Рішення

від 14.06.2023 по справі 540/6051/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 540/6051/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Скупінської О.В.,

при секретарі Гудзікевич Я.А.,

за участю:

представника Миколаївської митниці Держмитслужби Бор Р.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» до Миколаївської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови

В С Т А Н О В И В:

До Херсонського окружного адміністративного суду 08.10.2021 надійшла позовна товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» до Миколаївської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними та скасувати:

рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA504170/2021/000002/2 від 10 серпня 2021 року;

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2021/00007.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що: не можливості надати бухгалтерських документів, у зв`язку з тим, що товар не оформлено в митному відношенні, не доставлено на склад підприємства та відсутня передплата за товар. Крім того, зазначено, що компанія KODAN TARIM SANAYЭ VE DIЮ TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ надала позивачу довіреність, яка посвідчує право підпису уповноваженої особи мовою оригінала. Повідомлено, що позивач звернувся до бюро перекладів з метою отримання засвідченого перекладу вказаної довіреності, яку він зможе надати після здійснення вказаного перекладу. Позивачем надано митному органу повний пакет документів, передбачений ч. 2 ст. 53 МК України. Єдиний орган, уповноважений встановлювати належність підпису певній особі є експерт за наслідками проведення почеркознавчої експертизи. Жодний працівник митного органу не наділений такими повноваженнями та не володіє необхідними знаннями в галузі почеркознавства. Припущення, не підтвердженні належним чином, не можуть слугувати підставою відмови у прийнятті митної декларації, а тим паче підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Митним органом у повідомленні декларанту від 10.08.2021 взагалі не зазначено які саме розбіжності були виявлені митним органом у документах, поданих позивачем для митного оформлення, що мало б значення та вплив на правильність визначення митної вартості товарів. Страхування товару продавцем не проводилось. Для митного оформлення товару позивач надав митному органу повний пакет документів, що передбачений ч. 2 ст. 53 МК України, в яких зазначається ціна та кількість/вага товару та не містять будь-яких розбіжностей щодо вартості задекларованого товару.

Ухвалою судді Херсонської окружного адміністративного суду Василяка Д.К. від 13.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку статті 262 КАС України.

25.11.2021 до Херсонського окружного адміністративного суду надійшов (вх..№25470/21) відзив Державної митної служби в особі Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу. Поставка товару здійснена на умовах CIF, що, відповідно до Правил Інкотермс, означає, що продавець виконав поставку, коли товар завантажено на транспортний засіб в порту відвантаження та має на увазі перевезення товару або транспортного засобу Морським транспортом, а продажна ціна включає в себе вартість товару, фрахт, а також вартість страховки. При цьому в документах зазначено CIF Херсон, фактично товар переміщувався автомобільним транспортом і тільки в подальшому, з навантаженням автомобіля на паром. Таким чином, наявні обґрунтовані неточності в числових значеннях складових митної вартості, а саме витрат на транспортування. Продавець для умов CIF повинен отримати страховий поліс. Відповідно до умов специфікації від 28.07.2021 № 8 Контракту оплата за товар здійснюється протягом 180 днів після поставки товару. Відповідно до специфікації № 8 від 28.07.2021 до Контракту поставка товару здійснена на умовах поставки CIF Херсон. Згідно Правил Інкотермс термін CIF (вартість страхування і фрахт) означає, що Продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Таким чином, при надходженні товару у митницю оформлення обов`язки Продавця відносно поставки товару є виконані. Оплата на протязі 180 днів свідчить, що оплата за товар може бути здійснений у будь-який день протягом 180 днів з дати коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Таким чином, витребування митницею оборотно-сальдової відомості по 632 рахунку «Розрахунок з іноземними постачальниками», оборотно-сальдової відомості по 28 рахунку «Товари», оборотно-сальдової відомості по 685 рахунку «Розрахунок з іншими кредиторами», оборотно-сальдової відомості по 312 рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті» є правомірними. Зазначає, що ні під час митного оформлення, ні при поданні позовної заяви ТОВ «Екофарм-агро» не надана документальна інформація щодо наявності/відсутності оплати за товар.

Враховуючи наведене відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09.12.2021 вирішено перейти до розгляду адміністративної справи № 540/6051/21за правилами загального позовного провадження. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів. Призначено підготовче засідання на 10.01.2022.

Ухвалою суду від 10.01.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екофарм-агро» до Миколаївської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови до судового розгляду по суті на 10.02.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією рф.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду №11/0/9-22 від 18.03.2022, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського окружного адміністративного суду та визначено її Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.03.2023 справу №540/6051/21 передано для розгляду головуючому судді Скупінській О.В.

Ухвалою судді від 27.03.2023 прийнято до провадження адміністративну справу № 540/6051/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» до Миколаївської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. Розпочато розгляд справи №540/6051/21 спочатку за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 11 квітня 2023 року у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду.

06.04.2023 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив (вх..№ЕП/1603/23) Державної митної служби в особі Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу. В поданому відзиві відповідачем, окрім тих самих обставини та підстави прийняття спірного рішення, що зазначені в поданому 25.11.2021 до Херсонського окружного адміністративного суду відзиві, додатково вказано наступне. Оскільки в рамках даної справи митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості від 10.08.2021 № UA504170/2021/000002/2 з визначенням митної вартості за резервним методом, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, будуть максимально наближено підпадати під ознаки ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено (з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару). АСМО «Інспектор» встановлює максимально наближений за датою оформлення (і не випущеним під гарантію у відповідності до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України), подібний товар (його технічний опис/характеристики та кількість) відправника/експортера, аналогічного тому, який виступає відправником/експортером і в рамках даної справи) та встановлює митну вартість товару на рівні такої митної декларації (декларацій), митне оформлення яких вже здійснено. Згідно даних АСМО «Інспектор» було встановлено, що максимально наближеним, за датою оформлення (і не випущеним під гарантію у відповідності до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України), подібним товаром виробника «SMS SELMAKSAN SELCUK MAKINA SANAYI» (який виступає виробником і в рамках даної справи) є товар, оформлений Чорноморською митницею Держмитслужби за митною декларацією від 09.04.2020 UA508280/2020/003379 на рівні 20000 USD/шт. Тобто, оскільки подібний товар, оформлений Чорноморською митницею Держмитслужби за митною декларацією від 09.04.2020 № UA508280/2020/003379 на рівні 20000 USD/шт був максимально наближений за датою оформлення митної декларації позивача ТОВ «Екофарм-агро» по даній справі, а сама по собі митна вартість була визнана митним органом, то саме відповідна декларація від 09.04.2020 № UA508280/2020/003379 була покладена в основу Рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2021 № UA504170/2021/000002/2.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 03.04.2023 заяву представника відповідача Бор Р.С., про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів було задоволено. Допущено представника Миколаївської митниці Держмитслужби Бор Романа Сергійовича, до участі у судовому засіданні, призначеному на 11 квітня 2023 2022 року об 11 год 00 хв, та до участі на всі інші судові засідання, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 11 квітня 2023 року представник відповідача приймав участь через відеоконференцзв`язок. Представник позивача не з`явився.

У судовому засіданні 16.05.2023 ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 31 травня 2023 року об 11-00.

31.05.2023 судове засідання відкладено на 13.06.2023.

13.06.2023 представник позивача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, а представник відповідача проти задоволення позивних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 30.06.2020 між фірмою KODAN TARIM SAN VE DIS NIC. LTD. SIRKETI (Турція, м. Стамбул) (Продавець) в особі директора Кодана Халіла Ахмєта Тугрула, діючого на підставі Статуту підприємства, та товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» (Покупець) укладено контракт №30/6-20 купівлі-продажу (а.с.14-15), за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар/продукцію, асортимент, ціна, кількість якого передбачена специфікаціями, підписаними обома сторонами та які невід`ємною частиною даного контракту на умовах Інкотермс в редакції 2010 року.

З метою митного оформлення товарів позивачем для підтвердження їх митної вартості до митного посту «Костянтинівка» Миколаївської митниці було подано митну декларацію № UA504170/2021/001581 від 10/08/2021, у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №GIB2021000000008 від 03.08.2021 (а.с.16-17);

- автотранспортну накладну №б/н від 04.08.2021 (а.с.17);

- сертифікат про походження товару U 0030969 від 04.08.2021;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №30/6-20 від 30.06.2020 (а.с.14-15);

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №8 від 28.07.2021 (а.с.18);

- договір про надання послуг митного брокера №537 від 18.01.2017;

- інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, інших держав 3736403 від 08.08.2021.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Миколаївською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Відповідачем було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2021/00007 (а.с.16).

10.08.2021 митний пост «Костянтинівка» Миколаївської митниці надіслав Позивачу повідомлення № 215069 стосовно невідповідності підпису директора KODAN TARIM SANAYЭ VE DIЮ TЭCARET LЭMЭTED ЮЭRKETЭ Кодана Халила Ахмета Тугрула у інвойсі № В2021000000008 від 03.08.2021 його підпису у контракті № 30/6-20 року та специфікації до контракту № 8 від 28.07.2021.

10.08.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA504170/2021000002/2, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Так, у оскаржуваному рішенні зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом до митного оформлення, не можуть бути використані для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів з наступних підстав. Подані документи містять розбіжності, а саме: підпис керівника підприємства Кодан Халил Ахмет Тугрул на інвойсі № GIB2021000000008 від 03.08.2021 не відповідає підпису цієї ж особи у контракті № 30/6-20 від 30.06.2020 та специфікації №8 від 28.07.2021. Поставка товару на умовах CIF означає, що продавець виконав поставку, коли товар завантажено на транспортний засіб в порту відвантаження та має на увазі перевезення товару або транспортного засобу морським транспортом, а продажна ціна включає в себе вартість товару, фрахт, а також вартість страхування. Продавець для умов CIF повинен отримати страховий поліс, але митниці документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме страховий поліс, не надано.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення та картки відмови Миколаївської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи, відповідно до ст.7 МК України, відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що підпис керівника підприємства Кодан Халил Ахмет Тугрул на інвойсі № GIB2021000000008 від 03.08.2021 не відповідає підпису цієї ж особи у контракті № 30/6-20 від 30.06.2020 та специфікації №8 від 28.07.2021, суд зазначає, що позивачем було повідомлено митний орган про наявність відповідної довіреності від контрагента на підписання документів Баришем Акарсу від імені підприємства продавця за контрактом №30/6-20. Однак, такі обставини митним органом були залишені поза увагою, що призвело до невірного сприйняття митним органом поданих декларантом документів для розмитнення товару.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі №1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, хоча митним органом і були встановлені розбіжності в підписах на поданих документах, але фактично проігноровано пояснення позивача щодо наявності відповідної довіреності та проведення її перекладу.

Щодо посилань відповідача на не надання позивачем страхового полісу, суд зазначає наступне.

За приписами пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

З огляду на ту обставину, що перевезення товару здійснювалося на умовах поставки CIF, суд приходить до висновку про відсутність у позивача необхідності (обов`язку) страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу. В своєму позові декларант й зазначає, що товар не страхувався.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2019 року у справі № 814/2463/14, від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17.

Таким чином, вірними є твердження позивача, стосовно того, що витрати на страхування не можуть бути включені до заявленої позивачем митної вартості, оскільки вони не були понесені, страхування вантажу продавцем не проводилось.

Суд зазначає, що оскільки умови поставки за базисом «DAP» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, відтак підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови, прийняті Миколаївською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З обліково-статистичної картки №540/6051/21 ДСС Херсонського окружного адміністративного суду вбачається, що 04.10.2021 позивачем було сплачено судовий збір за подання даної позовної заяви у сумі 2270,00 грн (платіжне доручення №2858 від 04.10.2021).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» до Миколаївської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA504170/2021/000002/2 від 10 серпня 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504170/2021/00007.

Стягнути з Миколаївської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОФАРМ-АГРО» (75226, Херсонська область, Чаплинський район, с. Надеждівка, вул. Мартинця, 36, код ЄДРПОУ 38687838);

Відповідач - Миколаївська митниця Держмитслужби (54017, м. Миколаїв, вул. Московська, 57-А, код ЄДРПОУ 39536431).

Повний текст рішення суду складений 14.06.2023.

Суддя Олена СКУПІНСЬКА