Рішення

від 14.06.2023 по справі 520/5840/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 червня 2023 року справа №520/5840/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Макс Білдінг»

доГоловного управління ДПС в Харківській області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Білдінг» (далі по тексту позивач, ТОВ «Макс Білдінг») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту відповідач-1, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 10.01.2022 №00004010728.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання товарності його операцій з контрагентами. Однак, такі операції, за твердженням позивача, є реальними та підтверджуються усіма необхідними первинними документами, що подавалися під час податкової перевірки, однак безпідставно не були враховані контролюючим органом через окремі недоліки. Також позивач наголошує, що вказані контрагенти на момент виникнення спірних правовідносин були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ. Крім того, позивач наполягає, що висновки акта перевірки засновані на припущеннях, що контролюючим органом не було належним чином досліджено сутність та зміст операцій з вказаними контрагентами.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та наполягає на тому, що позивачем було неправомірно занижено податок на додану вартість за період, який перевірявся, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду.

Від позивача засобами поштового зв`язку на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій він наполягає на безпідставності та необґрунтованості висновків контролюючого органу та наводить доводи аналогічні тим, що викладені в його позовній заяві.

У період з 29.03.2023 по 16.04.2023 суддя перебувала у відпустці, з 25.04.2023 по 27.04.2023 у відрядженні.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач зареєстрований як юридична особа у встановленому законом порядку, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців міститься запис.

Основним видом статутної діяльності позивача є будівництво доріг і автострад (КВЕД: 42.11). Крім того, позивач займається іншими видами діяльності.

У період з 26.10.2021 по 01.11.2021 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності визначення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, відповідно до податкової декларації з ПДВ за вересень 2021 року, за результатами якої складено Акт від 08.11.2021 №19737/20-40-07-28-09/39562676.

Під час проведення перевірки відповідачем встановлено порушення підпункту «а» пункту 198.1, абзаців першого та другого підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що призвело, зокрема, до завищення від`ємного значення податку на додану вартість у вересні 2021 року на суму 110 255,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 08.11.2021 №19737/20-40-07-28-09/39562676 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.01.2022 №00004010728, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення ПДВ усього на суму 110 225,00 грн. за вересень 2021 року.

Позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, рішенням Державної Податкової служби України від 27.06.2022 №6189/6/99-00-66-01-03-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 10.01.2022 №00004010728 - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даною позовною заявою до Харківського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів «а» та «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Правовий аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість у ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 10.01.2022 №00004010728, яке ґрунтується на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Позивач наполягає на правомірності формування підприємством даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентами з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. На переконання позивача, облікові документи, надані підприємством щодо цих операцій контролюючому органу під час перевірки є достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

Позивач не погоджується з доводами контролюючого органу про допущені підприємством порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та від`ємне значення за господарськими операціями проведеними з контрагентами-постачальниками послуг, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

У ході розгляду справи суд встановив, що від`ємне значення сформовано позивачем за рахунок відображення податкового кредиту у вересні 2021 року відповідно до Додатку №1 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2021 року по взаємовідносинам з контрагентами з:

- фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер: НОМЕР_1 , далі по тексту ФОП ОСОБА_1 ) у сумі ПДВ, яка складає 5333,34 грн.;

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Стройінформ» (індивідуальний податковий номер: 433655605813, далі по тексту ТОВ «Еко-Стройінформ») у сумі ПДВ, яка складає 88 361,20 грн.;

- з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-транспортне об`єднання «Спецтехінвест» (індивідуальний податковий номер: 435871220305, далі по тексту ТОВ «БТО «Спецтехінвест») у сумі ПДВ, яка складає 16 560,00 грн.

Судом звертається увагу на те, що у межах даної справи судом не надається оцінка документам, наданим позивачем до позовної заяви по господарським взаємовідносинам з контрагентами, зокрема, з товариством з обмеженою відповідальністю «Бонус Ком», з товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі Центр», з товариством з обмеженою відповідальністю «Злот Комплпліт» та з ФОП ОСОБА_1 , з ТОВ «Еко-Стройінформ», з ТОВ «БТО «Спецтехінвест» за інші періоди, оскільки суми ПДВ за господарськими операціями з вказаними контрагентами не увійшли до декларації за вересень 2021 року.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, у спрощеному порядку, предметом якого було надання послуг дорожнім котком.

На підтвердження товарності операцій з вказаним контрагентом за наведеним договором позивачем під час перевірки та суду надано належно засвідчені копії: актів надання послуг від 14.09.2021 та від 30.09.2021, платіжних доручень від 16.09.2021 №937 та від 21.09.2021 №945.

Окрім того, у перевіряємому періоді між позивачем (Замовник) та ТОВ «Еко-Стройінформ» (Підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт з капітального ремонту дороги та тротуару від 27.05.2021 №18/3, предметом якого є виконання роботі з капітального ремонту вулиці Амосова, 23, 25 (внутрішньоквартальні дороги та тротуари) ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (за відповідним кодом ЄЗС: ДК 021:2015:45233000-9) Будівництво, влаштування фундаменту та покриття шосе, доріг).

Відповідно до пункту 2.1. вказаного Договору №18/3, договірна ціна робіт визначається згідно з «Розрахунку вартості робіт (Договірна ціна)» (Додаток №1), який є невід`ємною частиною цього Договору, і складає 2 043 436,80 грн., у тому числі ПДВ 340 752,80 грн.

На підтвердження виконання операцій з вказаним контрагентом за наведеним договором підряду позивачем надано належно засвідчені копії: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2021 року (КБ-3), відповідно до якої загальна вартість виконаних робіт по об`єкту будівництва складає 2 043 436,80 грн. від 02.09.2021; акту приймання виконання будівельних робіт за серпень 2021 року (КБ-2в), відомості ресурсів до акта; розрахунку №1-2 загальновиробничих витрат до акту; розрахунок №5, №6 (кошторисний прибуток); платіжних доручень від 21.09.2021 №946.

Крім того, у перевіряємому періоді між позивачем (Замовник) та ТОВ «БТО «Спецтехінвест» (Виконавець) укладено договори про надання послуг технікою від 01.06.2021 №0106-СМ, відповідно до пункту 1.1, якого виконавець надає за плату, у строк, зазначений у рахунку-фактурі, спеціальну техніку, іменовану надалі «Техніка» і надає Замовнику послуги з її управління і технічної експлуатації відповідно до умов Договору, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги і роботи.

На підтвердження виконання операцій з вказаним контрагентом за наведеним договором позивачем надано належно засвідчені копії: акту надання послуг від 21.09.2021 №510 та платіжного доручення від 21.09.2021 №947.

Судом не надається оцінка подальшої реалізації отриманих позивачем послуг за вказаними договорами, оскільки відповідачем у акті перевірки не встановлено порушення позивачем формування податкових зобов`язань саме - за перевіряємий період.

Слід зауважити, що зазначені первинні документи, складені для документального оформлення господарських операцій з придбання товару є такими, що відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, тобто не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

А відтак, вказані документи підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами.

Висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації щодо ТОВ «Еко-Стройінформ», аналізу податкової звітності ФОП ОСОБА_1 , аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «БТО «Спецтехінвест».

Посилання відповідача на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані скаржником до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону. Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 19.04.2023 у справі №640/1146/19, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, яка аналізувала неоднозначність практики вирішення справ в адміністративних спорах про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених у зв`язку з відсутністю, на думку податкового органу, у платника податку права на податковий кредит або неправомірністю формування витрат.

Інших аргументів, доводів, доказів на підтвердження своєї правової позиції, відповідачем не надано, не наведено, як переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, натомість надані позивачем первинні документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій.

На цьому наголошує також Верховний суд у постанові від 19.01.2023 у справі №520/9160/19. Крім того, судом враховується практика ЄСПЛ, зокрема у справі "Інтерсплав проти України" (№803/02), в якій було встановлено порушення статті 1 Конвенції, яка гарантує кожному право на мирне володіння майном. Зокрема, зазначено, що право на відшкодування ПДВ є майновим інтересом, що захищається Конвенцією.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував на правило "індивідуальної юридичної відповідальності", зазначаючи , що платник податків не повинен нести юридичну відповідальність за порушення, допущенні його контрагентами (справи "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, №3991/03), "Біднес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, №6689/03).

З урахуванням зазначеного, позивачем не завищено суму податкового кредиту за вересень 2021 року по господарських взаємовідносинах з контрагентами на суму ПДВ 110 254,54 грн, що в свою чергу не призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду на суму 110 254,54 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 481,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15.07.2022 №4, оригінал якої наявний у матеріалах справи.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить 2 481,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 2 481,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Білдінг» (проспект Героїв Сталінграда, будинок 154, квартира 79, місто Харків, Харківська область, 61096, код ЄДРПОУ: 39562676) до Головного управління ДПС в Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, Харківська область, 61057, код ЄДРПОУ: 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.01.2022 №00004010728.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Білдінг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімсот одна гривня 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14.06.2023.

Суддя Ольга НІКОЛАЄВА