Рішення

від 15.06.2023 по справі 910/4012/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2023Справа № 910/4012/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур дистрибьюшн"

про стягнення 759 383,20 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Секур дистрибьюшн» про стягнення 759 383,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару за Договором поставки № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 в повному обсязі, з огляду на що позивач просить суд стягнути 759 383,20 грн, з яких: 525 350,40 грн попередньої оплати вартості товару та 234 032,80 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 позовну заяву залишено без руху.

27.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

20.04.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» (Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секур дистрибьюшн» (Постачальник, відповідач) укладено Договір поставки № С/2022/01/03-ПВ (далі - Договір), відповідно до розділу 1 якого на умовах цього Договору Постачальник зобов?язується поставити Покупцю, а Покупець зобов?язується належним чином прийняти й оплатити обладнання (далі - Товар), зазначене у відповідних рахунках-фактурах. Загальна кількість Товару, асортимент, номенклатура, одиниці виміру та ціна Товару визначається Постачальником у рахунках-фактурах, які є додатками та невід?ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору Покупець оплачує Товар на підставі рахунку-фактури. В ньому зазначаються за необхідності, зокрема, але не обмежуючись відомості, вказані у п. 1.2. цього Договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору визначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем на підставі цього Договору, шляхом перерахування у безготівковій формі коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в розділі 9 цього Договору. Порядок і строки оплати погоджується Сторонами у кожній Специфікації окремо.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Додатку № 1 до Договору (Специфікація № 1), який є невід`ємного частиною Договору № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 оплата за цією Специфікацією здійснюється у наступному порядку: покупець перераховує Постачальнику передплату у розмірі 30% (тридцять) від суми загальної вартості Товару, що складає двісті вісімдесят дві тисячі двадцять дев?ять грн. сімдесят шість копійок (282029 гривень 76 копійок), у т.ч. ПДВ, 20% - 47004 грн. 96 копійок протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання даного Договору. Оплата решти - 70% (сімдесят) суми загальної вартості Товару, що складає шістсот п?ятдесят вісім тисяч шістдесят дев?ять грн. сорок чотири копійки (658069 гривень 44 копійки), у т.ч. ПДВ, 20% - 109678грн. 24 копійки здійснюється протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару Покуцем за видатковою накладною.

Згідно з п. 4.1 Договору підставою для узгодження поставки Товару Покупцю є передане ним Постачальнику замовлення у вільній (можливо в електронній) формі, в якому зазначаються такі дані: дата, номер замовлення, найменування, асортимент, кількість необхідного Товару.

Пунктами 4.4, 4.5 Договору передбачено, що Товар поставляється Покупцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати зарахування належної суми оплати за цим Договором та у відповідності з ним на поточний рахунок Постачальника. Поставка Товару за згодою Сторін може здійснювати у вихідні та святкові дні. Постачальник має право розпочати виконання своїх зобов?язань по поставці Товару достроково, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити за поставлений Товар в повному обсязі.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2022 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 8.1 Договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату № 162 від 11.01.2022 на суму 940 099,20 грн з ПДВ.

Позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 940 099,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2632 від 12.01.2022 на суму 282 029,76 грн та платіжною інструкцією № 2684 від 20.01.2022 на суму 658 069,44 грн.

У свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 414 748,80 грн, що вбачається з видаткової накладної № 2001-40 від 20.01.2022 та видаткової накладної № 2101-4 від 21.01.2022.

Судом встановлено, що 13.02.2023 позивач направив відповідачу Претензію № 1 щодо повернення сплачених коштів за неотриманий товар, у якій просив повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» за непоставлений товар в рамках договору поставки № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 грошові кошти, отримані в якості попередньої оплати, в загальній сумі 525 350,40 грн.

Однак, як стверджує позивач, вимоги викладені в Претензії № 1 виконані відповідачем не були.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару за Договором поставки № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 в повному обсязі, з огляду на що позивач просить суд стягнути 759 383,20 грн, з яких: 525 350,40 грн попередньої оплати вартості товару та 234 032,80 грн пені.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що позивач мав сплатити лише 30% вартості товару як передплату, решта 70% сплачується протягом 30 днів з моменту отримання товару покупцем за видатковою накладною; позивач не направляв відповідачу запиту про готовність отримати товар на суму 525 350,40 грн, не повідомляв адресу поставки та інших умов, не виходив на зв`язок з представниками відповідача, тому обставина не поставки товару в повному обсязі зумовлена виключно діями позивача; відповідач не отримував претензію, оскільки, змінив юридичну адресу; здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій є некоректним, оскільки, не враховує приписів ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 03.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Секур дистрибьюшн» укладено Договір поставки № С/2022/01/03-ПВ, відповідно до розділу 1 якого на умовах цього Договору Постачальник зобов?язується поставити Покупцю, а Покупець зобов?язується належним чином прийняти й оплатити обладнання, зазначене у відповідних рахунках-фактурах. Загальна кількість Товару, асортимент, номенклатура, одиниці виміру та ціна Товару визначається Постачальником у рахунках-фактурах, які є додатками та невід?ємними частинами цього Договору.

Судом було встановлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 940 099,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2632 від 12.01.2022 на суму 282 029,76 грн та платіжною інструкцією № 2684 від 20.01.2022 на суму 658 069,44 грн.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктами 4.4, 4.5 Договору передбачено, що Товар поставляється Покупцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати зарахування належної суми оплати за цим Договором та у відповідності з ним на поточний рахунок Постачальника. Поставка Товару за згодою Сторін може здійснювати у вихідні та святкові дні. Постачальник має право розпочати виконання своїх зобов?язань по поставці Товару достроково, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити за поставлений Товар в повному обсязі.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання та передав позивачу товар на загальну суму 414 748,80 грн, що вбачається з видаткової накладної № 2001-40 від 20.01.2022 та видаткової накладної № 2101-4 від 21.01.2022.

Судом було встановлено, що 13.02.2023 позивач направив відповідачу Претензію № 1 щодо повернення сплачених коштів за неотриманий товар, у якій просив повернути ТОВ «Трассір ЄС» за непоставлений товар в рамках договору поставки № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 грошові кошти, отримані в якості попередньої оплати, в загальній сумі 525 350,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов`язання на суму 525 350,40 грн) через невиконання продавцем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, що отримало вираз у претензії позивача про повернення попередньої оплати, такий договір (зобов`язання щодо поставки) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, так, відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 525 350,40 грн, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 525 350,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, щодо твердження відповідача про те, що обставина не поставки товару в повному обсязі зумовлена виключно діями позивача, суд зазначає наступне.

В силу вимог ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Тобто, обов`язок з доведення існування обставин, які унеможливили виконання зобов`язання з поставки товару, покладено саме на ТОВ "Секур дистрибьюшн".

При цьому, пунктом 4.4 Договору передбачено, що Товар поставляється Покупцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати зарахування належної суми оплати за цим Договором та у відповідності з ним на поточний рахунок Постачальника.

Тобто, обов`язок здійснення поставки товару пов`язується з фактом здійснення належної суми оплати позивачем.

У свою чергу, обставина сплати позивачем визначеної суми коштів (30% від 940 099,20 грн) підтверджується належними доказами та відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, саме по собі посилання відповідача (без надання належних доказів) на наявність об`єктивних обставин неможливості поставити товар, зокрема, через дії позивача, судом до уваги не береться.

Щодо вимог про стягнення 234 032,80 грн пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 6.2 Договору у випадку порушення Постачальником строків поставки Товару в обумовлені даним Договором терміни, Постачальник виплачує Покупцю (у разі його вимоги) неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не поставленого Товару за кожен день прострочки.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування пені здійснюється за період з 20.02.2022 по 13.03.2023 відносно суми не поставленого товару - 525 350,40 грн.

Судом було встановлено, що оплата 30% вартості товару була здійснена 12.01.2022, відтак, товар на суму 940 099,20 грн мав бути поставлений не пізніше 11.02.2022.

У свою чергу, зобов`язання з поставки товару було виконане відповідачем частково, а саме відповідачем поставлено позивачу товар на суму 414 748,80 грн, з огляду на що суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначено суму щодо якої здійснюється нарахування пені - 525 350,40 грн.

При цьому, суд зазначає про необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність підстав для нарахування пені через те, що сплата позивачем 658 069,44 грн здійснена не в порядку, встановленому Договором, оскільки, базою для нарахування пені в даному випадку є вартість не поставленого Товару, а не сума здійсненої попередньої оплати.

Разом з тим, суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування пені (з 20.02.2022 по 13.03.2023), оскільки, як було зазначено вище з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - договір (зобов`язання щодо поставки) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а обов`язок продавця поставити товар припиняється, тому нарахування пені у період після 13.02.2023 не відповідає приписам чинного законодавства.

Щодо тверджень відповідача про неврахування позивачем приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та нарахування пені поза межами 6-місячного строку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, чинним законодавством передбачено можливість сторін самостійно врегульовувати питання щодо строку нарахування штрафних санкцій, зокрема, пені шляхом внесення відповідних положень до договору.

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцеві положення ГК України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Поряд з цим, укладаючи Договір 03.01.2022 (після набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020 року), сторони не обмежили строк нарахування неустойки, зокрема, 6-місячним строком, а відтак, відповідач міг передбачити потенційну можливість/обов`язок сторін нараховувати/сплачувати неустойку понад шість місяців.

Відтак, з огляду на викладене вище, здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку, що вимоги про стягнення 234 032,80 грн пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 213 882,38 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Секур дистрибьюшн» (04073, місто Київ, вул.Куренівська, будинок 21, група нежитлових приміщень №4 в літері Ж, Ж'; ідентифікаційний код: 41739833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трассір ЄС» (04071, місто Київ, провулок Ярославський, будинок 7/9; ідентифікаційний код: 43225802) основний борг у розмірі 525 350 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч триста п`ятдесят) грн 40 коп., пеню у розмірі 213 882 (двісті тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 11 088 (одинадцять тисяч вісімдесят вісім) грн 49 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева