Рішення

від 14.06.2023 по справі 912/595/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/595/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М.К., розглянувши справу:

за позовом першого заступника керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Знам`янської міської ради,

до Фермерського господарства «Терра Сервіс»

про зобов`язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації права оренди;

за участю:

- секретаря судового засідання Рудченко І.А.,

- представників: прокуратури Сігіди Л.М., позивача не з`явився, відповідача Іванченка В.В.;

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПРОКУРОРА

05.04.2023 перший заступник керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся в інтересах держави в особі Знам`янської міської ради до ФГ «Терра Сервіс» та просить суд:

- зобов`язати ФГ «Терра Сервіс» повернути Знам`янській міській раді земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 29,32 га за кадастровим номером 3510645300:02:000:9016.

- скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 29,32 га за кадастровим номером 3510645300:02:000:9016, яка розташована на території Знам`янської міської ради, здійснену 26.04.2021 державним реєстратором Суботцівської сільської ради Свириденком А.М.;

Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що:

- 25.05.2015 Головне управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області за договором оренди передало ОСОБА_1 земельну ділянку площею 29,32 га з кадастровим номером 3510645300:02:000:9016 з метою створення та діяльності фермерського господарства;

- 15.11.2017 Апеляційний суд Кіровоградської області рішенням у справі № 389/29/17-ц визнав недійсним цей договір та зобов`язав її повернути земельну ділянку;

- 22.06.2018 за ініціативою Знам`янської місцевої прокуратури до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про припинення за ОСОБА_1 відповідного права оренди земельної ділянки;

- проте, у подальшому 26.04.2021 до Реєстру за ініціативою ФГ «Терра Сервіс» внесені відомості щодо реєстрації права оренди цієї ж земельної ділянки за ним;

- на даний час спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Знам`янської територіальної громади, тому ФГ «Терра Сервіс» на підставі положень статей 1212 та 1213 Цивільного кодексу України повинне повернути її власнику, оскільки у нього відсутнє право на користування нею, а набуття відбулося без достатньої правової підстави;

- у відповідності до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставою внесення до Державного реєстру речових прав відомостей є судове рішення про скасування державної реєстрації права, а тому обраний спосіб захисту щодо цього відповідає цим положенням;

- позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави, оскільки Позивач не вчинив своєчасні та необхідні дії щодо цього.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

Знам`янська міська рада позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Також вказала, що її посадовими особами була оглянута спірна земельна ділянка і встановлено, що вона використовується.

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ВІДПОВІДАЧА

ФГ «Терра Сервіс» позовні вимоги не визнає та зазначає, що:

- 25.05.2015 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області уклало з ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 29,32 га з кадастровим номером 3510645300:02:000:9016 з метою створення та діяльності фермерського господарства;

- договір укладався на 7 років, а тому з урахуванням положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» він поновлений на 1 рік, тобто до 25.05.2023;

- оскільки земельна ділянка передавалася ОСОБА_1 для утворення фермерського господарства, то всі права її орендаря перейшли до ФГ «Терра Сервіс», а тому була здійснена державна реєстрація речового права на земельну ділянку;

- у подальшому рішенням у справі № 389/29/17 вирішені спірні питання щодо повернення земельної ділянки саме ОСОБА_1 , а тому вимоги, які спрямовані до нього про повернення тієї ж земельної ділянки є неправомірними;

- Прокурор не надав доказів утримання та використання земельної ділянки саме ФГ «Терра Сервіс» станом на час розгляду справи в суді;

- обраний Прокурором спосіб захисту порушених прав не відповідає положенням законодавства, оскільки належним та ефективним є «скасування запису про проведену державну реєстрацію», а не «скасування державної реєстрації права»;

- реєстрація права складається з назви обтяження, дати та номеру запису про речове право, але Прокурор цього не вказав, що унеможливлює прийняття рішення про скасування державної реєстрації права.

ПРЕДМЕТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

З огляду на зміст викладених обставин, предмет заявлених вимог та позицій сторін, суд уважає, що наявний між сторонами спір знаходиться у площині визначення набуття ФГ «Терра Сервіс» прав орендаря та виникнення у нього кондикційних зобов`язань з повернення земельної ділянки за наявності юридичних фактів отримання її для ведення і створення фермерського господарства засновником та подальшого визнання недійсним такого договору.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою від 07.04.2023 Суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та сторонам установив строки для надання процесуальних заяв.

У встановлені строки ФГ «Терра Сервіс» подало відзив на позов та заперечення, а Прокурор відповідь на відзив. У свою чергу, Знам`янська міська рада подала заяву про підтримання позовних вимог.

Підготовче засідання Суд провів 17.05.2023, 31.05.2023, а розгляд справи по суті 14.06.2023. Відповідний розгляд здійснений без участі представника Знам`янської міської ради, оскільки він не прибув, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд, що слідує з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №0600027847720.

Перед початком судового розгляду справи по суті Суд задовольнив клопотання Прокурора про залучення письмових пояснень по суті позову з додатками. Водночас, Суд клопотання Знам`янської міської ради про залучення до матеріалів справи акту комісійного обстеження земельної ділянки від 29.05.2023, оскільки він є доказом, який поданий з порушенням порядку, встановленого частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та без клопотання про поновлення строку на його подачу.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

25.05.2015 Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, виступаючи у якості орендодавця, уклало з ОСОБА_1 , як орендарем, договір оренди землі (а.с. 191-195).

За умовами договору, які впливають на вирішення спору:

- орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначання для ведення фермерського господарства (пункт 1);

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 29.32 га з кадастровим номером 3510645300:02:000:9016 для ведення фермерського господарства (пункт 2);

- договір укладений на 7 років (пункт 8).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 129076851 від 26.06.2018 до Реєстру 25.05.2015 внесені відомості про реєстрацію речового права оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3510645300:02:000:9016, а саме відповідне право зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 25.05.2015 (а.с. 52).

15.11.2017 Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалив рішення у справі № 389/29/17-ц за позовом керівника Знам`янської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Знам`янської Другої селищної ради Кіровоградської області про визнання недійсними наказів, договорів оренди землі та зобов`язання повернути земельні ділянки (а.с. 29-37).

За змістом рішення Апеляційний суд установив, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області наказом № 11-1201/14-15-СГ від 12.03.2015 надало в оренду ОСОБА_1 строком на 7 років земельну ділянку загальною площею 38,19 га, яка складається із земельних ділянок площею 29,32 га та 8,87 га, для ведення фермерського господарства. У подальшому 25.05.2015 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області уклало з ОСОБА_1 договори оренди земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки площею 29,32 га з кадастровим номером 3510645300:02:000:9016.

Цим рішенням Апеляційний суд, з поміж іншого, визнав недійсним договір оренди земельної ділянки площею 29,32 га, кадастровий номер 3510645300:02:000:9016, укладений 25.05.2015 між ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_1 , а також зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельну ділянку.

Як слідує із постанови Верховного Суду від 23.05.2018 за результатами касаційного перегляду наведене рішення залишене без змін (а.с. 38) та воно є чинним у незалежності від наступних судових розглядів справи за постановою Кропивницького апеляційного суду від 27.08.2019 (а.с. 53-63), постановою Верховного Суду від 24.03.2021 (а.с. 64-74), ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16.12.2021 (а.с. 75-86) та постановою Верховного Суду від 11.11.2022 (а.с. 87-104), якими вирішувалася апеляційна скарга, подана ФГ «Терра Сервіс», як особою, чиї права та інтереси зачіпало прийняте рішення.

Зокрема, за змістом ухвали Кропивницького апеляційного суду від 16.12.2021 апеляційне провадження за скаргою ФГ «Терра Сервіс» закрите, а постановою Верховного Суду від 11.11.2022, ухвала залишена без змін. В ухвалі Суд вказав, що рішення у справі № 389/29/17-ц, з урахуванням рішення апеляційного суду, не створює будь-яких правових наслідків для нього, не впливає на його права, обов`язки та інтереси.

Як слідує з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.03.2023 у реєстрі наявні відомості щодо державної реєстрації ФГ «Терра Сервіс», яка здійснена 27.03.2017 (а.с. 129-130).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 32761791 від 31.03.2023 у Реєстрах наявні відомості, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3510645300:02:000:9016, а саме, її власником з 01.03.2021 являється Знам`янська міська рада, а орендарем з 26.04.2021 за договором від 25.05.2015, укладеним між ГУ Держгеокадастр у Кіровоградській області та ОСОБА_1 , є ФГ «Терра Сервіс» (а.с. 105-110).

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН ТА ЗАКОНОДАВСТВА

Щодо прокурорського представництва

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді урегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Вона визначає, що представництво полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1); прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3); наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу Українивстановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отож, з огляду на викладене, прокурор повинен дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

У спорі Прокурор визначив Позивача у якості органу, який мав здійснювати захист інтересів держави, а тому суд надає оцінку повноважності відповідного представництва.

Система, засади організації та діяльності, а також правового статусу місцевого самоврядування в Україні визначені положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР. За його змістом:

- міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування (частини 1 статті 10);

- орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1);

- міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25);

- на пленарних засіданнях міської ради вирішуються, з-поміж інших, питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини 1 статті 26).

У свою чергу, відповідно до пункту «а» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Суд установив, що спірна земельна ділянка належать до комунальної власності Знам`янської міської ради, а тому, з огляду на викладене, вона є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси відповідної територіальної громади та може бути позивачем у суді у випадку, коли це необхідно для реалізації її повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування у земельних правовідносинах.

Листами № 52-150вих-23 від 09.01.2023 (а.с. 117-118) та № 52-940вих-23 від 09.02.2023 (а.с. 125-126) Знам`янська окружна прокуратура звернулася до Знам`янської міської ради з вимогою про надання інформації про вжиття заходів стосовно законності використання земельної ділянки з кадастровим номером 3510645300:02:000:9016.

Згідно з листами № 01-40/241/5 від 16.01.2023 (а.с. 119) та № 01-40/465/5 від 16.02.2023 (а.с. 127-128) Знам`янська міська рада повідомила Прокуратуру що нею не вживалися заходи претензійно-позовного характеру через відсутність відповідного рішення щодо цього та вона не заперечує проти прокурорського представництва її інтересів в суді.

У подальшому Знам`янська окружна прокуратура листом за вих. № 52-1470вих-23 від 07.03.2023 (а.с. 134) повідомила Знам`янську міську раду про звернення до суду в її інтересах стосовно повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди за ФГ «Терра Сервіс».

З викладеного слідує, що Позивач тривалий час не вживав заходи для звернення до суду з відповідним позовом, а тому Прокурор дотримався законодавчих положень щодо порядку прокурорського представництва в суді.

Щодо набуття ФГ «Терра Сервіс» прав орендаря спірної земельної ділянки

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Земля являється унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

Стаття 80 Земельного кодексу України визначає, що суб`єктами права на землі державної власності є держава, а на землі комунальної власності територіальні громади, які реалізують це право через відповідні органи.

Частина 1 статті 93 ЗК України та стаття 1 Закону України «Про оренду землі» надають визначення категоріям «право оренди земельної ділянки» та «оренда землі», зокрема, ними є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями (частина 1).

Отож, правом на передачу земельної ділянки державної або комунальної власності в оренду наділені відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування, а набуття права користування нею (оренди) виникає за наслідками відповідної передачі та укладення договору оренди.

У спорі Суд установив, що спірна земельна ділянка передавалася в оренду ОСОБА_1 за договором від 25.05.2015 з метою ведення фермерського господарства, а безпосередньо вимоги про її повернення заявлені до самого фермерського господарства, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню правові норми, які урегульовують порядок набуття прав фермерським господарством на земельну ділянку, яка передається її засновнику у користування з відповідною метою.

Зокрема, порядок утворення фермерського господарства на дату укладення договору оренди спірної земельної ділянки регулювався положеннями Закону України «Про фермерське господарство» № 973-ІV від 19.06.2003 (надалі Закон № 973-ІV) у відповідній редакції.

За основними положеннями Закону № 973-ІV, які впливають на вирішення спору:

- фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону ( частина 1 статті 2);

- для отримання в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації (частина 1 статті 7);

- після укладення засновником договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (частина 1 статті 18);

- землі фермерського господарства можуть складатися, з-поміж інших, із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди (пункт «в» частини 1 статті 12).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування положень Закону України «Про фермерське господарство»від 19.06.2003 № 973-IV та вказав, що: у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства; у таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Отже, наведені правові положення вказують на нерозривний зв`язок між отриманням земельної ділянки в оренду для утворення та ведення фермерського господарства особою, яка бажала здійснювати підприємницьку діяльність у відповідній сфері, та самим утворюваним фермерським господарством. Цей зв`язок характеризується порядком утворення фермерського господарства, а саме пов`язаністю отримання земельної ділянки засновником господарства у користування та подальшою державною реєстрацією такої юридичної особи.

У справі Суд установив, що договір оренди від 25.05.2015 в момент укладення був направлений на отримання земельної ділянки в оренду для утворення та діяльності фермерського господарства. Проте, державна реєстрація ФГ «Терра Сервіс» відбулася набагато пізніше дати укладення договору оренди землі, а саме 27.03.2017. У зв`язку з цим, Суд уважає за необхідне надати оцінку цим фактам, оскільки вони впливають на вирішення спору щодо набуття ФГ «Терра Сервіс» прав землекористувача за договором оренди.

З тексту договору не вбачається, що земельна ділянка передавалася в оренду для утворення фермерського господарства з певною назвою. Напроти, Апеляційний суд Кіровоградської області у рішенні у справі № 389/29/17-ц (провадження № 22-ц/781/1946/17) установив, що ОСОБА_1 являлася засновником Фермерського господарства «БАЗ.І.С.» та 19.06.2015 прийняла рішення про використання переданої їй в оренду земельної ділянки за договором від 25.05.2015 безпосередньо цим господарством.

Проте, це рішення не є преюдиційним у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо обставин, встановлених ним, оскільки склад учасників обох справ різний, а відповідні обставини установлені відносно ОСОБА_1 , яка не є учасником розгляду цієї справи (Прокурор не заявляв клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі).

Більш того Прокурор не надав доказів наведених обставин (поза межами рішення у справі № 389/29/17-ц), а тому не довів факту отримання спірної земельної ділянки з іншою метою, тобто не для утворення та діяльності ФГ «Терра Сервіс». За наслідками ненадання належних доказів Прокурор не спростував твердження ФГ «Терра Сервіс» про отримання земельної ділянки в оренду саме з метою його утворення та діяльності.

Наведена частина 1 статті 8 Закону № 973-ІV не визначає строк або період державної реєстрації фермерського господарства після отримання земельної ділянки в оренду, нею лише регламентується необхідність державної реєстрації після укладення засновником договору оренди земельної ділянки. При відсутності регламентації строку державної реєстрації фактично допускається випадок певного, у тому числі тривалого, періоду між датою укладення договору та датою державної реєстрації фермерського господарства. Суд уважає, що тривалість такого періоду не відповідає загальним принципам цивільного та господарського права, але ця обставина не є предметом спору у спірних правовідносинах, а тому не потребує судового втручання у цій справі.

Відтак, при недоведеності Прокурором іншого, неспростуванні тверджень ФГ «Терра Сервіс» про реєстрацію господарства саме з урахуванням та на підставі договору оренди від 25.05.2015, Суд виснує, що з моменту державної реєстрації договору та державної реєстрації ФГ «Терра Сервіс» останнє набуло прав землекористувача спірної земельної ділянки.

Набуття відповідного права узгоджується з положеннями пунктів 1 та 4 частини 2 статті 11 ЦК України, за якими підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, серед інших, договори та інші правочини, а також юридичні факти.

Поряд з цим діючим законодавством не передбачалося обов`язкової умови та порядку переоформлення права землекористування від засновника фермерського господарства (фізичної особи) на саме господарство (юридичну особу), а тому таке переоформлення не потребувалося.

Відсутність потреби у переоформлені права землекористування вказує на «автоматичну» зміну орендаря земельної ділянки за договором від 25.05.2015 з ОСОБА_1 на ФГ «Терра Сервіс» без додаткової потреби в обов`язковому укладенні додаткової угоди щодо цього та необхідності внесення відповідних змін за волею учасників правовідносин оренди землі.

Безпосередньо подальша державна реєстрація права оренди на спірну земельну ділянку за ФГ «Терра Сервіс» здійснена 26.04.2021, а тому, з урахуванням цього факту, а також наведених правових положень, ФГ «Терра Сервіс» на даний час користується спірною земельною ділянкою. При цьому, фактичне використання земельної ділянки фермерським господарством не впливає на юридичну конструкцію виникнення права на неї.

При визначенні ФГ «Терра Сервіс» як землекористувача спірної земельної ділянки за наслідками державних реєстрацій договору, фермерського господарства та права оренди Суд уважає помилковими заперечення Відповідача щодо протилежної правової оцінки цьому факту, яка надана Кропивницьким апеляційним судом в ухвалі від 16.12.2021 у справі № 389/29/17, оскільки Апеляційний суд не надавав відповідного висновку (він в ухвалі відсутній). Більш того, у відповідності до частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Суд також вважає необґрунтованими заперечення ФГ «Терра Сервіс» щодо недоведеності Прокурором безпосереднього використання земельної ділянки, її утримання, оскільки ці обставини не є необхідними у випадку, коли право користування земельною ділянкою набуте за наведеними вище фактами укладення договору, утворення фермерського господарства та державної реєстрації відповідного права оренди, оскільки згідно зі статтею 5 Закону України «Про оренду землі» орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. ФГ «Терра Сервіс» набуло право оренди за договором від 25.05.2015, а тому являлося орендарем відповідної земельної ділянки.

Необґрунтованими є і заперечення ФГ «Терра Сервіс» щодо строку дії договору оренди, який за його твердженнями продовжений на 1 рік на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану». Так, цим Законом був доповнений пунктом 27 Розділ Х «Перехідних положень» Земельного кодексу України, за яким під час дії воєнного стану вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинностіЗаконом України«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель». Змістове наповнення цієї правової норми полягає у продовженні існуючих, тобто діючих договорів. Але у спорі договір оренди від 25.05.2015 визнаний у судовому порядку недійсним, а тому не є діючим, у зв`язку з чим строк дії такого договору не може бути поновлений за наведеними правовими положеннями.

Щодо виникнення кондикційного зобов`язання у ФГ «Терра Сервіс»

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Цивільний кодекс України виокремлює серед інших такі правові інститути способи захисту прав та інтересів, як віндикацію, реституцію та кондикцію. Відповідно і зобов`язання, які виникають за наслідками недійсності (нікчемності) правочинів є «реституційними», зобов`язання з витребування майна з чужого незаконного володіння «віндикаційними» та зобов`язання, які виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна «кондиційними».

Зокрема, правові наслідки недійсності правочину окреслені положеннями статті 216 ЦК України. За змістом частини 1 цієї статті: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

З наведеного слідує, що у випадку недійсності правочину наслідком цього є застосування реституції, як способу приведення сторін у первісний стан.

З урахуванням положень пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК результатом реституції можна визнати такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення. Порушенням права в такому випадку визнається вчинення правочину за наявності станом на момент його вчинення дефекту, який за законом може бути підставою недійсності правочину, а реституція виступає наслідком факту визнання правочину недійсним або констатації недійсності правочину (в разі нікчемності правочину) і заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до початкового стану, тобто такого, який вони мали до вчинення правочину. При цьому характерною ознакою реституції та можливості її застосування є виключно попередній договірний характер правовідносин. Іншими словами, можна вважати, що метою проведення реституції є відновлення між сторонами «статус-кво» у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами учасниками недійсного правочину.

Таким чином, у правовідносинах реституції:

- реституційне зобов`язання виникає виключно на підставі недійсного правочину;

- вимога може бути пред`явлена лише стороні правочину;

- вимогу про застосування реституціі у разі визнання правочину недійсним можна пред`явити лише щодо того майна, яке було одержане кожною зі сторін за правочином;

- всі сторони повертають усе отримане за правочином;

- застосовується щодо усіх одержаних за правочином благ (майно, спожиті послуги, виконані роботи тощо).

У свою чергу, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Але, витребування можливе лише за умов, передбачених статтею 388 ЦК України. За положеннями цієї статті: якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1); майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина 2); якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3).

Відтак, стаття 388 ЦК України встановлює обмеження для витребування майна у добросовісного набувача, тому вирішуючи питання про наявність підстав для витребування майна у такої особи необхідним є послідовність встановлення: чи знав набувач та чи повинен був знати, що отримує майно без достатніх правових підстав?; як набувач отримав майно: платно чи безплатно?; як майно вибуло з володіння власника: за його волею, чи поза його волею? Лише у тому випадку, якщо майно вибуло із володіння власника (особи, якій він передав майно у володіння) поза його волею, а набувач отримав його платно, не у порядку, встановленому для виконання судових рішень, та не знав і не повинен був знати, що отримує таке майно без достатніх правових підстав, існуватимуть підстави для витребування майна від набувача.

За таких обставин та висновків якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, котра вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Отже, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий також шляхом задоволення віндикаційного позову, який ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи.

Відносини, які виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна регулюються главою 83 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події; положення цієї глави застосовуються також до вимоги про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з частиною 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Правове застосування наведених правових норм полягає у тому, що:

- кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно умови набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого) та умови набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала;

- «відпадіння» правової підстави полягаєу зникненні обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна;

- існування умов виникнення кондикційних зобов`язань знаходиться у площині виконання зобов`язання: якого ніколи не існувало між сторонами; існуючого, але з перевищенням його дійсного розміру; після його припинення, у тому числі достроковим виконанням; за недійсним (нікчемним) правочином (за такими правочинами все виконано без достатніх підстав); що відпало після того, як було виконано;

- у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України, у зв`язку з чим, якщо на момент заявлення вимоги договірне (цивільне) зобов`язання чинне (не визнане судом недійсним, не розірване і т.і.), то підлягає застосуванню норма права, яка регулює дійсні між сторонами правовідносини, однак якщо зобов`язання перестало існувати або відпала підстава передання коштів/майна, то застосовуються положення про наслідки кондикційних зобов`язань.

За результатами аналізу наведених правових положень та висновків у контексті спірних правовідносин стосовно застосування реституції, віндикації та кондикції Суд узагальнено виснує, що:

- реституція, як спосіб повернення сторін недійсного правочину у становище, яке існувало до його вчинення, застосовується лише до сторін правочину у випадку його недійсності; вимогу про застосування реституціі? у разі визнання правочину недійсним можна пред`явити лише щодо того майна, яке було одержане кожною зі сторін за правочином;

- віндикація, як спосіб повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння, застосовується за умови відсутності між сторонами договірних відносин щодо спірного майна;

- кондикція, є позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно; кондикція, з-поміж інших випадків, застосовується до особи, яка не є стороною недійсного правочину, але набула майно (право на майно) за юридичним фактом та цим правочином (який у подальшому визнаний недійсним, тобто у випадку, коли підстава набуття права відпала), а також може застосовуватися до сторін недійсного правочину, але лише у випадку коли тільки одна з них здійснила його виконання та існує необхідність повернення виконаного; кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника майна не охоплюється нормативним урегулюванням, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з безпідставного збагачення; конструкція статті 1212 ЦК України свідчить про те, що застосування норм про кондикцію слугує додатковою мірою захисту права власності в тих випадках, коли правові особливості згаданих інститутів не дають законних підстав вирішити ту чи іншу вимогу власника.

Відтак, за умови набуття фермерським господарством за договором оренди права на користування земельною ділянкою, яка передана його засновнику з метою ведення фермерського господарства, подальшою державною реєстрацією фермерського господарства та державною реєстрацією права оренди, у випадку визнання недійсним такого договору оренди, слід вважати, що підстава, на якій виникло право оренди у фермерського господарства відпала.

Під час розгляду справи Суд установив, що договір оренди від 25.05.2015, на підставі якого ФГ «Терра Сервіс» набуло право оренди спірної земельної ділянки, визнаний Апеляційним судом Кіровоградської області рішенням від 15.11.2017 у справі № 389/29/17-ц недійсним.

Наслідками недійсності договору, у контексті викладеного, є зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття права на майно, тобто втрата ФГ «Терра Сервіс» права користування земельною ділянкою.

У зв`язку з цим, ефективним та правомірним способом захисту прав власника земельної ділянки у випадку передачі її в оренду з метою ведення фермерського господарства за правочином, державною реєстрацією договору, фермерського господарства та права користування, при подальшому визнанню недійсним такого договору, є застосування приписів статей 1212 та 1213 ЦК України.

Частина друга статті 152 ЗК України встановлює право власника земельної ділянки вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. За пунктом «д» частини 3 цієї ж статті захист прав на земельні ділянки може здійснюватися способом, передбаченим законом.

У спорі власником земельної ділянки станом на час розгляду справи в суді є Знам`янська міська рада, а тому саме їй належить право вимоги щодо зобов`язання ФГ «Терра Сервіс» повернути земельну ділянку після зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття права оренди.

За таких обставин у ФГ «Терра Сервіс» виникли кондикційні зобов`язання перед Знам`янською міською радою з повернення спірної земельної ділянки.

При такому висновку Суд уважає необґрунтованими посилання ФГ «Терра Сервіс» на відсутність його обов`язку з повернення земельної ділянки через наявність судового рішення у справі № 389/29/17-ц, яким обов`язок з повернення земельної ділянки покладений на ОСОБА_1 .

Необґрунтованість полягає у тому, що за наслідками отримання земельної ділянки в оренду, у тому числі державної реєстрації права оренди, ФГ «Терра Сервіс» набуло прав землекористувача з моменту своєї державної реєстрації як юридичної особи, у незалежності від державної реєстрації такого права (26.04.2021), тобто до дати закриття апеляційного провадження у справі № 389/29/17 ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 16.12.2021. Тобто станом на час набуття прав землекористувача та реєстрації права оренди за ФГ «Терра Сервіс» рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15.11.2017, яким Суд зобов`язав ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, не було чинним (через його скасування постановою Кропивницького апеляційного суду від 25.08.2019; рішення набрало чинності лише після закриття провадження за апеляційною скаргою, а саме з 17.12.2021).

Отже, виконання судового рішення у справі № 389/29/17 в частині повернення земельної ділянки саме ОСОБА_1 унеможливлене самим фактом переходу права користування земельною ділянкою від неї до ФГ «Терра Сервіс» ще до набрання чинності такого зобов`язання. Більш того, судове рішення стосується зобов`язання повернути земельну ділянку ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, проте на даний час її власником є Знам`янська міська рада.

Таким чином, рішення у справі № 389/29/17 від 15.11.2017 в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку не скасовує обов`язок ФГ «Терра Сервіс» повернути її власнику, а саме Знам`янській міській раді.

Щодо скасування державної реєстрації права оренди

У відповідності до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

- відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню (абзац 1);

- з-поміж інших випадків, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються (абзац 2);

- з-поміж інших випадків, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав (абзац 3).

Отже, до Державного реєстру прав можуть вноситися відомості про державну реєстрацію змін щодо речового права у випадку скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав. У зв`язку з наявністю у державного реєстратора права на внесення до Державного реєстру прав необхідних змін, допускається можливість застосування судом такого способу захисту порушених прав, як «скасування державної реєстрації права».

Попередньо Суд вказав, що у ФГ «Терра Сервіс» виникли кондикційні зобов`язання перед Знам`янською міською радою з повернення спірної земельної ділянки, а тому з моменту їх виникнення у нього відсутнє речове право на неї.

Відсутність права вказує на необхідність скасування його державної реєстрації у Державному реєстрі прав, оскільки воно не належить ФГ «Терра Сервіс», як особі, за якою зареєстроване.

Зокрема, відповідна реєстрація права була здійснена 26.04.2021 державним реєстратором Свириденко А.М. Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

З урахуванням такого висновку, Суд вважає необґрунтованими заперечення ФГ «Терра Сервіс» щодо неправильності обраного Прокурором способу захисту порушених прав щодо вимоги про скасування державної реєстрації права.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд виснує, що:

- ФГ «Терра Сервіс» з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 25.05.2015 та державної реєстрації фермерського господарства набуло прав землекористувача спірної земельної ділянки;

- за наслідками визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки від 25.05.2015 зникли обставини, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття права на неї ФГ «Терра Сервіс» (підстава, на якій виникло право, відпала), а тому останнє втратило право користування цією земельною ділянкою;

- у зв`язку з втратою права на користування земельною ділянкою за наведених умов у ФГ «Терра Сервіс» виникли кондикційні зобов`язання перед Знам`янською міською радою з повернення спірної земельної ділянки власнику;

- з моменту виникнення у ФГ «Терра Сервіс» кондикційних зобов`язань з повернення земельної ділянки воно втратило речове право на неї, а тому реєстрація права підлягає скасуванню.

З огляду на наведене позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у справі є витрати Прокурора, які здійснені Кіровоградською обласною прокуратурою, на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 468 від 22.03.2023 у сумі 5368 грн, які відповідно до приписів статті 129 ГПК України підлягають стягненню з ФГ «Терра Сервіс».

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов`язати Фермерське господарство «Терра Сервіс» (ідентифікаційний код 41239043; адреса: вул. Лісний Масив, буд. 1, м. Знам`янка, Кіровоградська область, 27400) повернути Знам`янській міській раді (ідентифікаційний код 32986436; адреса: вул. Михайла Грушевського, буд. 19, м. Знам`янка, Кіровоградська область, 27400) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 29,32 га за кадастровим номером 3510645300:02:000:9016.

3. Скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 29,32 га за кадастровим номером 3510645300:02:000:9016, яка розташована на території Знам`янської міської ради, здійснену 26.04.2021 державним реєстратором Суботцівської сільської ради Свириденком А.М., за Фермерським господарством «Терра Сервіс».

4. Стягнути із Фермерського господарства «Терра Сервіс» (ідентифікаційний код 41239043; адреса: вул. Лісний Масив, буд. 1, м. Знам`янка, Кіровоградська область, 27400) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (вул. Велика Пермська, буд. 4, м. Кропивницький, 25006; ідентифікаційний код 02910025) 5368 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суд склав 15.06.2023

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення надіслати:

- першому заступнику керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області в електронній формі до Електронного кабінету;

- Знам`янській міській раді: вул. Михайла Грушевського, 19, м. Знам`янка, Кіровоградська область, 27400;

- ФГ "Терра Сервіс": вул. Лісний Масив, 1, м. Знам`янка, Кіровоградська область, 274000.