Рішення

від 15.06.2023 по справі 921/238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/238/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк (юридична адреса: вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087; адреса для листування: вул. І.Франка, 23, м. Тернопіль, 46001)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Західсир (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008)

про стягнення 8135,80 грн заборгованості.

За участю від:

позивача Молинь Р.П.

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №50402/112/2023 від 04.04.2023 (вх. №255 від 04.04.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю Західсир про стягнення 8156,78 грн заборгованості, з яких: 4775,22 грн основного боргу; 787,85 грн пені; 2193,59 грн інфляційних нарахувань; 400,12 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем умов договору №07/052012/1 від 07.05.2012 про приймання платежів, в частині оплати за надані послуги.

Відповідно до заяви №50402/130/2023 від 18.04.2023 (вх. №3342 від 19.04.2023) позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по вказаному договору, з урахуванням зменшеної суми пені 766,87 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 21.04.2023 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 05.04.2023 позовну заяву Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст. ст. 162, 164 ГПК України при її подачі до суду.

18.04.2023 Публічним акціонерним товариством акціонерний банк Укргазбанк подано заяву №50402/131/2023 від 18.04.2023 (вх. № 3329), з якої вбачається, що позивачем у визначений судом строк усунуто недоліки позовної заяви, які було визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 05.04.2023.

До вказаної заяви додано заяву №50402/130/2023 від 18.04.2023, у якій Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк просило суд стягнути з відповідача заборгованість по вказаному договору, з урахуванням зменшеної суми пені 766,87 грн, а також доповнення №50402/129/2023 від 18.04.2023 до позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.04.2023: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/238/23 за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання з повідомленням учасників судового процесу призначено на 11.05.2023; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

В судовому засіданні 11.05.2023 оголошувалась перерва до 15.06.2023.

Представником позивача в судовому засіданні 15.06.2023 підтримано позовні вимоги, з урахуванням заяви №50402/130/2023 від 18.04.2023.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 15.06.2023 не забезпечив.

За інформацією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за запитом № 109739538018 від 05.04.2023, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Західсир зазначено вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008.

Рекомендовані повідомлення від 21.04.2023, від 12.05.2023, зі штрихкодовими ідентифікаторами відповідно №4602510692076, № 4602510721270, якими на вказану у позові та реєстрі адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Західсир направлялись копії ухвал від 21.04.2023, від 11.05.2023 повернулись на адресу суду без вручення адресату, із відміткою підприємства зв`язку Укрпошта: адресат відсутній за вказаною адресою.

Станом на час розгляду справи в суді, відповідач не змінював адреси свого офіційного місцезнаходження (дійсної адреси), що стверджується даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого за запитом №116522462819 від 05.06.2023.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Інформація про розгляд справи також була оприлюднена на офіційному сайті Господарського суду Тернопільської області.

Відсутність в учасників справи бажання подавати заяви по суті справи та не бажання брати участь в судових засіданнях (в т.ч. шляхом проведення відеоконференції) характеризує їх ставлення до результатів розгляду спору. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 15.06.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк Укргазбанк (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Західсир (надалі клієнт) 07.05.2012 укладено договір №07/052012/1 (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого клієнт доручив, а банк зобов`язався в операційний час через операційні каси/касові вузли мережі установ банку приймати готівкові кошти у національній валюті, як оплату фізичними особами (надалі - споживачі) за молочні продукти, та перераховувати прийняті від споживачів кошти на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Укргазбанк», код банку 320478 (надалі - рахунок).

Згідно п. 3.1 договору за надання послуг за цим договором клієнт за кожний звітний період сплачує банку плату за надані послуги у розмірі 0,2 % відсотків від суми прийнятих від споживачів на користь клієнта коштів, але не менше 4 грн за кожний платіж, без ПДВ.

У п. 3.2 договору зазначено, що протягом 5-ти (п`яти) банківських днів після закінчення звітного періоду інформація про прийняті на користь клієнта готівкові платежі від фізичних осіб в оплату за продані клієнтом товари та/або надані послуги, та/або виконані роботи, та/або страхові внески консолідується в акт прийому-передачі наданих послуг (додаток 1), який передається під розпис уповноваженому представнику клієнта або надсилається поштою рекомендованим з повідомленням листом. Протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання акту прийому - передачі наданих послуг клієнт зобов`язаний звірити суми надходжень, що перераховані банком, з даними акту прийому-передачі наданих послуг, та у випадку виявлення розбіжностей, письмово повідомити про це банк, який в свою чергу, здійснює внутрішню перевірку та у разі виявлення неточностей надає/надсилає новий акт прийому - передачі наданих послуг в порядку, передбаченому в цьому пункті. У разі виявлення неточностей/помилок щодо першого наданого акта прийому-передачі наданих послуг банк надає/надсилає новий акт прийому-передачі наданих послуг клієнту протягом 5(п`яти) банківських днів від дня отримання письмового повідомлення від клієнта.

Згідно п. 3.3 договору погоджений та підписаний акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для сплати клієнтом плати за надані послуги банку.

Відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за надані банком послуги здійснюються на підставі підписаного акту приймання-передачі не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітнім періодом. Клієнт сплачує плату за надані послуги, зазначену в п. 3.1 цього договору, на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АБ «Укргазбанк», МФО 320478.

У п. 4.3 договору сторонами обумовлено, що у випадку порушення клієнтом строку оплати за надані послуги, вказаного в п. 3.4 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен день простроченим пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від неперерахованої суми.

Згідно п. 6.1 договору цей договір набирає чинності з 07.05.2012 та діє до 15.05.2013. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання тих зобов`язань, що залишились невиконаними.

У п. 6.2 договору передбачено, що якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна з сторін не заявить письмово про припинення його дії, цей договір вважається автоматично продовженим на визначених ним умовах на кожний наступний рік.

14.01.2013 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про приймання платежів №07/052012/1 від 07.05.2012 (надалі додаткова угода), у п. 1 якої вони домовилися п. 3.1 договору викласти в наступній редакції: «п. 3.1 за надання послуг за цим договором клієнт за кожний звітний період сплачує банку плату за надані послуги у розмірі 0,2 % відсотків від суми прийнятих від споживачів на користь клієнта коштів, але не менше 8 грн за кожний платіж, без ПДВ».

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, вона набирає чинності з дати підписання її сторонами.

На виконання умов договору позивач у період з 01.08.2017 по 31.12.2017 приймав від фізичних осіб готівкові кошти на користь відповідача та перераховував їх на його поточний рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 ), а саме:

- в період з 01.08.2017 по 31.08.2017 296372 грн, відображених у акті прийому-передачі наданих послуг від 05.09.2017, від перерахування якої сума комісійної винагороди нарахована в сумі 592,73 грн;

- в період з 01.09.2017 по 30.09.2017 283105 грн, відображених у акті прийому-передачі наданих послуг від 05.10.2017, від перерахування якої сума комісійної винагороди нарахована в сумі 566,22 грн;

- в період з 01.10.2017 по 31.10.2017 259660 грн, відображених у акті прийому-передачі наданих послуг від 05.11.2017, від перерахування якої сума комісійної винагороди нарахована в сумі 519,32 грн;

- в період з 01.11.2017 по 30.11.2017 247355 грн, відображених у акті прийому-передачі наданих послуг від 05.12.2017, від перерахування якої сума комісійної винагороди нарахована в сумі 496,95 грн;

- в період з 01.12.2017 по 31.12.2017 1300000 грн, відображених у акті прийому-передачі наданих послуг від 05.01.2018, від перерахування якої сума комісійної винагороди нарахована в сумі 2600 грн.

При цьому, акти прийому-передачі наданих послуг за серпень, вересень, жовтень 2017 року скріплені підписами та печатками сторін.

Додані до позовної заяви акти прийому-передачі наданих послуг за листопад, грудень 2017 року не місять підпису та печатки зі сторони клієнта/відповідача у справі.

З приводу цього позивачем долучено до позову датовані 05.12.2017 та 05.01.2018 акти, складені за участі начальника відділення №71/19 АБ «Укргазбанк» Р.Ю. Шведа, начальника відділу підтримки операцій суб`єктів господарювання відділення №71/19 АБ «Укргазбанк» Л.І. Бернецької, головного економіста відділу підтримки операцій суб`єктів господарювання відділення №71/19 АБ «Укргазбанк» О.М. Гупала, з приводу відмови директора ТОВ Західсир Гарбера А.М. від підписання переданих йому особисто актів за листопад та грудень 2017 року.

Разом з цим в матеріалах справи містяться копії банківських виписок по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 (IBAN № НОМЕР_3 ), які вказують про нарахування йому позивачем комісії за періоди: з 01.08.2017 по 31.08.2017 в сумі 592,73 грн; з 01.09.2017 по 30.09.2017 в сумі 566,22 грн; з 01.10.2017 по 31.10.2017 в сумі 519,32 грн; з 01.11.2017 по 30.11.2017 в сумі 496,95 грн; з 01.12.2017 по 22.02.2023 в сумі 2600 грн. Загалом на суму 4775,22 грн.

Як вбачається з виписки по рахунку відповідача № НОМЕР_4 , сформованої за період з 06.02.2018 по 03.04.2023, нарахована комісія за прийняті платежі на суму 4775,22 грн 06.02.2018 перенесена позивачем на рахунок прострочки.

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк Укргазбанк зверталось до ТОВ Західсир з претензією №5-71/19/569/2020 від 15.06.2020, в якій просило сплатити суму боргу в розмірі 4775,22 грн.

Відповідачем претензія №5-71/19/569/2020 від 15.06.2020 залишена без відповіді та реагування.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст. 1066 ЦК України).

Згідно ч.4 ст. 1068 ЦК України клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як вже зазначалось, у п. 3.4 договору обумовлено, що розрахунки за надані банком послуги здійснюються на підставі підписаного акту приймання-передачі не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітнім періодом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч.3, ч.6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно пункту 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) розрахунково - касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

У п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітність в банках України (затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії. Аналогічна норма міститься в п. 42 розділу III Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (затвердженого Постановою правління Національного банку України №75 від 04.07.2018) (надалі - Постанова № 75).

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України (затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254) (надалі - Положенням № 254), яка була чинною на день надання відповідачу послуг за договором визначено, що інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа. Аналогічна норма міститься в п. 57 розділу IV Постанови № 75.

Відповідно до пункту 5.5 Положення №254 форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку, дату здійснення останньої (попередньої) операції, дату здійснення поточної операції, код банку, у якому відкрито рахунок, код валюти, суму вхідного залишку за рахунком, код банку-кореспондента, номер рахунку кореспондента, номер документа, суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку, суму вихідного залишку.

Згідно з п. 5.4. Положенням № 254 особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Аналогічна норма міститься в п. 60 розділу IV Постанови № 75.

При цьому, п. 5.6 Положення № 254 зазначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна норма міститься в п. 62 розділу IV Постанови № 75.

Отже, виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, від 20.04.2023 у справі №910/5174/21).

Таким чином, виписки по рахункам клієнтів є регістрами аналітичного обліку, які вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та оформлені відповідно до умов п. 3.2 договору акти прийому передачі наданих послуг є підтвердженням наданих позивачем послуг.

Судом встановлено, що на виконання договору №07/052012/1 від 07.05.2012, позивач приймав в період з 01.08.2017 по 31.12.2017 від фізичних осіб готівкові кошти на користь відповідача та здійснював їх перерахування на поточний рахунок відповідача № НОМЕР_1 .

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом з`ясовано, що в порушення умов договору №07/052012/1 від 07.05.2012, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України відповідач не здійснив оплату вартості наданих по цьому договору послуг, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 4775,22 грн.

Доказів на підтвердження проведення оплати за отримані послуги як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

Нормами ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 4775,22 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути обумовлену п. 4.3 договору пеню в сумі 766,87 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 400,12 грн 3% річних та 2193,59 грн інфляційних нарахувань.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зміст заяви №50402/130/2023 від 18.04.2023 (вх. №3342 від 19.04.2023) вказує на те, що нарахування пені на загальну суму 766,87 грн проведено наступним чином:

за період з 21.09.2017 по 21.03.2018 на суму 592,73 грн борг за серпень 2017 року;

за період з 21.10.2017 по 21.04.2018 на суму 566,22 грн борг за вересень 2017 року;

за період з 21.11.2017 по 21.05.2018 на суму 519,32 грн борг за жовтень 2017 року;

за період з 21.12.2017 по 21.06.2018 на суму 496,95 грн борг з листопад 2017 року;

за період з 21.01.2018 по 21.07.2018 на суму 2600 грн борг за грудень 2017 року.

Разом з цим, наведені у тексті позовної заяви №50402/112/2023 від 04.04.2023 (вх. №255 від 04.04.2023) розрахунки вказують на те, що нарахування 3% річних позивачем проведено від загальної суми боргу 4775,22 грн за період 18.06.2020 - 30.12.2020 та 01.01.2021 - 04.04.2023. Нарахування інфляції здійснено за період 18.06.2020 28.02.2023, починаючи з боргу 4775,22 грн, який надалі коригувався (збільшувався) з урахуванням індексу інфляції.

У кредитора згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування "інфляційних втрат" за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом у справі №921/238/23 проведено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 3.4 договору строк оплати, граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що обґрунтованими є заявлені до стягнення 766,87 грн пені, 2185,16 грн інфляційних та 400,12 грн 3% (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи). А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Західсир 4775,22 грн основного боргу, 766,87 грн пені, 2185,16 грн інфляційних та 400,12 грн 3%.

Позовні вимоги в частині стягнення 8,43 грн інфляційних нарахувань не підлягають до задоволення, як необґрунтовані.

Заперечень щодо цього відповідач, у встановленому ст. 165 ГПК України порядку, не надав.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123,129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Західсир (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 35219218) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк Укргазбанк (вул. Єреванська, 1, м. Київ, 03087, ідентифікаційний код 23697280) 4775 (чотири тисячі сімсот сімдесят п`ять) грн 22 коп. боргу, 766 (сімсот шістдесят шість) грн 87 коп. пені, 400 (чотириста) грн 12 коп. 3% річних, 2185 (дві тисячі сто вісімдесят п`ять) грн 16 коп. інфляційних нарахувань, 2681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну) грн 22 коп. - судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2. В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 15 червня 2023 року.

Суддя І.П. Шумський