Рішення

від 25.05.2023 по справі 296/9441/17

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/9441/17

2/296/928/23

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

25 травня 2023 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.

за участю секретаря судового засідання Бабич А.Р,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглядаючи у судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28.11.2017 звернувся до суду з позовом, згідно якого просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради №62-К від 23.12.2016р. та наказ №03-К від 06.01.2017р. про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого адміністратора комунального підприємства;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого адміністратора Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради;

- стягнути з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та кошти, що були не виплачені в день звільнення;

- стягнути з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради моральну шкоду в розмірі 70000грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 23.12.2016 генеральним директором КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР видано наказ №62-К про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого адміністратора за п.3 ст.40 КЗпПУ з підстав систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказом №03-К від 06.01.2017р. внесено зміни до наказу №62-К від 23.12.2016р., та визначено дату звільнення ОСОБА_1 з 06.01.2017.

Вказані накази ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, оскільки такі не містять даних про конкретні факти вчинення порушення трудової, невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Позивач стверджує, що відповідач своїми незаконними діями позбавив його засобів до існування та завдав моральної шкоди, розмір якої оцінює у 70000грн. Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди ОСОБА_1 вказав, що незаконні дії відповідача зумовили необхідність неодноразово відвідувати лікувальні заклади, юридичні консультації, позбавили можливості організувати сімейний відпочинок. Зазначені у наказі про звільнення обставини систематичного невиконання позивачем трудових обов`язків були доведені до відома трудового колективу, що змушувало останнього постійно доводити свою невинуватість, пояснювати безпідставні звинувачення.

Окрім того, 24.05.2023 позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в обґрунтування якої вказав, що наказ про звільнення №62-К від 23.12.2016р. отримав 21.02.2017 разом з трудовою книжкою. В подальшому, 07.03.2016, ним було подано до Корольовського районного суду м.Житомира позовну заяву про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі. Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 11.09.2017 по справі №296/1927/17, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 27.11.2017, позов ОСОБА_1 до КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР залишено без розгляду. Вдруге ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі 28.11.2017. За вказаних обставин просить поновити строк звернення до суду з даним позовом.

Згідно відзиву на позовну заяву від 03.03.2018 представник відповідача вказав на безпідставність позову, оскільки ОСОБА_1 до моменту звільнення неодноразово допускав невиконання посадових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, у зв`язку з чим до останнього були застосовані заходи дисциплінарного впливу.

Представник відповідача зазначив, що при накладенні дисциплінарного стягнення ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення, підписатися про ознайомлення з наказом про звільнення, отримати наказ про звільнення та трудову книжку. Наказ про звільнення було оголошено ОСОБА_1 близько 10:00 23.12.2016, після чого ОСОБА_1 залишив приміщення філармонії та більше на робочому місці не з`являвся. В подальшому, цього ж дня, 23.12.2016, ОСОБА_1 звернувся до медичного закладу, де йому було відкрито лікарняний, про що відповідач дізнався через декілька днів. У зв`язку із особливостями законодавства, яке не допускає звільнення у випадку тимчасової непрацездатності, наказом №03-К від 06.01.2017 було внесено зміни до наказу №62-К від 23.12.2016р., яким датою звільнення ОСОБА_1 визначено 06.01.2017. Відповідач стверджує, що лише 21.02.2017 позивач отримав трудову книжку та з ним було проведено розрахунок шляхом зарахування коштів на банківський рахунок, у зв`язку з чим просить у позові відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 з 03.03.2014 працює на посаді старшого адміністратора Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради, що підтверджується записом №16 трудової книжки (а.с.6 12).

Наказом Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради №62-К від 23.12.2016р. ОСОБА_1 , старшого адміністратора, 23.12.2016 звільнено у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п.3 ст.40 КЗпПУ (а.с.48).

Наказом Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради №03-К від 06.01.2017р. у зв`язку з тим, що після оголошення наказу про звільнення ОСОБА_1 23.12.2016 о 10:00, останній вийшов з будівлі філармонії та звернувся до медичної установи, де йому було видано листок непрацездатності з 23.12.2016, внесено зміни до наказу №62-К від 23.12.2016р. та визначено дату звільнення ОСОБА_1 06.01.2017 (а.с.63).

Не погоджуючись із вказаними наказами про звільнення, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом трудових прав.

Вирішуючи спір, суд враховує наступні норми Кодексу законів про працю України та правові позиції Верховного суду.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП).

Тобто, при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними актами.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення (стаття 147 КЗпП).

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (частина 3 статті 149 КЗпП).

Тлумачення частини третьої статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18) зазначено, що «відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: в тому числі, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичне порушення трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року у справі № 363/4221/16-ц (провадження № 61-28075св18) вказано, що «за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця».

Згідно з наказом КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР №62-К від 23.12.2016р., ОСОБА_1 звільнено з посади старшого адміністратора й підставами вказано:

- доповідні записки директора- розпорядника ОСОБА_4 від 30.09.2016, 22.11.2016, 16.12.2016, 22.12.2016;

- копія наказу від 06.10.2016 про оголошення догани ОСОБА_1 ;

- копія наказу від 06.12.2016 про оголошення догани ОСОБА_1 ;

- копії актів про відмову працівника від надання письмових пояснень від 06.10.2016, 06.12.2016;

- копії актів про відмову працівника підписати наказ від 06.10.2016, 06.12.2016;

Слід врахувати, що рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 03.06.2022 по справі №296/6304/17, яке набрало законної сили 04.07.2022, визнано незаконним та скасовано наказ №05-Д від 06.10.2016 Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради в частині оголошення догани ОСОБА_1 з підстав недоведення відповідачем фактів винного вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, порушення вимог посадової інструкції.

За вказаних обставин суд не надає оцінки та не приймає до уваги копії доповідної записки директора- розпорядника ОСОБА_4 від 30.09.2016, акту про відмову працівника від надання письмових пояснень від 06.10.2016, акту про відмову працівника підписати наказ від 06.10.2016, оскільки такі вже були предметом дослідження під час вирішення цивільної справи №296/6304/17.

Відповідно до наказу КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР №08-Д від 06.12.2016р. ОСОБА_1 , старшому адміністратору, оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (не бере участі в організації виїзних концертів, проведенні гастролей, не займається в належній мірі реалізацією квитків глядачам, систематичне невиконання фінансових планів). Підставами винесення наказу вказано: доповідна записка директора- розпорядника Балюрка В.С. від 22.11.2016, акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень від 06.12.2016 (а.с. 32).

Згідно доповідної записки директора-розпорядника Балюрко В.С. від 22.11.2016 старший адміністратор ОСОБА_1 самоусунувся від організації концертів колективів та солістів філармонії у районах області, не виїжджає у відрядження в райони області для організації концертів, обмежуючись лише телефонними дзвінками, які не приносять результатів. Постійно не розповсюджуються ОСОБА_1 квитки на концерти, що відбуваються у філармонії. Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність догани у старшого адміністратора ОСОБА_1 за неналежне виконання своїх обов`язків, директор розпорядник Балюрко В.С. просив генерального директора КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР Даценка П.Х. розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 38).

Окрім того, згідно змісту доповідної записки директора- розпорядника ОСОБА_4 від 16.12.2016 , незважаючи на оголошення догани у листопаді 2016 та проведення неодноразових бесід і доручень, старший адміністратор філармонії ОСОБА_1 продовжує ігнорувати виконання посадових обов`язків: за період з 24.10.2016 своєю бездіяльністю зірвав проведення концертів у районах області; не реалізовує квитки на концерти; не надав жодної конкретної пропозиції щодо організації Новорічної дитячої вистави як на виїзд так і на сцені філармонії. Беручи до уваги наявність 2-ох доган, директор розпорядник Балюрко В.С. просив генерального директора КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР Даценка П.Х. розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 (а.с. 37).

За змістом доповідної записки директора- розпорядника Балюрка В.С. від 22.12.2016, останній просив повторно розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 , який глядачам (діти та батьки школи №19) надав підтвердження на проведення концерту 22.12.2016, не зважаючи на те, що було прийняте рішення про відміну такого заходу (а.с.45).

Аналізуючи зміст вказаних доповідних записок суд приймає до уваги відсутність доказів притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 згідно доповідної записки директора- розпорядника Балюрка В.С. від 16.12.2016, та будь яких доказів системного невиконання ОСОБА_1 посадових обов`язків старшого адміністратора без поважних причин.

Слід звернути увагу, що на протязі тривалого часу розгляду даного спору представником відповідача не надано суду посадової інструкції старшого адміністратора, затвердженої директором КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР, та докази ознайомлення з такою ОСОБА_1 .

Зі змісту рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 03.06.2022 по справі №296/6304/17, яке набрало законної сили 04.07.2022, вбачається, що суд не прийняв до уваги посадову інструкцію старшого адміністратора, затверджену Генеральним директором ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка містить печатку «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера», оскільки лише 22.11.2012 згідно рішення Житомирської обласної ради №701 Комунальне підприємство «Житомирська філармонія» перейменоване на Комунальне підприємство «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера», що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 за №15. Вимоги протокольної ухвали суду від 09.09.2021 надати оригінал посадової інструкції старшого адміністратора та наказу, яким введено в дію печатку «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера», відповідачем не виконано.

На переконання суду за відсутності доказів ознайомлення ОСОБА_1 з посадовою інструкцією старшого адміністратора, відсутні підстави вважати, що останній систематично не виконував обов`язки, покладені на нього трудовим договором.

Окрім того, правила внутрішнього трудового розпорядку КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР суду не надано, й відповідачем не обґрунтовано порушення таких правил відповідачем.

За вказаних обставин суд вважає обґрунтованими та доведеними вимоги позовної заяви про скасування наказів Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради №62-К від 23.12.2016. про звільнення ОСОБА_1 , та №03-К від 06.01.2017. про внесення змін до наказу №62-К від 23.12.2016.

У статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до положень статті 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).

У постанові Верховного Суду України від 16 березня 2016 року у справі № 6-2426цс15 зроблено висновок, що статтею 233 КЗпП визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Так, перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

У статті 234 КЗпП не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Суд враховує наявність доказів вручення позивачу наказу про звільнення та трудової книжки 21.02.2017 (а.с.65), перебування позивача на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серії АДГ №855765 (а.с.57), ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 27.11.2017 по справі №296/1927/17, згідно якої вбачається що позов ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення коштів, який подано до суду 07.03.2017, залишено без розгляду.

За вказаних обставин, на переконання суду, наявні підстави для поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тлумачення змісту частини другої статті 235 КЗпП України свідчить про те, що при ухваленні рішення про поновлення працівника на роботі на орган, який розглядає трудовий спір, покладено обов`язок вирішити питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі перебуває в провадженні суду з 2017 року не з вини позивача, а за існування об`єктивних, не пов`язаних від дій позивача, обставин: зміна складу суду, зупинення провадження по справі. А тому, середній заробіток слід стягнути з відповідача за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З урахуванням зазначеного суд при вирішенні питання нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2017 по 25.05.2023 приймає до уваги довідку про заробітну плату до листка непрацездатності, видану КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР за розрахунковий період грудень 2015 грудень 2016, в частині фактичної кількості відпрацьованих робочих днів (а.с. 58). Також суд приймає до уваги довідку №14 від 25.05.2023, видану КП «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» ЖОР, в частині нарахованої суми зарплати за жовтень листопад 2016. При цьому, для визначення середньоденної заробітної плати суд враховує останні два фактично відпрацьовані місяці роботи, тобто жовтень, листопад 2016.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 73,26грн. з наступного розрахунку: 1718,00грн. (заробітна плата за листопад 2016) + 1798,82грн. (заробітна плата за жовтень 2016) /48 робочих днів.

Враховуючи кількість робочих днів у період вимушеного прогулу (1593 роб. дні) з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за період з 07.01.2017 по 25.05.2023 в розмірі 116703,18 грн. (73,26грн.* 1593 роб. дні ) без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №9901/407/19 вказано, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було проведено розрахунок з позивачем у зв`язку зі звільненням (а.с. 66 71), а тому підстави для задоволення позову в частині вимог про стягнення коштів, що були не виплачені в день звільнення, відсутні.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частини третя, четверта статті 23 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».

На переконання суду, безумовно незаконне звільнення, що є порушенням права на працю, має негативні наслідки для працівника та завдає йому моральної шкоди. В даному випадку позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях через позбавлення роботи та заробітної плати як джерела існування, необхідності зміни життєвих зв`язків, виникненні потреби докладати додаткові зусилля для відновлення своїх порушених прав.

Враховуючи докази, подані учасниками справи, обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач внаслідок незаконного звільнення, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану, суд дійшов переконання, що співмірною є сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000, 00 грн.

Підсумовуючи викладене позов підлягає до часткового задоволення з розподілом судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради №62-К від 23.12.2016р. про звільнення ОСОБА_1 .

Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради №03-К від 06.01.2017р. про внесення змін до наказу №62-К від 23.12.2016р.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого адміністратора Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради з 07.01.2017 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2017 по 25.05.2023 в розмірі 116703,18 грн. (без урахування податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 2000грн. моральної шкоди.

Стягнути з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 1965,71 грн.

В решті вимог позовної заяви відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя В. П. Маслак