Ухвала

від 01.06.2023 по справі 914/2330/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

01.06.2023 Справа № 914/2330/22

м.Львів

за позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова, Львівська область, м.Львів в інтересах держави

до відповідача 1: Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів;

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», с.Зелів Яворівського району Львівської області

про: визнання недійним рішення та скасування державної реєстрації права.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Сосницькій А.А.

Представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. прокурор,

від відповідача-1: Поліщук О.С. представник,

від відповідача-2: Медвідь Ю.А. адвокат

Суть спору: Заступник керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап з позовними вимогами: визнати недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4819 від 12.11.2020 Про передачу у власність ОК Гаражно-будівельний кооператив Пікап земельної ділянки; скасувати державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу Гаражно-будівельний кооператив Пікап (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43815360) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0049, площею 0, 3225 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200621346101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39295355.

Рух справи викладено у відповідних ухвалах суду у справі та у протоколах судових засідань. Так, зокрема, ухвалою від 17.05.2023 розгляд справи відкладено на 01.06.2023.

В судове засідання 01.06.2023 прокурор з`явився та заперечив проти заяви відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача-1 в судове засідання 01.06.2023 з`явився та заперечив проти заяви відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

Представник відповідача-2 в судове засідання 01.06.2023 з`явився, дав пояснення щодо заяви про зупинення провадження у справі, заяву підтримав повністю.

17.05.2023, за вх.№1958/23, від представника відповідача-2 надійшла заява про зупинення провадження у справі, у якій просить суд зупинити провадження у справі №914/2330/22 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №925/1133/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

В обґрунтування наявності підстав для зупинення провадження у цій справі відповідач-2 у поданій заяві зазначив, що у поданих до суду письмових поясненнях він зазначав, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача у справі, за наявності органу місцевого самоврядування, уповноваженого на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не нівелює його обов`язку щодо дотримання порядку представництва, дотримання процедури, встановленої частинами 3 і 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та надання можливості такому органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених прав держави. З даного приводу відповідач-2 наводить судову практику у подібних справах і зазначає, що у справах №№ 908/1664/19, 916/3638/20 та 917/273/20 прокурором не було додержано передбаченого Законом України «Про прокуратуру» порядку, а відтак, позов підлягав залишенню без розгляду.

Разом з тим, відповідач-2 в заяві про зупинення провадження у справі, звернув увагу на те, що ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 925/1133/18 прийнято до розгляду справу № 925/1133/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2021, оскільки, у справі № 925/1133/18 суд касаційної інстанції дійшов висновку відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 908/1664/19 про те, що визначення прокурором свого правового статусу як самостійного позивача не нівелює його обов`язку дотримання процедури, передбаченої абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач-2 в заяві про зупинення провадження у справі вказує, що прокурор звертаючись з позовом зазначає, що відповідно до положень Земельного кодексу України саме до повноважень відповідача-1 належить розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, однак відповідний орган визначений співвідповідачем, оскільки до нього пред`явлено вимогу про визнання недійсним рішення про передачу земельної ділянки, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду як самостійний позивач. Таким чином, останній посилається на те, що ним дотримано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, прокурор в позовній частині посилається на безпідставність висновків про те, що відповідним уповноваженим органом на представництво державних інтересів у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, а тому наявність у прокурора повноважень здійснювати захист інтересів держави є підтвердженою та доведеною.

Також представник відповідача-2 вважає, що обставини справи №925/1133/18, яка передана на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та у цій справі є подібними, а відповідно висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності касаційного Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матиме суттєве значення для вирішення спору в цій справі.

17.05.2023, за вх.№12416/23, від прокурора поступило заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, у якому зазначає, що ухвалою від 09.12.2021 провадження у справі №9125/1133/18 було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №488/2807/17 та №483/448, які в даний час є розглянутими. Так, в постанові Великої палати Верховного Суду від 28.09.2022 (оприлюднено 13.03.2023) зроблено наступний висновок у якому зазначено, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутись до суду з таким позовом, як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Прокурор зазначає, що на даний час висновки з питання про те, що визначення прокурором свого статусу як самостійного не зобов`язує його щодо дотримання процедури, передбаченої абзацом третім і четвертим частини четвертої статі 23 Закону України «Про прокуратуру» висловлені в трьох судових рішеннях Великої палати Верховного суду, є чіткими логічними і прогнозованими до застосування при розгляді інших справ та не передбачають вільного та неоднозначного трактування. З урахуванням цільового, логічного та системного тлумачення положень ст.ст.13.36 ЗУ «Про статус суддів», можна зробити висновок, що у процесуальному законі визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики. За наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях палат господарського суду мають перевагу над застосуванням висновків колегії суддів, висновки об`єднаної палати мають переваги над висновками палати чи колегї суддів, а висновок Великої Палати Верховного Суду-над висновками об`єднаної палати, палати та колегії суду.

За наведеного вище, прокурор вважає безпідставним клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі до прийняття рішення об`єднаною палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при наявності висновку з цього питання, прийнятого Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд погоджується з доводами прокурора, що процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, а також, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постановах: від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18.

Окрім цього, у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Дослідивши обставини даної справи, доводи заявника та питання, які будуть вирішуватися об`єднаною палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і в межах розгляду справи №925/1133/18, враховуючи вже існуючу практику Великої Палати Верховного Суду зі спірного питання, суд не погоджується з твердженням відповідача-2 про необхідність зупинення провадження у даній справі, оскільки має можливість самостійно оцінити доводи прокурора, якими він обґрунтовує підстави звернення із даним позовом в якості позивача, а тому суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі 914/2330/22.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі №914/2330/22 слід відмовити.

Поряд з цим суд зазначає, що чинний ГПК України не обмежує учасників справи в строках на подачу до суду клопотань про зупинення провадження у справі, при цьому норма ст. 195 ГПК України, яка визначає вичерпний перелік підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті - встановлює відповідні процесуальні обмеження для суду.

Керуючись ст.ст.2, 227, 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви відповідача-2 (вх.№1958/23 від 17.05.2023) про зупинення провадження у справі відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Кітаєва С.Б.