Рішення

від 08.06.2023 по справі 686/6323/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/6323/23

Провадження № 2/686/2846/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023р. м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого судді - Продана Б.Г., при секретарі - Боднар А.П., за участю: представника відповідача ОСОБА_1 та третьої особи ТОВ «Скіф Проскурів» - Гандзюка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельивільну цивільну справу за позвною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф Проскурів» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2023 року до суду звернувся ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третьої особи ТОВ «Скіф Проскурів», в якому просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору найму приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ «Скіф Проскурів» та стягнути з відповідачів збитки в розмірі 44 000 грн. як упущену вигоду.

Позов мотивує тим, що він, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є співвласниками у рівних частках (по 1/3) нерухомого майна загальною площею 528,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 . 01.05.2021 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ «Скіф Проскурів» уклали договір найму спірного нерухомого майна терміном на 3 роки без нотаріального посвідчення та без згоди позивача, як третього співвласника, чим порушили його право вільно володіти та користуватися своїм майном і завдали йому збитків у вигляді упущеної вигоди. У зв`язку із наведеним позивач змушений звернутись до суду.

16.03.2023 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

03.04.2023 року надійшли письмові пояснення третьої особи на позов, які долучені до матеріалів справи. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить відмовити в його задоволенні.

05.04.2023 року відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на позов, проти позовних вимог заперечує, вважає їх такими що суперечать чинному законодавству. Вказує, що жодних збитків позивачеві завдано не було, оскільки в оренду було передано лише частину належного йому приміщення, за яку він отримував орендну плату. Позивач не був стороною оспорюваного договору найму і не має права вимагати застосування наслідків недійсності правочину. Просить відмовити в задоволенні позову.

05.04.2023 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, який також долучений до матеріалів справи. В задоволенні позову просить відмовити з підстав його необґрунтованості та недоведеності в повному обсязі.

11.04.2023 року представником позивача надано відповідь на пояснення третьої особи, вважає що спірний договір оренди є нікчемним, а нікчемний договір є апріорі недійсним. А щодо розміру завданих позивачеві збитків, то зазначає, що розмір відшкодування є обґрунтованим, оскільки відображає ту суму коштів, яку міг би реально отримати позивач, якби він був на рівні з іншими учасниками спірного договору.

11.04.2023 року представником позивача також надано відповідь на відзив, вказує що твердження відповідачів про те що вони намагались зв`язатись із позивачем, не відповідає дійсності, оскільки вони мали всі його контакти. Зазначає також що нежитлове приміщення є спільною частковою власністю позивача та відповідачів без фактичного поділу на частки, а тому передана відповідачами в оренду частина приміщення не є частками відповідачів та на 1/3 належить позивачу.

12.04.2023 року справу призначено до слухання по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника надійшла заява про слухання справи у їхній відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задоволити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, у задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 та третьої особи проти заявлених вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав його недоведеності на необґрунтованості.

Заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріали справи та надані докази, оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є співвласниками у рівних частках (по 1/3) нерухомого майна загальною площею 528,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Так, дійсно між ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ «Скіф Проскурів» було укладено договір найму нежитлового приміщення від 01.05.2021р., за умовами якого, наймодавці зобов`язалися передати наймачу у строкове платне користування нежитлове приміщення, а саме приміщення складу за адресою: АДРЕСА_2 , площею 352,2 кв.м., а наймач зобов`язався прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно наймодавцям в належному стані, (п. 1.1 договору найму).

Загальний розмір орендної плати був встановлений сторонами в сумі 4000,00 гривень в місяць - по 2000,00 гривень кожному з наймодавців (пп.3.1.1 п.3.1 договору найму).

Термін дії договору встановлений сторонами до 01.05.2024р. (п.6.1 договору найму).

Відповідно до додаткового договору до договору найму від 30.12.2022р. договір найму був достроково розірваний за взаємною згодою сторін з 30.12.2022р..

Приміщення було повернуто з орендного користування наймодавцям по акту прийому-передачі (повернення) майна від 30.12.2022р..

За період дії договору оренди відповідачі отримали орендну плату з травня 2021 - березень 2022р. на загальну суму по 17 710,00 гривень.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Підставою звернення позивача до суду із позовом стало укладення відповідачами договору оренди нерухомого майна, співвласником якого є, зокрема, позивач, без його згоди. При цьому, позивач посилається на порушення його конституційного права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нікчемністю укладеного договору найму нежитлового приміщення від 01.05.2021р. між ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ТОВ «Скіф Проскурів» і просить застосувати до договору найму приміщення наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, застосування наслідків недійсності оспорюваного договору передбачає два моменти: повернення наймачем нежитлового приміщення у володіння його співвласників (наймодавців) та відшкодування наймачем по договору орендної плати наймодавцям за користування приміщенням.

На момент звернення з позовом до суду передане в найм за оспорюваним договором нежитлове приміщення не знаходилось у володінні та користуванні ТОВ «СКІФ ПРОСКУРІВ», оскільки було повернуто ОСОБА_3 та ОСОБА_1 згідно акту прийому-передачі від 30.12.2022р. Відповідно, вимога про застосування наслідків недійсності правочину в частині повернення нежитлового приміщення не може бути застосована.

Враховуючи, що позивач не був стороною оспорюваного договору найму, відповідно, не має право вимагати застосування наслідків недійсності правочину в частині відшкодування наймачем по договору орендної плати наймодавцям за користування приміщенням.

Оскільки на момент звернення з позовом до суду, не було порушень прав позивача щодо володіння та користування нежитловим приміщенням, то суд приходить до висновку, що вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного договору не підлягає задоволенню.

У зв`язку із передачею відповідачами у найм спільного майна без згоди позивача, останній вимагає пропорційного відшкодування за рахунок відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди в загальному розмірі 44 000,00 гривень.

У частині другій статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На думку Верховного Суду у справі № 910/7511/20, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення), як: звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); розумні витрати; компенсаційність відшкодування збитків.

Верховним Судом зазначено, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Збитки, як правова категорія, включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага тощо.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивачу (кредитору) слід довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Також, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі N° 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у позовній заяві не наводить жодних аргументів, що підтверджуються належними та допустимими доказами, про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідачів. Також позивач не наводить факти вжиття ним заходів щодо одержання таких доходів, а наданий розрахунок завданих збитків належним чином не обгрунтований.

Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не обгрунтовано та не підтверджено завдання йому збитків відповідачами у вигляді упущеної вигоди, а тому позовна заява не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф Проскурів» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та відшкодування збитків в розмірі 44000 грн. - залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 15.06.2023 року.

Позивач: ОСОБА_2 . АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_3 . АДРЕСА_4 ., ІПН

НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 .

АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_4 .

Третя особа: ТОВ «Скіф Проскурів», м. Хмельницький, вул. Трудова 9, тел. 0964630938

Суддя: