Рішення

від 14.06.2023 по справі 159/1815/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1815/23

Провадження № 2/159/615/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 червня 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Щесюк Н.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» (далі ТОВ «Вінтерхом») про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з 01.08.2022 до 20.02.2023, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральної шкоди в сумі 2 000,00 грн.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1.В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що в період з 26.07.2019 по 20.02.2023 працював машиністом холодильних установок в ТОВ «Вінтерхом». 20.02.2023 відповідно до Наказу №2К від 06.02.2023 його звільнено з роботи за власним бажанням, згідно статті 38 Кодексу законівпро працюУкраїни (далі- КЗпП). При звільненні відповідач не надав працівнику ОСОБА_1 письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та не провів розрахунок у визначені строки. За таких обставин просить стягнути з ТОВ «Вінтерхом» на його користь заборгованість по заробітній платі з 01.08.2022 по 20.02.2023, компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також моральну шкоду в сумі 2 000 гривень 00 копійок.

09.05.2023 представником позивача адвокатом Чорною Б.М. було подано суду розрахунок не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, з урахуванням якого просить стягнути з ТОВ «Вінтерхом» на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2022 по 20.02.2023 в сумі 44506,69 грн, компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 18479,85 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 09.05.2023 в сумі 17054,80 грн., а також моральну шкоду в сумі 2 000 гривень.

1.2. Письмового відзиву на позовну заяву відповідач суду не надав.

2. Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 06.04.2023; ухвалою від 11.04.2023 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін (на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України); витребувано у ТОВ «Вінтерхом» докази; розгляд справи призначено на 03.05.2023, відкладено на 31.05.2023 (за клопотанням представника позивача), на 13.06.2023, 14.06.2023 (у зв`язку з зайнятістю головуючого в іншому провадженні).

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.

Позивач, його представник у судове засідання не прибув, письмово клопотав про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Копію ухвали від 11.04.2023 з копією позовної заяви та додатками, а також судову повістку відповідачу двічі було направлено за вказаною у позовній заяві адресою місцезнаходження відповідача ТОВ «Вінтерхом» (65009, Одеська область, місто Одеса, вулиця Академічна, 20Б, офіс 8), яка відповідає зазначеній адресі місцезнаходження юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідь №22718 від 07.04.2023). Однак, поштові відправлення повернулись до суду без вручення із довідкою відділення поштового зв`язку про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуальногокодексу України(далі-ЦПК України) днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Отже, належним чином повідомлений у силупункту 3частини восьмоїстатті 128ЦПК України, відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подав.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина друга статті 247 ЦПК України).

4. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 26.07.2019 прийнятий на роботу машиністом АХУ ТОВ «Вінтерхом» (наказ № 1-к ввід 26.07.2019); 20.02.2023 звільнений з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (наказ № 2к від 06.02.2023), що також підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки АТ КБ «Приватбанк» з карткового рахунку позивача від 16.03.2023 остання виплата заробітної плати позивачу відбулась 02.09.2022 (призначення платежу «Зарплата «ВІНТЕРХОМ», з відміткою «зарплата за липень 2022»).

В день звільнення належні позивачу суми не були виплачені повністю, що не спростовано відповідними доказами.

З розрахунку не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку від 09.05.2023 року вбачається, що у відповідача перед позивачем заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2022 по 20.02.2023 становить 44506,69 грн, розмір компенсації за невикористані відпустки 18479,85 грн, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на 09.05.2023 17054, 80 грн.

5. Норми права, які застосував суд; висновки та мотиви прийнятого рішення.

5.1.Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

5.2.Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

5.3.Згідно з витягом з трудової книжки, позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» з 26.07.2019 та був звільнений 20.02.2023, на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.

Днем звільнення є останній день роботи. Як встановлено судом останнім днем роботи позивача необхідно рахувати 20.02.2023.

У день звільнення працівнику за нормами трудового законодавства має бути видана заробітна плата, включаючи плату за останній день роботи та компенсація за невикористані дні відпустки.

Позивач стверджує, що у день звільнення належні позивачу суми не були виплачені повністю; повідомив про невиплату заробітної плати починаючи з серпня 2022 року.

Позивач надав розрахунок заборгованої відповідачем суми при звільненні. Ця сума складає 90041,34 грн., з яких: 44506,69 грн (заборгованості по заробітній платі за період з 01.08.2022 до 20.02.2023р.), 18479,85 грн (компенсації за невикористані відпустки), 17054,80 грн. (середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на 09.05.2023).

5.4.Відповіднодо частинипершої статті81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу заробітної плати, тому суд вважає встановленим факт наявності заборгованості по заробітній платі за період з 01.08.2022 по 20.02.2023 включно.

Відповідач докази щодо розміру заборгованості не надав.

Відповідно до наданого представником позивача розрахунку, розмір невиплаченої позивачу заробітної плати з 01.08.2022 по на день звільнення 20.02.223 становить 44506,69 грн. Розрахунок невиплаченої заробітної плати проведений з врахуванням нарахованих згідно відомостей наданих роботодавцем до ПФУ та ДПС з серпня 2022 року по жовтень 2022 року та виходячи з мінімальних соціальних та трудових гарантій, встановлених чинним законодавством (з жовтня 2022 року розмір мінімальної заробітної плати становив 6700,00 грн).

5.5.Окрім того, відповідно до статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За період роботи з 26.07.2019 по 20.02.2023, позивач у відпустках не перебував, число невикористаних календарних днів відпустки складає 85.

Нарахування компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки здійснюється у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року(далі - Порядок).

Зокрема, згідно п.7 Порядку нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Середня заробітна плата для оплати компенсації за невикористані відпустки становитиме: ((58812,56 грн. + 20100,00 грн.) : (364 1) календарні дні = 217,41 грн.

Розмір компенсації за невикористані відпустки становить: 217,41 грн. х 85 (календарних днів) = 18479,85 грн.

5.6.Також, відповідно до частини першої статті 117КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що відповідач не провів повного розрахунку з позивачем у день звільнення, то в силу вимогстатті 117 КЗпП України ТОВ «Вінтерхом» зобов`язане виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суду належить вирішити питання про розмір відшкодування позивачу за час затримки розрахунку.

Відповідно до абзацу 3 п.2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу ІV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідач, на підставі наданих ним документів, розрахував розмір середньоденної заробітної плати і визначив його у 304,55 грн. ((6700,00 грн. + 6700,00 грн.) : (22+22) = 304,55 грн.).

Число робочих днів за період з 20 лютого 2023 року (з дня звільнення) по 09 травня 2023 становить 56 дні.

Сума середнього заробітку за вказаний період складає: 304,55 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 56 = 17 054,80 грн.

5.7.Окрім того, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої несвоєчасним розрахунком.

Так, згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22) зроблено висновок, що «зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне.

Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості ( постанова Верховного від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».

Судом встановлено порушення відповідачем прав позивача на належну виплату йому заробітної плати, які призвели до підвищеного психологічного навантаження позивача, він також зазнавморальних страждань внаслідокпорушення його прав, оскільки не міг належним чином вирішувати фінансові проблеми в сім`ї, належно харчуватись, лікуватись.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про наявність спричиненої позивачу внаслідок порушення його прав відповідачем моральної (немайнової) шкоди, при визначені її розміру суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених йому моральних страждань, їх наслідки й інших негативних впливів.

Виходячи з засад розумності, справедливості та збалансованості інтересів сторін, суд вважає справедливим розмір компенсації моральної шкоди у сумі 2000 грн.

6. Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 12-13, 19, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, статтями 47, 116, 117 КЗпП України суд,

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та стягнення моральної шкоди задовольнити повністю.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Вінтерхом» вкористь ОСОБА_1 заборгованість понарахованій таневиплаченій заробітнійплаті,у томучислі компенсаціїза невикористанідні відпустки,в сумі62986грн 54коп.(шістдесятдві тисячідев`ятсот вісімдесятшість грн.54коп.);17054,80(сімнадцятьтисяч п`ятдесятчотири грн80коп.) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» в користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн (дві тисячі грн).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» в дохід держави судові витрати у справі в сумі 2 147 грн 20 коп. (дві тисячі сто сорок сім грн. 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Товариство зобмеженою відповідальністю«Вінтерхом», код ЄДРПОУ 40957043; Одеська область, місто Одеса, вулиця Академічна, 20Б, офіс 8.

Повний текст рішення складено 14.06.2023.

Головуючий:Ю. Ф. ВОЛКОВА