Ухвала

від 09.06.2023 по справі 908/101/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/5/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

09.06.2023 Справа № 908/101/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С, за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю. розглянувши матеріали скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на дії приватного виконавця під час виконання судового рішення у справі № 908/101/20

за позовом Акціонерного товариства ПроКредит Банк, 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 107-А

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Блексі Фрут Компані, 72364, Запорізька області, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Дорожна, 97/2

2. Фізичної особи ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_1 . Фермерського господарства Фрутіка, 72364, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Костянтинівка, вул. Дорожна, 97/3

про солідарне стягнення коштів

орган виконання: Приватний виконавець Хохлов Кирило Костянтинович, 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, офіс 122

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідачів 1, 3: не з`явилися;

від відповідача 2 (скаржник): Рабушко В.С., адвокат, ордер АР 1122849 від 04.06.2023 (поза межами приміщення суду);

від Приватного виконавця: Хохлов К.К. посвідчення № 0344 від 02.05.2019.

суть спору

24.05.2023 на електронну пошту суду надійшла скарга (зареєстрована 25.05.2023) боржника - ОСОБА_1 в порядку ст. 339 ГПК України на дії приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича під час виконання судового рішення у справі № 908/101/20, в якій заявник просить суд:

- визнати дії приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича, щодо списаним з карткового пенсійного рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , незаконними;

- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича від 10.04.2023, винесену у виконавчому провадженні № 63996086, в частині накладення арешту на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який використовується для зарахування пенсійних виплат та відкритий в АТ «Райффайзенбанк».

Протоколом передачі від 25.05.2023 скаргу передано раніше визначеному у справі складу суду судді Боєвій О.С.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Запорізької області № П- 416/23 від 25.05.2023, враховуючи перебування судді Боєвої О.С. у відпустці з 23.05.2023 по 31.05.2023 скаргу у справі № 908/101/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 30.05.2023 скаргу прийнято до розгляду, засідання призначено на 09.06.2023.

У судовому засіданні 09.06.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Скаржник (відповідач 2) в обґрунтування скарги зазначає, що у зв`язку з неправомірними діями державного виконавця, Мікулін В.І повністю позбавлений можливості отримувати пенсію та не мас фактично жодних доходів для забезпечення свого існування в умовах воєнного стану. В зв`язку з військовими діями на території України боржник змушений перетнути кордон України. Перебуваючи за кордоном, боржник дізнався, що не може отримати доступ до пенсії, яка надходила на його картковий рахунок, відкритий ним для отримання пенсії. Ніяких інших доходів боржник не має, жодних платежів, крім пенсії, на вказаний рахунок не надходило. Вважає, що накладення арешту на спеціальні банківські рахунки є незаконним та перевищенням повноважень державного виконавця, та не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». На підставі викладеного, заявник просив скаргу задовольнити. Представник скаржника підтримав вимоги скарги.

09.06.2023 на адресу суду надійшов відзив на скаргу приватного виконавця Хохлова К.К., в якому зазначено, що доводи скаржника, викладені у скарзі, що начебто грошові кошти, які зараховуються на карту, що заблокована проводиться пенсійні витрати не відповідають дійсності та є нікчемними, так як пенсійні виплати зараховуються боржнику на інший рахунок, до якого не прив`язана жодна картка. Твердження боржника, що пенсійні виплати є єдиним джерелом доходів боржника також є безпідставним, так як це спростовується кількістю трансакцій по зарахування коштів від фізичних осіб на суму близько мільйона гривень. Посилання боржника на те, що кошти на його рахунку мають спеціальний режим є безпідставним, оскільки на даний рахунок зараховуються кошти від інших фізичних осіб. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі. Приватний виконавець підтримав заперечення, зазначені у відзиві на скаргу та просить відмовити в задоволенні скарги.

Представник позивача, відповідачів 1, 3 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини першої ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга ст. 342 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, наведеними приписами ГПК України встановлено десятиденний строк розгляду відповідної скарги і не передбачено права суду на його продовження та відкладення розгляду скарги.

Зважаючи на належне повідомлення всіх учасників процесу про розгляд скарги, суд вирішив за доцільне розглянути скаргу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення скарги по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника позивача та органу виконання.

У судовому засіданні 09.06.2023 здійснювалася технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференсзв`язку.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скаргу, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи та документів, наданих скаржником вбачається, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.08.2020 у справі № 908/101/20 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Блексі Фрут Компані, Фізичної особи ОСОБА_1 , Фермерського господарства Фрутіка на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором № 1501.47175/FW1501.774 від 30.01.2019: суму 3999,88 грн капіталу, суму 254 655,00 грн процентів, суму 87 408,13 грн пені; заборгованість за кредитним договором № 1501.47212/FW1501.774 від 18.02.2019: суму 700 000,00 грн капіталу, суму 37 566,67 грн процентів, суму 100 302,24 грн пені.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Блексі Фрут Компані, ОСОБА_1 , Фермерського господарства Фрутіка на користь Акціонерного товариства ПроКредит Банк суму 23 693,53 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

08.12.2020 на виконання судового рішення видано відповідні накази.

28.12.2020 приватним виконавцем Хохловим К.К. винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень за № 63996406 та № 63996086, копії яких направлено на адресу боржника відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

29.12.2020 виконавцем в порядку ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 63996406 та № 63996086 у зведене виконавче провадження № 64011506, боржником за яким виступає ОСОБА_1

10.04.2023 приватним виконавцем Хохловим К.К. проводилася перевірка майнового стану боржника, зокрема, шляхом направлення вимог через АСВП до банківських установ для перевірки залишку коштів на рахунках чи наявності нових відкритих рахунків боржника.

Згідно із інформацією, що надійшла через АСВП на вимогу приватного виконавця було виявлено два рахунки у АТ «Райффайзен Банк», на яких обліковувались значні грошові кошти, а саме: рахунок № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .

10.04.20213 виконавцем в порядку ст. ст. 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника, яка для виконання направлена до АТ «Райффайзен Банк».

10.04.2023 виконавцем направлені платіжні інструкції до АТ «Райффайзен Банк» за адресою: м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9.

10.04.2023 приватним виконавцем до АТ «Райффайзен Банк» направлено вимогу для отримання інформації щодо руху коштів по зазначеним рахункам, джерел надходження коштів на ці рахунки, а також інформації щодо видаткових операцій по цим рахункам.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання",статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до пп. 2 п. 102 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Судом установлено, що 10.04.2023 приватним виконавцем Хохловим К.К. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , та належить боржнику.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до п. 102 Розділу п. 102 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість для визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій. Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У заяві зазначається номер поточного рахунку, який фізична особа боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа - боржник несе відповідальність та достовірність зазначено

Скаржник надав витяг з особистого кабінету Пенсійного фонду з даними про призначення пенсії станом на 28.04.2023 із зазначенням про спосіб виплати пенсії банк, назва банку АТ «Райффайзенбанк», розрахунковий рахунок НОМЕР_4 .

09.05.2023 на адресу офісу приватного виконавця надійшла відповідь АТ «Райффайзен Банк» на вимогу приватного виконавця від 10.04.2023 щодо руху коштів по арештованих рахункам боржника.

З даної відповіді вбачається наступне:

За період з 20.02.2022 по 10.04.2023 на арештований рахунок № НОМЕР_5 було зараховано грошових коштів на загальну суму 319 638,19 грн, з яких в якості пенсійних виплат надійшло 77 545,94 грн, інші надходження - перерахування від фізичних осіб.

З даного рахунку здійснено видаткових операцій на загальну суму 180 333,23 грн, тобто боржником здійснено видаткових операцій на 102 787,29 грн більше ніж йому надійшло пенсійних виплат на рахунок.

Станом на 19.04.2022 залишок коштів на даному рахунку складав 5538,35 грн і таким чином, твердження ОСОБА_1 про існування значних пенсійних заощаджень, на які начебто звернув стягнення виконавець по цьому рахунку, не відповідають дійсності.

Стосовно рахунку № НОМЕР_3 за період з 20.02.2022 по 10.04.2023 було зараховано грошових коштів на загальну суму 737 884,93 грн.

З даного рахунку здійснено видаткових операцій на загальну суму 740 809,02 грн.

Залишок коштів по цьому рахунку станом на 21.02.2022 складав 11 665,34 грн.

Також до даного рахунку прив`язана картка за № НОМЕР_6 , виписка з якої показує, що даною карткою боржник активно здійснював розрахунки за межами території України (розрахунки у ресторані, розрахунок за орендований номер готелю, тощо).

Крім того, приватному виконавцю від боржника не надходили будь-які звернення з документами, які б визначали статус рахунків боржника чи цільове призначення коштів на таких рахунках.

АТ «Райффайзен Банк» не визначено статус коштів і рахунку, який арештовано та на якому вони находяться як рахунок зі спеціальним статусом, накладення арешту на які заборонено.

Стороною боржника не надавалися будь-які відомості, що певний рахунок використовується саме з метою отримання пенсійних виплат, не надавалися відомості, що сума списаних коштів з арештованого рахунку боржника є накопиченням саме пенсійних заощаджень.

Посилання скаржника на те, що кошти накопичувалися для лікування та існування в умовах, які склались не підтверджено будь-якими доказами та не перешкоджає відповідачу розпоряджатися значними сумами коштів, спрямованих на інші цілі, ані ж погашення заборгованості за виконавчими документами.

З урахуванням тих обставин, що на рахунок із виплати пенсії зараховуються кошти від фізичних осіб, та їх обсяг перевищує пенсійні надходження скаржником не доведено, що приватним виконавцем здійснено звернення стягнення на пенсію ОСОБА_1 .

Згідно із відповіддю на запит № 161678951 від 08.05.2023 до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону боржник ОСОБА_1 перетнув кордон України та виїхав за межі країни 20.02.2022 та по теперішній час в Україну не повертався.

Згідно з статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вказано, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи принцип обов`язковості виконання рішень, встановлений ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що подана скарга є необґрунтованою та в її задоволенні слід відмовити.

Суд вважає, що повернення заяви про ухвалення додаткового рішення не позбавляє права відповідача звернутися повторно із такою заявою після усунення обставин, що зумовили її повернення, а відтак визнає причини пропуску строку поважними.

Також скаржник просить поновити строк для подачі скарги, оскільки при подачі первісної скарги 11.05.2023 скаржник не додав суду доказів направлення стягувану АТ «ПроКредит Банк» копії скарги на дії приватного виконавця, хоча вказана скарга направлялася стягувану, що підтверджується скріншотом електронної скриньки скаржника з датою направлення 11.05.2023 час 18:13. Заявник скарги знаходиться не на території України, і тому обмежений в зборі інформації та надсиланні поштових відправлень у паперовому вигляді поштою.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд вважає, що первісне повернення скарги не позбавляє права боржника звернутися повторно із такою скаргою після усунення обставин, що зумовили її повернення, а відтак визнає причини пропуску строку поважними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 233 - 235, 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подачі скарги, задовольнити.

Визнати причини пропуску строку на подання скарги на дії приватного виконавця поважними та поновити строк для подання даної заяви.

У задоволенні скарги Фізичної особи ОСОБА_1 на дії приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича під час виконання судового рішення у справі № 908/101/20, відмовити у повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15 червня 2023 року.

СуддяІ. С. Горохов