Постанова

від 27.03.2024 по справі 200/8657/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року справа №200/8657/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Азарової К.В., за участю представника відповідача Колотілової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 р. у справі № 200/8657/20-а за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків), третя особа Професійна спілка "Юстиція Донеччини" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (далі відповідач, Головне управління, ГТУЮ), третя особа Професійна спілка "Юстиція Донеччини" (далі - тертя особа), в якому провив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити на посаді начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 04.08.2020; стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 з урахуванням пункту 10, з 04.08.2020 по день поновлення на публічній службі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено частково, а саме судом: визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 31.07.2020 № 86/1 Про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язано Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 04.08.2020; стягнуто з Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.08.2020 по 29.06.2021 в сумі 92 681 грн 68 коп, з яких відрахувати податки та обов`язкові платежі. У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2023 року касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) задоволено частково, скасовано рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.01.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі № 200/8657/20-а, справу № 200/8657/20-а направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно змісту постанови суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не надавали оцінки постанові Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції, яка стала підставою ліквідації органу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, не здійснили порівняння завдань та функцій органу, що ліквідовується та новоствореного органу, а в силу частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати такі обставини.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:

Визнав протиправним Наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області".

Зобов`язав Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести зміни до наказу від 31.07.2020 № 86/1 щодо формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, виклавши його в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 03.08.2020 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби", а також внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог, - відмовив.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1 (п. 1 постанови), зокрема, Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області; утворено як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 2 (п. 2 постанови), в тому числі й Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Пунктом 3 вказаної постанови встановлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, отже, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) - Головних територіальних управлінь юстиції у Донецькій, Луганській та Харківській областях.

Крім того, згідно з пунктом 3 вказаної постанови також визначено, що територіальні органи Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов`язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» від 16.10.2019 № 3173 утворено міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що 29.10.2019 внесено відповідний запис № 1 480 102 0000 082677 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2019 № 4363/5 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій» визначено припинення з 28.12.2019 повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, зокрема, Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області.

Тобто, фактично з 28.12.2019 Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області припинило здійснення повноважень та виконання функцій.

Отже, відповідно до наведених нормативно-правових актів, відбулася саме ліквідація територіальних органів юстиції.

Відтак, висновок суду першої інстанції, що підставою для звільнення позивача є пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», а саме припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення у зв`язку з реорганізацією державного органу, є помилковим.

Також скаржник зазначає, що частиною третьою статті 87 Закону України "Про державну службу" встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 зазначеної статті, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; відповідно до пункту 11 - ліквідація державного органу.

Так, наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31 липня 2020 року № 86/1 звільнено ОСОБА_1 , начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, із займаної посади 03 серпня 2020 року. Причиною звільнення в наказі зазначена ліквідація Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з посиланням на пункт 11 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Перед прийняттям вказаного наказу відповідачем було вжито заходи визначені Законом № 889-VIII.

Позивачу були доведені запропоновані керівником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вакансії для працевлаштування. Від позивача не надходило повідомлень про згоду на працевлаштування.

Таким чином, положення статті 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону України № 440-IX від 14 січня 2020 року) передбачали можливість, а не обов`язок суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати державному службовцю працевлаштування на будь-яку вакантну посаду державної служби. А положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення, не застосовувались.

Аналогічна норма викладена у роз`ясненнях Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

Відтак, аналізуючи вищевикладене можна дійти висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Верховний Суд прийшов до висновку, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально- правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Отже, щодо застосування положень частини третьої статті 87 Закону № 889- VIII (у редакції Закону № 440-IX) Верховний Суд сформував правові висновки, зокрема, у постановах від 28 липня 2021 року у справі № 640/11024/20, від 08 грудня 2021 року у справі №380/3646/20, від 17 листопада 2022 року у справі № 200/8267/20-а, які підлягають врахуванню при розгляді даної справи.

Так, у наведених постановах у справах № 640/11024/20, № 380/3646/20, № 200/8267/20-а Верховний Суд підкреслив, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Крім того, такого підходу Верховний Суд дотримувався й у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 380/3551/20, де зазначив, що вжите у пункті 2 частині 1 статті 41 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з переведення без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Вирішення питання переведення чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Аналізуючи положення Закону № 889-VIII, яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваного наказу, Верховний Суд у справах № 640/11024/20, №380/3646/20, № 380/3551/20, № 200/8267/20-а дійшов висновку, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

Крім того скаржник звертає увагу на те, що дана справа та справа № 200/8267/20-а є абсолютно подібними, оскільки Позивач у справі № 200/8267/20-а обіймав посаду заступника начальника управління з питань нотаріату - начальника відділу організаційного забезпечення та контролю у сфері нотаріату управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Рішенням суду від 26.05.2020 у справі № 200/455/20-а позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Професійної спілки Юстиція Донеччини, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Судом визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26.12.2019 № 3939/1 Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 27.12.2019. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 266 184 грн 30 коп з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду у справі № 200/455/20-а набрало законної сили 29.10.2020.

На виконання рішення суду наказом Головного управління від 29.05.2020 № 62/1 позивач поновлений на посаді з 29.12.2019.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2019 № 4363/5 Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій визначено припинення з 28.12.2019 повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах, зокрема, Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області.

З 28.12.2019 Головне управління припинило здійснення повноважень та виконання функцій.

До штатного розпису Головного управління на 2020 рік включені тільки посади членів ліквідаційної комісії, які станом на 14.02.2020 всі звільнені з Головного управління та є працівниками Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

01.06.2020 на адресу ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції надійшла заява позивача про надання йому частини щорічної основної відпустки на 10 календарних днів, про що виданий наказ від 15.06.2020 № 22/3, відповідно до якого ОСОБА_1 була надана частина щорічної основної відпустки протягом 10 календарних днів з 15.06.2020 по 24.06.2020.

05.06.2020 враховуючи неможливість працевлаштування ОСОБА_1 у Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області через знаходження органу у стані припинення, головою ліквідаційної комісії на адресу начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) був направлений лист № 01-06/164 щодо можливості надання пропозицій для працевлаштування ОСОБА_1 у Східному межрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Харків).

05.06.2020 листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 01-17/167, голові професійної спілки Юстиція Донеччини членом якої є позивач, було повідомлено про те, що ОСОБА_1 був попереджений про наступне звільнення, а також про звернення голови ліквідаційної комісії до керівника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо можливості надання позивачу пропозицій для працевлаштування.

15.06.2020 листом № 16028/37855/3/20Д/10.1 начальника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) наданий перелік вакансій, які можуть бути запропоновані позивачу для працевлаштування у Східному міжрегіональному управлінні Міністрерства юстиції (м. Харків).

15.06.2020 були доведені ОСОБА_1 запропоновані керівником Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) вакансії для працевлаштування. Від позивача не надходило повідомлень про згоду на працевлаштування.

Відповідачем 16.06.2020 на електронну пошту ОСОБА_1 , а також на поштову адресу (на які було раніше направлено наказ про поновлення позивача на посаді відповідно до рішення суду у справі № 200/455/20а), які були відомі відповідачу, був направлений лист Головного територіального управління юстиції у Донецькій області № 08.1-21/26, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не раніше 30 календарних днів з дня попередження.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 03.08.2020 у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області згідно пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу з припиненням державної служби.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням постанови Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889), зазначений закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

За пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII, посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначенихчастиною першоюстатті 1 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43цього Закону); 7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченоїЗаконом України"Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1цього Закону).

Частиною 5 статті 22 Закону № 889-VIII також встановлено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Згідно з частиною 1 статті 87 Закону № 889-VІІІ, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є зокрема: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу.

Згідно з частиною 3 статті 87 Закону № 889-VІІІ, суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставіпунктів 1та1-1частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту.

Державний службовець, якого звільнено на підставіпункту 1частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на момент попередження позивача про наступне звільнення, а так само і на час видання спірного наказу у цій справі врегульована положеннями Закону № 889-VIII у редакції з урахуванням змін, унесених Законами № 117-IX та № 440-IX, що виключає застосування КЗпП України до спірних правовідносин.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року справа № 200/7853/20-а.

Як зазначалось, наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 Про звільнення ОСОБА_1 позивача було звільнено з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14), від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Верховний Суд у справах № 440/395/20, № 340/221/20 за подібних правовідносин визнав, що Мін`юст не ліквідував територіальні управління, а реорганізував їх, оскільки фактично відбулося не припинення державою виконання функцій ліквідованого органу, а покладання виконання його функцій на інший новостворений орган. Тому мала місце не ліквідація, а реорганізація органів юстиції зі створенням нових міжрегіональних управлінь юстиції, що передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Суд погоджується с висновком суду першої інстанції, що оскільки Постановою №870 Кабінету Міністрів України визначено, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, тобто всі функції та повноваження Головного територіального управління юстиції у Донецької області переходять до новоствореного органу, у даному випадку відбулася реорганізація Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а не ліквідація, оскільки повноваження ліквідованої установи перейшли до правонаступника, а не припинені взагалі.

Аналогічні правові висновки з цього питання викладено у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №591/3069/16-а.

Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 у справі № 440/395/20 наголосив, що для вирішення питання про те, що саме мало місце ліквідація юридичної особи публічного права чи її реорганізація, необхідно надати оцінку правовому акту, який став підставою ліквідації, зокрема на предмет того, чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший державний орган виконавчої влади. Якщо внаслідок ліквідації державного органу його функції були передані іншому чи новоутвореному державному органу, то в такому випадку має місце не ліквідація, а реорганізація державного органу.

Як вбачається зі спірного наказу, звільнення позивача відбулось відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Суд вважає, що зазначене формулювання причин звільнення та юридична кваліфікація є неправильним та не відповідає фактичним обставинам звільнення позивача, так як обставин, які б свідчили про ліквідацію Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на день звільнення позивача не існувало, натомість існували обставини щодо реорганізації Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Тобто з урахуванням вищезазначених висновків Верховного суду відповідачем в даному випадку при звільнені позивача була надана неправильна юридична оцінка обставинам, які стали підставою для звільнення.

Відповідно до приписів статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 зазначено, якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Крім того із змісту зазначеної постанови Верховного суду у справі № 440/395/20 вбачається, що позивача було звільнено відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Полтавській області. Верховний Суд, надаючи оцінку застосуванню положень означеної норми, погодився із висновком суду першої інстанції, який установивши, що фактичною підставою для звільнення позиваки була реорганізація ГТУЮ у Полтавській області, а не його ліквідація, як юридичної особи публічного права, дійшов висновку про наявність підстав для зміни формулювання причини звільнення позивачки, зазначеної в наказі про її звільнення.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є: визнання протиправним Наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.07.2020 № 86/1 в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області" та зобов`язання Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) внести зміни до наказу від 31.07.2020 № 86/1 щодо формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області , виклавши його в наступній редакції: "Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління з питань нотаріату Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з 03.08.2020 року відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з реорганізацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, з припиненням державної служби", а також внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, які регламентують спірні правовідносини.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Харків) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 р. у справі № 200/8657/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 р. у справі № 200/8657/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Повне судове рішення складено 27 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

А.В. Гайдар