Постанова

від 18.10.2023 по справі 910/4012/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2023 р. Справа№ 910/4012/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Казміренко В.М. (посвідчення адвоката 6260 від 28.09.2022)

від відповідача: не з`явився

вільні слухачі: Бєлік А.А., Седляр В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Дистрибьюшн"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023

у справі № 910/4012/23 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур дистрибьюшн"

про стягнення 759 383,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур дистрибьюшн" про стягнення 759 383,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару за договором № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 в повному обсязі, з огляду на що позивач просив суд першої інстанції стягнути 759 383,20 грн, з яких: 525 350,40 грн попередньої оплати вартості товару та 234 032,80 грн пені.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур дистрибьюшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС" основний борг у розмірі 525 350,40 грн, пеню у розмірі 213 882,38 грн та судовий збір у розмірі 11 088,49 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Секур Дистрибьюшн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4012/23, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував того, що оплата решти суми, а саме 658 069,44 грн була здійснена позивачем добровільно, без дотримання погодженого у договорі порядку, а також не зважаючи на те, що такий обов`язок мав місце лише після виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару позивачеві.

Окрім вищевикладеного, відповідач зауважує на тому, що позивач не направляв відповідачу запиту про готовність отримати товар, не повідомляв адресу поставки та інших умов, не виходив на зв`язок з представниками відповідача, тому обставина не поставки товару в повному обсязі зумовлена виключно діями позивача; відповідач не отримував претензію, оскільки, змінив юридичну адресу; здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій є некоректним, оскільки, не враховує приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що він дійсно перерахував відповідачу в якості попередньої оплати грошові кошти в повному обсязі, а не 30 % від загальної суми товару.

При цьому, позивач вважає, що його дії стосовно здійснення попередньої оплати в повному обсязі за товар, фактично не змінюють умов спірного договору та одночасно не звільняють відповідача від виконання своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки відповідач не звертався до позивача з вимогою про відмову від отримання вищевказаних коштів, та фактично користувався цими коштами більше року, що в свою чергу свідчить про погодження відповідача з такою оплатою позивачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 у справі № 910/4012/23 призначено повторний автоматизований розподіл у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/4012/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Дистрибьюшн" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі № 910/4012/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.10.2023.

В судове засідання, яке відбулося 18.10.2023, з`явився представник позивача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зокрема довідкою про доставку електронного листа від 07.08.2023 підтверджується, що документ в електронному вигляді "ст. 262 ГПК Відкриття апеляційного провадження та призначення" від 03.08.2023 у справі № 910/4012/23 був надісланий одержувачу - відповідачу на його електронну адресу. В свою чергу, вказаний вище документ доставлено до електронної скриньки: 07.08.2023.

Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому відповідач по справі не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

Враховуючи, що явка представника відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС" (покупцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Секур дистрибьюшн" (постачальником, відповідачем) укладено договір поставки № С/2022/01/03-ПВ (надалі - договір), відповідно до розділу 1 якого на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується належним чином прийняти й оплатити обладнання (далі - товар), зазначене у відповідних рахунках-фактурах. Загальна кількість товару, асортимент, номенклатура, одиниці виміру та ціна товару визначається постачальником у рахунках-фактурах, які є додатками та невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору покупець оплачує товар на підставі рахунку-фактури. В ньому зазначаються за необхідності, зокрема, але не обмежуючись відомості, вказані у п. 1.2 цього договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі цього договору, шляхом перерахування у безготівковій формі коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в розділі 9 цього договору. Порядок і строки оплати погоджується сторонами у кожній специфікації окремо.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 додатку № 1 до договору (специфікація № 1), який є невід`ємного частиною договору № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 оплата за цією специфікацією здійснюється у наступному порядку: покупець перераховує постачальнику передплату у розмірі 30% (тридцять) від суми загальної вартості товару, що складає 282 029,76 грн, у тому числі ПДВ, 20% - 47 004,96 грн протягом 3 (трьох) календарних днів з дати підписання даного договору. Оплата решти - 70% (сімдесят) суми загальної вартості товару, що складає 658 069,44 грн, у тому числі ПДВ, 20% - 109 678,24 грн здійснюється протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем за видатковою накладною.

Згідно з п. 4.1 договору підставою для узгодження поставки товару покупцю є передане ним постачальнику замовлення у вільній (можливо в електронній) формі, в якому зазначаються такі дані: дата, номер замовлення, найменування, асортимент, кількість необхідного товару.

Пунктами 4.4, 4.5 договору передбачено, що товар поставляється покупцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати зарахування належної суми оплати за цим договором та у відповідності з ним на поточний рахунок постачальника. Поставка товару за згодою сторін може здійснювати у вихідні та святкові дні. Постачальник має право розпочати виконання своїх зобов`язань по поставці товару достроково, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити за поставлений товар в повному обсязі.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 договору).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 162 від 11.01.2022 на суму 940 099,20 грн з ПДВ.

Позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 940 099,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2632 від 12.01.2022 на суму 282 029,76 грн та платіжною інструкцією № 2684 від 20.01.2022 на суму 658 069,44 грн.

У свою чергу, відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 414 748,80 грн, що вбачається з видаткової накладної № 2001-40 від 20.01.2022 та видаткової накладної № 2101-4 від 21.01.2022.

13.02.2023 позивач направив відповідачу претензію № 1 щодо повернення сплачених коштів за неотриманий товар, у якій просив повернути позивачу за непоставлений товар в рамках договору поставки № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 грошові кошти, отримані в якості попередньої оплати, в загальній сумі 525 350,40 грн. Однак, вимоги викладені в претензії № 1 виконані відповідачем не були.

Спір у даній справі виник, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки товару за договором № С/2022/01/03-ПВ від 03.01.2022 в повному обсязі, з огляду на що позивач звернувся з даним позовом про стягнення 759 383,20 грн, з яких: 525 350,40 грн попередньої оплати вартості товару та 234 032,80 грн пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур дистрибьюшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трассір ЄС" основний борг у розмірі 525 350,40 грн, пеню у розмірі 213 882,38 грн та судовий збір у розмірі 11 088,49 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу вимог ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Виходячи із змісту вищевикладених норм, покупець має право на односторонню відмову від договору купівлі-продажу, зокрема, у випадку здійснення покупцем попередньої оплати та непередання продавцем товару після її отримання у встановлені договором строки, у такому випадку покупець має право на повернення попередньої оплати, водночас, з моменту відмови покупця від договору та вимоги повернути попередню оплату - обов`язок продавця поставити товар припиняється.

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору купівлі-продажу та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар.

За таких обставин, з огляду на волевиявлення позивача щодо повернення суми попередньої оплати за договором, яке одночасно є односторонньою відмовою покупця від договору поставки (зобов`язання на суму 525 350,40 грн) через невиконання продавцем обов`язку з поставки обумовленого сторонами товару, що отримало вираз у претензії позивача про повернення попередньої оплати, такий договір (зобов`язання щодо поставки) в силу ст. 651 Цивільного кодексу України є розірваним, а зобов`язання сторін з цього моменту є припиненим.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судова колегія зазначає, що наявність обов`язку відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не було спростовано, так, відповідачем не надано суду доказів виконання такого обов`язку - доказів повернення позивачу грошових коштів у розмірі 525 350,40 грн, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 525 350,40 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача про те, що обставина не поставки товару в повному обсязі зумовлена виключно діями позивача, колегія суддів оцінює критично виходячи з наступного.

В силу вимог ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За таких обставин, у даному випадку обов`язок з доведення існування обставин, які унеможливили виконання зобов`язання з поставки товару, покладено саме на відповідача.

При цьому, п. 4.4 договору передбачено, що товар поставляється покупцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати зарахування належної суми оплати за цим договором та у відповідності з ним на поточний рахунок постачальника. Тобто, обов`язок здійснення поставки товару пов`язується з фактом здійснення належної суми оплати позивачем.

У свою чергу, обставина сплати позивачем визначеної суми коштів (30% від 940 099,20 грн) підтверджується належними доказами та відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, саме по собі посилання відповідача (без надання належних доказів) на наявність об`єктивних обставин неможливості поставити товар, зокрема, через дії позивача, судовою колегією до уваги не приймається.

Щодо вимог про стягнення 234 032,80 грн пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення постачальником строків поставки товару в обумовлені даним договором терміни, постачальник виплачує покупцю (у разі його вимоги) неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не поставленого товару за кожен день прострочки.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, нарахування пені здійснюється за період з 20.02.2022 - по 13.03.2023 відносно суми не поставленого товару - 525 350,40 грн.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що оплата 30% вартості товару була здійснена 12.01.2022, відтак, товар на суму 940 099,20 грн мав бути поставлений не пізніше 11.02.2022.

У свою чергу, зобов`язання з поставки товару було виконане відповідачем частково, а саме відповідачем поставлено позивачу товар на суму 414 748,80 грн, з огляду на що місцевий господарський суду дійшов висновку про, що позивачем правомірно визначено суму щодо якої здійснюється нарахування пені - 525 350,40 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтовані доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування пені через те, що сплата позивачем 658 069,44 грн здійснена не в порядку, встановленому договором, оскільки, базою для нарахування пені в даному випадку є вартість не поставленого товару, а не сума здійсненої попередньої оплати.

Щодо тверджень відповідача про неврахування позивачем приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та нарахування пені поза межами 6-місячного строку, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, чинним законодавством передбачено можливість сторін самостійно врегульовувати питання щодо строку нарахування штрафних санкцій, зокрема, пені шляхом внесення відповідних положень до договору.

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким Розділ IX Прикінцеві положення ГК України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Поряд з цим, укладаючи договір 03.01.2022 (після набрання чинності Законом України №540-IX від 30.03.2020), сторони не обмежили строк нарахування неустойки, зокрема, 6-місячним строком, а відтак, відповідач міг передбачити потенційну можливість/обов`язок сторін нараховувати/сплачувати неустойку понад шість місяців.

Відтак, з огляду на викладене вище, здійснивши перерахунок пені, суд першої інстанції дійшов висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що вимоги про стягнення 234 032,80 грн пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 213 882,38 грн.

В силу вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Підсумовуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.

В свою чергу, наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Секур Дистрибьюшн" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі № 910/4012/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/4012/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 31.10.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала