є обов`язковим.

Також звертає увагу на те, що в даному випадку страхування товару не здійснювалось, а тому такі документи відсутні у позивача.

Водночас вважає безпідставними доводи відповідача про не надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, оскільки в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 09.01.2023 зазначено, що вартість доставки вантажу склала 10000,00 грн. Вказана сума включена до складової митної вартості та даний документ було надано одразу відповідачу.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 56).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції вказав, що під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахуванням поданих разом з МД №23UA205050005088U0 від 11.01.2023 документами, було встановлено розбіжності, а саме: у фактурі 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023 вказана вартість 16617,48 PLN, а в копії митної декларації країни відправлення - 17417 PLN. По платіжному дорученні №1 від 25.10.2022 здійснена проплата 20000 PLN, вказаний інвойс №384/MAG/10/2022. В п. 9 контракту № 8228 вказано, що страхування товару здійснюється покупцем, а в довідці про транспортні витрати б/н від 09.01.2023 зазначено, що страхування не здійснювалось.

При цьому, звертає увагу суду, що під час опрацювання документів, наданих для митного оформлення товару, та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Встановивши відсутність достатніх відомостей для підтвердження митної вартості, розбіжностей в поданих документах, а також автоматичне спрацювання профілів ризику, як наслідок в митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості.

Що стосується наданих декларантом документів на вимогу митного органу, то зазначає, що наданий договір поставки №1322 від 21.10.2022 не стосується ні відправника, ні виробника товару та не містить інформації про товар, митне оформлення якого здійснюється, та його вартість. Видаткові накладні №№12, 19 виписані на плиту гіпсокартонну, торгова марка та виробник якої не вказані. В проформі № 384/MAG/10/2022 вказана ціна 39828,36 PLN, що не відповідає сумам в платіжному дорученні (20000 PLN) та фактурі (16617,48 PLN). В платіжному дорученні №1 від 25.10.2022 відсутні підпис та печатка платника. В листі №02-12/01/23 міститься інформація про ціни гіпсокартонних плит NIDA EXERT SINIAT в мережі супермаркетів «Епіцентр», а до митного оформлення подано плити NIDA PLYTA G-K.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару шляхом обміну електронними повідомленнями.

Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МКУ на підставі цінової інформації ЄАІС на рівні 7,69 доларів США/м.кв, що по курсу на дату подання митної декларації становить 33,685 PLN/м.кв за МД №UA100230/2022/617239 від 19.10.2022.

З огляду на наведене вважає, що рішення про коригування митної вартості від 13.01.2023 №UA205050/2023/000009/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є обґрунтованим та законним. Просив у задоволенні позову відмовити повністю (а. с. 60-68).

Представник позивача у відповіді на відзив не погодилась з аргументами відповідача наведеними у відзиві з підстав, наведених у позовній заяві. Водночас додатково зазначила, що посилання відповідача на те, що у фактурі 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023 вказана вартість 16617,48 PLN, а в копії митної декларації країни відправлення - 17417 PLN є безпідставними, оскільки відповідно до митної декларації країни відправлення у ній вартість товару зазначена 16617,48 PLN, а 17417 PLN це статистична вартість товару. Статистичною вартістю називається вартість, приписувана товарами відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку. У спірній митній декларації в графі 42 вказана фактурна вартість товару, а у графі 45 митна вартість, яка включила в себе й транспортні витрати. Тобто, позивач зазначив ту вартість товару, яка обумовлена умовами договору та було враховано одну з складових витрати на транспортування.

Додатково зазначає, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролюючим органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що між компанією «Milton Trade SP.Z.O.O» (продавець) та ТзОВ «Європєум Консалтінг» (покупець) 17.10.2022 укладено контракт №8228, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купляє будь-який тип будівельних матеріалів, реалізований на основі замовлення (специфікація) (п.1 контракту).

Згідно з пунктом 3 договору тип будівельних матеріалів, деталі упаковки, вартість, тощо будуть визначені за попереднім рахунком кожного разу відповідно до специфікації. У вартість входить: вартість тари, упаковки та маркування. Контрактна валюта долар США, польський злотий. Сума контракту складається і включає суму попередніх рахунків.

Відповідно до пункту 4 договору за цим договором товари доставляються окремими партіями відповідно до комерційних інвойсів на умовах FCA (Інкотермс 2010). Адреса завантаження Fabrichna 5, 22-100 Chelm, Poland.

Згідно з пунктом 6 контракту товаросупроводжувальні документи при відвантаженні залізницею: інвойс, залізничні накладні, акт завантаження документ W-Z складський документ, паспорт якості, сертифікат EURO 1; при відвантаженні автотранспортом: інвойс, CMR, акт завантаження документ W-Z складський документ, паспорт якості, сертифікат EURO 1.

Відповідно до пункту 7 контракту оплата проводиться у вигляді 100% оплати з відстроченням платежу до 30 днів після відвантаження кожної партії товару. Також можлива повна або часткова передплата за домовленістю. Погоджується кожного разу в замовленні -специфікації. Оплата проводиться банківським переказом на рахунок продавця покупцем на підставі проформи рахунку продавця частинами або у повному обсязі. Фактом відвантаження є відвантажувальні документи на кожну партію товару.

Страхування товару, що відправляється здійснюється покупцем. Ризики щодо втрати чи пошкодження товару переходять покупцю після завантаження товару у транспорт покупця. Право власності на товар переходить лише за умови його оплати згідно зі статтею 7 (пункт 9 контракту) (а.с. 22-23).

Відповідно до специфікації № 1 від 10.01.2023, яка є невід`ємною частиною контракту позивач придбавав у компанії «Milton Trade SP.Z.O.O» плити NIDA Plyta G-K розміром 9.5*1.20*2.60 в кількості 660 шт (11 палет), NIDA Plyta G-K розміром 12.5*1.20*2.60 в кількості 66 шт (1 палета). Умовами поставки визначено FCA TERMINAL Milton Trade згідно правил Інкотермс 2010. Оплата 100 % передоплата. Термін доставки 43-44 тижні (а.с. 109, 109 зворот переклад).

На виконання умов контракту від 17.10.2022 №8228 компанія «Milton Trade SP.Z.O.O» виставила позивачу рахунок-фактуру № 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023, згідно з яким вартість товару NIDA Plyta G-K розміром 9.5*1.20*2.60 в кількості 660 шт становить 15166,80 PLN; NIDA Plyta G-K розміром 12.5*1.20*2.60 в кількості 66 шт становить 1450,68 PLN, всього товару на загальну суму 16617,48 PLN (а.с. 15).

У свою чергу, ТзОВ Європєум Консалтінг 25.10.2022 перерахувало на рахунок компанії «Milton Trade SP.Z.O.O» кошти у сумі 20000 злотих, про що свідчить платіжне доручення в іноземній валюті №1 (а. с. 80).

11.01.2023 декларантом позивача подано до Волинської митниці МД №23A205050005088U0 з метою митного оформлення товару: вироби з гіпсу або сумішей на основі гіпсу (глини) без орнаменту. Гіпсокартон: плита NIDA G-K, 9.5*1.20*2.60 - 660 шт; плита NIDA G-K розміром 12.5*1.20*2.60 - 66 шт. використовується у будівництві для вирівнювання стін в приміщеннях з підвищеною вологістю. Торгівельна марка SINIAT; виробник SINIAT SP.Z.о.о. (а. с. 94). У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 16617,48 PLN. Митна вартість становить 148736,02 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 8,3488 грн за 1 PLN, з врахуванням витрат на транспортування в сумі 10000,00 грн (а. с. 94).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура № 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023; автотранспортна накладна А 110205 від 10.01.2023, сертифікат перевезення товару PL/MF/AS0481315 від 10.01.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення від 09.01.2023, банківський платіжний документ від 25.10.2022, контракт №8228 від 17.10.2022, додаткова угода №1 від 29.12.2022 про продовження дії контракту, специфікація №1 від 10.01.2023, договір про перевезення 09/01/23 від 09.01.2023, декларація про характеристики від 01.06.2015, копія митної декларації країни відправлення 23PL301010E0023797 від 10.01.2023.

Декларанту 12.01.2023 направлено електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів згідно із статтями 53, 54 МК України: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи що стосуються оцінюваного товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с. 91-93).

У відповідь на вказане повідомлення позивач листом № 1/13/01/23 від 13.01.2023 надав додатково договір поставки; видаткові накладні; листи від отримувача товару; підтвердження про вивіз товару; проформу. Зазначив, що додаткових документів більше надано не буде та просив прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг (а. с. 88, 90).

Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000009/2 від 13.01.2023 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/000040 (а. с.18, 52).

У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що згідно з пунктом 5 статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа та розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно з пунктом 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені в пункті 2 статті 53 МК України містять розбіжності, митний орган має право вимагати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

В фактурі 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023 вказана вартість 16617,48 PLN, а в копії митної декларації країни відправлення - 17417 PLN. По платіжному дорученні №1 від 25.10.2022 здійснена проплата 20000 PLN, вказаний інвойс №384/MAG/10/2022. В п. 9 контракту № 8228 вказано, що страхування товару здійснюється покупцем, а в довідці про транспортні витрати б/н від 09.01.2023 зазначено, що страхування не здійснювалось. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно статті 53 МКУ декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; підтвердження про вивіз товару; проформа. Декларантом не надано: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Наданий договір поставки №1322 від 21.10.2022 не стосується ні відправника, ні виробника товару та не містить інформації про товар, митне оформлення якого здійснюється, та його вартість. Видаткові накладні №№12,19 виписані на плиту гіпсокартонну, торгова марка та виробник якої не вказані. В проформі №384/MAG/10/2022 вказана ціна 39828,36 PLN, що не відповідає сумам в платіжному дорученні(20000 PLN) та фактурі (16617,48 PLN). В платіжному дорученні № 1 від 25.10.2022 відсутні підпис та печатка платника.

В листі №02-12/01/23 міститься інформація про ціни гіпсокартонних плит NIDA EXERT SINIAT в мережі супермаркетів «Епіцентр», а до оформлення подано плити NIDA PLYTA G-K.

В оскаржуваному рішенні також вказано, що зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить 7,69 дол. США/м.кв, що по курсу на дату подання МД становить 33,685 PLN/м.кв (МД від 19.10.2022 № 100230/2022/617239).

В подальшому імпортований товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205050005965U9 від 16.01.2023 шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України (а. с. 95).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - гіпсокартону та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так до митної декларації 23UA205050005088U0 від 11.01.2023 на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактура № 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023; автотранспортна накладна А 110205 від 10.01.2023, сертифікат перевезення товару PL/MF/AS0481315 від 10.01.2023, документ, що підтверджує вартість перевезення від 09.01.2023, банківський платіжний документ від 25.10.2022, контракт №8228 від 17.10.2022, додаткова угода №1 від 29.12.2022 про продовження дії контракту, специфікація №1 від 10.01.2023, договір про перевезення 09/01/23 від 09.01.2023, декларація про характеристики від 01.06.2015, копія митної декларації країни відправлення 23PL301010E0023797 від 10.01.2023.

Водночас, позивач додатково на вимогу митного органу надав договір поставки №1322 від 21.10.2022; видаткові накладні № 12, №19; листи від отримувача товару; підтвердження про вивіз товару; проформу. Зазначив, що додаткових документів більше надано не буде та просив прийняти рішення та випустити товар у вільний обіг (а. с. 88, 90).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, оскільки згідно з контрактом від 17.10.2022 №8228 тип будівельних матеріалів, деталі упаковки, вартість визначаються за попереднім рахунком кожного разу відповідно до специфікації. Сума контракту включає суму попередніх рахунків

Визначені пунктом 4 контракту №8228 умови поставки товару (партіями відповідно до комерційних інвойсів на умовах FCA (Інкотермс 2010), які означають, що відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

Відповідно до рахунку-фактури від 10.01.2023 №16/MAG/01/2023 ціна товару становить 16617,48 PLN (а.с. 15), така ж ціна вказана і в МД №23UA205050005088U0 від 11.01.2023.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

У даному випадку оскаржуване рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

З такими твердженнями відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на наявність розбіжностей стосовно того, що числове значення зазначене в фактурі 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023 - 16617,48 PLN не відповідає ціні товару, зазначеній в митній декларації країни відправлення - 17417 PLN.

З цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Твердження відповідача про наявність розбіжностей у зазначенні числового значення ціни товару в декларації країни відправлення та рахунку-фактурі не може бути самостійною підставою для невизнання визначеної позивачем митної вартості, оскільки частиною 2статті 53 МК Українитакі документи не віднесені до обов`язкових.

Також однією з підстав для здійснення коригування митної вартості товарів стало те, що по платіжному дорученні №1 від 25.10.2022 здійснена проплата 20000 PLN та вказаний інший інвойс №384/MAG/10/2022.

З такими твердженнями суд не погоджується та зазначає, що продавцем згідно з умовами контракту від 17.10.2022 №8228 було виставлено попередній рахунок №384/MAG/10/2022 від 24.10.2022 на товар: NIDA Plyta G-K розміром 9.5*1.20*2.60 в кількості 660 шт, вартістю 15166,80 PLN; NIDA Plyta G-K розміром 12.5*1.20*2.60 в кількості 1122 шт, вартістю 24651,66 PLN, всього товару на загальну суму 39828,36 PLN.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсем) 16/MAG/01/2023 від 10.01.2023 відбувалась доставка однієї партії товару, а саме: NIDA Plyta G-K розміром 9.5*1.20*2.60 в кількості 660 шт, вартістю 15166.80 PLN, NIDA Plyta G-K розміром 12.5*1.20*2.60 в кількості 66 шт, вартістю 1450,68 PLN, всього товару на загальну суму 16617,48 PLN.

Тобто, надане платіжне доручення є оплатою не за одну партію товару, а тому цілком логічно, що сума в наданому платіжному дорученні не буде збігатися із сумою, зазначеною в інвойсі від 10.01.2023 №16/MAG/01/2023. При цьому, в платіжному дорученні у графі призначення платежу вказано: plyta kart-gips to the 8.

Суд зазначає, що товариством надавалась митному органу специфікація №1 від 10.01.2023, відповідно до якої кількість, вартість, найменування товару є ідентичними тим, що зазначені в рахунку-фактурі (інвойсі) від 10.01.2023 №16/MAG/01/2023. В ній же зазначені умови поставки та те, що має місце 100% передоплата.

Відповідно до пункту 7 контракту оплата проводиться у вигляді 100% оплати з відстроченням платежу до 30 днів після відвантаження кожної партії товару. Також можлива повна або часткова передплата за домовленістю. Погоджується кожного разу в замовленні-специфікації. Оплата проводиться банківським переказом на рахунок продавця покупцем на підставі проформи-рахунку продавця частинами або у повному обсязі. Фактом відвантаження є відвантажувальні документи кожної партії товару.

Оскільки умовами контракту обумовлено, що оплата проводиться банківським переказом на рахунок продавця покупцем на підставі проформи-рахунку продавця частинами або у повному обсязі, то цілком логічним є те, що наданий платіжний документ №1 від 25.10.2022 містить посилання саме на попередній рахунок проформу №384/MAG/10/2022 від 24.10.2022.

З огляду на умови контракту таке пояснення не суперечить умовам, про які сторони домовилися. Визначальним є ціна на товар, визначена за попереднім рахунком відповідно до специфікації, що встановлено пунктом 3 контракту.

Щодо посилання митниці на те, що згідно з умовами контракту № 8228 від 17.10.2022 страхування здійснюється покупцем, а в довідці про транспортні витрати від 09.01.2023 зазначено, що страхуванням не здійснювалось, то такі доводи відповідача спростовуються тим, що як слідує з матеріалів справи страхування товару позивачем не проводилось. При цьому норми частини другоїстатті 53 МК Українивизначають обов`язок надання страхових у разі здійснення такого. Позивач ствердив, що не мав таких витрат. Разом з тим, листом від 12.01.2023 № 01-12/01/23 повідомляв митний орган, що товар гіпсокартон, що прибув автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з документами CMR 110205, фактурою VAT 16MAG/01/2023 на суму 16617,47 PLN не був застрахованим (а.с. 41). Отже, ненадання позивачем документів щодо страхування товару за відсутності доказів його здійснення є обґрунтованим.

Стосовно посилання відповідача на те, що в додатково наданому платіжному дорученні №1 від 25.10.2022 відсутні підпис та печатка платника, то такі є безпідставними, оскільки з наданого платіжного доручення слідує, що таке містить підпис та печатку банку, який здійснив переказ, що доводить належним чином проведення оплати за товар.

Водночас позивачем на підтвердження митної вартості імпортованого товару було надано додатково договір поставки №1322 від 21.10.2022, що стосується позивача ТзОВ «Європєум Консалтинг» та третьої особи ТзОВ «ЄІС», пов`язаний з договором про поставку товарів митна вартість яких визначається, про що свідчить замовлення-специфікація № 1 від 24.10.2022 до договору поставки № 1322 від 21.10.2022 (35, 39, 40), у якому зазначено назву товару, його розміри, одиницю виміру, кількість, ціну, зокрема: NIDA Plyta G-K розміром 9.5*1.20*2.60 в кількості 660 шт, вартістю 188100,00 грн, NIDA Plyta G-K розміром 12.5*1.20*2.60 в кількості 66 шт, вартістю 18480,00 грн.

Щодо посилання митного органу на незазначення у видаткових накладних № 12, 19, виписаних на плиту гіпсокартонну торгової марки та виробника, то суд зазначає, що вказані документи стосувались подальшого відчуження оцінюваного товару на території України, тож визначена у них вартість товару не могла впливати на числове значення складових митної вартості товарів.

Судом встановлено, що основні документи надані позивачем, що віднесені до переліку документів, визначених частиною 2 статті 53 МК України, містили об`єктивні відомості про митну вартість задекларованого товару, тобто такі документи можна вважати належними.

Таким, чином, на думку суду, у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Об`єктивна можливість застосування першого методу не була спростована відповідачем.

Заперечення відповідача щодо окремих документів судом оцінюються критично і не беруться до уваги, оскільки вони є безпідставними.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи документи та пояснення позивача, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності суд не вважає їх такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів.

Суд наголошує, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Натомість наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд наголошує, що вимога про надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); якщо здійснювалося страхування, - страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; висновків про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; підтвердження про вивіз товару; проформи відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Безпідставною є і вимога митного органу стосовно не надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, оскільки як слідує з матеріалів справи, в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 09.01.2023, яка була надана митному органу під час здійснення митного оформлення товару, зазначено, що вартість доставки вантажу склала 10000 грн. Вказана сума була включена до складової митної вартості товару.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеного у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації від 19.10.2022 № 100230/2022/617239 рівень митної вартості 33,685 PLN/кв.м, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості та автоматичною підставою для збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Отже, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 13.01.2023 № UA 205050/2023/000009/2 та як наслідок картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205050/2023/000040 є необґрунтованими та безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення даного позову, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 4294,00 грн, сплачений платіжними дорученнями від 06.02.2023 №68, від 17.02.2023 № 87 (а.с. 13, 51).

Керуючись статтями 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 13.01.2023 № UA 205050/2023/000009/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 205050/2023/000040.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Європєум Консалтінг судовий збір у розмірі 4294,40 грн (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Європєум Консалтінг (01010, м. Київ, вул. Мазепи, 12б/30, код ЄДРПОУ 40851212).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк