Постанова

від 11.09.2023 по справі 296/9441/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/9441/17 Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П.

Категорія 77 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.

за участю секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/9441/17 за позовом ОСОБА_1 доКомунального підприємства«Житомирська обласнафілармонія іменіСвятослава Ріхтера»Житомирської обласноїради проскасування наказупро звільнення,поновлення нароботі,стягнення середньомісячногозаробітку таморальної шкоди

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П.

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, на обґрунтування якого посилається на те, що 23.12.2016 генеральним директором Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради видано наказ №62-К про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого адміністратора за п.3 ст.40 КЗпП України з підстав систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказом №03-Квід 06.01.2017 внесено зміни до наказу №62-К від 23.12.2016 та визначено дату звільнення ОСОБА_1 з посади старшого адміністраторафілармонії з 06.01.2017.

Вказані накази ОСОБА_1 вважає незаконними, оскільки такі не містять даних про конкретні факти порушення трудової дисципліни, невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач своїми незаконними діями позбавив його засобів до існування та завдав моральної шкоди, розмір якої оцінює у 70000 грн. На обґрунтування розміру моральної шкоди посилається на те, що незаконні дії відповідача зумовили необхідність неодноразово відвідувати лікувальні заклади, юридичні консультації, позбавили можливості організувати сімейний відпочинок. Зазначені у наказі про звільнення обставини систематичного невиконання позивачем трудових обов`язків були доведені до відома трудового колективу, що змушувало останнього постійно доводити свою невинуватість, пояснювати безпідставні звинувачення.

З урахуванням вищевикладеного, просив поновити строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі, визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради №62-К від 23.12.2016 та наказ №03-К від 06.01.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого адміністратора комунального підприємства; поновити ОСОБА_1 на посаді старшого адміністратора Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради; стягнути з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та кошти, що були не виплачені в день звільнення, а також моральну шкоду в розмірі 70000,00 грн.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 25 травня 2023 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Визнано незаконними та скасовані наказКомунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради №62-К від 23.12.2016 про звільнення ОСОБА_1 та наказ №03-К від 06.01.2017 про внесення змін до наказу №62-Квід 23.12.2016.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого адміністратора Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради з 07.01.2017 року.

Стягнуто з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.01.2017 по 25.05.2023 в розмірі 116703,18 грн. (без урахування податків та інших обов`язкових платежів) та 2000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 1965,71 грн.

Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частиністягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу таморальної шкодиіухвалити нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній за робіток за час вимушеного прогулу в розмірі 478028,00 грн. та моральну шкоди в повному обсязі на суму 70000,00 грн.

Доводи апеляційноїскарги обґрунтовуєтим,що прирозгляді справисудом першоїінстанції булинеповно з`ясованіобставини справи,порушені нормипроцесуального іматеріального права.Зазначає,що судомбуло допущенопомилку вметодиці розрахункусуми середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу тапомилково небули застосованіаб.4,5пункту 4Порядку обчисленнясередньої заробітноїплати,затвердженим постановоюКабінету МіністрівУкраїни від08лютого 1995року №100,які передбачають,якщо розмірпосадового окладує меншимвід передбаченогозаконодавством розмірумінімальної заробітноїплати,то середнязаробітна платарозраховується зустановленого розмірумінімальної заробітноїплати начас розрахункута їїнарахування здійснюєтьсяшляхом множенняпосадового окладучи мінімальноїзаробітної платина кількістьмісяців розрахунковогоперіоду.Однак, суд першої інстанції для обрахунку середньої заробітної плати використав довідку надану відповідачем №14 від 25.03.2023, згідно якої заробітна плата позивача перед звільненням за жовтень 2016 року становила 1798,00 грн., а за листопад 2016 року 1718,00 грн, що є меншим за розмір мінімальної заробітної плати у вказаний період. Таким чином вважає, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням встановленої мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01.01.2017 року по 25.05.2023 становить 478028,00 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, надаючи правову оцінку доказам по справі суд не повністю врахував ступінь моральних страждань, які він отримав внаслідок незаконного звільнення з посади, позбавлення єдиного джерела доходу, не врахував характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, а тому прийняв необґрунтоване рішення в частині розміру моральної шкоди.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалася.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенняз наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача було допущено порушення вимог чинного трудового законодавства, що дає підстави для його поновлення на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 116703,18 грн. і моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. При цьому середній заробіток позивача розраховано відповідно до пунктів 2,5,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, виходячи з даних, як містяться в довідках про заробітну плату позивача до листка непрацездатності №855765 від 23.12.2016 та №14 від 25.05.2023, видані Комунальним підприємством «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Відповідно дост.235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі Порядок), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю,вякому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2022 року в справі №607/2071/17 (провадження №61-2752св19) зазначено, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» і Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100). Згідно з Порядком №100 середня заробітна плата за час вимушеного прогулу й в усіх інших випадках (крім оплати відпусток, призначення пенсії, відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я) обчислюється виходячи з виплати за останні два місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, в даному разі незаконному звільненню, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців (якщо ж він протягом останніх місяців не працював - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи). Для працівників з відрядною оплатою праці за відсутності оперативних даних для розрахунку заробітку за останній місяць розрахункового періоду він може змінюватися іншим місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду. З розрахункового періоду виключається лише час, протягом якого працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково. Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період».

Як вбачається з довідок про заробітну плату позивача до листка непрацездатності №855765 від 23.12.2016 та №14 від 25.05.2023, видані Комунальним підприємством «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради, виплати за останні два фактично відпрацьовані позивачем календарні місяці роботи, що передували дню звільнення, складають: за жовтень 2016 року 1798,00 грн, за листопад 2016 року 1718,00 грн, кількість робочих днів за два місяці 48.

Таким чином, розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 116703,18 грн., виходячи з розрахунку: (1718,00 грн.+1798,00 грн.):48 = 73,26 грн. (середньоденна заробітна плата) х 1593 робочих днів періоду вимушеного прогулу).

Отже, поновлюючи ОСОБА_1 на роботі з 07.01.2017 та здійснюючи розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з вказаної дати по 25.05.2023 року в розмірі 116703,18 грн., суд першої інстанції з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, дійшов правильного висновку про те, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен обчислюватися виходячи із середньоденного заробітку позивача (який визначається діленням заробітної плати позивача за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, що передували дню звільнення, на число відпрацьованих робочих днів), помноженого на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді, а не з розміру мінімальної заробітної плати, який був встановленій в Україні у вказаний період вимушеного прогулу.

До апеляційної скарги ОСОБА_1 надав довідку №20 про розміри посадового окладу, яка видана Комунальним підприємством «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради 26.06.2023.

Частинами 2, 3 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач не надав докази неможливості подання вказаного документа до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відтак, долучений до апеляційної скарги позивачем доказ не підлягає прийняттю та дослідженню апеляційним судом.

Таким чином доводи апеляційної скарги про те, що під час визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу районний суд припустився помилки в методиці розрахунку, яка визначена Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Визначаючи розмір моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з характеру та обсягу страждань позивача, яких він зазнав у зв`язку із порушенням його трудових прав, внаслідок неправомірних дій відповідача по відношенню до нього, накладенням незаконного дисциплінарного стягнення і звільненням з роботи.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. В зв`язку з чим, судом обґрунтовано визначено розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача в розмірі 2000,00 грн.

Отже, інші доводи наведені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

В іншій частині рішення в апеляційному порядку не оскаржено, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 25 травня 2023 року в частині стягнення з Комунального підприємства «Житомирська обласна філармонія імені Святослава Ріхтера» Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2023 року.

Головуючий Судді