Рішення від 03.05.2023 по справі 911/2617/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2617/22

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2617/22

за позовом ОСОБА_1 , м. Луцьк Волинської області

доФізичної особи-підприємця Воржева Сергія Анатолійовича, с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області

простягнення 442 278,77 грн

Представники:

від позивача: Чабан Р.Л., адвокат, ордер серії АС № 149141 від 07.12.2022;

від відповідача: Літвінов Є.В., адвокат, ордер серії АН № 1089509 від 16.12.2022

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Лопошук Аліна Павлівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом від 07.12.2022 (вх. № 2291/22 від 13.12.2022) до Фізичної особи-підприємця Воржева Сергія Анатолійовича (далі - відповідач) про стягнення 442 278,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору комерційної концесії (франчайзингу) № 4 від 06.02.2021 щодо сплати франшизи, у зв`язку з чим за твердженням позивача у відповідача наявна заборгованість в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на 07.12.2022 становить 365 686,00 грн. З огляду на наявність заборгованості позивачем також нараховані штраф у розмірі 1 000,00 доларів США, що еквівалентно 36 568,60 грн, пеню в сумі 20 862,22 грн та 3 % річних в сумі 524,00 доларів США, що еквівалентно 19 161,95 грн.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.07.2022 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Лопошук А.П. за її рішенням.

Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за договором комерційної концесії (франчайзингу) від 06.02.2021, підписаного на той момент Фізичною особою-підприємцем Лопошук А.П. та Фізичною особою-підприємцем Воржевим С.А., та стосується здійснення господарської діяльності, тому спір підлягає розгляду господарським судом.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 відкрито провадження у справі № 911/2617/22, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 18.01.2023.

11.01.2023 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 09.01.2023 (вх. № 511/23), в якому останній заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач стверджує про те, що франчайзер не надав, а франчайзі жодним чином не користувався ані системою ведення бізнесу позивача, ані торговою маркою чи промисловим зразком франчайзера у підприємницькій діяльності, а сторони взагалі не здійснювали діяльність, визначену умовами договору, оскільки на запит відповідача щодо надання технічної та комерційної документації позивачем було повідомлено про їх фактичну відсутність. Відповідач зазначає, що позивач не надав відповідачу жодної інформації необхідної відповідачу для здійснення прав за договором; не проінструктував відповідача або його працівників з питань, пов`язаних із здійсненням цих прав; не надав жодної комерційної інформації, жодних консультацій щодо ведення бізнесу; не погоджував місце відкриття магазину; не передав жодних рецептів, торгових марок, технічних зразків та умов; взагалі не вчинив жодних дій для відкриття відповідачем магазину; відповідач не відкривав магазин та жодним іншим чином не здійснював господарської діяльності, передбаченої умовами договору.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 4.2 договору місце здійснення діяльності франчайзі Україна м. Київ. Франчайзер не вправі надавати франшизу будь-якій іншій особі в м. Києві. Права франчайзі в межах м. Київ є ексклюзивними.

Відповідач зазначає, що у соціальній мережі «Facebook» у бізнес-акаунті «МУКА. Майстерня домашніх напівфабрикатів» оприлюднено допис про відкриття ФОП Шило Дмитром Анатолійовичем нового магазину за адресою: АДРЕСА_1 під комерційною вивіскою «МУКА». Також ФОП Шило Д.А. під комерційною вивіскою «МУКА» відкрито магазин за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 24.

Відповідач зазначає, що позивач жодним чином не розраховував на співпрацю щодо своєї франчайзингової мережі «МУКА» в місті Києві з відповідачем, адже ще з 2021 року співпрацює в місті Києві з ФОП Шило Д.А., який здійснює свою господарську діяльність у магазинах з комерційними вивісками «МУКА» за адресами: вул. Б.Гаврилишина, 5 у м. Києві та вул. Солом`янська, 24 у м. Києві.

Таким чином, відповідач вважає, що за відсутності наданої йому інформації для здійснення відповідачем наданих йому прав, відсутності інструктажу працівників відповідача, а також не здійснення відповідачем господарської діяльності, на підставі укладеного договору, у нього відсутній обов`язок щодо оплати франшизи.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2023 підготовче засідання було відкладено на 08.02.2023.

27.01.2023 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 23.01.2023 (вх. № 1627/23), в якій позивач стверджує про повне виконання ним умов договору, зокрема, про розташування торгово-виробничого приміщення, ремонту приміщення в стилі «МУКА» та паралельного проведення навчання персоналу за місцем знаходженням приміщення у м. Луцьк по вул. Липинського, 11, а в подальшому в ЖК «Петрівський квартал», с. Святопетрівське бул. Т. Шевченка, 9. При цьому, позивач вказує на відкриття нового торгово-виробничого приміщення «Мука», про що позивачем було повідомлено на своїй сторінці у Фейсбуці. Позивач зауважує, що в постах позивача розміщено посилання на сторінку в Інстаграм: muka_kiev_sv, яка фактично дублює назву сторінки позивача: muka_lutsk та обидві сторінки містять однакові пости. Крім того, позивач стверджує про відсутність будь-яких запитів до нього з боку відповідача щодо надання документації, рецептури або ведення бізнесу.

Позивач зазначає, що ним було виконано умови договору, оскільки відповідачем здійснено використання назви торгово-виробничого приміщення та вивіски «МУКА», а також маркування продукції (фото додано до позовної заяви), де у відомостях про виробника вказано Воржев, а адреса виробництва: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, б-р Т.Шевченка, 9, ЖК «Петрівський квартал».

Позивач стверджує, що є доведеним факт виконання в повному обсязі договору з боку позивача, а згідно умов договору оплата по договору не залежить від виконання зобов`язань позивачем.

07.02.2023 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 06.02.2023 (вх. № 2416/23), в яких відповідач підтримуючи свої заперечення вказував на порушення позивачем умов договору та ненадання ним технічної та комерційної документації, інструктажу працівників, не передання макетів, рецептів, торгових марок або технічних зразків. Також відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1117 Цивільного кодексу України сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична особа та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а позивачем припинено здійснення господарської діяльності, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/2617/22, справу призначено до розгляду по суті на 15.03.2023.

13.03.2023 через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 4734/23), зокрема, заяви свідків.

Ухвалою суду від 15.03.2023 відмовлено у задоволенні поданого позивачем клопотання від 08.03.2023 про долучення доказів до матеріалів справи та не прийнято до розгляду надані позивачем докази; оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 05.04.2023.

В судовому засіданні 05.04.2023 судом було оголошено перерву з розгляду справи по суті до 03.05.2023.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив; представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог вважаючи позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є власником знака для товарів та послуг МУКА, що підтверджується витягом Укрпатент. Даний знак включає кл. 29: варення; вироби з тіста на основі картоплі; голубці; гриби законсервовані; деруни; джеми; журавлинне варення; закуски на основі фруктів; заморожені фрукти; ковбаса кров`яна; ковбаси з вівсяним борошном; ковбасні вироби; муси овочеві; овочеві консерви; овочеві салати; овочі законсервовані; овочі оброблені; овочі приготовані; оладки картопляні; паштети печінкові; перець законсервований; повидла; продукти для овочевих супів; сирники; складники для готування бульйонів; суміш для готування супів; фрукти законсервовані; яблучне пюре; ягоди законсервовані; кл. 30: кетчуп (соус); кіши (пироги); млинці; млинці солоні; пельмені; пироги; пироги з листкового тіста з паштетами; пироги з м`ясом; піци; равіолі; солодові бісквіти.

06.02.2021 між Фізичною особою-підприємцем Лопошук Аліною Павлівною (позивач, франчайзер) та Фізичною особою-підприємцем Воржевим Сергієм Анатолійовичем (відповідач, франчайзі) був підписаний Договір № 4 комерційної концесії (франчайзингу).

У розділі 1 договору зазначено, що франчайзинг це відносини, в силу яких одна особа (Франчайзер) надає іншій особі (Франчайзі) право здійснювати підприємницьку діяльність під брендом Франчайзера відповідно до сформованої ним системи ведення бізнесу.

Франшиза це право Франчайзі здійснювати бізнес під фірмовим найменуванням/брендом Франчайзера з використанням його рецептури.

Роялті це плата, яку сплачує Франчайзі Франчайзеру за користування франшизою.

Так, умовами п. 2.1 договору визначено, що він укладається з метою успішного ведення бізнесу з виготовлення та реалізації напівфабрикатів у франчайзинговій мережі «МУКА» при використанні ділової репутації і досвіду ведення бізнесу франчайзера з метою досягнення і дотримання належного рівня виробництва та якості продукції і обслуговування клієнтів, а також здійснення співробітництва сторін для досягнення найкращих економічних результатів від партнерської господарської діяльності та отримання прибутку.

Пунктом 3.1 договору визначено, що для досягнення спільних цілей, зазначених у розділі 2 договору, сторони домовились про наступне: 3.1.1 їх ділові відносини за договором засновані на взаємній співпраці та наданні допомоги в поточній діяльності; 3.1.2 франчайзер надає консультації з організаційної підтримки, навчання стилю ведення бізнесу, а також застосовує інші заходи, спрямовані на підготовку франчайзі до ведення бізнесу за стандартами, встановленими франчайзером; 3.1.3 франчайзі та його працівники зобов`язані пройти навчання щодо умов ведення бізнесу, що організовується силами франчайзера; 3.1.4 місце розташування локації франчайзі узгоджується сторонами. При виборі місця франчайзі має виходити з того, що територіальне розміщення виробничо-торгового приміщення повинно бути або в центрі міста або на вулиці, яка є досить прохідною (має бути всім відомий орієнтир); 3.1.5 франчайзі своїми силами та за власний рахунок забезпечує виконання підготовчих робіт для установки локації франчайзі під брендом/фірмовим найменуванням франчайзера, що засвідчується відповідним актом, підписаним сторонами. Приміщення франчайзі має відповідати всім санітарно-гігієнічним вимогам, бути пристосованим для виробництва харчових продуктів (напівфабрикатів) та їх безпосередній реалізації споживачам.

Згідно п. 4.1 договору франчайзер за плату передає, а франчайзі приймає у користування франшизу франчайзера, а франчайзі зобов`язується виплатити франчайзеру передбачену договором винагороду та вести свою діяльність згідно встановленої франчайзером системи ведення бізнесу.

Місце здійснення діяльності франчайзі - Україна, м. Київ. Франчайзер не вправі надавати франшизу будь-якій іншій особі в м. Київ. Права франчайзі в межах м. Київ є ексклюзивними (п. 4.2 договору).

Так, п. 5.1 договору визначено, що вартість франшизи обраної франчайзі за цим договором становить 10 000,00 доларів США за відкриття одного виробничо-торгового приміщення (торгової точки). За відкриття кожного наступного виробничо-торгового приміщення франшиза становить 4 000,00 доларів США, а за відкриття торгового приміщення (магазину без виробництва продукції) вартість франшизи становить - 2 500,00 доларів США. Гривневий еквівалент вартості франшизи (роялті) обраховується виходячи з курсу продажу долара США до гривні. Оплата роялті здійснюється у гривнях виходячи з курсу продажу долара до гривні за даними НБУ на день здійснення оплати.

Умовами п. 5.2 договору визначено, що франчайзі зобов`язаний оплатити франшизу при відкритті 1-го виробничо-торгового приміщення: а) на момент підписання даного договору сплатити винагороду (роялті) у гривнях в розмірі, який дорівнює 5 000,00 доларів США; б) решту протягом 10 календарних днів з моменту початку реалізації продукції по франшизі, але не пізніше ніж через 30 днів з моменту підписання даного договору франчайзі сплачує винагороду (роялті) у гривнях в розмірі який дорівнює 5 000,0 доларів США.

Умовами п. 6.1 договору визначено, що франчайзі має право користування франшизою протягом терміну дії даного договору. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років (п. 6.2 договору).

Відповідно до п.п. 7.2.1-7.2.5 договору франчайзі взяв на себе обов`язки щодо, в т.ч. здійснювати діяльність під вивіскою/брендом франчайзингової мережі «МУКА» згідно Додатку № 1; забезпечити відповідність приміщень вимогам франчайзера до дизайну згідно Додатку № 2; користуватись при виготовлені продукції виключно рецептурою франчайзера та використовувати при виробництві погоджені з франчайзером сировину та продукти. Не змінювати рецептуру, постачальників, сировину та продукти без погодження з франчайзером; використовувати формат етикетки франчайзингової мережі «МУКА» - Додаток № 3; дотримуватись цінової політики франчайзера - Додаток № 4 або ж за погодженням змін.

Згідно п.п. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 договору франчайзер зобов`язаний надавати франчайзі постійну консультаційну підтримку, яка стосується всіх аспектів успішного ведення бізнесу; проводити навчання франчайзера та його працівників при відкритті виробничо-торгового та торгового приміщення (магазину) франчайзі; здійснювати підбір обладнання для приміщень франчайзі (оплата, доставка та монтаж обладнання здійснюється за рахунок франчайзі).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши зміст договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором комерційної концесії.

Статтею 1115 ЦК України визначено, що за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов`язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» технічні умови це нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинна відповідати продукція, процес або послуга, та визначає процедури, за допомогою яких може бути встановлено, чи дотримані такі вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 366 ГК України за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов`язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов`язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду. Договір комерційної концесії передбачає використання комплексу наданих користувачеві прав, ділової репутації і комерційного досвіду правоволодільця в певному обсязі, із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери підприємницької діяльності.

Згідно ст. 367 ГК України договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

Предметом договору комерційної концесії є право на використання об`єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації. Договором комерційної концесії може бути передбачено використання предмета договору із зазначенням або без зазначення території використання щодо певної сфери цивільного обороту (ст. 1116 ЦК України).

Сторонами в договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ст. 1117 ЦК України).

Договір комерційної концесії (франчайзингу) від 06.02.2021, підписаний на той момент Фізичною особою-підприємцем Лопошук А.П. та Фізичною особою-підприємцем Воржевим С.А. Строк дії договору протягом 5 років.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.07.2022 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Лопошук А.П. (позивач) за її рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 370 ГК України, яка кореспондується із ст. 1120 ЦК України, правоволоділець зобов`язаний: передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінструктувати користувача і його працівників з питань, пов`язаних із здійсненням цих прав; видати користувачеві передбачені договором ліцензії (дозволи), забезпечивши їх оформлення у встановленому законодавством порядку.

Якщо договором комерційної концесії не передбачено інше, правоволоділець зобов`язаний: надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників; контролювати якість товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачем на підставі договору комерційної концесії.

Згідно ч. 1 ст. 1122 ЦК України в договорі комерційної концесії можуть бути передбачені особливі умови, зокрема: 1) обов`язок правоволодільця не надавати іншим особам аналогічні комплекси прав для їх використання на закріпленій за користувачем території або утримуватися від власної аналогічної діяльності на цій території; 2) обов`язок користувача не конкурувати з правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність договору, щодо підприємницької діяльності, яку здійснює користувач з використанням наданих правоволодільцем прав; 3) обов`язок користувача не одержувати аналогічні права від конкурентів (потенційних конкурентів) правоволодільця; 4) обов`язок користувача погоджувати з правоволодільцем місце розташування приміщень для продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), передбачених договором, а також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

Відповідно до ст. 369 ГК України винагорода за договором комерційної концесії може виплачуватися користувачем правоволодільцеві у формі разових або періодичних платежів або в іншій формі, передбаченій договором.

При цьому, як вже зазначалось вище, відповідно до ст.ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Сторони, із урахуванням встановленої законом свободи договору, на власний розсуд, що не суперечить вимогам ст.ст. 6, 627, 628, 1115-1118 ЦК України та ст.ст. 2, 179-181, 366-367 ГК України, у п.п. 3.1.5, 7.2.1 - 7.2.5 договору погодили підписання акту щодо підготовчих робіт для установки локації франчайзі під брендом франчайзера, надання повного пакету документів, які повинні бути невід`ємними додатками до договору, а саме вивіска /бренд франчайзингової мережі «МУКА» (додаток № 1 до договору), вимоги франчайзера до дизайну приміщення (додаток № 2 до договору), формат етикетки франчайзингової мережі «МУКА» (додаток № 3 до договору), цінова політика франчайзера (додаток № 4 до договору).

Відповідачем зазначено, та не спростовано позивачем, що сторонами не підписано жодної додаткової угоди до договору або акти приймання-передавання, якими повинно було передано позивачем відповідачу формат вивіски /бренда франчайзингової мережі «МУКА», вимоги франчайзера до дизайну приміщення, формат етикетки франчайзингової мережі «МУКА», цінова політика франчайзера.

Також позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідно до умов ст. 370 ГК України, яка кореспондується із ст. 1120 ЦК України, позивач передав відповідачу технічну та комерційну документацію, рецептуру і надав іншу інформацію, необхідну користувачеві для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії.

Так, звертаючись із позовом позивач стверджував про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору комерційної концесії (франчайзингу) № 4 від 06.02.2021 щодо сплати франшизи та вказував, що зі сторони позивача було здійснено повне виконання умов договору, зокрема, розташовано торгово-виробниче приміщення, здійснений ремонт приміщення в стилі «МУКА» та паралельно були проведенні навчання персоналу за місцем знаходженням приміщення у м. Луцьк по вул. Липинського, 11, а в подальшому в ЖК «Петрівський квартал», с. Святопетрівське бул. Т. Шевченка, 9.

Водночас, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували належне виконання позивачем умов договору.

Поряд з цим, позивачем не доведено належними доказами виконання ним умов договору, зокрема, матеріали справи не містять засвідченого в двосторонньому порядку акту, який міг би підтверджувати виконання робіт для установки локації франчайзі під брендовим найменуванням франчайзера.

Разом з цим, суд відзначає також про відсутність в матеріалах справи доказів надання позивачем будь-якої технічної та комерційної документації або інформації наданої позивачем для введення бізнесу відповідачем під брендом позивача, жодних актів передачі позивачем такої документації до матеріалів справи не додано.

Окрім того, докази здійснення інструктажу або навчання працівників відповідача з боку позивача, зокрема, будь-яких журналів обліку працівників або актів наданих послуг, або виконаних позивачем робіт тощо, в матеріалах справи також відсутні, як і відсутні докази здійснення позивачем консультацій щодо ведення відповідачем бізнесу за стандартами позивача.

Клопотань про витребування доказів у встановлені законодавством строки позивач до суду не надавав.

При цьому, як встановлено у п. 4.2 договору місце здійснення діяльності франчайзі - Україна, м. Київ. Франчайзер не вправі надавати франшизу будь-який іншій особі в м. Києві. Права франчайзі в м. Києві є ексклюзивними.

В той же час позивач зазначає, що відповідачем було відкрито торгово-виробниче приміщення за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9.

Як доказ вироблення саме відповідачем продукції за технологією та рецептурою позивача, позивач надав копію фото чеку та товару, придбаного в «МУКА».

Однак, як у чеку так й на етикетці продукції зазначено адресу виробничої потужності: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9. Виробником зазначено ФОП Воржеву Олену Миколаївну.

Тобто, жодних доказів щодо відкриття торгово-виробничого приміщення за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9 або за іншою адресою саме відповідачем ФОП Воржевим Сергієм Анатолійовичем до суду не надано, як і не надано доказів вироблення саме відповідачем продукції за технологією та рецептурою позивача.

Позивач посилається на фото, яке позивач розмістив на своїй сторінці Фейсбук про відкриття нового торгово-виробничого приміщення «МУКА» за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9. Позивач зазначає, що на даному фото присутній відповідач та його дружина і цим підтверджується відкриття торгово-виробничого приміщення саме ФОП Воржевим С.А.

Однак, ФОП Воржева Олена Миколаївна зареєстрована як самостійний суб`єкт підприємницької діяльності, і як свідчать докази надані позивачем, в торгово-виробничому приміщенні за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, бульвар Т.Шевченка, 9 здійснювалась підприємницька діяльність саме ФОП Воржевою О.М.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 цієї статті ).

Відповідно до частини 4 вказаної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Здійснивши аналіз матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, у розумінні статей 76-79 ГПК України, не доведено факт досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору комерційної концесії, а саме передачі правоволодільцем правокористувачу технічної та комерційної документації, необхідної для здійснення прав за договором комерційної концесії, фактичного виконання сторонами умов договору та підтвердження дій сторін щодо реального виконання договору, чим спростовуються твердження позивача, що оплата по договору не залежить від виконання зобов`язань позивачем.

Враховуючи вищевикладене суд відмовляє в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 10 000 доларів США, що еквівалентно 365 686,00 грн., заборгованості по оплаті франшизи.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 000,00 доларів США, що еквівалентно 36 568,60 грн, пені в сумі 20 862,22 грн та 3 % річних в сумі 524,00 доларів США, що еквівалентно 19 161,95 грн, то суд відзначає, що враховуючи відмову в задоволені вимоги щодо стягнення основної заборгованості, у суду також відсутні підстави щодо стягнення штрафу, пені та 3 % річних, як такі, що є похідними від основної вимоги.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати у справі покладаються на позивача у відповідності до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Воржева Сергія Анатолійовича про стягнення 442 278,77 грн відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 14.06.2023.

Суддя О.О. Христенко