Постанова

від 14.12.2023 по справі 240/6269/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 240/6269/23

адміністративне провадження № К/990/29871/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/6269/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Транс Компані" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, ухвалене головуючим суддею Капинос О.В.

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Капустинського М.М., суддів: Ватаманюка Р.В., Сапальової Т.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Транс Компані" (далі - позивач, ТОВ "Євро Транс Компані") звернулося до суду із позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просило:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.02.2023 № 341944.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач указував, що відповідно до акту від 17.01.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки було виявлено, що під час здійснення пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення перевізник-позивач не забезпечив наявності у водія копії договору із замовником. Разом із тим, як зазначає позивач, автомобіль використовувався у якості таксі та не використовувався для здійснення перевезень пасажирів на замовлення, а тому наявності такого договору не потребується. Отже, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу за абзацем 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Легковий автомобіль марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 виконував 17.01.2023 внутрішні перевезення.

4. На 267 км 1+100м автодороги М-06 Київ-Чоп (пост патрульної поліції "Корець" у Рівненській області) стосовно цього легкового автомобіля була проведена рейдова перевірка головними спеціалістами відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті, за результатами чого було складено акт № 336887 від 17.01.2023.

5. У вказаному акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення щодо перевезення пасажирів легковим автомобілем марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статті 39 Закону № 2344-ІІІ, а саме: договору із замовником послуги, відповідальність за що передбачена абзацем 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

6. За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 28.02.2023 винесено стосовно позивача постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.

7. Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

8. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 позовні вимоги задоволено повністю:

8.1. визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.02.2023 № 341944.

9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ стало встановлення факту перевезення ТОВ "Євро Транс Компані" легковим автомобілем пасажирів за відсутності договору із замовником послуги, однак, на переконання судів, відповідач мав довести факт здійснення перевізником пасажирських перевезень легковим автомобілем на замовлення.

9.1. Судами констатовано, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

9.2. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, в акті перевірки лише зазначено загальні відомості про автомобіль (марка, номерний знак), серія і номер свідоцтва про реєстрацію, дані про водія. Натомість в акті перевірки не вказано інформацію про пасажирів - замовників послуг та матеріали перевірки не містять їх пояснень, відсутня інформація про ідентифікацію осіб пасажирів, при цьому відсутні їх пояснення щодо обставин їх перевезення позивачем. У документах, складених інспектором, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення.

9.3. Тобто, як зауважено судами, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умовах такого перевезення, зокрема, інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення. Інспектором не отримано пояснень у пасажирів чи здійснювали або чи будуть вони здійснювати оплату за перевезення.

9.4. Крім того, за висновком судів обох інстанцій, акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення і чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Вказаний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

9.5. У підсумку суди попередніх інстанцій зазначили, що саме по собі перевезення пасажирів на автомобілі, що належить позивачу не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення спірної рейдової перевірки позивач на зазначеному транспортному засобі надавав послуги саме з перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

10. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Укртрансбезпека звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі № 240/6269/23 скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

11. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

11.1. Так, касатор зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо процедури реалізації Уктрансбезпекою своїх повноважень відносно притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-III), у разі здійснення перевезень пасажирів легковим автомобілем на замовлення без наявності договору із замовником транспортних послуг.

11.2. Відповідач указує, що статтею 39 Закону № 2344-III визначено перелік документів, які повинні мати та пред`являти автомобільні перевізники, водії, пасажири особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, і такими документами для юридичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.

11.3. За твердженнями касатора, у ході рейдової перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки встановлено, що автомобільним перевізником ТОВ «Євро Транс Компані» здійснювалися саме перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення без наявності договору із замовником транспортних послуг, що і потягло накладення на перевізника штрафу. При цьому, транспортний засіб не відповідав ознакам таксі, які визначені статтею 1 Закону № 2344-ІІІ, як про те стверджує позивач.

11.4. Акцентує увагу Суду на тому, що законодавець передбачив у статті 1 Закону № 2344-III вимоги щодо обладнання автомобіля для надання послуг таксі саме з метою упорядкування як порядку перевезення пасажирів, так і з метою контролю за перевезеннями.

11.5. Підкреслює, що Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567) не передбачено зазначення інформації про пасажирів під час здійснення рейдової перевірки як і відібрання пояснень у пасажирів, під час здійснення пасажирських перевезень. Носієм доказової інформації щодо встановлених обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки, передбачені спеціальними нормативно-правовими актами.

11.6. Отже, на переконання відповідача, акт складений посадовими особами Укртрансбезпеки на місці події (зупинки) за наданими водієм ТЗ матеріалами та відомостями є носієм доказової інформації (доказової бази).

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13.12.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

14. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.09.2023 про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою отримано позивачем 23.09.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102938544619. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх істанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

15. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

18. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо особи, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, не є автомобільним перевізником, який надає послуги з перевезення пасажирів на замовлення та відповідно не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме передбаченого абзацем 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

20. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).

21. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

22. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

23. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

24. Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

25. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

26. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

27. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

28. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

29. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

30. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

31. Згідно зі статтею 39 Закону 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

32. При цьому, у Законі 2344-III (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення - перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

32.1. Таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

33. Серед обов`язкових документів на підставі яких юридичною особою виконуються пасажирські перевезення на замовлення, що визначені у статті 39 Закону № 2344-III, як для автомобільного перевізника, є ліцензія та договір із замовником послуги; для перевезення пасажирів на таксі - ліцензія.

34. За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

35. За приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов`язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб`єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

36. З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.

37. При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених, зокрема, статтею 39 Закону № 2344, накладається саме на автомобільних перевізників.

38. Вказаний висновок судів попередніх інстанцій відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі № 140/1167/22.

39. Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку, зокрема, легкового автомобіля марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 та виявлено порушення щодо перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 Закону № 2344-III, а саме договору із замовником послуги, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

40. До такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі акту рейдової перевірки № 336887 від 17.01.2023.

41. Своєю чергою, позивач стверджував, що здійснював перевезення пасажирів автомобілем марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 як таксі, що відповідно до статті 39 Закону № 2344-III, не передбачає наявності договору із замовником послуги.

42. У касаційній скарзі касатор доводить, що невідповідність автомобіля марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 ознакам таксі, які визначені у статті 1 Закону № 2344-III саме по собі свідчить про факт надання ТОВ «Євротранс» вказаним автомобілем послуг з перевезення пасажирів на замовлення, а не як таксі.

43. Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, невідповідність вищеозначеного автомобіля ознакам таксі, які визначені у статті 1 Закону № 2344-III, не створює підстав для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III та не дає підстави для висновку, що водієм здійснюється перевезення пасажирів на замовлення.

44. Отже, у цьому випадку, з метою встановлення факту вчинення порушення автомобільним перевізником законодавства про автомобільний транспорт необхідним є з`ясування під час перевірки обставин здійснення ТОВ «Євротранс» надання послуг з перевезення пасажирів на замовлення чи як таксі.

45. При цьому, положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

46. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

47. Висновки аналогічного змісту у цій категорії спорів викладені у постановах Верховного Суду від 25.01.2023 у справі № 140/1167/22, від 29.03.2023 у справі № 620/19132/21 та від 23.11.2023 у справі № 420/9371/22.

48. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, в зазначеному акті перевірки вказано: загальні відомості про транспортний засіб (марка, номерний знак); серія і номер свідоцтва про реєстрацію; дані про водія.

49. Натомість не вказано інформацію про пасажирів - замовників послуг та матеріали перевірки не містять їх пояснень, відсутня інформація про ідентифікацію осіб пасажирів, при цьому відсутні їх пояснення щодо обставин їх перевезення позивачем. У документах, складених інспектором, відсутні пояснення стосовно того, на підставі яких ознак посадові особи дійшли висновку про здійснення позивачем саме пасажирських перевезень на замовлення та чи попередньо узгоджувались такі замовлення.

50. Своєю чергою, долучене до відзиву фото автомобіля марки Mersedes-Benz, д.н. НОМЕР_1 не відображає повної інформації, викладеної в акті перевірки, а також не містить дати проведеної фотозйомки та кількості пасажирів та не є безумовним доказом здійснення перевезення пасажирів легковим автомобілем саме на замовлення.

51. Тобто, як констатували суди попередніх інстанцій, із матеріалів перевірки, неможливо встановити факту попереднього замовлення пасажирами у позивача послуг із перевезення та договірних умовах такого перевезення, зокрема, інспектором не з`ясовано комерційної основи такого перевезення.

52. Варто також зауважити, що за приписами статі 6 Закону № 2344-ІІІ під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи контролюючого органу мають право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі.

53. Наведене свідчить, що одним із доказів вчинення порушень під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) є, зокрема, відеозапис процесу перевірки.

54. Проте, як зазначили суди, інших доказів, як-то зокрема, відеозапису з нагрудної камери уповноважених осіб контролюючого органу, пояснень пасажирів, відповідач не надав.

55. Таким чином, колегія суддів, з урахуванням приписів статті 77 КАС України, погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки 17.01.2023 виявлено факт допущення позивачем перевезення пасажирів за відсутності документів, визначених статтями 39, 48 Закону № 2344-III.

56. Підсумовуючи наведе, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

57. Доводи та аргументи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду скаржника із наданою правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

58. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

60. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

62. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі № 240/6269/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов О.А. Губська