Рішення

від 13.06.2023 по справі 240/6269/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року м. Житомир справа № 240/6269/23

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Транс Компані" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.02.2023 №341944.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до акту відповідачем було виявлено, що під час здійснення пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення перевізник-позивач не забезпечив наявності у водія копії договору із замовником. Разом з тим, позивач зазначає, що автомобіль використовується у якості таксі та не використовувався для здійснення перевезень пасажирів на замовлення, тому наявності такого договору не потребує.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що посадовими особами чітко визначений характер перевезень пасажирів легковим авто на замовлення та притягнуто перевізника (позивача) до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу за відсутність на момент перевірки документів визначених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме договору із замовником транспортних послуг . Вважають, що позивач не дотримався встановлених вимог щодо перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, що повністю спростовує хибну думку позивача про безпідставне притягнення його до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач є ліцензованим автомобільним перевізником, якому згідно із ліцензією дозволено наступні види робіт: внутрішні перевезення пасажирів на таксі; внутрішні перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

17.01.2023 легковий автомобіль марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 виконував внутрішні перевезення .

На 267 км 1+100м автодороги М-06 Київ-Чоп (пост патрульної поліції "Корець" у Рівненській області) стосовно цього легкового автомобіля була проведена рейдова головними спеціалістами відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті , за результатами чого було складено акт №336887від 17.07.2023.

У наведеному акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення щодо перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: договір із замовником послуги, відповідальність за що передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 28.02.2023 винесено стосовно позивача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

Позивач вважає таку постанову протиправною, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначає Закон України "Про автомобільний транспорт в Україні" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 7, 14 ст. 6 Закон № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.

Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567).

Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно із статтею 39 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

При цьому у Законі № 2344 (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

За приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених, зокрема, статтею 39 Закону № 2344, накладається на перевізників.

За приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року №176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

Відповідно до пунктів 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення факту перевезення позивачем легковим автомобілем пасажирів за відсутності договору із замовником послуги. Такий висновок зроблено в акті перевірки .

Разом з цим, суд зазначає, що відповідач по справі мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення.

Проте в акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Натомість в акті перевірки не вказано інформацію про пасажирів - замовників послуг та матеріали перевірки не містять їх пояснень, відсутня інформація про ідентифікацію осіб пасажирів, при цьому відсутні їх пояснення щодо обставин їх перевезення позивачем. У документах, складених інспектором, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення. Тобто, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умовах такого перевезення, зокрема, інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Інспектором не отримано пояснень у пасажирів чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення.

Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

На думку суду, саме по собі перевезення пасажирів на автомобілі, що належить позивачу не може бути підставою для притягнення її до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення спірної рейдової перевірки позивачка на зазначеному транспортному засобі надавала послуги з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення та що вона є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344.

При цьому, як стверджує позивач у позові та зазначено водієм у акті перевірки, ним здійснювалось перевезення як таксі.

Відповідно до ст.39 Закону документи для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

Отже, стаття 39 Закону не передбачає наявності для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі договору про надання транспортних послуг.

Долучене до відзиву фото не відображає повної інформації, викладеної в акті перевірки, а також не містить дати проведеної фотозйомки та кількості пасажирів.

Зазначене фото не є безумовним доказом здійснення перевезення пасажирів легковим автомобілем саме на замовлення.

Невідповідність автомобіля ознакам таксі, які визначені у ст.1 Закону не створює підстав для притягнення особи до відповідальності та не дає підстави для висновку, що водієм здійснюється перевезення пасажирів на замовлення.

Інших доказів, як то зокрема, відеозапису з нагрудної камери, пояснень пасажирів, відповідач не надав.

Отже, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умов такого перевезення, зокрема інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Інспектором не отримано пояснень у пасажирів, чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення.

Згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак суд звертає увагу, що за приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не за не оформлення документів, а за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

При цьому факт здійснення перевезення пасажирів на замовлення має бути встановлений, зафіксований та підтверджуватись належними і допустимими доказами.

Проте, надані відповідачем докази не підтверджують зазначений факт.

Разом з цим, саме відповідач по справі мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковими автомобілями на замовлення та що він є перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт вчинення позивачем правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, відтак застосування до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є протиправним.

Інші доводи сторін не спростовують встановлені обставини у даній справі.

Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем у справі не доведено належними доказами факту здійснення позивачем пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення, тобто вчинення порушення, за яке передбачена відповідальність абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344, у зв`язку з чим, позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Транс Компані" (пров. Богунський 1, буд. 21, Житомир,10020. ЄДРПОУ 43984918) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан ім. С.П. Корольова, 12,Житомир,10014. ЄДРПОУ 39816845), про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.02.2023 №341944.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Транс Компані" судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос