Ухвала

від 15.06.2023 по справі 910/9387/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

15.06.2023Справа № 910/9387/23

Суддя Господарського суду міста Києва Удалова О.Г., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Блус Фарма»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвест»

про визнання договору діючим та забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Блус Фарма» (далі - позивач, ТОВ «Блус Фарма») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвест» (далі - відповідач, ТОВ «Трансвест») про визнання договору діючим та забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами був укладений договір оренди частини нежитлового приміщення № 51020 від 05.10.2020, згідно з яким відповідачем передано позивачу в оренду майно, розташоване за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мила, вул. Комарова, 23-Л.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2022 вирішено призупинити з 01.04.2022 дію договору, а також погоджено, що після оголошення про закінчення воєнного стану та усунення умов, які унеможливлюють належне виконання умов договору зі сторони орендодавця, сторонами будуть погоджені взаємовигідні умови щодо поновлення договору, нарахування, сплати орендної плати та експлуатаційних витрат на об`єкт оренди.

Проте позивачем на електронну пошту отримано від відповідача листи, в яких вказується про одностороннє розірвання договору оренди № 51020 від 05.10.2020, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати договір оренди № 51020 від 05.10.2020, укладений між ТОВ «Блус Фарма» та ТОВ «Трансвест», діючим, таким, що не є розірваним та забезпечити виконання ТОВ «Трансвест» взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Згідно з частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За загальним правилом та приписами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом з тим, частиною 3 статті 30 ГПК України встановлено виключну підсудність справ, що виникають зі спорів щодо нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено в постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним.

Тобто частина 3 статті 30 ГПК України визначає розширений перелік спорів, до яких застосовуються правила виключної підсудності.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 № 911/2390/18 зроблено наступні висновки: за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв`язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном. Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18. Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Позивач просить суд визнати договір оренди № 51020 від 05.10.2020, укладений між ТОВ «Блус Фарма» та ТОВ «Трансвест», діючим, таким, що не є розірваним, а також забезпечити виконання ТОВ «Трансвест» взятих на себе зобов`язань за договором.

Отже, позов спрямований на захист прав позивача як орендаря приміщення, тобто спір стосується права користування нерухомим майном, яке, в свою чергу, знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мила, вул. Комарова, 23-Л.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, відтак даний спір відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто Господарським судом Київської області.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин, позовні матеріали підлягають направленню до Господарського суду Київської області.

Крім того, разом з позовною заявою ТОВ «Блус Фарма» подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які правочини щодо об`єкта оренди - частини нежитлового приміщення, загальною площею 1179,00 кв. м. в т.ч.: на першому поверсі складські приміщення площею 1 080,00 кв.м та другому поверсі офісіні приміщення площею 99,00 кв.м., які розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Мила, вул. Комарова, 23-Л.

Водночас, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Проте, як вказано судом вище, даний спір відповідно до вимог частини третьої статті 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто Господарським судом Київської області.

Таким чином, заява про забезпечення позову також підлягає направленню за підсудністю до Господарського суду Київської області, оскільки не підсудна Господарському суду міста Києва.

Керуючись статтею 27, статтями 30, 31, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Передати матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Блус Фарма» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансвест» про визнання договору діючим та забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань з доданими до неї документами, а також заяву про забезпечення позову у справі № 910/9387/23 за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ-32, вул. Симона Петлюри, 16/108).

Ухвала набирає законної сили 15.06.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.Г. Удалова