Ухвала

від 12.06.2023 по справі 902/759/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/759/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Вронської Г.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк"

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Бучинська Г. Б., суддя Грязнов В. В., Василишин А. Р.

від 26.04.2023

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник", ОСОБА_1

про стягнення 1 217 460,98 грн

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" (далі - Відповідач - 1), ОСОБА_1 (далі - Відповідач - 2) про стягнення 1 217 460,98 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 задоволено позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник", ОСОБА_1 про стягнення 1 217 460,98 грн. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник", ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" 1 217 460, 98 грн неповернутої суми кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами прострочено виконання своїх зобов`язань перед позивачем щодо повернення коштів за кредитним договором від 15.04.2019 № 291/2019/ВОД-МСБ, договором поруки від 27.12.2019 № 291/2019/ВОД-МСБ-П 1 та дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, зазначивши при цьому, що відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 в частині стягнення з відповідачів 741 367,21 грн та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Вінницької області від 24.01.2023 у справі № 902/759/22 у іншій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтник" (вул. Миколи Леонтовича, буд. 67, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600; код ЄДРПОУ 23101525), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" (вул. І. Бевза, 34, м. Вінниця, 21009; код ЄДРПОУ 23697280) 476 093,77 грн - неповернутої суми кредиту." Здійснено розподіл судового збору.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та стягуючи солідарно з відповідачів 476 093,77 грн, апеляційний господарський суд виходив з того, що суд першої інстанції ухилився від перевірки розрахунку, поданого банком 01.12.2022, дослідження і його оцінки у сукупності з іншими доказами у справі, а саме виписками з особового рахунку ТОВ "Ремонтник" через що дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

17 травня 2023 року Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023, в якій просив її скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення цієї касаційної скарги без руху з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частина 7 статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У постанові від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав.

Водночас, наведення таких умов не звільняє скаржника від обов`язку зазначити підстави касаційного оскарження, передбачені частиною 2 статті 287 ГПК України (подібний висновок міститься в пункті 14 ухвали Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 910/9833/21).

Предметом позову у цій справі є стягнення 1 217 460,98 грн, тобто сума, яка не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (2 481, 00 грн х 500 = 1 240 500,00 грн).

Як вбачається із матеріалів касаційної скарги, підставами касаційного оскарження Позивач зазначає порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права - статей 2, 13, 74, 76, 86, 236 ГПК України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

При цьому касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, за яких Верховний Суд міг би визнати справу № 902/759/22 такою, судові рішення у якій може бути переглянуто у касаційному порядку.

Отже, з огляду на предмет цього спору, скаржнику необхідно чітко зазначити підпункт "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України з належним його обґрунтуванням, за наявності чого Верховний Суд міг би здійснити касаційний перегляд такого судового рішення у цій справі - постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023.

Щодо посилань скаржника на неврахування висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду, то необхідно зазначити таке.

Частина 2 статті 287 ГПК України визначає підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті.

Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

-обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Крім того, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини 2 статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

У пунктах 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Посилаючись на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 01.06.2022 у справі № 175/35/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, Позивач не зазначає пункт на підставі якого подається касаційна скарга, норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновків Верховного Суду.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням Позивачу строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України шляхом подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням наявності передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України підстав/и та підстав, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" в особі Вінницької обласної дирекції АБ "Укргазбанк" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі № 902/759/22 залишити без руху.

2. Надати Скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто Скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя-доповідач Г. Вронська