Рішення

від 21.06.2023 по справі 910/13661/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.06.2023Справа № 910/13661/22

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Лаб»

про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачем у справі № 910/13661/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Лаб»

до Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Миколайовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс-ПГ»

про стягнення 3399553,49 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Пономаренко О.А.,

від третьої особи - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 у цій справі задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Лаб» (далі - позивач), стягнуто з Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Миколайовича (далі - відповідач) на користь позивача 1053907,70 грн гарантійного платежу та 15808,62 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовити.

Судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом у вказаному рішенні були покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем було вказано, що попередній розрахунок його витрат, пов`язаних із розглядом справи складе 150000 грн, а докази їх понесення будуть надані суду до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Представником позивача при розгляді справи по суті було зазначено, що позивачем були понесені судові витрати, які він просив відшкодувати за рахунок відповідача у сумі судового збору (50993,31 грн), а також витрат на правову допомогу в сумі 150000 грн. При цьому, докази понесення витрат на правову допомогу представник позивача зобов`язувався надати в установлені законом строки.

Питання покладення на відповідача у конкретному розмірі витрат на професійну правничу допомогу у судовому засіданні 29.05.2023 не вирішувалося.

Частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На електронну адресу господарського суду 02.06.2023 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачем у справі № 910/13661/23, відповідно до якої заявник просить суд стягнути з відповідача на його користь такі витрати у сумі 150000 грн. До цієї заяви додані відповідні докази підтвердження понесення цих витрат у наведеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 був призначений розгляд вказаної заяви на 21.06.2023.

21.06.2023 від відповідача надійшло письмове клопотання про зменшення відшкодування витрат на оплату правової допомоги позивачу до 30000 грн. Відповідач клопотання про зменшення відшкодування таких витрат мотивував тим, що заявлений позивачем їх розмір вважає необґрунтованим та непропорційним до предмета спору. Просив суд врахувати незначне задоволення позовних вимог позивача, майновий стан відповідача, ступінь складності справи як незначний, мінімальні витрати на судовий розгляд справи (підготовка трьох документів у справі та участі в декількох засіданнях).

У судове засідання 21.06.2023 представник позивача не з`явилися, а представник відповідача підтримав своє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають до відшкодування відповідачем.

Розглянувши заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та надані докази до неї, а також враховуючи подані письмові заперечення, судом встановлено наступне.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі у сумі 150000 грн.

На підтвердження факту понесення цих витрат позивачем до матеріалів справи додані наступні належні та допустимі докази:

- копія договору про надання правової допомоги від 14.11.2022, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Lex Aequitas» в особі керуючого партнера Пацалюк Альони Валеріївни та позивачем (далі - Договір);

- копії додаткової угоди до цього Договору від 01.12.2022;

- копія акта приймання-передачі наданих послуг за Договором від 30.05.2023;

- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги у даній справі адвокатом Пацалюк Альоною Валеріївною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4512/10 від 28.04.2011, інформація міститься в Єдиному державному реєстрі адвокатів України (https://erau.unba.org.ua).

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 2 Договору передбачено, що допомога (у цій справі) включає вчинення Адвокатським об`єднанням всіх та будь-яких юридично значимих дій від імені та в інтересах позивача, що необхідні для надання допомоги відповідно до законодавства, в тому числі, розробку правової позиції, підготовку документів, збирання доказів тощо.

Відповідно до пункту 5 Договору гонорар за надання допомоги за цим Договором визначено в розмірі 150000 грн.

Таким чином, у цьому Договорі сторони узгодили, що зазначений розмір суми гонорару є фіксованим та не змінюється в залежності від обсягу послуг/робіт та витраченого адвокатом (адвокатським об`єднанням) часу на надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 6 Договору (у редакції додаткової угоди від 01.12.2022) Клієнт (позивач) оплачує гонорар та витрати адвоката протягом 10 днів з моменту набрання законної сили рішення суду у справі, визначеній в пункті 1 Договору, на підставі акта прийому-передачі наданих послуг за повідомленими адвокатом реквізитами.

Частиною 3 статті 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У зазначеному вище акті приймання-передачі наданих послуг за Договором від 30.05.2023 наведений опис робіт (наданих послуг), які надавалися вищевказаним адвокатом у цій справі, зокрема: збір необхідних доказів, підготовка проекту заяви та подання заяви про забезпечення позову, підготовка та подання позовної заяви, підготовка та подання клопотання про залучення третьої особи, участь у судових засіданнях.

У цьому акті та заяві позивача не зазначено кількість витраченого адвокатом часу та тарифи на виконані роботи (надані послуги). Як було встановлено судом вище, сума гонорару адвокату встановлена фіксованою (150000 грн), і не залежить від обсягу наданих адвокатом послуг та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги.

Частиною 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19 наведений правовий висновок про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, частиною 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи таке питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Відповідач у своїх письмових запереченнях на заяву позивача про відшкодування витрат на правову допомогу зазначив, що сума витрат на професійну правничу допомогу позивача є неспівмірною та такою, що не відповідає критерію розумності, розмір таких витрат є необґрунтовано високим та не відповідає існуючим ринковим цінам на аналогічні послуги.

При цьому, відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем подавалися три ідентичні за текстом (різниця тільки у відповідачах) позовні заяви з однаковими доказами (справи №№ 910/13660/22, 910/13661/22 та 910/13663/22), у яких позивачем також заявлялися клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу (у кожній по 150000 грн), та судом вже частково задовольнялися ці клопотання та присуджувалися до стягнення з відповідачів відповідні розміри судових витрат на послуги адвоката. Відповідач наголосив, що позивачем не здійснювалися юридичні дії, які потребували значних витрат часу адвоката та інших ресурсів, оскільки справа не є складною і позивач по-суті подав шаблонну позовну заяву, відповідь на відзив та прийняв участь у декількох судових засіданнях, більшість з яких була на стадії підготовчого засідання.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи предмет і підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, проаналізувавши опис наданих позивачу послуг, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, наявність обґрунтованих заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданих адвокатом послуг та сума адвокатських витрат, яку просить стягнути позивач з відповідача (150000 грн) не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. Тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають покладенню на відповідача до 80000 грн, та покласти на останнього витрати позивача на професійну правничу допомогу в цій справі пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 30122,35 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись статтями 126, 129, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Коваля Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс-Лаб» (02002, місто Київ, вул. Окіпної Раїси, будинок 8-Б; ідентифікаційний код 43807137) 30122 (тридцять тисяч сто двадцять дві) грн 35 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 22.06.2023.

Суддя Р.Б. Сташків