Ухвала

від 13.06.2023 по справі 916/1875/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1875/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І. М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023

у справі №916/1875/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Сервіс»

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеції-Одеса»

2) Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1 780 307, 96 грн,

ВСТАНОВИВ:

ДП «Енергоатом» 28.04.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №916/1875/22 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №916/1875/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал-Сервіс» (далі - ТОВ «Індастріал-Сервіс») до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС залишити без задоволення. Крім того скаржник у клопотанні, поданим зі скаргою, просить поновити строк на її подання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №916/1875/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 касаційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №916/1875/22 залишено без руху та надано скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання касаційної скарги в новій редакції та вказати підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України та вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду та визначити й підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України та надання документа на підтвердження доплати судового збору в розмірі 48 447, 24 грн.

Роз`яснено скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Копію ухвали Суду від 11.05.2023, ДП «Енергоатом» отримано - 23.05.2023 (згідно з поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення), а, отже, останній день для усунення недоліків касаційної скарги, припадає на 02.06.2023.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №916/1875/22 19.05.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ДП «Енергоатом» надіслало до Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, зареєстровану Судом 26.05.2023.

З огляду на викладене скаржник подав усунення недоліків касаційної скарги у межах строку, наданого Судом ухвалою від 11.05.2023 у справі №916/1875/22.

Верховний Суд, розглянувши зазначену заяву про усунення недоліків касаційної скарги, дійшов висновку про її повернення разом з касаційною скаргою та доданими до неї документами без розгляду з огляду на таке.

Заяву про усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документа доплати судового збору обґрунтовано тим, що оскаржуються рішення не в частині основного боргу, а в зв`язку з тим, що проголошене 05.12.2022 рішення відрізняється від рішення, яке складене 30.12.2022, а саме, відповідно до проголошеного 05.12.2022 рішення з відповідача було стягнуто основний борг в сумі 1 735 913, 60 грн, 3% річних в сумі 2 347, 99 грн, 25 393, 00 грн інфляційних втрат та 26 456, 82 грн судового збору, в той же час, коли в повному тексті рішення, складеного 30.12.2022, з відповідача стягнуто 1 735 913, 60 грн основного боргу та 26 037, 70 грн судового збору, чим порушено порядок судочинства, для того щоб виправити помилки, які допустив суд першої інстанції і не виправив суд апеляційної інстанції.

Перевіривши заяву про усунення недоліків касаційної скарги ДП «Енергоатом» на відповідність вимог пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України, Верховний Суд виходить з такого.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеції-Одеса» (відповідач-1) та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відповідача-2) 1 000, 00 грн та про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 1 779 307, 96 грн, в тому числі: 1 735 913, 60 грн боргу, 15 653, 28 грн пені, 2 347, 99 грн 3% річних, 25 393, 09 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, у справі №916/1875/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал сервіс» 1 735 913, 60 грн боргу, 26 038, 70 грн судового збору та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеції-Одеса» та Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал сервіс» 1 000, 00 грн боргу. Відмовлено в іншій частині позову.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу.

Статтею 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: « 1. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №916/1875/22 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 у справі №9161875/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Індастріал-Сервіс» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС залишити без задоволення».

З огляду на, що твердження скаржника, що оскаржуються рішення не в частині основного боргу, Судом відхиляються та не приймаються до уваги.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На час подання позову статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481, 00 грн.

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги наявність позову, який має майновий характер, оскаржувані судові рішення та вимоги касаційної скарги про повне скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Індастріал-Сервіс» до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ПАЕС залишити без задоволення, скаржник при поданні касаційної скарги у даному випадку мав сплати судовий збір у сумі 53 409, 24 грн за вимоги майнового характеру щодо оскарження стягнення 1 780 307, 96 грн: в тому числі 1 735 913, 60 грн боргу, 15 653, 28 грн пені, 2 347, 99 грн 3% річних, 25 393, 09 грн інфляційних втрат та 1 000 грн солідарно [1 780 307, 96 грн х 1,5% вимога майнового характеру - 26 704, 62 грн х 200%].

Водночас на підтвердження доказів сплати судового збору скаржником додано до касаційної скарги платіжне доручення №АЕС/3123 від 21.04.2023, з якої вбачається, що судовий збір сплачено в сумі 4 962, 00 грн, тобто в меншому ніж належить до сплати розмірі.

В ухвалі Верховного Суду від 11.05.2023, Суд виходячи з вимог викладених в прохальній частині касаційної скарги та меж касаційного оскарження зазначив, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази доплати судового збору у розмірі 48 447, 24 грн.

Разом з тим скаржником вимог ухвали Суду від 11.05.203 щодо доплати судового збору не виконано та в порушення пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України доказів не подано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Проте, ДП «Енергоатом» у заяві про усунення недоліків касаційної скарги вимог ухвали Верховного Суду від 11.05.2023 у справі №916/1875/22 щодо виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не виконало та не вказало, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду та не визначило й підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України про, що свідчить відсутність відповідного тексту у заяві про усунення недоліків касаційної скарги.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.

За таких обставин скаржником й вимог ухвали Суду від 11.05.203 щодо виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України не виконано.

Верховний Суд виходить з того, що з цих самих підстав касаційна скарга вже залишалася Судом без руху ухвалою від 11.05.2023, зокрема, для надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України та вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду та визначити й підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України та надання доказів доплати судового збору.

Отже, перевіркою щодо змісту заяви про усунення недоліків касаційної скарги на відповідність вимог ГПК України, Верховним Судом встановлено, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, оскільки не зазначено, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду та не визначено підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, на виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України так й на порушення пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України не подано доказів щодо доплати судового збору.

Відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про повернення касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Отже, враховуючи, що ДП «Енергоатом» не усунуто недоліки касаційної скарги щодо надання касаційної скарги в новій редакції з зазначенням підстав (підстави) касаційного оскарження судового рішення, визначених (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України та не вказано, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного саме у постанові Верховного Суду та не визначено й підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина та її пункт) з відповідним посиланням на статтю 287 ГПК України, згідно з вимогами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а також в порушення пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України не подано доказів доплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги зазначені в ухвалі Суду від 11.05.2023 не усунуто, а саме не дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, з огляду на частину другу статті 2 ГПК України, з метою забезпечення належного балансу у реалізації конституційного принципу щодо гарантованого судового захисту та права на касаційне оскарження судового рішення, а також права на доступ до правосуддя та рівності усіх сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що наявні підстави для повернення касаційної скарги з доданими до неї матеріалами скаржнику, у відповідності до частини п`ятої статті 292 ГПК України.

При цьому Верховним Судом ураховано принцип рівності сторін перед законом і судом, принцип змагальності судового процесу, з огляду на що належний баланс між забезпеченням реалізації звернення заявника до суду касаційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо форми та змісту касаційної скарги) та принципу res judicata, у даній справі судом касаційної інстанції дотримано.

Вказане не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже скаржник має право повторно звернутися з касаційною скаргою до Суду у відповідності до вимог статей 288, 290, 291 ГПК України.

Крім того, Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що у разі повторного звернення з касаційною скаргою, ДП «Енергоатом» має враховувати приписи статей 308, 310 ГПК України щодо предмета оскарження та повноважень Верховного Суду при ухваленні ним судового рішення.

Керуючись статтями 170, 234, 235, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» про усунення недоліків касаційної скарги, у справі №916/1875/22 повернути заявнику без розгляду

2. Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом», скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 у справі №916/1875/22 повернути з усіма доданими до неї матеріалами скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос