Рішення

від 06.06.2023 по справі 682/2417/22

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/2417/22

Провадження № 2/682/97/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т. Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Машука В.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Славута цивільну справу № 682/2417/22 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , Славутської державної нотаріальної контори, Берездівської сільської ради, ОСОБА_5 , про визнання незаконною та скасування відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання рішення Берездівської сільської ради неправомірним, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , Славутської державної нотаріальної контори, Берездівської сільської ради, ОСОБА_5 , про визнання незаконною та скасування відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання рішення Берездівської сільської ради неправомірним, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування поданого позову вказано, що порушення законного інтересу позивачки ОСОБА_1 відбулось внаслідок видачі державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 р. та прийняття органом місцевого самоврядування неправомірного рішення (на підставі нікчемного заповіту та незаконно виданого свідоцтва), яке стосується безпідставної передачі у власність земельної ділянки для відповідача ОСОБА_2 .

За таких обставин позивач звернулась до суду та просила:

визнати незаконною та скасувати відмову державного нотаріуса Славутської держаної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький) Ефендійової А.П. від 21.01.2021 року № 10/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року (спадкова справа № 556/2007), що зареєстроване в реєстрі за № 1 1654, виданим державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л.М., що складалося із права на земельну частку (пай) розміром 2,47 га;

визнати неправомірним та скасувати рішення п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради, видане 18.02.2020 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 , площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

визнати недійним договір оренди земельної ділянки без номера загальною площею 1,9102 га з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003, укладений орендарем ОСОБА_5 з орендодавцем ОСОБА_2 08.12.2020 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 09.12.2020 за № 39683936, державним реєстратором Берездівської сільської ради: Долгер Галиною Володимирівною.

Ухвалою суду від 16 грудня 2022 року у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 12.01.2023 р..

12.01.2023 року підготовче судове засідання у справі було відкладено на 01.02.2023 у зв`язку із знеструмленням електромережі суду, виходу з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи.

01.02.2023 р. підготовче судове засідання у справі відкладено на 02.03.2023 року у зв`язку із неявкою відповідача та витребування доказів судом.

02.03.2023 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача.

27.03.2023 р. підготовче судове засідання у справі закрито та призначено розгляд у відкритому судовому засіданні на 28.04.2023 року.

28.04.2023 р. розгляд справи відкладено на 18.05.2023 року за клопотанням представника відповідача.

18.05.2023 р. розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача на 05.06.2023 року.

04.06.2023 р. представник позивача, адвокат Машук В.В., в судовому засіданні підтримав позов з викладених у ньому підстав та повідомив наступні обставини.

Згідно заповіту ОСОБА_6 від 02 листопада 2006 року, останній заповів ОСОБА_1 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось на день смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер в с. В. Правутин, на момент смерті проживав один.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі і на право на земельну частку (пай), що перебувало у колективній власності сільськогосподарського акціонерного підприємства «Промінь» с. В. Правутин.

Позивачкою після смерті ОСОБА_6 подано заяву про прийняття спадщини до Славутської державної нотаріальної контори та, в подальшому, отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно. На час прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 інших спадкоємців не було.

Оскільки на той час позивачка не мала сертифіката права на земельну частку пай, так як його втратила, то свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) не оформляла Надалі позивачка звернулась до Держгеокадастру і отримала дублікат зазначеного сертифікату.

Однак в 2020 році їй стало відомо про інший заповіт від ОСОБА_6 , яким він ніби-то заповів все майно для односельчанина ОСОБА_2 , який оформив спадщину на земельну ділянку, яка мала б належати позивачці.

В подальшому позивачка звернулась до Славутської державної нотаріальної контори з метою з`ясувати інформацію щодо прийняття спадщини від ОСОБА_6 гр. ОСОБА_2 . Однак нотаріус відмовилась надати їй будь-яку інформацію мотивуючи це «нотаріальною таємницею» і лише надала Витяг зі Спадкового реєстру №62324498 від 04.11.2020 року. Із Витягу позивачці стало відомо про заповіт №3 від 12.02.2007 року, яким ОСОБА_6 заповів для ОСОБА_2 все майно. Зазначений заповіт був посвідчений Берездівською сільською радою с. Малий Правутин, дата та час реєстрації заповіту 15.01.2019 року, 11:15 годин (тобто через 12 років після його складання).

04.11.2020 року позивачка звернулась до поліції із заявою про вчинення злочину за ч.1 ст. 358 КК України (підроблення заповіту), оскільки за станом здоров`я ОСОБА_6 фізично не міг самостійно добратися до села М. Правутин для укладання та посвідчення заповіту. Окрім того, 12.02.2007 року о 10 годині, коли складався заповіт, того дня був день народження доньки позивачки і ОСОБА_6 з 8 години ранку знаходився в с. М. Правутин в її будинку, що можуть підтвердити свідки.

Таким чином, ОСОБА_6 спірний заповіт не складав та належним чином не посвідчував, тому ОСОБА_2 не мав права на спадкування після смерті ОСОБА_6 .

Як спадкоємець за заповітом позивачка звернулася до Славутської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва на право на земельну частку (пай), однак отримала відмову, оскільки за вказаним сертифікатом свідоцтво про право на спадщину отримав ОСОБА_2 .

Висновком експерта за результатами судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні №12020245210000151 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6 у оспорюваному заповіті від 12.02.2007 р. виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Окрім того, у даному кримінальному провадженні була допитана в якості свідка колишня секретар Малоправутинської сільської ради ОСОБА_7 , яка пояснила, що заповіт, датований 12.02.2007 року, від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 нею не посвідчувався, підпис не її, а підроблений.

Таким чином, викладені факти свідчать, що ОСОБА_2 взагалі не мав права на спадкування майна після смерті ОСОБА_6 , оскільки не було реального волевиявлення останнього та заповіт не посвідчувався належним чином уповноваженою особою. Тому позивач вважає, що заповіт в силу закону є нікчемним.

У подальшому, на підставі безпідставно одержаних документів (свідоцтва на спадщину, сертифіката на земельну частку), ОСОБА_2 замовив технічну документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку, йому була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку ОСОБА_2 подав на затвердження до Берездівської сільської ради.

Берездівська сільська рада рішенням п`ятої сесії сільської ради VII скликання №31 від 18 лютого 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою», розглянувши заяву ОСОБА_2 , затвердила документацію і передала у власність останньому земельну ділянку. Надалі право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку зареєстровано державним реєстратором Долгер Г.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Окрім того, зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_2 в оренду ОСОБА_5 за договором від 08.12.2020 року строком на 49 років.

Таким чином, представник позивача вважає, що права позивачки ОСОБА_1 порушені, підстави позову обґрунтовані, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні повністю підтримала позицію свого представника та просила задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував у задоволенні позову, вважаючи його безпідставним. Повідомив, що дізнався про заповіт, складений ОСОБА_8 на його користь у 2017 році, від свого діда, який був швагром та кумом померлого ОСОБА_6 , передав йому заповіт із сертифікатом про право на земельну частку (пай). Відповідач вказав, що його родина підтримувала дружні стосунки із ОСОБА_6 , допомагали йому, тоді як ОСОБА_6 також їм допомагав, ходив у гості, відвідував свята. Після отримання заповіту відповідач мав намір оформити спадщину тільки на земельну частку (пай). Зазначив, що приймати у спадщину житловий будинок наміру не мав, оскільки вважає, це економічно не вигідним. Додатково відповідач зазначив, що свідки, які надавали пояснення в судовому засіданні, є зацікавленими, оскільки перебувають у родинних стосунках із позивачкою. Так само і свідок ОСОБА_7 є зацікавленою у вирішення справи. Висновок експерта відповідач належним доказом не вважає, оскільки було досліджено тільки три підписи ОСОБА_6 , а тому висновок є упередженим.

ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_2 , повністю підтримала позицію свого довірителя та просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Із посиланням на ст. 218 ЦК України зауважила, що у зв`язку із недотриманням форми правочину заповіт може бути визнаний недійсним, а його недійсність не може ґрунтуватись на свідченнях свідків. Вважає, що спірний заповіт не є нікчемним в силу закону. Наявність у ОСОБА_2 оригіналу сертифікату про право на земельну частку (пай) свідчить про волевиявлення ОСОБА_6 передати відповідачу у спадок зазначене право. Щодо висновку експерта адвокат зазначила, що питання посвідчення заповіту ОСОБА_7 під час проведення дослідження не розглядалось.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно заповіту від 02.11.2006 року ОСОБА_6 заповів позивачці, ОСОБА_1 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і що йому належало на день смерті. Зазначений заповіт посвідчений Великоправутинською сільською радою 02.11.2006 року та зареєстрований в реєстрі за №44. Даний заповіт було зареєстровано в Спадковому реєстрі 05.05.2010 року, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру (24, 166).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер в с. В. Правутин, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Великоправутинською сільською радою Славутського району Хмельницької області (а.с. 23).

ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_6 звернулась до Славутської державної нотаріальної контори з метою оформлення своїх спадкових прав та, згідно заяви від 12 червня 2007 року, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , в тому числі і на право на земельну частку (пай) та майновий пай, які належали померлому особисто, а також житловий будинок та грошові вклади). Таким чином, за зазначеною заявою заявою ОСОБА_1 було відкрито спадкову справу № 556/2007 (а.с. 159).

ОСОБА_1 отримала свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомвід 17.03.2008року,згідно ізякими успадкувала:майновий пайв розмірі6869грн.загальної вартостімайна пайовогофонду колективногосільськогосподарського підприємства«Промінь» вс.В.ПравутинСлавутського районуХмельницької областізгідно Свідоцтвапро правовласності намайновий пайчлена колективногосільськогосподарського підприємствасерії ХМСЛ№ 018147,виданого Великоправутинськоюсільською радоюСлавутського районуХмельницької області17.06.2001,а такожна майновийпай врозмірі 6869грн.,а такожгрошові вкладиз нарахованоюкомпенсацією таіндексацією (а.с. 25, 166).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 був власником сертифікату на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишньої ССГ «Промінь» серії ХМ № 03192240 зареєстрованого у Книзі сертифікатів на земельну частку (пай) за № 3 на території Великоправутинської сільської ради. Однак даний сертифікат втрачений. Взамін сертифікату серії ХМ № 0319224 Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 не видавався (а.с. 28).

Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) згідно зазначеного вище сертифікату, однак спадкових прав не оформила та свідоцтво про право на спадщину на зазначене спадкове майнове право не отримала.

05.01.2021 ОСОБА_1 звернулась Славутської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишньої СГГ «Промінь» серії ХМ № 0319224, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) за № 3 на території Великоправутинської сільської ради (а.с. 64).

Однак, на зазначену вище заяву Славутська державна нотаріальна контора надала відповідь від 21.01.2021 № 10/01-16, згідно із якою за вказаним вище сертифікатом право на спадщину за заповітом отримав ОСОБА_2 (а.с. 65).

Так, згідно даних свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року, ОСОБА_2 отримав у спадщину право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності сільського господарського акціонерного підприємства «Промінь» (с. Великий Правутин Славутського району Хмельницької області) розміром 2,47 (дві цілих сорок сім сотих) в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належить померлому ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0319224, виданого Славутською районною державною адміністрацією Хмельницької області 04 квітня 1997 року (спадкова справа № 556/2007) (а.с. 172 (з.с.)).

ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину на підставі заповіту ОСОБА_6 від 12 лютого 2007 року, складеного о 10 год. 00 хв., посвідченого секретарем Малоправутинської сільської ради Славутського району Хмельницької області Сахнюк Р.М., яка засвідчила, що заповіт підписаний ОСОБА_6 в її присутності. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Даний заповіт зареєстровано в реєстрі 15.01.2019. Разом із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину представником ОСОБА_2 було подано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0319224, виданого на ім`я ОСОБА_6 (а.с. 171).

Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини у вигляді сертифікату на земельну частку (пай) після прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді вказаного права.

04.11.2020 року позивачка звернулась до Славутського відділу поліції із заявою про вчинення злочину за ч. 1 ст. 358 КК України (підроблення заповіту), оскільки за станом здоров`я ОСОБА_6 фізично не міг самостійно добратися до села М. Правутин для укладання та посвідчення заповіту. В заяві ОСОБА_1 вказала, що підпис на спірному заповіті ОСОБА_6 підроблений, оскільки відрізняється від підпису, які ОСОБА_6 вчиняв на інших документах (а.с. 40-42).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно із ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені ст.ст. 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Таким чином, слід прийти до висновку, що заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. При цьому, недійсним заповіт може бути визнаний у випадках в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, коли заповіт складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), коли заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В судовому засіданні була допитана у якості свідка ОСОБА_7 , колишній секретар Малоправутинської сільської ради, якою, як зазначеному спірному заповіті, даний заповіт і був посвідчений. Однак, в судовому засіданні ОСОБА_7 повідомила, що з 20.11.2000 по 19.03.2016 вона працювала секретарем Малоправутинської сільської ради. До її повноважень входило і посвідчення заповітів. Заповіт складався за участі двох осіб її, як секретаря, та заповідача у двох примірниках, один з яких залишався у сільській раді. У книзі реєстрації заповітів запис робився нею, а заповідач тільки ставив свій підпис. Отож, щодо спірного заповіту ОСОБА_6 свідок вказала, що даний заповіт нею не посвідчувався. В книзі реєстрації заповітів запис було зроблено не нею, а старостою села заднім числом, у чому останній зізнався особисто. Фактично даний заповіт укладався старостою села з ОСОБА_2 у час його реєстрації в реєстрі у 2019 році. Перед звільненням, коли ОСОБА_7 передавала старості села усі документи, в тому числі і книгу реєстрації заповітів, в якій запису про заповіт ОСОБА_6 від 12.02.2007 не було. Додатково зазначила, що на заповіті стоїть стара печатка Малоправутинської сільської ради, яку під час процесу децентралізації було розформовано, однак документи сільської ради та печатка не вилучались. Стара печатка сільської ради знаходилась у старости села. Окрім того, повністю друковані бланки заповітів розпочали використовувати десь у 2008-2009 роках, у 2007 році, коли заповіт ніби-то складався ОСОБА_6 , був встановлений бланк заповіту, де дописувалась вручну лише воля заповідача.

З показань ОСОБА_9 , чоловіка позивачки слідує, що ОСОБА_6 заповів ОСОБА_1 все своє майно, оскільки вони за ним довгий час доглядали. 12.02.2007 він особисто привів ОСОБА_6 до себе додому, щоб той наглянув за дочкою ОСОБА_10 , до дня народження якої всі готувались. ОСОБА_6 пробув у них вдома зранку до самого вечора. Про те, що ОСОБА_2 оформив документи на земельну ділянку на підставі заповіту ОСОБА_6 вони з дружиною дізнались від односельчан. Йому відомо, що право на земельну частку (пай) не було оформлено ОСОБА_1 через втрату оригіналу сертифікату.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила наступні обставини. 12.02.2007 ОСОБА_1 запросила її до себе для допомоги у підготовці дня народження доньки. Свідок вказала, що того дня ОСОБА_6 з самого ранку до вечора наглядав за дитиною та перебував в будинку ОСОБА_10 . Їй відомо, що заповіт ОСОБА_6 склав на ОСОБА_1 , оскільки остання за ним доглядала.

В межах кримінального провадження № 12020245210000151 від 06.11.2020, відкритого за заявою ОСОБА_1 , було проведено комплексну судово-технічну та судово-почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта від 04.08.2022, підпис від імені ОСОБА_6 в графі «підпис» у заповіті від 12.02.2007 року, посвідчений секретарем Малоправутинської сільської ради Сахнюк Р.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_6 виконано не ОСОБА_6 (а.с. 48-53).

Зі змісту ст.ст. 102-103 ЦПК України слідує, що висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Суд призначає експертизу у справі виключно за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Висновок експерта від 04.08.2022, долучений до матеріалів справи разом із позовною заявою, є повним, чітким та конкретним, зроблений на підставі наданих експерту документів, та містить відповідну оцінку достовірності підпису. Сумнівів у правильності висновку експерта не встановлено. Стороною відповідача не було надано висновків експерта, які б спростували зазначену інформацію, у зв`язку із чим суд не має сумнівів у достовірності та повноті дослідження.

Таким чином,заповіт від12.02.2007не міститьвласноручного підписуособи,яка зазначеназаповідачем,що підтвердженовисновком експерта.Крім того,даний заповітбув посвідченийне замісцем реєстрації(проживання)спадкодавця,де вженим булоскладено заповітна ім`я ОСОБА_1 ,а віншому населеномупункті,що єсуперечливим фактом.Показаннями свідківпідтверджено,що черезстан здоров`я ОСОБА_6 самостійно неміг поїхатидо іншогосела дляскладання іншогозаповіту.Окрім того,протягом всьогодня 12.02.2007 ОСОБА_6 знаходився вс.Великий Правутин,що всудовому засіданніпідтвердили свідки,а томуне мігособисто засвідчитискладання заповіту. Крім того, із тексту спірного заповіту неможливо з`ясувати, на підставі яких документів була встановлена особа заповідача, а відповідно невідомо, чи саме заповідач був присутнім при складанні та посвідченні заповіту. Більше того, зазначений заповіт не був посвідчений ОСОБА_12 , яка на той час була секретарем Малоправутинської сільської ради, тобто особою, на яку законом було покладено повноваження щодо посвідчення заповітів.

З огляду на встановлені судом вищенаведені обставини справи та з урахуванням зазначених вище норм законодавства, суд дійшов висновку, що заповіт від 12.02.2007 року є нікчемним, оскільки не був належним чином посвідчений, не був підписаний ОСОБА_6 , не відповідає волі спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання цього заповіту нікчемним.

Суд звертає увагу на те, що згідно ст. 218 ЦК України, на яку посилається представника відповідача, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Однак, зазначена норма закону стосується виключно простої письмової форми правочину, який стосується кількох осіб (дво- або багатостороннього правочину), а не одностороннього правочину (в даному випадку заповіту). З наведеної підстави ніхто не може заперечити дійсність цього правочину, оскільки він мав бути вчинений лише однією особою заповідачем. Окрім того, заповіт потребує не лише простої письмової форми, а і відповідного посвідчення. Тому зазначена норма закону не може бути застосована до спірних правовідносин.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Отож, розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019, виданого ОСОБА_2 , суд звертає увагу на те, що нікчемний заповіт не створює будь-яких правових наслідків, тому видача державним нотаріусом Ткачуку М.Ю. свідоцтва про право на спадщину на підставі нікчемного заповіту є незаконною, оскільки право на спадкування після смерті ОСОБА_6 відповідач ОСОБА_2 не набув.

Щодо визнання незаконною та скасування відмови державного нотаріуса Славутської державної нотаріальної контори у вчинені нотаріальної дії суд звертає увагу на таке.

Згідно відповіді Славутської державної нотаріальної контори від 21.01.2021 № 10/01-16, ОСОБА_1 повідомлено про те, що на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0319294, вданого Славутською райдержадміністрацією 04.04.1997 року, 18.09.2019 свідоцтво про право на спадщину за заповітом видано іншому спадкоємцю ОСОБА_2 (а.с. 65).

Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».

Вичерпний перелік підставі для відмови у вчиненні нотаріальної дії визначений ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 5.1 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями статті 1254 ЦК України (підпункт 5.2 пункту 5 глави 10 розділу ІІ Порядку).

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Нікчемний заповіт не породжує настання правових наслідків, тому не впливає на попередній заповіт та не може його відновлювати чи скасовувати (правова позиція Верховного суду справі № 473/1878/19, постанова від 01.03.2021 року).

У даній справі Верховний суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова нотаріуса не є явно необґрунтованою, однак, враховуючи встановлені вище обставини справи та те, що нотаріусом помилково було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, не звернувши увагу на положення частини четвертої статті 1254 ЦК України, які стосуються недійсності заповіту, слід дійти висновку, що постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії є незаконною, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання її незаконною та скасування.

За таких обставин, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 . Вона у встановлений законом спосіб прийняла спадщину, а тому в силу закону має право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

З урахуванням практики Верховного суду, оскаржувана відмова нотаріуса не є явно не обґрунтованою, однак, враховуючи встановлені обставини справи, а саме: що заповіт №3 від 12.02.2007 на ім`я ОСОБА_2 є нікчемним, наявні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії незаконною та її скасування.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення Берездівської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 , суд враховує наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що рішенням п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради від 18.02.2020 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та передачі її у власність ОСОБА_2 (а.с. 101). Право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку було зареєстровано в реєстрі 18.03.2020 (а.с. 38).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт і, одночасно, порушення у зв`язку з прийняттям вказаного акта прав та охоронюваних законом інтересів сторони.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не набув права на спадкування після смерті ОСОБА_6 , а тому не мав правових підстав для виготовлення технічної документації із землеустрою та, відповідно, звернення до органу місцевого самоврядування для затвердження такої документації та передачі земельної ділянки у власність.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оспорювання рішення п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради від 18.02.2020 року, на підставі якого ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою та передано земельну ділянку у власність є неправомірним, у зв`язку із чим зазначене рішення підлягає скасуванню.

Окрім того, ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 земельну ділянку № 6823981200:02:003:0003 загальною площею 1,9102 га в оренду строком на 49 років, про що свідчить наявний у матеріалах справи договір оренди від 08.12.2020 (а.с. 196-200). 09.12.2020 зазначений договір було зареєстровано в реєстрі за № 39683936 державним реєстратором Долгер Г.В. (а.с. 38).

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Відповідно до ст. 6 Закону, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Як зазначено вище, ОСОБА_2 , внаслідок нікчемності заповіту, не є власником земельної ділянки 6823981200:02:003:0003, а тому він не мав правових підстав для розпорядження цією земельною ділянкою, а саме щодо передачі її ОСОБА_5 в оренду.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як слідує із правової позиція Великої Палата Верховного Суду у справі № 587/2326/16-ц від 15 січня 2020 року у подібних правовідносин про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, стороною якого позивач не був, Верховний суд зробив висновок про те, що «крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину, може будь яка заінтересована особа, чиї права та інтереси порушує цей правочин (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

У даній справі внаслідок укладення ОСОБА_2 спірного договору ОСОБА_5 отримав право користування земельною ділянкою 6823981200:02:003:0003, що створює перешкоди позивачці ОСОБА_1 у реалізації аналогічного права щодо тієї самої земельної ділянки.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 09.12.2020 за № 39683936, державним реєстратором Берездівської сільської ради: Долгер Г.В.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що ухвалою Славутського міськрайонного суду від 14.12.2022 у даній справі вжито заходів забезпечення позову: накладено арештна земельнуділянку площею1,9102га.,кадастровий номер6823981200:02:003:0003,що розташованав межахнаселеного пунктус.Великий Правутин,Шепетівського районуХмельницької областіта належитьна правіприватної власності ОСОБА_2 та перебуваєв орендіу ОСОБА_5 (строкомна 49років);заборонено ОСОБА_2 відчужувати, змінювати цільове призначення земельної ділянки площею 1,9102 га, кадастровий номер 6823981200:02:003:0003, що розташована в межах населеного пункту с. Великий Правутин, Шепетівського району Хмельницької області, а також здійснювати її перетворення, поділ, об`єднання з іншими земельними ділянками. Заборонити земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (ЄДРПОУ: 39411771, вул. Народного Ополчення, 3, м. Київ, 03151) та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 6823981200:02:003:0003.

Як передбачено ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 202, 215, 216, 236, 1216, 1247, 1248, 1257 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 81, 158, 263, 265, 273, 352-354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 , Славутської державної нотаріальної контори, Берездівської сільської ради, ОСОБА_5 , про визнання незаконною та скасування відмови державного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання рішення Берездівської сільської ради неправомірним, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати відмову державного нотаріуса Славутської держаної нотаріальної контори Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Хмельницький) Ефендійової А.П. від 21.01.2021 року № 10/01-16 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 18.09.2019 року (спадкова справа № 556/2007), що зареєстроване в реєстрі за № 1 1654, виданим державним нотаріусом Славутської державної нотаріальної контори Хмельницької області Гордєєвою Л.М., що складалося із права на земельну частку (пай) розміром 2,47 га.

Визнати неправомірним та скасувати рішення п`ятої сесії VII скликання № 31 Берездівської сільської ради, видане 18.02.2020 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_2 , площею 1,9102 га, з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки без номера загальною площею 1,9102 га з кадастровим номером 6823981200:02:003:0003, укладений орендарем ОСОБА_5 з орендодавцем ОСОБА_2 08.12.2020 року, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 09.12.2020 за № 39683936, державним реєстратором Берездівської сільської ради: Долгер Галиною Володимирівною.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та проголошено: 15.06.2023 року.

Суддя Мотонок Т. Я.