Рішення

від 29.05.2023 по справі 910/13661/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2023Справа № 910/13661/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Лаб»

до Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Миколайовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-ПГ»

про стягнення 3399553,49 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - Пацалюк А.В.,

від відповідача - Пономаренко О.А.,

від третьої особи - Долич О.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Лаб» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Миколайовича (далі - відповідач) про стягнення 1053907,70 грн гарантійного платежу, 1053907,70 грн додаткових коштів, нарахованих на підставі частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 691190,21 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 539565,60 грн інфляційних втрат та 60982,28 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за попереднім договором суборенди нежитлових приміщень №2/1/21ПО від 31.05.2021, укладеним між позивачем та відповідачем (далі - Попередній договір).

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Попереднього договору було перераховано відповідачу гарантійний платіж у сумі 1053907,70 грн, який він вважає завдатком. Позивач стверджує, що у строки, встановлені Попереднім договором, відповідачем не направлялись будь-які повідомлення про готовність підписання основного договору та основний договір укладений не був. Тому, на думку позивача, відповідач зобов`язаний повернути позивачу суму гарантійного платежу та на підставі статті 571 ЦК України, додатково сплатити суму у розмірі цього гарантійного платежу.

Позивач вважає, що вказані кошти у загальній сумі 2107815 грн відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу на наступний день після закінчення строку на укладання основного договору (01.12.2021). Тому, за період прострочення виконання цього обов`язку (01.12.2021 - 17.11.2022) ним на підставі статей 536, 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати, 3% річних, а також проценти за користування чужими грошовими коштами, які позивач обраховував із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що Попередній договір не був укладений не з вини відповідача. Вважає, що спірний гарантійний платіж не є завдатком, а тому не підлягає поверненню у подвійному розмірі. З 01.12.2021 у нього не виник обов`язок повернути кошти, а з`явилося право позивача вимагати здійснити таке повернення. Така вимога позивачем не пред`являлася. Крім того, у Попередньому договорі сторонами не було домовлено про розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем 14.02.2023 було подано заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 01.03.2023 представник позивача вказану заяву підтримала, просила суд позов в цій частині залишити без розгляду.

Розглянувши у цьому підготовчому засіданні вище вказану заяву позивача, суд на підставі положень пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залишив без розгляду позов в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

У зв`язку із цим спір вирішувався в частині позову про стягнення з відповідача 1053907,70 грн гарантійного платежу, 1053907,70 грн додаткових коштів, нарахованих на підставі статті 571 ЦК України, а також 691190,21 грн відсотків за користування чужими коштами.

Ухвалою суду від 01.03.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-ПГ» (далі - третя особа).

Представник третьої особи у судових засіданнях надав усні пояснення, у яких підтримав позицію відповідача.

У судовому засіданні при розгляду спору по суті представник позивача позов підтримав в частині стягнення гарантійного платежу, додаткових коштів, нарахованих на підставі статті 571 ЦК України, та відсотків за користування чужими коштами.

Представники відповідача та третьої особи заперечили проти позову в частині стягнення додаткових коштів, нарахованих на підставі статті 571 ЦК України, та відсотків за користування чужими коштами, а в частині вимоги про стягнення гарантійного платежу заперечень проти позову не висунули.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

31.05.2021 відповідачем (суборендодавець) та позивачем (суборендар) було укладено Попередній договір, відповідно до якого відповідач зобов`язувався укласти із позивачем основний договір щодо передачі у суборендне користування нежитлових приміщень, загальною орієнтовною площею 860,17 кв. м (далі - Об`єкт суборенди), які будуть розташовані на 3 (третьому) поверсі нежитлового приміщення, що будується за адресою: вулиця Мишуги, будинок 3-а (три, літера А) у місті Києві на підставі попереднього договору оренди нежитлових приміщень № 2/21 ПО від 31.05.2021 та Декларації про початок будівельних робіт КВ 061200521510 (далі - Об`єкт або Приміщення) на умовах, визначених сторонами у Додатку №1 до даного Договору, у строк, визначений сторонами у пункті 1.4 даного Договору (пункт 1.1 Попереднього договору).

Згідно з пунктом 1.4 Попереднього договору сторони погодили та встановили, що Основний договір на умовах, визначених у Додатку № 1 до цього Договору, має бути укладений не пізніше 01.09.2021, але в будь-якому випадку не пізніше 30.11.2021.

Пунктом 1.5 Попереднього договору передбачено, що у випадку, якщо право власності на Об`єкт не буде зареєстровано за орендодавцем (третьою особою) у термін до 30.11.2021, позивач звільняється від зобов`язань щодо укладення Основного договору та має право вимагати від відповідача відшкодування йому всіх витрат, понесених ним у зв`язку із проведенням у приміщенні опоряджувальних робіт, передбачених умовами даного договору.

У випадку неможливості введення Об`єкту в експлуатацію та реєстрації права власності третьою особою у термін, визначений в пункті 1.4 цього Договору, сторони мають право укласти Новий попередній договір, яким буде визначено інший строк укладання Основного договору (пункт 1.6 Попереднього договору).

Відповідно до пункту 2.1 Попереднього договору відповідач не пізніше 2 робочих днів з дати реєстрації права власності на Об`єкт та отримання ним правовстановлюючих документів на право власності на Об`єкт направляє позивачу письмове повідомлення про готовність підписання Основного договору разом із проектом Основного договору із зазначенням точної дати, часу та місця укладення Основного договору разом із проектом Основного договору із зазначенням точної площі Об`єкта оренди. Дата та час укладання Основного договору мають бути вказані відповідачем в межах строку, визначеного сторонами в пункті 1.4 цього договору для укладення Основного договору.

Згідно з пунктом 2.6 Попереднього договору сторони зобов`язані вжити всіх необхідних заходів для укладання Основного договору у строк, що визначений в пункті 1.4 цього Договору.

Пунктом 3.4 Попереднього договору передбачено зобов`язання відповідача вимагати від третьої особи ввести Об`єкт в експлуатацію і оформити право власності на Об`єкт не пізніше 01.09.2021, але не пізніше ніж до 30.11.2021.

Позивач не має права починати комерційну діяльність на Об`єкті до введення Об`єкту в експлуатацію і до укладення з відповідачем Основного договору, передбаченого Додатком № 1 до цього Договору (пункт 3.3.2 Попереднього договору).

Сторони дійшли згоди про те, що Попередній договір є підставою для здійснення платежів між сторонами, а також є достатньою підставою для здійснення платежів між сторонами (пункт 5.1 Попереднього договору).

У преамбулі Попереднього договору сторони передбачили, що під «Гарантійним платежем» вони розуміють платіж, який позивач сплачує відповідачу згідно із розділом 5 цього Договору для забезпечення виконання зобов`язань за Попереднім договором, який зараховується відповідачем в рахунок оплати позивачем орендної плати за перший та останній місяці оренди Об`єкту за Основним договором після його підписання сторонами та підлягає поверненню позивачу у випадку припинення цього Договору у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань щодо введення Об`єкту в експлуатацію та реєстрації права власності у строки, визначені даним Договором.

Відповідно до пункту 5.2 Попереднього договору з метою належного виконання сторонами умов Договору, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього Договору позивач сплачує відповідачу Гарантійний платіж, розмір якого становить 1053907,70 грн, без ПДВ, що є еквівалентом 37978,66 доларів США, без ПДВ, згідно з обмінним курсом НБУ на день укладання цього Договору (1 долар США - 27 гривень 75 копійок). Розмір Гарантійного платежу за цим Договором повинен відповідати сумі місячної орендної плати за третій та останній місяці суборенди Об`єкту за Основним договором.

Після укладання Основного договору, Гарантійний платіж зараховується відповідачем в рахунок сплати суборендної плати за третій місяць строку суборенди Об`єкта та в рахунок сплати останнього місяця строку суборенди Об`єкта (пункт 5.3 Попереднього договору).

Пунктом 6.1 Попереднього договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту укладення сторонами Основного договору у строк до 01.09.2021, але не більше ніж до 30.11.2021 або до моменту припинення дії Договору та/або розірвання цього Договору, в порядку, визначеному розділом 4 цього Договору.

Згідно із статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 182 ГК України передбачено, що за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 5 статті 182 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення (частина 3 статті 635 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 182 ГК України зобов`язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

З пояснень сторін слідує, і це не спростовано матеріалами справи, що у строки встановлені пунктом 1.4 Попереднього договору Основний договір укладений не був. Новий попередній договір, відповідно до положень пункту 1.6 Попереднього договору, також укладений не був.

Судом враховано, що відповідно до пункту 2.2 Попереднього договору відповідач зобов`язаний направити письмове повідомлення про готовність підписання Основного договору за зареєстрованим місцезнаходженням позивача та шляхом його надіслання за допомогою засобів електронного зв`язку на електронну адресу, вказану у даному договорі.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов пункту 2.1, 2.2 Попереднього договору.

Посилання відповідача на те, що дія Попереднього договору не припинилася, і обов`язок щодо укладання Основного договору у сторін зберігається, суд не бере до уваги з огляду на положення пункту 6.1 Попереднього договору та вимоги частин 1, 4 статті 182 ГК України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що оскільки позивач мав намір орендувати спірне приміщення та проводив в ньому ремонтні роботи, то вказане свідчить про намір позивача підписати Основний договір та про те, що позивач вважав попередній договір пролонгованим.

Однак, суд відхиляє вказані твердження відповідача, з огляду на те, що умовами Попереднього договору було передбачено конкретний термін укладення основного договору - у будь-якому випадку не пізніше 30.11.2021.

Отже, не укладення сторонами Основного договору у строк до 30.11.2021 має наслідком припинення дії Попереднього договору та зобов`язань між сторонами, незалежно від причин не укладення Основного договору.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а відповідно до положень статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Таким чином, будь-які зміни умов попереднього договору могли бути погоджені сторонами виключно у письмовій формі та у межах строку дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Попереднього договору позивачем сплачено відповідачу Гарантійний платіж у сумі 1053907,70 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 112 від 16.06.2021 та № 126 від 30.06.2021, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з пунктом 3.2.4 Попереднього договору у випадку припинення даного Договору у зв`язку із невиконанням третьою особою свого обов`язку щодо введення в експлуатацію та/або реєстрації права власності на Об`єкт у строк, встановлений в пункті 1.4 Попереднього договору, позивач має право вимагати від відповідача повернення йому гарантійного платежу та відшкодування всіх витрат, понесених ним у зв`язку із проведенням у Приміщенні опоряджувальних робіт та інших витрат, передбачених умовами цього Договору.

За твердженням позивача, Об`єкт не був введений в експлуатацію та реєстрація права власності на нього не відбулася в строк встановлений в пункті 1.4 Попереднього договору. Він зазначає, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що нежитлові приміщення загальною площею 3498,7 кв. м, за адресою: м. Київ, вулиця Мишуги, будинок 3-А були зареєстровано за третьою особою лише лише 15.09.2022.

Відповідач заперечує цей факт, і вказує на те, що третя особа набула право власності на Об`єкт оренди 16.04.2018 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою С.А. та зареєстрованого за №473 (далі - Договір купівлі-продажу від 16.04.2018). Саме в цей момент, а саме 16.04.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом внесено запис про право власності №25737960 стосовно об`єкту з реєстраційним номером нерухомого майна №1531786380000, що знаходиться за адресою: вулиця Мишуги, будинок 3-А (три, літера А) у місті Києві, на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:012:0023 площею 0,1899 га. Вказана інформація дає можливість ідентифікує цей об`єкт як той самий, стосовно якого укладено Попередній договір.

Відповідач наголошує, що попередній власник володів даним об`єктом з 01.12.2009, а отже Об`єкт був введений у експлуатацію ще до укладання Попереднього договору (як мінімум у 2009 році).

Досліджуючи вказане спірне питання, судом встановлено наступне.

Третя особа набула права власності на нежилий будинок (в літ. А) за адресою: місто Київ, вулиця Мишуги, будинок 3-А загальною площею 792,30 кв. м на підставі Договору купівлі-продажу від 16.04.2018 (на який посилається і сам відповідач). Ця обставина не заперечується сторонами і третьою особою та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями вказаного Договору та акта приймання передачі нежитлового будинку за Договором купівлі-продажу від 16.04.2018.

З пояснень відповідача слідує, що попередній власник Об`єкта протягом строку володіння цим майном здійснив ряд добудов та поліпшень, які не відображались за результатами проходження технічної інвентаризації. З метою приведення у відповідність фактичних розмірів будівлі і даних, відображених у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідачем замовлено проведення технічної інвентаризації об`єкту, за наслідками якої 30.09.2021 у цьому реєстрі відображено актуальну площу об`єкта, а саме - 3498,7 кв. м.

Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (копії відповідних витягів з цього реєстру долучені до матеріалів справи):

- 16.04.2018 нежитлові будівлі загальною площею 3498,7 кв. м за адресою: м. Київ, вулиця Олександра Мишуги, будинок 3-А, на праві власності були зареєстровані за третьою особою;

- 15.09.2022 відбулася реєстрація права власності за третьою особою на нежитлові приміщення за вищевказаною адресою, загальною площею 1177,6 кв. м (приміщення 1) та 2321,1 кв. м (приміщення 2);

- 16.09.2022 відбулася реєстрація права власності за третьою особою на нежитлові приміщення за вищевказаною адресою, загальною площею 3498,7 кв. м (внаслідок об`єднання нерухомого майна).

Зі змісту пункту 1.1 Попереднього договору вбачається, що Об`єкт оренди на момент укладення Попереднього договору будується на підставі Декларації про початок будівельних робіт КВ 061200521510.

Відповідачем Попередній договір підписаний без зауважень та заперечень, тобто останній визнав факт перебування об`єкта на стадії будівництва на момент підписання попереднього договору.

З долучених позивачем до відповіді на відзив доказів, зокрема Декларації про початок будівельних робіт КВ 061200521510, витягів з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, вбачається, що власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: місто Київ, вул. Олександра Мишуги, 3-А здійснювалась реконструкція приміщень нежитлового будинку, за результатами якої об`єкт нерухомого майна підлягав реєстрації та введенню в експлуатацію.

У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» під терміном будівництво розуміється нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва (пункт 1 частини 1 статті 1 цього Закону).

Об`єкт нерухомого майна, який утворився в результаті будівництва (в т.ч. реконструкції) підлягає введенню в експлуатацію, відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (пункти 5, 6 частини 5 статті 26, стаття 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною 5 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (копія міститься у матеріалах справи), декларація про готовність до експлуатації Об`єкта була отримана лише 07.06.2022, у зв`язку з початком будівництва (реконструкції) 23.02.2022 та його завершенням 10.05.2022.

Вказане свідчить про те, що на момент Підписання попереднього договору Об`єкт суборенди перебував в процесі будівництва (реконструкції) та за результатами завершення будівельних робіт підлягав державній реєстрації, а тому твердження відповідача про те, що умова пункту 1.5 Попереднього договору виконана вже до моменту його підписання відхиляється судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що право власності на Об`єкт, який мав бути переданий в суборенду, було зареєстровано лише 16.09.2022.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що третя особа не зареєструвала права власності на Об`єкт у строк, встановлений в пункті 1.4 Попереднього договору, а Попередній договір припинив свою дію, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на підставі пункту 3.2.4 Попереднього договору вимагати від відповідача повернення Гарантійного платежу.

На думку позивача, починаючи з 01.12.2021 у відповідача виник обов`язок з повернення гарантійного платежу.

Суд вважає вказані доводи помилковими, оскільки умовами Попереднього договору встановлено право вимагати повернення гарантійного платежу, однак умови цього договору не містять конкретного строку, у який відповідач має повернути Гарантійний платіж.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відтак, позивачем не доведено прострочення виконання відповідачем обов`язку із повернення Гарантійного платежу.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) вказано, що оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

З урахування викладеного, зважаючи на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача Гарантійного платежу у сумі 1053907,70 грн, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 1053907,70 грн додаткових грошових коштів на підставі статті 571 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що сплачений ним Гарантійний платіж у сумі 1053907,70 грн є завдатком.

Відповідно до статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

У Попередньому договорі сторонами визначено, що Гарантійний платіж означає платіж, який суборендар сплачує суборендодавцю згідно Розділу 5 цього договору для забезпечення виконання зобов`язань за Попереднім договором, який зараховується суборендодавцем в рахунок оплати суборендарем орендної плати за перший та останній місяць оренди об`єкту за Основним договором після його підписання сторонами та підлягає поверненню суборендареві у випадку припинення даного договору у зв`язку із невиконанням суборендодавцем зобов`язань щодо введення об`єкту в експлуатацію та реєстрації права власності у строки, визначені даним договором.

Правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком передбачені вимогами статті 571 ЦК України, зокрема: якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора; якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості; сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором; у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

За змістом наведених норм ЦК України завдаток є доказом існування зобов`язання, виконує платіжну функцію та є способом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК України завдатком може бути забезпечене лише дійсне зобов`язання, яке випливає із договору, укладеного сторонами.

Оскільки Основний договір (договір суборенди), який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то переданий позивачем Гарантійний платіж у сумі 1053907,70 грн є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеними Верховним Судом України у постановах від 25.09.2012 у справі № 6-82цс13, від 13.02.2013 у справі № 6-176цс12, а також у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 № 461/5297/16-ц та від 17.06.2021 у справі 711/5065/15-ц, у яких досліджувалося питання щодо різниці та правових наслідків між авансом та завдатком.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 691190,21 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 01.12.2021 по 17.11.2022, які позивачем розраховані виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у зазначений строк, то вказані вимоги також задоволенню не підлягають, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, за змістом цієї статті у договорі може бути передбачена умова для боржника у вигляді плати за користування чужими коштами, розмір якої у вигляді процентів може визначатися у договорі.

Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18.

Проте, судом було встановлено, що відповідачем не було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання у період 01.12.2021 по 17.11.2022, а матеріали справи не містять доказів досягнення між сторонами згоди у Попередньому договорі щодо визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами у порядку статті 536 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в частині стягнення 691190,21 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Інші доводи сторін та третьої особи, наведені у наданих суду заявах по суті справи, письмових та усних поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Лаб» (02002, місто Київ, вул. Окіпної Раїси, будинок 8-Б; ідентифікаційний код 43807137) 1053907 (один мільйон п`ятдесят три тисячі дев`ятсот сім) грн 70 коп. гарантійного платежу та 15808 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісім) грн 62 коп. витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 14.06.2023.

Суддя Р.Б. Сташків