Постанова

від 30.05.2023 по справі 757/28444/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2023року

місто Київ

Справа № 757/28444/22-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7665/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого судді Желепи О. В.

суддів: Мазурик О. Ф., Шкоріної О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року та додаткове рішення від 27 лютого 2023 року (ухвалене у складі судді Зінченко М.М., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

У жовтні 2022 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія», просила визнати незаконним наказ № 080922/9-К від 08.09.2022 р. про її звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, поновити на посаді менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що з 11.01.2022 р. працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія», обіймала посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку, отримала повідомлення про необхідність надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці з 24.02.2022 р., пред`явлення підтверджуючих документів, на що надала письмові пояснення; отримала повідомлення про необхідність приступити до виконання своїх функціональних обов`язків, втім не приступила до їх виконання, оскільки не мала коштів на проїзд до робочого місця; отримала повідомлення про необхідність надати пояснення з приводу невчасного виходу на роботу 09.08.2022 р., про необхідність приступити до виконання своїх функціональних обов`язків, на що надала письмові пояснення; отримала повідомлення про необхідність надати пояснення з приводу відсутності на робочому місці протягом 10.08.2022 р.-30.08.2022 р., наказ з цього приводу, а 10.09.2022 р. отримала накази товариства про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення; вважає звільнення незаконним, оскільки порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, та відсутня вина позивача у невиході на роботу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

27 лютого 2023 року додатковим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 20 000 грн. витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Печерського суду скасувати ухвалити нове, яким її позов задовольнити, відмовити в стягненні витрат на правову допомогу. В скарзі зазначає, що відсутня її вина в тому, що вона не виходила на роботу, так як перебувала за кордоном через військову агресію та свої посадові обов`язки виконувала дистанційно. Коли повернулась то не виходила на роботу через відсутність коштів на проїзд так як офіційно не отримувала заробітну плату. Вказувала що дистанційно продовжувала виконувати свої обов`язки, вважає, що відповідач безпідставно відмовляє їй в роботі дистанційно, оскільки її трудові функції дозволяють працювати віддалено від робочого місця. Приступити до роботи їй не вдалося так як її робоче місце у відповідача відсутнє, доступ до електронної пошти та програми відповідач заблокував, що унеможливило виконання обов`язків. З приводу не допуску до робочого місця вона звернулась до Печерського управління поліції, на що отримала відповідь про цивільно-правові відносини, після чого звернулась до суду. Оскільки вона була відсутня на роботі з поважних причин, звільнення за прогул є незаконним. Суд визнав доведеними ті обставини, які не були підтверджені належними доказами. Скарга також містить доводи про те, що заяву про ухвалення додаткового рішення вона отримала лише 28 лютого 2023 року, а тому була позбавлена права надати свої заперечення щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу, вважає, що стягнуті з неї витрати в сумі 20 000 грн. є не співмірними зі складністю справи та обсягом витраченого часу на надання правової допомоги. Така сума не відповідає критеріям обгрунтованості з огляду на предмет спору та складність справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, вказує, що позивач була відсутня на роботі 09 та 10 серпня 2022 року без поважних причин, доказів вчинення відповідачем перешкод у виконанні трудових обов`язків не надала, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в діях позивача прогулу. Відсутність коштів на проїзд також не є істотною обставиною, яка перешкодила позивачу виконувати свої посадові обов`язки на робочому місці, які вона не могла усунути власними силами. Додаткове рішення на переконання відповідача ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 доводи апеляційних скарг підтримала.

Представник відповідача Поліщук В.В. заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомленасудом належним чином.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню , а апеляційна скарга на додаткове рішення підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення догана або звільнення.

Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважав встановленими такі обставини.

ОСОБА_1 з 11.01.2022 р. працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія», обіймала посаду менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» № 300822/7-К від 30.08.2022 р. у зв`язку із відсутністю менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку ОСОБА_1 у період з 10.08.2022 р. по 30.08.2022 р. на своєму робочому місці та на підприємстві у робочий час з 09:00 год. до 18:00 год. менеджеру (управителю) з питань регіонального розвитку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення на ім`я керівника товариства з приводу причин відсутності у період з 10.08.2022 р. по 30.08.2022 р. на своєму робочому місці та на підприємстві у робочий час з 09:00 год. до 18:00 год.; наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» № 080922/8-К від 08.09.2022 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення» застосовано до менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення; наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» «Про звільнення ОСОБА_1 » № 080922/9-К від 08.09.2022 р. менеджера (управителя) з питань регіонального розвитку ОСОБА_1 звільнено 08.09.2022 р. за прогул без поважних причин згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України; підстава: доповідні записки від 09.08.2022 р., від 10.08.2022 р., акт від 09.08.2022 р., від 10.08.2022 р. про відсутність ОСОБА_1 на роботі, наказ № 090822/6-К від 09.08.2022 р. про відібрання пояснень, акт від 09.08.2022 р. про відмову ОСОБА_1 від надання пояснень, пояснення ОСОБА_1 від 10.08.2022 р. про причини відсутності на робочому місці, пояснення ОСОБА_1 від 10.08.2022 р. про невчасний вихід на роботу, наказ № 080922/8-К від 08.09.2022 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення».

Судом не встановлено порушення чинного законодавства та прав ОСОБА_1 при звільненні з роботи, оскільки 09.08.2022 р. з 09:00 год. до 12:20 год., 10.08.2022 р. вона була відсутня на роботі без поважних причин, тобто вчинила прогул, рішення про її звільнення було прийняте із врахуванням вимог статтей 147-1, 148, 149 КЗпП України.

Зазначені обставини підтверджуються змістомпозовної заявипозивача, ОСОБА_1 в якій вона зазначає, що 09.08.2022 р. була відсутня на роботі з 09:00 год. до 12:20 год., 10.08.2022 р. не працювала, будь-яку роботу, визначену її посадовими обов`язками, не виконувала; повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» вих.№ 300622/1 від 30.06.2022 р. на адресу позивача, яким ОСОБА_1 просили з`явитися у товариство для з`ясування причини відсутності на робочому місці з 24.02.2022 р. та пред`явлення відповідних підтверджуючих документів; повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» вих.№ 040822/2 від 04.08.2022 р. на адресу позивача, яким із посиланням на отримані документи, на їх вивчення, а також на вивчення пояснень останньої ОСОБА_1 повідомлено про те, що її заява про переведення на дистанційні роботу не може бути задоволена, повідомлено про готовність надати матеріальну допомогу на проїзд, для чого просили ОСОБА_1 написати заяву на виділення матеріальної допомоги, повторно просили приступити до роботи у товаристві, нагадали адресу його знаходження, робочі дні і час, контактний телефон; повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» вих.№ 230822/3 від 23.08.2022 р. на адресу позивача, яким ОСОБА_1 повідомлено про перерахування 10.08.2022 р. і 22.08.2022 р. матеріальної допомоги та у зв`язку з її невчасним виходом на роботу 09.08.2022 р. просили надати пояснення, у відповідь на її повідомлення товариству, що вже місяць працює в іншій компанії, просили надати пояснення, повторно просили приступити до роботи у товаристві, нагадали адресу його знаходження, робочі дні і час, контактний телефон; повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» вих.№ 300822/4 від 30.08.2022 р. на адресу позивача, яким ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю на робочому місці та на підприємстві в період з 10.08.2022 р. по 30.08.2022 р. та у відповідності до наказу № 300822/7-К від 30.08.2022 р. просили протягом трьох робочих днів з моменту отримання цього листа та копії цього наказу надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці та на підприємстві в період з 10.08.2022 р. по 30.08.2022 р.; наказом товариства № 300822/7-К від 30.08.2022 р.; повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» вих.№ 080922/5 від 08.09.2022 р. на адресу позивача, яким ОСОБА_1 повідомлено про необхідність прибути до товариства за трудовою книжкою у зв`язку із звільненням з 08.09.2022 р. за прогул без поважних причин, із додатками копії: наказу № 080922/8-К від 08.09.2022 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення», наказу № 080922/9-К від 08.09.2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 »; трудовоюкнижкоюОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 15.07.2003 р. із відомостями про її звільнення за прогул.

В задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку було відмовлено, оскільки, суд не встановив незаконності звільнення позивача, та виходив з того, що такі позовні вимоги є похідними від вимог про поновлення на роботі.

Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини, які були встановлені судом є доведеними, а висновки суду про вчинення позивачем прогулу відповідають таким обставинам та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги з приводу не дотримання відповідачем процедури звільнення, колегія суддів не приймає так як вони є безпідставні.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 15.11.2021 р. у справі № 212/9516/19, пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.07.2021 р. у справі № 643/10816/17.

Судом встановлено, що відповідачем не було порушено процедуру звільнення, так як прибувши 09.08.2022 р.на роботу, відмовилась надати пояснення з приводу невчасного виходу на роботу, про що складено відповідний акт від 09.08.2022 р., 16.08.2022 р. надіслала поштою пояснення причин відсутності на роботі, відсутність на роботі пояснила відсутністю коштів на проїзд до робочого місця та неотриманням заробітної плати в період з 06.03.2022 р. по 10.08.2022 р. (пояснення про причини відсутності на робочому місці ОСОБА_1 від 10.08.2022 р., пояснення про невчасний вихід на роботу ОСОБА_1 від 10.08.2022 р. надійшли поштою 19.08.2022 р.), про що і відображено у наказі товариства № 080922/8-К від 08.09.2022 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення», отримавши 01.09.2022 р. повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Вірменія» вих.№ 300822/4 від 30.08.2022 р., копію наказу № 300822/7-К від 30.08.2022 р., у яких ОСОБА_1 просили протягом трьох робочих днів з моменту отримання цього листа та копії наказу надати письмові пояснення причин відсутності на робочому місці та на підприємстві в період з 10.08.2022 р. по 30.08.2022 р., направила свої пояснення про причинивідсутності на робочому місці тільки 10.09.2022 р., будь яких доказів в спростування означеного суду не надала. Втім і наказ товариства № 080922/8-К від 08.09.2022 р. «Про накладення дисциплінарного стягнення», і наказ товариства № 080922/9-К від 08.09.2022 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » свідчать про те, що письмові пояснення ОСОБА_1 про причини відсутності на робочому місці були враховані відповідачем при застосуванні дисциплінарного стягнення.

Доводи апеляційної скарги з приводу не виконання позивачем своїх обов`язків 09 та 10 серпня 2022 року через вчинення відповідачем неправомірних дій та не допуск її до роботи, блокування програм за допомогою яких вона виконувала свої обов`язки, колегія суддів не приймає, так як вказаним доводам суд першої інстанції дав належну оцінку. Судом встановлено, що 09.08.2022 р. і позивач, і відповідач зверталися до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві із відповідними зверненнями, що такі звернення зареєстровано у журналі єдиного обліку заяв Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за №№ 17784, 17793 від 09.08.2022 р., що за даними зверненнями проведено перевірку, а у зв`язку з відсутністю достатніх даних, які б вказували на ознаки кримінального правопорушення, дана подія не внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, звернення розглянуті згідно вимог Закону України «Про звернення громадян», про що повідомлено ОСОБА_1 листом начальника Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Дуброви А. № 6017784/125/52-2022 від 25.08.2022 р.; В наданій суду довідці, складеній старшим дільничним оперуповноваженим Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Пляс В., зазначено, що повноту і збір матеріалів перевірено начальником відділу поліції (з обслуговування центральної частини міста Києва) Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві Шпаковичем Є.

Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сам факт звернення до органів поліції не доводить вчинення перешкод у доступі до робочого місця. Крім того, позивача звільнено за прогул і 10 серпня 2022 року. Будь-яких доказів щодо існування перешкод на цю дату матеріали справи взагалі не містять.

Позивач мала можливість надати суду апеляційної інстанції інші докази вчинення відповідачем перешкод у виконанні посадових обов`язків, а також на підтвердження обставин виконання нею 09 серпня та 10 серпня 2022 року посадових обов`язків дистанційно, проте таким правом остання не скористалася.

Крім того, саме відповідачу належать повноваження вирішувати, чи готовий він дозволити працівнику дистанційно виконувати свої посадові обов`язки, чи ні.

Відповідно до наявної переписки, позивачу було відмовлено в дистанційній роботі.

Доводи позивача про те, що в неї не було коштів на проїзд, так як відповідач не платив їй офіційну заробітну плату, а тому вона вчинила прогули, колегія суддів також не приймає, оскільки, як зазначає сама позивачка вона 09 серпня 2022 року зверталась з заявою до Поліції, відповідно мала кошти на проїзд.

Крім того, 10 серпня 2022 року відповідач перерахував кошти для проїзду, проте на роботі в цей день позивач так і не з`явилась.

Отже, суд першої інстанції, розглянувши спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, на підставі належним чином оцінених доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги на рішення суду без задоволення, а рішення суду без змін.

Стосовно доводів апеляційної скарги з приводу безпідставного стягнення з позивача витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Заяву про ухвалення додаткового рішення представником відповідача подано 20 лютого 2023 року.

27 лютого 2023 року ухвалено додаткове рішення.

Матеріалами справи не спростовано доводи позивача про те, що заяву про ухвалення додаткового рішення вона отримала лише 28 лютого 2023 року, а тому не мала можливості подати свої заперечення.

Задовольняючи заяву в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що всі дії, які вчинялись адвокатським об`єднанням є правничою допомогою, а тому всі понесені витрати мають бути компенсовані позивачем.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridisv. Greece, заява N31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача долучено: до заяви договір про надання правової допомоги, відповідно до якого відповідач погодився сплатити адвокатському об`єднанню АО "ЮСГАРД" за представництво інтересів в суді першої інстанції 20 000 грн. гонорару. Відповідно до рахунку фактури вказану сума відповідачем була сплачена а.с. 56

З матеріалів справи вбачається, що адвокатом Поліщуком В.В. було складено відзив на позовну заяву та сформовано пакет документів, які долучені додатками до відзиву. Справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання.

В апеляційній скарзі позивач просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу, так як вважає його неспівмірним з обсґягом наданих послуг та складністю справи.

Апеляційний суд перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги погоджується з доводами позивача, що стягнення з позивача витрат на правову допомогу в розмірі гонорару 20 000 грн. не відповідає ні складності справи ні часу витраченому адвокатами на складанні відзиву на апеляційну скаргу, ні обсягу наданої правничої допомоги.

Розумний та реальний розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, який має відшкодувати позивач має складати суму 5000 грн.

З огляду на викладене, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено без повного з`ясування обставин справи, які мали значення для її вирішення, з порушенням норм процесуального права, а тому додаткове рішення підлягає зміні, а розмір стягнутих витрат зменшенню до 5 000 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача також просив стягнути витрати на правничу допомогу надану в апеляційному суді в розмірі 20 000 грн.

Враховуючи вищенаведені положення процесуального закону, а також те, що на переконання суду під час апеляційного розгляду адвокату , який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції потрібно значно менше часу на надання правової допомоги, оскільки вся доказова база та правова позиція вже були сформовані та викладені в суді першої інстанції, представник відповідача взяв участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, тобто без відриву від робочого місця, колегія суддів з урахуванням складності справи, предмету спору, майнового стану позивача, критерію розумності та справедливості вважає, що за надання правової допомоги в апеляційному суді з позивача підлягає стягненню сума 2500 грн.

Керуючись ст. 367, 374- 376, 381-384 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду від 17 лютого 2023 року залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року задовольнити частково.

Додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року змінити, зменшивши розмір стягнутих витрат на правничу допомогу з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Торговий Дім "Вірменія" до 5 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Торговий Дім "Вірменія" витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді 2 500 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року.

Головуючий: О. В. Желепа

Судді: О. Ф. Мазурик

О. І. Шкоріна