Рішення

від 15.06.2023 по справі 200/8657/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2023 року Справа№200/8657/20-а

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку загального провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 48А) та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Професійна спілка Юстиція Донеччини (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Професійна спілка Юстиція Донеччини, в якому, з урахуванням зави про уточнення позовних вимог, просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 Про звільнення ОСОБА_1 ;

поновити на посаді начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 04.08.2020;

стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 з урахуванням пункту 10, з 04.08.2020 по день поновлення на публічній службі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваним наказом його звільнено на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу. Позивач зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції, якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, спрямована не на ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а на його реорганізацію, оскільки в ній не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, натомість ці завдання та функції покладені на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції. На думку позивача, зміна в організації роботи органів юстиції не звільняє утворений орган від обов`язку працевлаштування працівників установи, в тому числі і позивача. Позивач наголошує на тому, що жодного попередження про наступне звільнення від відповідача він не отримував, у зв`язку з чим вказує про грубе порушення права позивача, визначене у частині третій статті 87 Закону України Про державну службу. Також, позивач вказує про недотримання відповідачем при звільненні положень Кодексу законів про працю України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 31.07.2020 № 86/1 Про звільнення ОСОБА_1 . Зобов`язано Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 04.08.2020. Стягнуто з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2020 по 29.06.2021 в сумі 92 681 грн 68 коп, з яких відрахувати податки та обов`язкові платежі. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2023 року касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі № 200/8657/20-а скасовано. Справу № 200/8657/20-а направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Донецького окружного адміністративного суду. Згідно змісту постанови суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не надавали оцінки постанові Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції, яка стала підставою ліквідації органу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, не здійснили порівняння завдань та функцій органу, що ліквідовується та новоствореного органу, а в силу частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати такі обставини.

Ухвалою суду від 17 лютого 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу №200/8657/20-а до свого провадження та призначено підготовче судове засідання по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 48А) та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Професійна спілка Юстиція Донеччини (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії на 14 березня 2023 року о 11 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

14 березня 2023 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 28 березня 2023 року о 11 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

28 березня 2023 року судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою сторін на 18 квітня 2023 року о 11 год. 00 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

Ухвалою суду від 18 квітня 2023 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійна спілка "Юстиція Донеччини" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 16.05.2023 року у задоволенні клопотання представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про залишення позовної заяви без розгляду відмолено. Закрито підготовче провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійна спілка "Юстиція Донеччини" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії. Відкладено розгляд підготовчого судового засідання по справі до 11 год. 00 хв. 16 травня 2023 року в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

Ухвалою суду від 31.05.2023 року у задоволенні клопотання представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції у справі №200/8657/20-а відмовлено.

Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вкладене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням суду від 26.05.2020 у справі № 200/455/20-а позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Професійної спілки Юстиція Донеччини, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 № 3939/1 Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27.12.2019. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 266 184 грн 30 коп з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду у справі № 200/455/20-а набрало законної сили 29.10.2020.

На виконання рішення суду наказом Головного управління від 29.05.2020 № 62/1 позивач поновлений на посаді з 29.12.2019.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2019 № 4363/5 Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій визначено припинення з 28.12.2019 повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, зокрема, Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області.

З 28.12.2019 Головне управління припинило здійснення повноважень та виконання функцій.

До штатного розпису Головного управління на 2020 рік включені тільки посади членів ліквідаційної комісії, які станом на 14.02.2020 всі звільнені з Головного управління та є працівниками Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

01.06.2020 на адресу ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції надійшла заява позивача про надання йому частини щорічної основної відпустки на 10 календарних днів, про що виданий наказ від 15.06.2020 № 22/3, відповідно до якого ОСОБА_1 була надана частина щорічної основної відпустки протягом 10 календарних днів з 15.06.2020 по 24.06.2020.

05.06.2020 враховуючи неможливість працевлаштування ОСОБА_1 у Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області через знаходження органу у стані припинення, головою ліквідаційної комісії на адресу начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) був направлений лист № 01-06/164 щодо можливості надання пропозицій для працевлаштування ОСОБА_1 у Східному межрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків).

Крім того, 05.06.2020 листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 01-17/167, голові професійної спілки Юстиція Донеччини членом якої є позивач, було повідомлено про те, що ОСОБА_1 був попереджений про наступне звільнення, а також про звернення голови ліквідаційної комісії до керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо можливості надання позивачу пропозицій для працевлаштування.

15.06.2020 листом № 16028/37855/3/20Д/10.1 начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наданий перелік вакансій, які можуть бути запропоновані позивачу для працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Міністрерства юстиції (м. Харків).

15.06.2020 були доведені ОСОБА_1 запропоновані керівником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вакансії для працевлаштування. Від позивача не надходило повідомлень про згоду на працевлаштування.

Відповідачем 16.06.2020 на електронну пошту ОСОБА_1 , а також на поштову адресу (на які було раніше направлено наказ про поновлення позивача на посаді відповідно до рішення суду у справі № 200/455/20а), які були відомі відповідачу, був направлений лист Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 08.1-21/26, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не раніше 30 календарних днів з дня попередження.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 03.08.2020 у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу з припиненням державної служби.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях. визначає Закон України Про державну службу.

Пункт 4 частини першої статті 83 Закону України Про державну службу серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

Приписами частини першої статті 87 Закону України Про державну службу визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

Частиною третьою статті 87 Закону України Про державну службу передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки (частина п`ята статті 87 Закону України Про державну службу).

Відповідно до приписів частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною п`ятою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Предметом спору у цій справі є звільнення позивача із займаної посади відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу у зв`язку із ліквідацією державного органу.

Суд враховує, що Верховним Судом висловлено правову позицію у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 87 Закону України Про державну службу (у редакції Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади від 19.09.2019 № 117-ІХ), зокрема, у постанові від 16.06.2022 у справі № 400/1923/20.

Так у постанові від 16.06.2022 у справі № 400/1923/20 Верховний Суд вказав, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

У первинній редакції, чинній до 25.09.2019, пункт 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу передбачав, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Також було визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади від 19.09.2019 № 117-ІХ, що діє з 25.09.2019, були внесені зміни та доповнення до Закону України Про державну службу.

Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу (зі змінами, внесеними згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є ліквідація державного органу.

Законом № 117-IX були також виключені положення абзаців першого і другого частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу, які стосувалися застосування законодавства про працю та допускали звільнення з підстави реорганізації або ліквідації державного органу лише в разі неможливості переведення державного службовця на іншу посаду чи його відмови від такого переведення.

У постанові від 16.06.2022 у справі № 400/1923/20 Верховний Суд вказав, що ретроспективний аналіз положень Закону України Про державну службу дає підстави для висновку, що стаття 87 цього Закону до набрання чинності Законом № 117-IX (до 25.09.2019) визначала як підставу для звільнення державного службовця (скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу), так і особливості її застосування (у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі) поряд із прямою вказівкою на застосування загальної процедури вивільнення працівників, установленої законодавством про працю.

Після внесених Законом № 117-IX змін до статті 87 Закону України Про державну службу підстава звільнення державних службовців, раніше визначена пунктом 1 частини першої цієї статті, була розділена окремо на випадки скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу (пункт 1 частини першої) та ліквідації державного органу (пункт 1-1 частини першої). У частині процедури звільнення з цих підстав стаття 87 Закону України Про державну службу містила єдину норму про можливість видання наказу про звільнення в період тимчасової непрацездатності або відпустки державного службовця із зазначенням датою звільнення першого робочого дня останнього (частина п`ята).

У постанові від 16.06.2022 у справі № 400/1923/20 зазначено, що Законом України Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020 № 440-IX частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: 3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону України Про державну службу слово може, означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. За вказаною нормою цього закону вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні - законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Аналогічна правова позиція щодо розуміння/тлумачення частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 480/4055/20, від 21.12.2021 у справі № 200/7446/20-а, від 29.11.2021 у справі № 640/19610/20, від 20.04.2022 у справі № 400/2034/21.

На час попередження позивача про наступне звільнення та видання спірного наказу про звільнення діяли положення Закону України Про державну службу у редакції Закону № 440-ІХ та стаття 40 Кодексу законів про працю України у редакції Закону № 113-ІХ. Тобто можна констатувати, що на час виникнення спірних правовідносин процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, визначалась саме Законом України Про державну службу, а отже, застосуванню підлягала частина третя статті 87 цього Закону, а не норми трудового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 позивач попереджений про припинення державної служби на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а 31.07.2020 позивач звільнений із займаної посади відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу з 03.08.2020 року.

Позиція позивача полягає в тому, що його звільнення з підстави ліквідації державного органу є незаконним, оскільки в даному випадку відбулася реорганізація, а не ліквідація.

З приводу зазначеного суд наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Частиною третьою вказаної статті передбачено, що порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17.03.2011 №3166-VI (далі Закон №3166-VI).

Так, ч. 1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем`єр-міністра України. Відповідно до частини п`ятої цієї статті міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України (частина сьома статті 5 Закону).

Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується. Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. ч. 8, 9 ст. 5 Закону №3166-VI).

Системний аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що порядок утворення та припинення юридичних осіб публічного права є відмінним від порядку утворення та припинення юридичних осіб приватного права.

Частиною 1 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Ліквідація - це одна із форм припинення юридичної особи. Ліквідація юридичних осіб здійснюється без переходу прав i обов`язків підприємства, що ліквідується, до інших осіб, тобто без правонаступництва. При ліквідації підприємства його права й обов`язки припиняються.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову №870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції, якою ліквідував як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 Постанови №870) та утворив як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п. 2 Постанови №870).

Суд враховує, що до Переліку територіальних органів Мін`юсту, що ліквідуються, згідно із Додатком №1 до Постанови №870, зокрема, включене Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

Водночас, до Переліку міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту, що утворюються, згідно із Додатком №2 до Постанови №870, включене Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Відповідно до п. 3 Постанови №870 міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Пунктом 3 Постанови №870 також передбачено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції.

На виконання Постанови №870 наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2019 року №3173/5 Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 1), зокрема Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області, і утворені як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком (додаток 2), зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Наказом №3173/5 головам ліквідаційних комісій головних територіальних управлінь юстиції наказано, зокрема: забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, про що повідомити Департамент персоналу Міністерства юстиції України до 01 листопада 2019 року; надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції (пп. 7 та 8 п. 5 Наказу).

Таким чином, із наведених вище положень Постанови №870 та наказу №3173/5 випливає, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Верховний Суд України у постановах від 04.03.2014 у справі №21-8а14, від 27.05.2014 у справі №21-108а14, від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформував наступні правові висновки з цього приводу та зазначив, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.

Відповідно до Постанови №870 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником у тому числі Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Беручи до уваги ту обставину, що Постановою №870 Кабінет Міністрів України визначено, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, тобто всі функції та повноваження Головного територіального управління юстиції у Донецької області переходять до новоствореного органу, суд вважає, що у даному випадку відбулася реорганізація Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а не ліквідація, оскільки повноваження ліквідованої установи перейшли до правонаступника, а не припинені взагалі.

Аналогічні правові висновки з цього питання викладено у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №591/3069/16-а.

Таким чином суд вважає, що приймаючи рішення про звільнення позивача у зв`язку із ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, відповідач мав діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Натомість відповідач, приймаючи рішення про звільнення позивача з посади за п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу у зв`язку з ліквідацією державного органу без наявності факту ліквідації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Проте, як вже було зазначено вище, Законом України Про державну службу (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу від 31.07.2020 № 86/1), який є спеціальним законом, що регулює статус державного службовця, встановлено право за рішенням суб`єкта призначення, а не його обов`язок щодо переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, без обов`язкового проведення конкурсу.

Відповідно матеріалів справи Листом начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 15.06.2020 № 16028/37855/3/20Д/10.1 позивачу було запропоновано певні вакансії для працевлаштування. Тобто право суб`єкта владних повноважень на переведення державного службовця в межах даного спору було реалізовано.

Таким чином, суб`єкт призначення прийняв рішення здійснювати призначення в державному органі, якому передаються повноваження та функції Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. І таке призначення він здійснював за умови проходження конкурсу.

У тому числі суд зауважує, що процедура попередження позивача промайбутнє вивільнення також була дотримана.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ в частині припинення державної служби позивача відповідає вимогам статті 22 Закону України Про державну службу, при цьому відповідачем дотримано вимоги частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо належного персонального попередження позивача про наступне вивільнення, тому відсутні підстави для поновлення позивача на посаді начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 03.08.2020 та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Водночас, наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 Про звільнення ОСОБА_1 в частині формулювання причин звільнення з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області є протиправним, оскільки не відповідає фактичним обставинам звільнення позивача,так якобставин, які б свідчили про ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на день звільнення позивача не існувало, натомість існували обставини щодо реорганізації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Відповідно до приписів статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 зазначено, якщообставинам, якісталипідставою звільнення, в наказі(розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, судможезмінитиформулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є: визнання протиправним Наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області" та зобов`язання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести зміни до наказу від 31.07.2020 № 86/1щодо формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області , виклавши його в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 03.08.2020 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби", а також внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .

Вищезазначені правові висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.04.2021 у справі № 440/395/20.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Ярослава Мудрого, 48А) та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Професійна спілка Юстиція Донеччини (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я. Мудрого, 39/3) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним Наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області".

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести зміни до наказу від 31.07.2020 № 86/1 щодо формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, виклавши його в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 03.08.2020 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби", а також внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Направлення даного рішення суду здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

Повідомити сторін, що заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів, можуть бути ними подані в електронному вигляді на електронну пошту суду або через особистий кабінет в системі Електронний суд.

Суддя О.О. Галатіна