Постанова

від 13.06.2023 по справі 420/5726/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5726/20

Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 30.03.2023

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Градовський Ю.М.

у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправним невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення суду, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Одеській області №7143/03-16 від 12 червня 2020 року про відмову в переведенні на пенсію по інвалідності за Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Зобов`язано ГУПФ України в Одеській області здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності - на пенсію по інвалідності за Законом №889-VIII з 04 червня 2020 року та здійснити нарахування (перерахунок) та виплату такої пенсії, починаючи з 04 червня 2020 року, з урахуванням вже отриманих сум пенсії. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУПФ України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року залишено без змін.

Тобто, зазначене рішення суду набрало законної сили 09 лютого 2021 року.

20 березня 2023 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправним невиконання ГУПФ України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №420/5726/20, зокрема, невиплати позивачу заборгованості з виплати пенсії у розмірі 84 643,28 грн. за період з 04 червня 2020 року по 30 червня 2021 року, що виникла у зв`язку із нарахуванням (перерахунком) пенсії по інвалідності за Законом №889-VIII, проведеним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №420/5726/20.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про визнання протиправним невиконання ГУПФ України в Одеській області рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу фактично визнає правомірним невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №420/5726/20, що набрало законної сили;

- висновок оскаржуваної ухвали суперечить ч.4 ст. 383 КАС України, яка передбачає десятиденний строк для подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, оскільки оскарження бездіяльності державного виконавця в порядку ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), а тому апелянтом буде пропущений десятиденний строк звернення до суду із заявою про визнання протиправним невиконання рішення суду;

- невиконання рішення суду щодо невиплати апелянту пенсійним органом пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване ст. 1 Першого протоколу Конвенції право мирного володіння своїм майном.

У відзиві ГУПФ України в Одеській області на апеляційну скаргу вказується, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції в межах чинного законодавства, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

ГУПФ України в Одеській області не виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №420/5726/20, оскільки позивачу не виплачена пенсія з урахуванням вже отриманих сум пенсії, що мала бути перерахована, починаючи з 04 червня 2020 року, у зв`язку з переведенням пенсії по інвалідності - на пенсію по інвалідності за Законом №889-VIII.

26 березня 2021 року позивачем до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) був пред`явлений до виконання виконавчий лист, виданий 04 березня 2021 року Одеським окружним адміністративним судом.

31 березня 2021 року ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були винесені постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій НОМЕР_1, про стягнення виконавчого збору НОМЕР_1.

Інших постанов у виконавчому провадженні НОМЕР_1 не виносилося, виконавче провадження НОМЕР_1 залишилося відкритим.

18 січня 2023 року позивач звернувся до ГУПФ України в Одеській області із заявою про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №420/5726/20, виплативши позивачу суму заборгованості 84 643,28 грн., що виникла у зв`язку із перерахунком призначеної йому пенсії, проведеним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №420/5726/20.

Листом від 16 лютого 2023 року ГУПФ України в Одеській області повідомило позивачу про те, що сума коштів, нарахованих на виконання рішення суду від 04 листопада 2020 року по справі №420/5726/20 за період з 04 червня 2020 року по 30 червня 2021 року в сумі 84 643,28 грн., з урахуванням фактично виплачених сум, буде виплачена в межах бюджетних асигнувань відповідно до фінансування, що здійснюється Пенсійним фондом України.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не використано всіх передбачених чинним законодавством засобів, щодо належного виконання судового рішення, доказів іншого заявником не надано та відповідно, у зв`язку із чим звернення позивача в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78, 381, 382, 383 КАС України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно ч.2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону №1404-VIII.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В свою чергу, положеннями ч.1 ст. 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу (ст. 382); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383); визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності органу виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287).

Колегія суддів зазначає, що вказані вище положення Кодексу мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №420/5726/20 були нараховані, втім не виплачені за період з 04 червня 2020 року по 30 червня 2021 року кошти в сумі 84 643,28 грн., з урахуванням фактично виплачених сум.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду" (далі - програма КПКВК 2506080).

Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за вказаною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України є відповідальним виконавцем та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Головне управління є одержувачем бюджетних коштів.

В свою чергу, у тимчасових розписах доходів і видатків ПФ України упродовж 2021 - 2022 років видатки на виплату заборгованості за судовими рішеннями дозволили пенсійному органу сплатити заборгованість, що виникла до 08 липня 2020 року, а асигнування для сплати заборгованості у 2023 році на момент розгляду поданої позивачем заяви також відсутні.

Згідно ч.6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

З наведеного слідує, що необхідною передумовою щодо задоволення судом заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є встановлення обставин протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 звертав увагу, що ст.ст. 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Враховуючи те, що відповідачем вчиняються дії з метою виконання судового рішення, яке набрало законної сили, а фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення органом Пенсійного фонду України можливе за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України, колегія суддів наголошує, що в межах цієї справи, не встановлено свідомого невжиття відповідачем залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення та порушення у зв`язку з цим прав позивача, у зв`язку з чим, підстави для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України, відсутні.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державним виконавцем не використано всіх передбачених чинним законодавством засобів, щодо належного виконання судового рішення, доказів іншого заявником не надано та відповідно, у зв`язку із чим звернення позивача в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним.

При цьому, незважаючи на існування інституту судового контролю, саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати під час вирішення спірного питання відсутні.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 382, 383 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 13 червня 2023 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Градовський Ю.М.