Постанова

від 13.06.2023 по справі 320/1105/22-ц

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1105/22-ц Суддя (судді) першої інстанції: Остапчук Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення 20.12.2021 серії ВМ № 00003905

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 02 січня 2023 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що судом було порушено право позивача надати пояснення по суті позову та по суті заперечень, порушено гласність та відкритість судового процесу та не здійснено фіксацію технічними засобами, що передбачено ст.2 КАС України.

Також, апелянт вказує на те, що в рішенні суду взагалі не викладено суть спору та не встановлено, які саме докази надано відповідачем на спростування позовних вимог. Так само, в рішенні відсутня правова оцінка доводів позивача про рідкий вантаж, що дозволяє контролювати лише один параметр - загальну вагу, і при навіть великому бажанні динамічний вантаж не можливо контролювати під час розгону та зупинки транспортного засобу.

Також, апелянт вказує, що судом проігноровано його доводи що Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на транспорті №1174 не передбачено формул та методик для розрахунку вимірювання маси завантаженого автомобіля в русі.

Інші доводи апелянта стосуються необґрунтованості рішення суду першої інстанції та незгодою із проведеним розрахунком відповідачем.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції 28.10.2021. о 17-35 год. за адресою М-02 км 0 + 606 Чернігівської області транспортний засіб МАN ТGХ 26.440 д.н.з. НОМЕР_1 рухався з вантажем, а саме с дизельним паливом масою 14 891 кг.

Посадовими особами Державної служби України з питань безпеки на транспорті було винесено постанову по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, якими притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а саме: постанова провідного фахівця відділу цифрової трансформації та інформаційно-технічного забезпечення Департаменту аналітики та цифровізації Державної служби України з безпеки на транспорті (39816845) - Соколюк Л.М. по справі про адміністративне правопорушення ВМ № 00003905 від 20.12.2021р.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів не перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Статтею 132-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 %, але не більше 20 %; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 %; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 %. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Пунктом 8 Порядку № 1174 передбачено, що вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.

Відповідно до п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Як вбачається зі змісту спірної постанови при проведенні вагового контролю використовувався технічний засіб Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM 10020; серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу: № UA.TR.001 35 378-21, строк дії до 10.09.2022 року. Габаритно-ваговий контроль проводився у пункті автоматичного комплексу габаритно-вагового контролю, який розміщений на автомобільній дорозі М-02, км 0+606.

Представником відповідача надано сертифікат перевірки типу від 17.06.2021 №UA.TR001 62-21 Rev.0, приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі, позначення типу Q-FREE HI TRAC TMU4 WIM, чинний до 16.06.2031 року.

Також, надано сертифікати відповідності № UA.TR.001 35 378-21 від 10.09.2021 року та № UA.TR.001 35 379-21 від 10.09.2021 року. У графі "Застосований гармонізований стандарт" вказано, що при визначенні оцінки відповідності вищевказаних ваг застосовуються: ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT) "Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробувань"; ДСТУ 7363:2013 OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT).

За результатами проведених досліджень та випробувань встановлено, що прилад із зазначеним заводським номером відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту. Для перевірки відповідності приладу таким вимогам були проведені випробування, викладені в 5.2.ДСТУ OIML R 134-1:2010, зокрема випробування в русі згідно п. 5.2.1.1; випробування для оцінення похибки під час випробування в русі згідно п. 5.2.1.2.

Отже, спірна постанова містить посилання на технічний засіб, номер свідоцтва про його повірку та строк його дії, що дає можливість його точної ідентифікації.

Крім того, дослідивши надані відповідачем пояснення та відомості з інформаційної картки автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформованій автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, судом апеляційної інстанції було встановлено, що навантаження на вісь 1 становила 7455 кг, на вісь 2 - 13949 кг, на вісь 3 - 9475 кг. Таким чином, навантаження на здвоєну вісь становить 23424 кг при встановленій нормі 16000 кг. (без врахування похибки 16%).

Наведеним підтверджується те, що порушення стосуються саме нормативних вагових параметрів в аспекті перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а саме навантаження на здвоєні осі транспортного засобу.

Враховуючи викладене, та надану відповідачем технічну документацію, колегія суддів дійшла висновку про відсутність сумнівів щодо вірного обрахунку навантаження на осі транспортного засобу позивача.

Щодо доводів позивача про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх даних, які передбачені інструкцією, та не враховано повну масу транспортного засобу та характер вантажу, який є рідиною, суд зауважує наступне.

Відповідно до п. 17 Порядку № 1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Так, з копії постанови серії ВМ № 00003905 від 20.12.2021 року вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, а також відсоткове та фактичне значення перевищення нормативних параметрів зазначених в п. 22.5 ПДР України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення, а тому помилковими є посилання позивача на те, що в оскаржуваній постанові відсутній необхідний обсяг інформації, оскільки вимоги до змісту постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, визначені статтею 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512.

Що стосується інформації щодо смуги руху, напрямку руху, максимально дозволеного навантаження на вісь, марки, моделі, державного номерного знаку причепу, категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількість коліс) на вісі, суд вважає, що така інформація не є обов`язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації.

При цьому пункт 3 Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, не містить посилання на форму постанови відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.

Таким чином, спірна постанова містить всю необхідну інформацію, передбачену КУпАП та Порядком № 1174. Крім того, постанова містить відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що обов`язкові вимоги до змісту постанови встановлені ст. 283 КУпАП були дотримані відповідачем, а вказана Інструкція, як підзаконний нормативно-правовий акт, визначає перелік інформаційних даних, які можуть, а не повинні, міститися у постанові в залежності від обставин вчинення порушення.

Стосовно посилання позивача на перевезення рідкого вантажу, то колегія суддів зауважує, що вказане не спростовує обов`язок дотримання позивача встановлених законодавством вимог, позаяк перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на осі транспортного засобу.

Колегія суддів зауважує, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, даний ТЗ є паливозаправником, який було переобладнано. При цьому, відомостей щодо калібрування цистерни позивачем не надано.

В контексті наведеного, колегія суддів відхиляє посилання позивача на наявність товарно-транспортної накладної для підтвердження загальної ваги автомобіля, оскільки, відомості, що містяться в наданій ттн є очевидно суперечливими. Так, відповідно до наданої ттн, маса вантажу - 14891 кг, вага транспортного засобу без вантажу - 12400 кг, загальна вага ТЗ з вантажем - 18331 кг, яка при математичному обрахуванні за вказаних умов є неможливою.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що спірним в межах даної справи є саме перевищення позивачем навантаження на здвоєні осі, а не перевищення загальної допустимої маси транспортного засобу.

Наведене у сукупності свідчить про те, що відповідач під час винесення спірної постанови за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Стосовно посилань апелянтом на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2022 відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд на 04.10.2022 в приміщенні суду.

Відповідно до довідки складеної секретарем судового засідання, у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу не здійснювалось. При цьому, в матеріалах справи є розписка представника позивача, згідно якої останній повідомлений про розгляд справи 16.11.2022 року. Також, міститься повістка про виклик до суду відповідача датована 05.10.2022, на 09:40 год. на 16.11.2022.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач разом з відзивом на позовну заяву просив забезпечити участь у судових засіданнях у даній справі в режимі відео-конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02.11.2022 клопотання представника відповідача було задоволено. Ухвалено, судове засідання у даній справі призначене на 16.11.2022 провести в режимі відеоконференції.

Разом з тим, доказів надіслання даної ухвали суду сторонам, як і доказів отримання її сторонами матеріали справи не містять.

При цьому, з довідки від 16.11.2022, наявної в матеріалах справи, вбачається, що у зв`язку з неявкою учасників справи, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей щодо перенесення розгляду даної справи на іншу дату, як і не містяться відомості про перехід суду для розгляду даної справи у письмовому провадженні.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення, останнє прийнято у відкритому судовому засіданні, в мотивувальній частині якого зазначено про те, що позивач в судове засідання не з`явився.

Досліджуючи наявні матеріали справи, враховуючи, відсутність належного повідомлення позивача про проведення засідання у справі, колегія суддів дійшла висновку про розгляд даної справи за відсутності належного повідомлення позивача у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на те, що дану справу розглянуто за відсутності представника позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і ця обставина покладена в основу апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та постановлення судом апеляційної інстанції нового судового рішення за результатами розгляду позовної заяви позивача.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 02 січня 2023 року скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко