Ухвала

від 14.06.2023 по справі 916/2176/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2176/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

При секретарі судового засіданні Гутниковій О.С.

Розглянувши заяву Будинкоуправління №1 10 Відділення морської інженерної служби від 26.05.2023р. вх. № ГСОО 2-738/23 у порядку ст. 328 ГПК України по справі №916/2176/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго"

до відповідача: Будинкоуправління №1 10 Відділення морської інженерної служби

про стягнення 37986,43 грн.

За участю:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Будинкоуправління №1 10 Відділення морської інженерної служби про стягнення 37986,43 грн.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії універсальних послуг та направлено на стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 33318,16 грн., пені у розмірі 3827,17 грн., 3% річних у розмірі 325,46 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 515,64 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.09.2019р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія задоволено повністю. Стягнуто з Будинкоуправління №1 10 Відділення морської інженерної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеська обласна енергопостачальна компанія заборгованість за активну електричну енергію у розмірі 33318 грн. 16 коп., пеню в розмірі 3827 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 325 грн. 46 коп., інфляційні нарахування у розмірі 515 грн. 64 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп.

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 23.09.2019р. у справі №916/2176/19, 16.10.2019р. видано відповідний наказ.

26.05.2023р. до господарського суду Одеської області від Будинкоуправління №1 10 Відділення морської інженерної служби надійшла заява в порядку ст. 328 ГПК України, відповідно до якої заявник просить суд визнати наказ від 23.09.2019р. по справі №916/2176/19 таким, що не підлягає виконанню та зупинити виконання за виконавчим документом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.2023р. прийнято до розгляду заяву Будинкоуправління №1 10 Відділення морської інженерної служби від 26.05.2023р. вх.№ ГСОО 2-738/23 у порядку ст. 328 ГПК України по справі №916/2176/19 та призначено розгляд заяви на "07" червня 2023р. о 11:30. Повідомлено учасників справи про розгляд заяви на 07.06.2023р. о 11:30.

07.06.2023р. судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2023р. призначено судове засідання по розгляду заяви по справі №916/2176/19 на "14" червня 2023 р. об 10:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 14.06.2023р. о 10:30.

07.06.2023р. до суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" було надано заперечення на заяву про визнання судового наказу по справі №916/2176/19 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування поданої заяви, Будинкоуправлінням №1 10 Відділення морської інженерної служби було зазначено суду, що відповідач виконати не має можливості, навіть в рамках виконавчих проваджень, з наступних причин: відсутністю запланованих обсягів прибутку за результатами ведення фінансово-господарської діяльності підприємства Будинкоуправління №1 10- го Відділення морської інженерної служби; неспроможністю підприємства Будинкоуправління №1 10-го Відділення морської інженерної служби відновити свою платоспроможність; відсутністю рухомих та нерухомих активів на балансі підприємства Будпнкоуправління №1 10-го Відділення морської інженерної служби; нездатністю підприємства Будинкоуправління №1 10-го Відділення морської інженерної служби відновити в майбутньому свою фінансову стабільність і платоспроможність в силу реальних втрат використовуємого капіталу.

На підставі викладеного, враховуючи те, що Будинкоуправління №1 10 відділення морської інженерної служби у зв`язку із спливом більш ніж трьох років з моменту виникнення заборгованості, вступу в силу рішень судів, неможливості їх виконання через відсутність коштів та майна у боржника, відповідач просив суд визнати виконавчий лист від 23.09.2019 по справі № 916/2 176/19 таким, що не підлягає виконанню.

Надаючи заперечення, позивачем було зазначено суду, що доводи, якими відповідач обґрунтовує свою позицію, не є достатніми та беззаперечними для визнання наказу від 16.10.2019 року по справі № 916/2176/19 таким, що не підлягає виконанню. Діючі норми ГПК України зазначають виключний перелік підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Проте, відповідачем не надано доказів існування будь-яких з перелічених обставин.

В той же час, жодна з перелічених відповідачем обставин, не є підставою для визнання наказу від 16.10.2019 року по справі № 916/2176/19 таким, що не підлягає виконанню, згідно ч. 2 ст. 328 ГПК України, Крім того, визнання наказу господарського суду Одеської області від 16.10.2019 року по справі № 916/2176/19 таким, що не підлягає виконанню, порушить законні права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго", як стягувача.

Поряд із цим, під час розгляду заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, судом має бути врахований майновий стан позивача.

Розглянувши заяву Будинкоуправління №1 10 Відділення морської інженерної служби від 26.05.2023р. вх. № ГСОО 2-738/23 у порядку ст. 328 ГПК України по справі №916/2176/19, суд зазначає таке.

Згідно зі ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 3 ГПК України, обов`язковість судового рішення є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства.

В силу приписів ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

В загальному розумінні судовий виконавчий документ (наказ) є офіційним розпорядженням, що видається судом (суддею) і зобов`язує певного суб`єкта на вчинення юридично значимих дій.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких виконавчий документ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов`язується саме з відсутністю у боржника обов`язку сплатити борг за таким виконавчим документом у зв`язку з тим, що його видано помилково, або у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 755/388/15-ц).

Сутність процедури визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документу або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність дослідження питань щодо наявності чи відсутності обов`язку виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.

Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: належності, допустимості, достовірності, вірогідності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За положеннями ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин (постанова КГС ВС від 15.11.2019 у справі № 909/887/18).

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ГПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

З урахуванням викладеного та зазначеного, проаналізувавши доводи та твердження відповідача, що були викладені ним у поданій заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконання, а також оцінивши надані ним докази, суд дійшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення такої заяви, оскільки останнім не було підтверджено суду про наявність підстав, що передбачені ст. 328 ГПК України, та з якими пов`язується можливість визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Будинкоуправління №1 10 Відділення морської інженерної служби від 26.05.2023р. вх. № ГСОО 2-738/23 у порядку ст. 328 ГПК України по справі №916/2176/19 відмовити.

Повний текст ухвали складено 14.06.2023р.

Ухвала набрала чинності 14.06.2023р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко