Постанова

від 14.06.2023 по справі 911/692/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 911/692/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез"

на рішення Господарського суду Київської області

від 30.01.2023

у справі № 911/692/22 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тебет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез"

про стягнення заборгованості та пені

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

13.05.2022 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тебет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" про стягнення заборгованості та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором підряду №02/26/10/2020 від 26.10.2020 з оплати будівельних та монтажних робіт, що здійснені позивачем, на суму 131417,28 грн., у зв`язку з чим, позивачем також нараховані 9070,86 грн. пені за порушення строку оплати.

Короткий зміст ухваленого рішення судом першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.01.2023 у справі № 911/692/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тебет" (80050, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Муроване, вул. Глухівська, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 41430154) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 39299695) про стягнення заборгованості та пені задоволено в повному обсязі, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 39299695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тебет" (80050, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Муроване, вул. Глухівська, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 41430154) 131 417,28 грн. (сто тридцять одна тисяча чотириста сімнадцять гривень двадцять вісім копійок) заборгованості, 9070,86 грн. (дев`ять тисяч сімдесят гривень вісімдесят шість копійок) пені, 2721,27 грн. (дві тисячі сімсот двадцять одна гривня двадцять сім копійок) судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано документальною доведеністю вимог позивача в частині стягненян основного боргу та пені у заявлених до стягнення розмірах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" (15.02.2023 згідно відмітки поштового трекера на конверті, у якому була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Скаржник посилався на те, що на момент винесення рішення судом першої інстанції у відповідача не було заборгованості перед позивачем в розмірі 131 417,28 грн., як вказано в рішенні Господарського суду Київської області від 31.01.2023 у справі № 911/692/22, оскільки скаржником 16.09.2022 було сплачено на рахунок позивача платіж у розмірі 37 858, 80 грн. (платіжна інструкція № 5466 від 16.09.2022, копія якої долучено до апеляційної скарги), тому розмір заборгованості на момент винесення рішення суду першої інстанції у відповідача перед позивачем існувала у розмірі 93 558, 48 грн.

Короткий зміст заперечень у відзиві проти доводів апеляційної скарги

26.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зводяться до того, що відповідачем до суду першої інстанції не надано доказів неможливості подання платіжної інструкції від 16.09.2022 № 5466 з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/692/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів:Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/692/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/692/22.

16.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 911/692/22.

Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. грн. (2 481,00 грн * 100 = 248 100,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та на момент звернення з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення заборгованості у розмірі 131 417, 28 грн. та стягнення пені у розмірі 9070, 86 грн., вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/692/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/692/22 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 надіслані позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Тебет» засобами поштового зв`язку за адресою: вул.. Глухівсьа, 3в, с. Муроване, Червоноградський район, Львівська обл.., 80050, а відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Тебет» надіслана в зареєстрований електронний кабінет відповідача, в системі «Електронний суд».

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого № 58/2023, від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тебет» (як підрядником) укладено договір підряду №02/26/2020, за змістом якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується у строки та на умовах, передбачених цим договором, у відповідності до проекту, креслень та технічного завдання, своїми силами і засобами, з використанням власних матеріалів та/або засобів, матеріалів, обладнання замовника виконати такі роботи: «загальнобудівельні та монтажні роботи на об`єкті «Реконструкція з добудовою головного виробничого корпусу для збільшення потужностей виробництва дріжджового концентрату ПрАТ «Компанія Ензим» за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 232» (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.2. договору, замовник сплачує аванс в розмірі 100% вартості матеріалів та 30% вартості робіт, вказаних у відповідній договірній ціні (кошторисі) підрядника протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами відповідної договірної ціни (кошторису).

За пунктом 2.3. договору оплата вартості робіт, вказаних у відповідній договірній ціні (кошторисі), здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.4. договору, датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що після закінчення виконання всього обсягу робіт, підрядник письмово повідомляє про це замовника та передає замовнику акт приймання виконаних робіт, документацію, яка підтверджує витрати на відрядження, калькуляції і оформлену належним чином виконавчу документацію по акту в повному об`ємі.

Згідно з пунктом 3.6. договору, у випадку, якщо у замовника є зауваження та/або претензії до виконаних робіт підрядником або у випадку відмови замовника підписати акт приймання виконаних робіт, замовник зобов`язаний у 5-денний строк передати підряднику мотивовану письмову відмову від підписання отриманого акту приймання виконаних робіт або заявити відповідні претензії.

Сторонами складений та підписаний акт здачі - приймання робіт за договором № 3 від 10.12.2021, відповідно до якого замовником прийняті роботі, без зауважень, всього на суму 341 417,28 грн., вказаний акт затверджений підписами уповноважених осіб - директорами обох сторін та скріплений відбитками їх печаток, копію акту додано до матеріалів справи.

Відповідачем було проведено оплату робіт лише частково та з порушенням строків, погоджених сторонами в загальній сумі 210 000,00 грн., а саме:

- 15.01.2021 - в сумі 35 000,00 грн., (платіжне доручення від 15.01.2021 № 3242);

- 26.02.2021 - в сумі 35 000,00 грн. (платіжне доручення від 1805.2021 № 3396);

- 18.05.2021 - в сумі 40 000,00 грн. (платіжне доручення від 18.05.2021 № 3684);

- 13.12.2021 - в сумі 50 000,00 грн. (платіжне доручення від 13.12.2021 №4810);

- 29.03.2022 - в сумі 50 000,00 грн. (платіжне доручення від 29.03.2022 № 5406).

На підтвердження виконання спірних у справі підрядних робіт за договором, позивачем надані до матеріалів справи копії податкових накладних, що подані ним про виконання спірних робіт, що, з урахуванням усіх наданих до матеріалів справи доказів у сукупності, враховані судом як належні та допустимі докази відображення позивачем спірних робіт у податковому обліку.

Наведене свідчить, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання по Договору, проте оплата за виконані роботи відповідачем проведена частково, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 131 417,28 грн. та за порушення строків оплати робіт, виконаних позивачем, нарахована пеня у розмірі 9070, 86 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 26.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехнобез» (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тебет» (як підрядником) укладено договір підряду №02/26/2020, за змістом якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується у строки та на умовах, передбачених цим договором, у відповідності до проекту, креслень та технічного завдання, своїми силами і засобами, з використанням власних матеріалів та/або засобів, матеріалів, обладнання замовника виконати такі роботи: «загальнобудівельні та монтажні роботи на об`єкті «Реконструкція з добудовою головного виробничого корпусу для збільшення потужностей виробництва дріжджового концентрату ПрАТ «Компанія Ензим» за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 232» (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.2. договору, замовник сплачує аванс в розмірі 100% вартості матеріалів та 30% вартості робіт, вказаних у відповідній договірній ціні (кошторисі) підрядника протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами відповідної договірної ціни (кошторису).

За пунктом 2.3. договору оплата вартості робіт, вказаних у відповідній договірній ціні (кошторисі), здійснюється замовником протягом 5 робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.4. договору, датою закінчення виконання робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом приймання виконаних робіт.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що після закінчення виконання всього обсягу робіт, підрядник письмово повідомляє про це замовника та передає замовнику акт приймання виконаних робіт, документацію, яка підтверджує витрати на відрядження, калькуляції і оформлену належним чином виконавчу документацію по акту в повному об`ємі.

Згідно з пунктом 3.6. договору, у випадку, якщо у замовника є зауваження та/або претензії до виконаних робіт підрядником або у випадку відмови замовника підписати акт приймання виконаних робіт, замовник зобов`язаний у 5-денний строк передати підряднику мотивовану письмову відмову від підписання отриманого акту приймання виконаних робіт або заявити відповідні претензії.

Сторонами складений та підписаний акт здачі - приймання робіт за договором № 3 від 10.12.2021, відповідно до якого замовником прийняті роботі, без зауважень, всього на суму 341417,28 грн., вказаний акт затверджений підписами уповноважених осіб - директорами обох сторін та скріплений відбитками їх печаток, копію акту додано до матеріалів справи.

З урахуванням встановленого пунктом 2.3. договору строку оплати відповідачем робіт за договором, судом першої інстанції враховано, що до матеріалів справи не надано погодженого обома сторонами кошторису, за твердженнями позивача, ним сформований протокол договірної ціни та надісланий відповідачеві для підписання, однак, відповідачем підписаний примірник не повернутий, відтак, зважаючи на підписання сторонами акту здачі - приймання робіт за договором, положення частини 4 статті 882, частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України, умови пункту 3.4. договору та за відсутності заперечень замовника, судом першої інстанції встановлено, що строк оплати спірної у справі заборгованості сплинув 18.12.2021.

Відповідачем було проведено оплату робіт лише частково, на загальну суму 210 000,00 грн., а саме:

- 15.01.2021 - в сумі 35 000,00 грн., (платіжне доручення від 15.01.2021 № 3242);

- 26.02.2021 - в сумі 35 000,00 грн. (платіжне доручення від 1805.2021 № 3396);

- 18.05.2021 - в сумі 40 000,00 грн. (платіжне доручення від 18.05.2021 № 3684);

- 13.12.2021 - в сумі 50 000,00 грн. (платіжне доручення від 13.12.2021 №4810);

- 29.03.2022 - в сумі 50 000,00 грн. (платіжне доручення від 29.03.2022 № 5406).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідачем здійснена лише часткова оплата вартості робіт за договором у розмірі 210 000,00 грн., при цьому, частину з цієї суми: 50000,00 грн. - сплачено з простроченням платежу 29.03.2022, на підтвердженя чого до матеріалів справи надано копії платіжних доручень, відповідачем вказане не заперечене.

Також, на підтвердження виконання спірних у справі підрядних робіт за договором, позивачем надані до матеріалів справи копії податкових накладних, що подані ним про виконання спірних робіт, що, з урахуванням усіх наданих до матеріалів справи доказів у сукупності, враховані судом як належні та допустимі докази відображення позивачем спірних робіт у податковому обліку.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно із частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, а відповідно до частини 4 цієї статті - якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Судом першої інстанції встановлено, що сторонами підписаний акт здачі - приймання робіт № 3 від 10.12.2021 згідно з яким позивач та відповідач погодили факт виконання позивачем вказаних в акті робіт на суму 341 417,28 грн., що зафіксували власними печатками та підписами уповноважених представників - керівників товариств. Жодних зауважень з боку відповідача у тексті акту не вказано, у суду відсутні докази того, що відповідач не прийняв або мав зауваження до робіт за договором, що виконані позивачем, крім того, у реквізитах вказаного акту чітко зазначено, що він складений на виконання договору підряду №02/26/2020.

Судом першої інстанції позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тебет» до Товариства з обмеженою відпоідальністю «Укртехнобез» про стягнення заборгованості у розмірі 131 417,28 грн. та пені у розмірі 9070,86 грн. задоволено в повному обсязі.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення 31.01.2023, не врахував наявність часткового погашення відповідачем заборгованості по договору в розмірі 37 858,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5466 від 16.09.2022, яке було долучено відповідачем до матеріалів апеляційної скарги і підлягає прийняттю судом апеляційної інстанції до розгляду і врахуванню при вирішенні спору з огляду на приписи ст. ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що відповідні обставини стосовно сплати 37858,80 грн. не були повідомлені позивачем суду першої інстанції, хоча юридична особа зобов`язана знати власний майновий стан, відповідні обставини сплати були здійснені 16.09.2022, тобто, позивач міг проявити розумну обачність і перевірити надходження коштів на власні рахунки у переддень судового засідання, і повідомити суд першої інстанції.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що врахування здійсненої відповідачем сплати суми основного боргу в сумі 37 858,80 грн., яка була здійснена до ухвалення оскаржуваного рішення, - є справедливим, оскільки попередить необґрунтоване присудження до стягнення заборгованості у цій частині, а також узгоджується з приписами ст. ст. 2, 14, 269 Господарського процесуального кодексу України та завданнями господарського судочинства, у зв`язку з чим доводи скаржника в апеляційній скарзі в частині необхідності врахування часткової оплати в сумі 37 858,80 грн. - є обгрунтованими.

Отже, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що на момент ухвалення судом першої інстанції відповідного рішення, сума боргу відповідача перед позивачем становила 93 558,48 грн. і саме доказів повної сплати заборгованості за отриманий товар на суму 93 558,48 грн. - матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач своїх договірних зобов`язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар у повному обсязі у визначені договором строки не виконав, внаслідок чого у нього існує документально підтверджена заборгованість перед позивачем у сумі 93 558,48 грн.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 93 558,48 грн. основного боргу та стягнення пені у розмірі 9070,86 грн. - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню, а в частині 37 858,80 грн. - провадження у справі підлягає закриттю з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що в цій частині відсутній предмет спору.

Також, позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 9070,86 грн., яка нарахована за період 18.12.2021 по 29.03.2022 на суму боргу 181 417,28 грн. та за період з 30.03.2022 по 06.05.2022 на суму боргу 131 417,28 грн., тобто періоди прострочення, як ставки нарахування пені позивачем обраховані вірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 5.3. договору, за порушення строків оплати, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожень день прострочення платежу, але не більше 5 % від суми простроченого платежу.

Судом апеляційної інстанції перевірений розрахунок пені, що здійснений позивачем, та встановлено, що розрахунок вірний, як арифметично, так і щодо врахування обставин справи стосовно строків, що встановлені договором та строків фактичної оплати, а також розмір пені не перевищує 5 % від простроченої оплати, з урахуванням того, що платіж з оплати робіт за договором у сумі 50 000,00 грн. відповідачем здійснений вже з порушенням строків оплати - 29.03.2022 (відтак, сума грошового зобов`язання відповідача з оплати робіт за договором, що не оплачена ним у визначений договором строк, станом на 18.12.2021, становить 181 417,28 грн.).

З огляду на викладене, судом першої інстанції обгрунтовано присуджено до стягнення з відповідача у розмірі 9070,86 грн., яка нарахована за період 18.12.2021 по 29.03.2022 на суму боргу 181 417,28 грн. та за період з 30.03.2022 по 06.05.2022 на суму боргу 131 417,28 грн.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, з урахуванням мотивів даної постанови, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 93 558,48 грн. основного боргу та стягнення пені у розмірі 9070,86 грн. - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. В частині 37 858,80 грн. основного боргу - провадження у справі підлягає закриттю з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що в цій частині відсутній предмет спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п. 1); скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (п. 4).

П. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, а саме в частині безпідставного стягнення 37 858,80 грн. основного боргу, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в частині стягнення 37 858,80 грн. основного боргу - підлягає скасуванню на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а провадження у справі у скасованій частині підлягає закриттю з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що в цій частині відсутній предмет спору. В решті (а саме щодо часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення 93 558,48 грн. основного боргу, 9070,86 грн. пені) - рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1539,44 грн. судового збору за подачу позову до суду першої інстанції, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з урахуванням того, що часткове погашення боргу відбулось вже після звернення позивача до суду і відкриття провадження;

- з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 851,82 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, яка частково задоволена, з залишенням решти витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги за скаржником.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 240, ст. 269, ст. 270, ст. 273, ст. 275, ст. 276, ст. 277, ст.ст.281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/692/22 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/692/22 в частині стягнення 37 858, 80 грн. основного боргу скасувати та у скасованій частині провадження у справі закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. В решті рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/692/22 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" - без задоволення.

4. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2023 у справі № 911/692/22 у наступній редакції:

« 1. Провадження у справі в частині стягнення 37 858,80 грн. основного боргу - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тебет» - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 39299695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тебет" (80050, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Муроване, вул. Глухівська, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 41430154) 93 558 (дев`яносто три тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 48 коп. - заборгованості, 9070 грн. (дев`ять тисяч сімдесят гривень) 86 коп. - пені, 1539 (одна тисяча п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 44 коп. судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тебет" (80050, Львівська обл., Червоноградський р-н, с. Муроване, вул. Глухівська, буд. 3-В, код ЄДРПОУ 41430154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобез" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 39299695) 851 (вісімсот п`ятдесят одна) грн. 82 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. В решті судовий збір за подачу апеляційної скарги - залишити за скаржником.

7. Матеріали справи № 911/692/22 повернути до Господарського суду Київської області, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко