Постанова

від 13.06.2023 по справі 240/1614/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1614/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович І.Е.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

13 червня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Смілянець А. Е.,

представника позивача: Білана Р.О.

представника відповідача: Зеленової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (вх. № 46848/22 від 23.09.2022, просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 07.12.2021 № 000121060701 щодо збільшення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" на суму 1276371,00 гривень, що складається з податкового зобов`язання у розмірі 1160337,00 гривень та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 116034,00 гривень;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 07.12.2021 №000121070701 щодо збільшення грошового зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" на суму 417976,00 гривень, що складається з податкового зобов`язання у розмірі 379978,00 гривень та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 37998,00 гривень;

- стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" витрати по сплаті судового збору в розмірі 25715,21 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 22400,00 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" зазначило, що викладені в акті документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 28.10.2021 №10660/06-30-07-01/33394612 висновки податкового органу є помилковими, не узгоджуються нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, здійснені без врахування первинних документів, ґрунтуються на припущеннях осіб, які проводили перевірку, без підтвердження належними доказами. З огляду на що, прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 07.12.2021 №000121060701 та від 07.12.2021 №000121070701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 07.12.2021 №000121060701 на суму 1276371,00 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібзавод» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19371,56 грн (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят одна гривня п`ятдесят шість копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, в частині задоволення позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу подав і позивач в якій просить скасувати оскаржуване рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційних скарг апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційних скаргах.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 06.09.2021 №1253-п посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2017 по 30.06.2021 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 по 30.06.2021.

За наслідками проведеної перевірки був складений акт від 28.10.2021 №10660/06-30-07-01/33394612 (том 1 а.с.18-55), в якому зафіксовано встановлені під час перевірки порушення, що були допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод", а саме:

- порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44 ПК України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 379978,00 грн, в тому числі: 1 квартал 2019 року - 346000,00 грн (збиток); 1 півріччя 2019 року - 1155824,00 грн (збиток); 3 квартали 2019 року - 233224,00 грн; 2019 рік - 379978,00 грн;

- порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого встановлено завищення податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 1160337,00 грн, в тому числі: липень 2018 року в сумі 8259,00 грн; квітень 2020 року в сумі 2760,00 грн; жовтень 2020 року в сумі 49317,00 грн; травень 2021 року в сумі 1100001 грн.

За результатами проведеної перевірки та встановлених порушень Головним управлінням ДПС у Житомирській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 07.12.2021 №000121060701 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" податкового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1160337,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 116034,00 гривень (том 1 а.с.67-68);

- від 07.12.2021 №000121070701 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" податкового зобов`язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 379978,00 гривень та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 37998,00 гривень (том 1 а.с.69-70).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" звернулось з даним позовом до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.12.2021 № 000121070701

Зі змісту акту перевірки від 28.10.2021 №10660/06-30-07-01/33394612 вбачається, що висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Бердичівський хлібзавод» податкового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств був зроблений контролюючим органом з огляду на наступне.

При порівнянні даних бухгалтерського обліку підприємства, а саме відображених у Звіті про фінансові результати (форма №2) витрат, було встановлено їх завищення в період з 01.10.2017 по 30.06.2021 на суму 2110988,0 грн, за рахунок включення до складу витрат послуг по обслуговуванню комп`ютерної техніки, наданих ФОП ОСОБА_1 , вартістю 815300,00 гривень та юридичних послуг, наданих ФОП ОСОБА_2 , вартістю 1295688,13 гривень. Зазначені послуги, на переконання контролюючого органу, не були підтвердженні відповідними первинними документі, оскільки в наданих до перевірки актах здачі-приймання цих послуг не було конкретизовано, які саме конкретно послуги були надані (роботи виконані), а самі акти є ідентичними за змістом. З огляду на що, був зроблений висновок про не підтвердження факту отримання цих послуг та їх використання у діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" для отримання доходу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318. Це Національне положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до статті 1 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Встановлюючи обов`язкове підтвердження платником податків задекларованих показників податкового обліку належними документами, законодавець презюмує, що ці документи мають відображати реальний стан речей щодо задекларованих об`єктів оподаткування.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми), є одним із принципів бухгалтерського обліку, та відповідає сутності податкового обліку, який ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Також вимагається, щоб операція була пов`язана з господарською діяльністю платника податків, тобто була спрямована на отримання доходу (була економічно доцільною з точки зору звичайної господарської практики).

Отже визначальним фактором для формування витрат є здійснення їх у межах власної господарської діяльності платника податку та їх документальне підтвердження.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською діяльністю визнається діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Втім віднесення операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за певною ціною.

Розглядувана позиція узгоджується із змістом підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо головною ціллю або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків.

Проте, із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22.10.2019 у справі №818/8880/13-а, господарський характер операцій у рамках податкового контролю має визначатися наявністю у платника ділової мети під час здійснення цих операцій на підставі аналізу перспективи отримання прибутку та об`єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін у фінансово-економічному стані господарюючого суб`єкта.

Дослідивши під час розгляду справи надані до перевірки акти приймання-передачі виконаних ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 робіт суд встановив, що вказані акти, по кожному з вищезазначених контрагентів, дійсно є ідентичними, оскільки за кожен з місяців, по результатам яких вони складені, містять однаковий перелік наданих послуг. Акти мають загальний характер, не конкретизують об`єму надання послуг, не містять інформації, яка б детально розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо, з них не можливо встановити економічну доцільність замовлення послуг, їх суть, використання отриманих послуг господарській діяльності підприємства, та який економічний ефект отримано від використання цих послуг, та відповідно не свідчать про економічну обґрунтованість витрат на здійснення господарських операцій.

Зазначені акти містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин, що є порушенням частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Крім того, у спірних правовідносинах є сумніви щодо наявності економічної доцільності та необхідності придбання у ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг, вартістю 1295688,13 грн, в той час як товариство має в штаті юрисконсульта до обов`язків якого входить юридичне обслуговування підприємства.

Колегія суддів звертає увагу, що в актах, наданих позивачем на підтвердження отриманих від ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг, міститься лише найменування наданих послуг, з їх змісту неможливо встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали. Подані акти не розкривають спектр наданих послуг (які дії включали в себе послуги), як і не визначають відповідальних осіб щодо їх отримання. Більш того, зі змісту актів здачі приймання юридичних послуг від 30.04.2019 №37, від 31.05.2019 №37, від 30.06.2019 №39, від 31.07.2019 №40 та від 31.08.2019 №41 вбачається, що в межах виконання вказаних договірних зобов`язань, по договору від 01.09.2015 №22-15, ФОП ОСОБА_2 щомісячно надавала позивачу консультації та роз`яснення з одних в тих самих нормативно-правових актів, що з огляду на вартість цих послуг, викликає сумніви в їх економічному ефекті.

Слід звернути увагу, що на противагу доводам позивача, Головне управління ДПС у Житомирській області справедливо посилається на ту обставину, що позивачем жодним чином не підтверджено факту здійснення ФОП ОСОБА_2 правового та юридичного супроводження підприємства під час тендерних торгів та державних закупівель, як і факту прийняття нею участі в підготовці та розгляді судових спорів. При цьому, з приводу наявних у матеріалах справи деталізацій наданих послуг, суд зазначає, що не приймає їх до уваги, адже під час проведеної документальної перевірки позивача зазначених документів не надавав.

Крім того, не є безпідставними доводи відповідача про те, що станом на 2019 рік (момент надання послуг ТОВ "Бердичівський хлібзавод") ФОП ОСОБА_1 виповнилось лише 18 років та відповідної освіти й кваліфікації для надання послуг з обслуговування комп`ютерної техніки та програмного забезпечення вона не мала. В ході перевірки та під час судового розгляду справи жодних документів, які б підтверджували кваліфікацію та відповідний рівень знань ФОП ОСОБА_1 надано не було. Вказані обставини ставлять під сумнів можливість реального здійснення господарської операції з надання ФОП ОСОБА_1 послуг позивачу.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, господарські операції між позивачем та контрагентами ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 сформовані за відсутності на те розумної економічної причини. Зазначені операції здійсненні виключно з метою отримання податкової вигоди шляхом збільшення витрат та зменшення об`єкта оподаткування.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки контролюючого органу про не підтвердження Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" факту отримання послуг від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 та їх використання у діяльності для отримання доходу є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.12.2021 №000121070701винесене Головним управлінням ДПС у Житомирській області є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.12.2021 № 000121060701.

При здійсненні в ході перевірки за допомогою інформаційно-аналітичної системи "Податковий блок", а саме за допомогою автоматизованої системи перегляду співставлень, аналізу Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" з податку на додану вартість за липень 2018 року перевіряючими було встановлено, що позивач відобразив у ній обсяг постачання від ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 41296,67 грн та ПДВ на суму 8259,33 грн згідно податкової накладної від 31.07.2018 №42. Однак, при аналізі Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість за липень 2018 року було виявлено, що вказаний контрагент не відобразив будь-яких правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" та не задекларував податкові зобов`язання на платника податку-покупця Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" на суму ПДВ 8259,33 гривень.

Крім того, при аналізі Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" з податку на додану вартість за квітень 2020 року перевіряючими було встановлено, що позивач відобразив у ній обсяг постачання від ПП "ЕОС ПРОФІ" на загальну суму 16560,00 грн та ПДВ на суму 2760,00 грн згідно податкової накладної від 03.04.2020 №2. Однак, при аналізі Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації ПП "ЕОС ПРОФІ" з податку на додану вартість за квітень 2020 року було виявлено, що вказаний контрагент не відобразив будь-яких правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" та не задекларував податкові зобов`язання на платника податку-покупця Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" на суму ПДВ 2760,00 гривень.

Також, при аналізі Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" з податку на додану вартість за вересень 2020 року перевіряючими було встановлено, що позивач відобразив у ній обсяг постачання від ПП "СТВ-ЛУЦЬК" на загальну суму 295900,00 грн та ПДВ на суму 49316,67 грн згідно податкової накладної від 21.09.2020 №54. Однак, при аналізі Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації ПП "СТВ-ЛУЦЬК" з податку на додану вартість за вересень 2020 року було виявлено, що вказаний контрагент не відобразив будь-яких правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" та не задекларував податкові зобов`язання на платника податку-покупця Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" на суму ПДВ 49316,67 гривень. В подальшому, у березні 2021 року ПП "СТВ-ЛУЦЬК" подало розрахунок коригування сум податку на додану вартість від 31.03.2021 №9068925238 в якому скореговано задекларовані податкові зобов`язання в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" на суму 49316,67 гривень.

З огляду на зазначені обставини, контролюючим органом був зроблений висновок про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПКУ України та завищення ним податкового кредиту на загальну суму ПДВ 60336,00 грн у зв`язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по правовідносинах з ФОП ОСОБА_3 в розмірі 8259,00 грн, по ПП "ЕОС Профі" в розмірі 2760,00 грн та по ПП "СТВ-ЛУЦЬК" в розмірі 49316,67, які не підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами.

Як свідчить зміст акту перевірки від 28.10.2021 №10660/06-30-07-01/33394612, під час її проведення контролюючим органом також було здійснено перевірку відображених у рядку 10.3 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України зі ставкою 14 %" показників за період з 01.10.2017 по 30.06.2021 та встановлено, що на формування цих показників мала вплив операція з придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" у ТОВ "АГРО-ХІМ Центр" кукурудзи на загальну вартість 8957152,98 грн в тому числі ПДВ - 1100001,00 грн. Однак, за результатами проведеного аналізу ланцюгів постачання було встановлено, що згідно бази даних "Єдиний реєстр податкових накладних" ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" у травні 2021 року задекларувало обсяг придбання з номенклатурою "Кукурудза" від ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП". Разом з тим, відповідно до інформаційних баз Головного управління ДПС у Житомирській області у ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП" відсутнє декларування обсягів придбання на території України або ж імпорту даного товару. Крім того, ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП" зареєстровано 10.07.2020, а тому виростити кукурудзу в 2020 році можливості не мало, а урожай посіяної кукурудзи в 2021 році був зібраний в 4 кварталі 2021 року. Більш того, згідно податкової звітності, поданої ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП", податкова декларація зі сплати за землю за 2021 рік цим платником не подавалась, не подавалась, а згідно звіту 20-ОПП були земельні ділянки взяті на облік ГУ ДПС у Херсонській області 17.02.2021 року та 24.06.2021 року, а зняті з обліку 09.08.2021. Враховуючи дані обставини, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП" не могло продати товар (кукурудзу) ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР", а відтак, ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП" не могло здійснити поставку такої кукурудзи для Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод". Вказане, на переконання контролюючого органу, свідчить, що оформлений між ТОВ "Бердичівський хлібозавод" та ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" договір не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становлять предмет договору, джерела введення в обіг ідентифікованого товару відсутні, а фактичне постачання ідентифікованого товару псевдо постачальником ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" неможливе за наявними у нього трудовими і матеріальними ресурсами, виходячи зі специфіки, задекларованого обсягу поставки, часу та місця поставки. З огляду на зазначені обставини, Головне управління ДПУ у Житомирській області вказало перевіркою було встановлено сукупність фактів, а саме: відсутність ланцюгу постачання та фактичну відсутність ТМЦ (кукурудзи), що комплексно і вичерпно засвідчують неможливість реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Бердичівський хлібозавод" та ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР", як наслідок документально оформлений договір та первинні документи не опосередковувалися реальним виконанням операцій, які становлять його предмет.

З огляду на зазначені обставини, контролюючим органом був зроблений висновок про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПКУ України та завищення ним податкового кредиту за рахунок безпідставного внесення до його складу суми ПДВ 1100001,00 грн по документально оформленій операції з придбання ТМЦ (кукурудзи) від ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР", по якій в ході перевірки не підтверджено самого факту придбання.

Відтак, висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод» податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1160337,00 грн був зроблений у зв`язку із:

1) безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 60336,00 грн по правовідносинах з ФОП ОСОБА_3 , ПП "ЕОС Профі2 та ПП "СТВ-ЛУЦЬК", стосовно яких в ході перевірки було встановлено, що вони не підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами;

2) безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 1100001,00 грн по документально оформленій операції з придбання ТМЦ (кукурудзи) від ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР", стосовно якої в ході перевірки не було підтверджено самого факту придбання.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних висновків контролюючого органу, зроблених за результатами перевірки, та наявність правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 28.10.2021 №10660/06-30-07-01/33394612, колегія суддів зазначає наступне.

За визначенням, наведеним в підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу, згідно з пунктом 180.1 статті 180 ПК України є платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпунктів "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку, зокрема, з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1. статті 188 ПК України).

Згідно з пунктом 187.1. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За змістом пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, а також у разі ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені в статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст. 200 ПК України).

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 1 Закону №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Відповідно до статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду, є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є підтвердження реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, потрібно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що первинні документи, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28.10.2021 №10660/06-30-07-01/33394612 стало невизнання ним реальності господарських операцій позивача з його контрагентами: з ФОП ОСОБА_3 , ПП "ЕОС Профі", ПП "СТВ-ЛУЦЬК" та ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР".

Оцінюючи обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення від 28.10.2021 №10660/06-30-07-01/33394612 суд в межах розгляду даної справи надає оцінку обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та досліджує фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевіряє дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Так, під час розгляду справи судом безспірно встановлено, що для підтвердження реальності господарських операцій зі своїми контрагентами, та як наслідок правомірності формування показників податкової звітності з податку на додану вартість, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" під час перевірки надавало посадовим особам Головного управління ДПС у Житомирській області наступні документи:

Для підтвердження господарської операції по придбанню кукурудзи у ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР": договір поставки від 14.05.2021 №14/05/21 (том 1 а.с.71-27); специфікацію №1 до договору поставки від 14.05.2021 №14/05/21 (том 1 а.с.73); рахунок на оплату від 17.05.2021 №12 (том 1 а.с.74); видаткові накладні: від 18.05.2021 №24 (том 1 а.с.75), від 19.05.2021 №28 (том 1 а.с.75 зворот), від 21.05.2021 №29 (том 1 а.с.76), від 22.05.2021 №30 (том 1 а.с.76 зворот), від 24.05.2021 №31 (том 1 а.с.77), від 25.05.2021 №32 (том 1 а.с.77 зворот), від 26.05.2021 №33 (том 1 а.с.78), від 27.05.2021 №34 (том 1 а.с.78 зворот); акти приймання-передачі: від 18.05.2021 №1 (том 1 а.с.79), від 19.05.2021 №2 (том 1 а.с. 79 зворот), від 21.05.2021 №3 (том 1 а.с.80), від 22.05.2021 №4 (том 1 а.с.80 зворот), від 24.05.2021 № 5 (том 1 а.с.81), від 25.05.2021 №6 (том 1 а.с.81 зворот), від 26.05.2021 №7 (том1 а.с.82), від 27.05.2021 №8 (том 1 а.с.82); платіжні доручення: від 24.06.2012 №4284 (том 2 а.с.47 зворот), від 30.06.2021 №4504 (том 2 а.с.48); оборотно-сальдовою відомістю ТОВ "Бердичівський хлібзавод" по рахунку 6314 за травень-червень 2021 року.

Для підтвердження господарської операції з ФОП ОСОБА_3 : договір поставки товару від 13.06.2018 №13/06 (резервуара для ПММ FuelMaster 9000 літрів) (том 1 а.с.174); специфікацію №1 до договору від 13.06.2018 №13/06 (том 1 а.с.125); платіжне доручення від 13.06.2018 №4684 (том 1 а.с.126); платіжне доручення від 31.07.2018 №6142 (том1 а.с.126 зворот); складену та зареєстровану в установленому законом порядку ФОП ОСОБА_3 в ЄРПН податкову накладну від 31.07.2018 №42 (том 1 а.с.127-128).

Для підтвердження господарської операції з Приватним підприємством «ЕОС ПРОФІ»: договір поставки товару від 03.04.2022 №03/04 (застібок для пакування) (том 1 а.с.129-131); видаткову накладну від 03.04.2020 №570420 (том 1 а.с.132); товарно-транспорту накладну від 06.04.2020 (том 1 а.с.133-134); платіжне доручення від 27.04.2020 №2947 (том 1 а.с.135); складену та зареєстровану в установленому законом порядку Приватним підприємством «ЕОС ПРОФІ» в ЄРПН податкову накладну від 03.04.2020 №2 (том 1 а.с.136-137).

Для підтвердження господарської операції з Приватним підприємством «СТВ-ЛУЦЬК»: договір поставки товару від 18.09.2020 №18/09 (том 1 а.с.138-141); видаткову накладну від 21.09.2020 №РН-000497 (том 1 а.с.142); товарно-транспортну накладну від 21.09.2020 №00000497 (том 1 а.с.143); платіжні доручення: від 28.09.2020 №6705 (том 1 а.с.144), від 02.10.2020 №6888 (том 1 а.с.145), від 05.10.2020 №6931 (том 1 а.с.146), від 07.10.2020 №6975 (том 1 а.с.147), від 09.10.2020 №7007 (том 1 а.с.148), від 12.10.2020 №7097 (том 1 а.с.149), від 15.10.2020 №7160 (том 1 а.с.150), від 16.10.2020 №7186 (том 1 а.с.151), від 19.10.2020 №7243 (том 1 а.с.152), від 28.10.2020 №7546 (том 1 а.с.153), від 30.10.2020 №7646 (том 1 а.с.154); складену та зареєстровану в установленому законом порядку Приватним підприємством "СТВ-ЛУЦЬК" в ЄРПН податкову накладну від 21.09.2020 №54 (том 1 а.с.155-156).

Дослідивши під час розгляду справи вищезазначені первинні документи суд встановив, що вони відображають зміст та обсяг господарських операцій позивача та його контрагентів, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

За умовами договорів укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" та його контрагентами: ФОП ОСОБА_3 , ПП "ЕОС Профі", ПП "СТВ-ЛУЦЬК" та ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" на поставку товарів здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі, а оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом переведення коштів на рахунок продавця.

Відтак, надані позивачем договори, додатки до них та специфікації підтверджують наявність договірних правовідносин між їх сторонами, а акти прийому-передачі - виконання сторонами договірних зобов`язань з поставки товарів. Факт здійснення позивачем оплати за вказаними договорами підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які свідчить про зміни у майновому стані Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" внаслідок господарських правовідносинами з його контрагентами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що первинні документи, які надавались надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" до перевірки, повністю відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентами: ФОП ОСОБА_3 , ПП "ЕОС Профі", ПП "СТВ-ЛУЦЬК" та ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР", та підтверджують їх реальність.

Колегія суддів звертає увагу, що по господарських операціях Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" з його контрагентами: ФОП ОСОБА_3 , ПП "ЕОС Профі", ПП "СТВ-ЛУЦЬК", останніми були складено податкові накладні та зареєстровані їх у визначеному законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу другого пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, наявність складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних ФОП ОСОБА_3 , ПП "ЕОС Профі", ПП "СТВ-ЛУЦЬК" на постачання товарів Товариству з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" свідчать про те, що позивач правомірно відніс суми податку по господарських операціях з вказаними контрагентами до складу свого податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що надані позивачем під час перевірки первинні документи, а також складені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні були достатніми для підтвердження реальності його господарських операцій з контрагентами та правомірності формування на підставі цих документів показників податкової звітності з податку на додану вартість.

У свою чергу, контролюючий орган не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти реальності господарських операцій, засвідчених вказаними документами, а також не представив доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" спірних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Доводи контролюючого органу про відсутність реального здійснення операції між Товариством з обмеженою відповідальністю 2Бердичівський хлібзавод" та ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" по ланцюгу постачання, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на даних ЄРПН та відомостях із баз даних ДПС України про ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП", яке є контрагентом ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР". Вказані відомості не були підтверджені результатами зустрічної перевірки ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" чи інвентаризації товару за місцем його зберігання, тому що, а ні зустрічна перевірка, а ні інвентаризація контролюючим органом проведені не були. Посилання контролюючого органу на інформацію баз даних щодо відсутності у контрагентів позивача можливості поставити товар (кукурудзу), який був предметом договору, колегія суддів вважає безпідставним та відхиляє, адже відомості, внесені до баз даних податкового органу є лише одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на цей орган завдань та функцій, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій податкового органу і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Узагальнена податкова інформація щодо контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення ними податкового законодавства, не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність спірних господарських операцій.

Крім того, щодо твердження Головного управління ДПС у Житомирській області про неможливість реального здійснення господарської операції з постачання ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" кукурудзи ТОВ "Бердичівський хлібозавод", у зв`язку з тим, що в контрагента ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП", у якого ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" згідно даних "Єдиний реєстр податкових накладних" придбало у травні 2021 року товар з номенклатурою "Кукурудза", відсутнє декларування обсягів придбання на території України або ж імпорту даного товару, а також відсутні власні основні засоби та персонал для вирощування такого товару, суд вважає безпідставними адже позивач не може нести відповідальності за господарську діяльність ТОВ "АГРОФІНАНС-ГРУП", яке не є його безпосереднім контрагентом, а фактично в спірних правовідносинах виступає контрагентом контрагента позивача - ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР".

Позивач не зобов`язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб`єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, що неодноразово підтверджено практикою Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 17 листопада 2020 року у справі №816/5040/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податку (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм статей 134, 198 ПК, зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18.

Відтак, за умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженими (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Таким чином, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені його контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживаннях цих осіб. Проте, відповідачем під час здійснення перевірки таких фактів не встановлено.

Доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" з ФОП Конах Я,О, ПП "ЕОС Профі", ПП "СТВ-ЛУЦЬК" та безпідставності включення позивачем податку на додану вартість до складу податкового кредиту через не відображення вказаними контрагентами будь-яких правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" в Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" до декларації з податку на додану вартість, колегія суддів відхиляє оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Негативна поведінка підприємств-постачальників сама по собі, за відсутності безсумнівних доказів про порушення платником податків податкового законодавства, зокрема про злагодженість його дій щодо поведінки контрагентів, не може бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Крім того, колегія суддів зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, останні не були визнані банкрутом, знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та були зареєстроване платником податку на додану вартість. Відтак, підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

При цьому, на думку суду, висновки податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Таким чином, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого законом покладено тягар доказування у цій категорії справ, не здійснив належних у розумінні процесуального закону заходів щодо забезпечення допустимості їх як доказів.

У зв`язку з викладеним суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" підтверджено факт реальності господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 , ПП "ЕОС Проф", ПП "СТВ-ЛУЦЬК" та ТОВ "АГРО-ХІМ ЦЕНТР" у період, що перевірявся, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують факт здійснення таких операцій. Враховуючи вище наведене, доводи податкового органу в частині обґрунтування нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 07.12.2021 №000121060701 прийняте на підставі помилкових висновків та за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційних скаргах висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський хлібзавод" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 червня 2023 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.